Облік і аудит праці та її оплати в тваринництві (на матеріалах підприємства ВАТ “Рудня” Київської області)

Суму утримань із заробітної плати переносять в ж.-о. Ж7-АПК.  Синтетичний облік розрахунків з працівниками та службовцями здійснюють у ж.-о. № 10-АПК, записи в яких проводять на підставі підсумкових даних за місяць у розрахунково-платіжних відомостях.

Для того, щоб взяти продукцію в рахунок оплати праці, працівнику господарства секретар виписує накладну внутрішньогосподарського призначення, яку голова ВАТ “Рудня” повинен завірити. Головний бухгалтер оцінює та підписує накладну. Бухгалтер по оплаті праці повинен поставити штамп про те, що даному працівнику нараховано заробітну плату (перевіряє ідентифікаційний код). На складі працівник отримує продукцію, підтверджує своїм підписом. Накладну залишає у комірника, яка заноситься в реєстр накладних. Відомість нарахування оплати праці працівникам тваринництва (форма № 69) використовують також в тваринницьких підрозділах, які працюють на колективному підряді, для нарахування індивідуальної чи загальної оплати праці членам колективу за одержану продукцію. При цьому, якщо облік одержаної тваринницької продукції ведеться в цілому по колективу, то в графі “Прізвище, ім’я, по-батькові” вказують назву відповідного підрозділу.

У бухгалтерії первинні документи по заробітній платі детально перевіряються. Неправильно оформлені документи повертають назад у відповідні підрозділи підприємства. Нарахована оплата праці в первинних документах у подальшому обліковому процесі повинна бути нагромаджена по двох напрямках:

1. По кожному працівнику - для організації розрахунків по оплаті праці;

2. По об’єктах обліку - для віднесення сум оплати праці по конкретних об’єктах.

Групування даних про нараховану заробітну плату по кожному робітнику в тваринництві здійснюється в таких документах:

-   табель обліку робочого часу (форма №64);

- розрахунок нарахування заробітної плати працівникам тваринництва (форма №69).

Узагальнюючим регістром, в якому відображаються розрахунки по заробітній платі з кожним працівником є розрахунково-платіжна відомість (форма №73) або книга обліку розрахунків по оплаті праці (форма №44).

2.2 Організація  аналітичного і синтетичного  обліку розрахунків з оплати праці в тваринництві та шляхи його удосконалення

Первинні документи по обліку розрахунків з заробітної плати в галузі тваринництва та в інших галузях народного господарства, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за різними напрямками: за категоріями працівників тваринництва, видами оплат, по об’єкту обліку витрат (видам або групам виготовленої продукції тваринництва). Ці дані використовують для складання Розрахунково-платіжних відомостей (ф. №П-49) та Платіжних відомостей  (ф. П-53) (додаток А). При значній кількості первинних документів по обліку виробітку працівників для складання Розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф. №П-55, ф. № П-56).

Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з працівниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати, суми, що належать видачі на руки. Підставою для складання Розрахунково-платіжних відомостей є: Табель обліку використання робочого часу; Накопичувальні картки виробітку і заробітної плати;  довідники-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності); Розрахункові відомості за минулий місяць ( для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян); рішення судових органів (на утримання за виконавчими листами); заяви працівників на різні види перерахувань; Платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

Підприємства замість Розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо Розрахункові відомості (ф. № П–50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо - Платіжні відомості (ф. № П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

Розрахункову відомість складають по бригадах та інших структурних підрозділах підприємства. При відкритті відомості в ній записують прізвище і ініціали працівника, його табельний номер, професію або посаду, розряд (ставку) і сальдо по розрахунках на початок місяця за підприємством або за працівником. Для цього використовують дані розрахункових та платіжних відомостей за минулий місяць.

