Облік і аудит праці та її оплати в тваринництві (на матеріалах підприємства ВАТ “Рудня” Київської області)

p style="text-align:justify">Колективна  система оплати праці передбачає, що виконує роботу, виробляє продукцію або надає послуги, колектив (бригада). При цій системі оплати праці зарплата кожного працівника в тваринництві та в інших галузях народного господарства залежить від результатів роботи всього колективу і його особистого вкладу в результати роботи.

Ми розглянули основні форми і системи оплати праці і дали їм коротку характеристику, висвітливши позитивні моменти та недоліки. Всі наведені форми та системи оплати праці можуть бути застосованими  в будь-якій галузі народного господарства, а також в тваринництві. У ВАТ “Рудня” з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників застосовується почасово-преміальна оплата праці.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є тарифна система.

Тарифна система являє собою сукупність елементів, за допомогою яких суспільство створює вигідну диференціацію в оплаті праці різних груп працівників в залежності від складності і умов праці, особливостей окремих галузей і виробництв, кліматичних умов даної місцевості з метою забезпечення єдності в межах держави міри праці і її оплати. Інакше кажучи, тарифна система – це сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати працівників і службовців.

Вона є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної класифікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників тваринництва та інших галузей народного господарства.

У ВАТ “Рудня” всі працівники, які мають відношення до виробництва продукції тваринництва розподілені на такі категорії :

-         птахівниці-оператори;

-         оператори машинного доїння;

-         бригадири в тваринництві;

-         працівники, які обслуговують птицю;

-         слюсарі-оператори;

-         механізатори;

-         водії.

У зв’язку  з тим, що норми затрат праці встановлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.

Основними елементами тарифної системи є :

1) тарифна сітка;

2) тарифні ставки працівників;

3) тарифний довідник характеристик робіт і професій працівників;

4) гарантований розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємства ( рис. 1.2.).

Розглянемо ці складові елементи:

1) Тарифна сітка - елемент тарифної системи, який є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху  робочої сили, стрижнем централізованого регулювання рівня заробітної плати різних категорій і груп працівників, ядром професійно-кваліфікаційної диференціації в оплаті праці.

ТАРИФНА   СИСТЕМА

 

 

Тарифна сітка

Тарифна ставка

Тарифно-ква-ліфікаційний довідник

Гарантовані розміри доплат і надбавок

 

Рис. 1.2 - Тарифна система та її складові

 

Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації працівника, тобто у працівника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих працівників вища від оплати праці працівника 1-го розряду.