У розділ відомості “Нараховано” заносять фактично нараховані суми кожному працівнику по всіх видах оплати праці на підставі первинних або  накопичувальних документів  по обліку праці та її оплати. Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності , по вагітності і пологах , премії за рахунок спеціальних фондів, дивіденди та інші нарахування заносять у розрахункову відомість із листків непрацездатності, спеціальних розрахунків, тощо.  Потім вираховують суму “Всього належить”. Для цього до нарахованих сум за місяць додають (або віднімають) суму заборгованості на початок місяця.

По розділу “Утримано і виплачено“ спочатку записують видану касою суму оплати праці за другу половину минулого місяця та аванс у рахунок заробітку поточного місяця  на підставі даних по обліку касових операцій. Після цього визначають суму, яка підлягає виплаті.

Аналітичний облік розрахунків з працівниками по оплаті праці ведеться в Картках-особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а). На кожного працівника заводиться окрема картка, в якій проводяться записи про нарахування і виплату заробітної плати та стан розрахунків з працівником, використовуючи Розрахункову відомість. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Ведення карток дозволяє швидко отримувати інформацію по кожному працівнику, але їх застосування збільшує обсяг облікової роботи. Тому не завжди на підприємстві вигідно паралельно з Рахунковою відомістю вести ще й картки, тобто одні й ті ж самі показники дублюються два рази. Особові рахунки по нарахуванню оплати праці (відомості або картки) зберігаються на підприємстві протягом довгого періоду часу (50 років).

Виплату із каси сум по оплаті праці на підприємстві, як правило, здійснюють не по Розрахунковим відомостям, а по Платіжним відомостям (типова форма №П-53). Для цього із Розрахункової відомості переносять у Платіжну відомість прізвище, ім’я та по батькові працівника, його табельний номер, суму до одержання.

На Платіжних відомостях повинен бути надпис про дозвіл видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку виплати (як правило, протягом 3 днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку).

Після закінчення 3-денного терміну касир перевіряє у Платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана працівниками заробітна плата депонується, тобто напроти прізвища осіб, які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки “депоновано”. Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає Реєстр депонованої заробітної плати до відомості. Виплачена за Платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється Видатковим касовим ордером (ф. №КО-1). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об’яві на внесення готівки зазначається “депонентські суми”. Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. Після отримання від касира Реєстру депонованої зарплати бухгалтер по розрахункам з заробітної плати заповнює Книгу обліку депонованої заробітної плати. Для кожного депонента відкривається в Книзі окремий рядок. Книга ведеться протягом року і містить такі дані: дату, табельний номер, прізвище, ім’я , по батькові, депоновану суму і відмітки про видачу депонованої зарплати. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за Реєстром невиданої заробітної плати й оформляється Видатковим касовим ордером.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній не затребуваній сумі безпосередньо в Реєстрі або Книзі обліку депонованої заробітної плати.

Відповідно до наказу Мінфіну України від 09.08.1993 р. № 55 депоновану зарплату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом 3 років, після чого вона підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця.  За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі Розрахункових відомостей складають розроблені таблиці “Зведення нарахованої заробітної плати за її складом і категоріями працівників” і “Зведення по розрахунках з працівниками і службовцями”, які містять інформацію про склад фонду оплати праці за групами і категоріями персоналу і видами виплат за звітний місяць.

В Плані рахунків для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом (як облікового, так і необлікового складу підприємства) з оплати праці, а також розрахунки за не отриману вчасно суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) передбачено балансовий пасивний рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”, який має два субрахунки:

-661 “Розрахунки по заробітній платі”;

-662 “Розрахунки з депонентами”.

По кредиту рахунку 66 відображається нарахована працівникам підприємства заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати  та інші нарахування, які є доходом працівника (дивіденди, доход від розподілу прибутку, вартість оплаченого підприємством проїзду і т.п.); по дебету – виплата заробітної плати, премії, допомоги, матеріальної допомоги, а також суми утриманих податків, платежів по виконавчим листам, вартість отриманих в рахунок оплати праці матеріалів, продукції, товарів та інших утримань із нарахованих сум оплати праці працівників.

Нараховані, але не отримані працівниками підприємства в встановлений термін суми з оплати праці відображаються по дебету субрахунку 661 і кредиту субрахунку 662.

При журнально-ордерній формі обліку нарахування заробітної плати відображається в Журналах-ордерах № 5, 5А виплата заробітної плати  - в Журналі-ордері №1. Записи в журнал-ордер здійснюють оборотами за місяць.

Реформа бухгалтерського обліку вплинула на облік розрахунків з оплати праці не лише у частині зміни нумерації і найменування рахунків, що беруть участь у відображенні операцій розрахунків з оплати праці. Найбільш важливі зміни методології бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці пов’язані з новим підходом до класифікації витрат підприємства.

Витрати на оплату праці є одним із елементів виробничих витрат і поряд з іншими елементами витрат розглядаються в П(С)БО 16 “Витрати”. У відповідності до П(С)БО 16 витрати (в тому числі і на оплату праці) відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. На підставі пункту 6 П(С)БО 16 “Витрати” витрати звітного періоду визнаються, якщо вони збільшують зобов’язання, які зменшують власний капітал або зменшують активи. Нарахована сума заробітної плати відповідає такій умові стандарту, оскільки вона збільшує суму зобов’язань, які зменшують власний капітал. Власний капітал в балансі підприємства дорівнює сумі активів балансу за мінусом зобов’язань. Отже, при збільшенні зобов’язань зменшується власний капітал.

Для визнання витрат на оплату праці витратами звітного періоду необхідно щоб ці затрати були достовірно оцінені. Достовірність оцінки оплати праці досягається за рахунок її нарахування відповідно до затверджених норм виробітку і розцінок, посадовим окладам, при фактично відпрацьованому часі, а також прийнятим положенням про преміювання та інші норми, що визначають розмір нарахувань оплати праці працівникам за роботу і за невідпрацьований час у відповідності з чинним законодавством.

Економічний елемент “Витрати на оплату праці” відповідає й іншим умовам розділу “Визнання витрат” П(С)БО 16. У виробничу собівартість продукції оплата праці включається в складі як прямих витрат, так і загальновиробничих.

В склад елементу “Витрати на оплату праці” включається заробітна плата по окладам і тарифам, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та інші витрати на оплату праці (п. 23 П(С)БО 16). Суттєвою зміною порядку віднесення витрат з оплати праці на собівартість продукції являється те, що відповідно до п. 11 П(С)БО 16 в перелік витрат, які включаються в виробничу собівартість продукції, не включені  загальногосподарські витрати, в тому числі і витрати на оплату праці, віднесені до складу загальногосподарських витрат, наприклад, витрати на оплату праці управлінського персоналу підприємства.

Крім того, на сьогодні підприємства мають більше самостійності у виборі прийомів та напрямків власної облікової політики. Окремі напрямки вибраної підприємством облікової політики безпосередньо впливають на  порядок обліку оплати праці. Зокрема, це стосується самостійного вибору підприємствами та організаціями порядку ведення обліку витрат:

Слід звернути увагу, що на схемах приведено відображення в бухгалтерському обліку оплати праці у відповідності з П(С)БО 16. Використання рахунків класу 8 і 9 є найбільш трудомістким методом відображення затрат з оплати праці. Але при цьому забезпечується максимальна інформація для складання Звіту про фінансові результати. Технічно, складність заключається в тому, що деякі витрати операційної діяльності відображаються двома бухгалтерськими записами, а не одним, як було раніше.

1)            Наприклад, заробітну плату працівників відділу збуту слід відображати такими бухгалтерськими записами: із застосуванням рахунків тільки класу 9 “Витрати діяльності” (рис.2.1.);

2)            малим і неприбутковим підприємствам – тільки із застосуванням рахунків класу 8 “Витрати за елементами” (рис. 2.2.)

3)            із застосуванням рахунків класів 8 “Витрати за елементами”  і 9 “Витрати діяльності” (рис.2.3).;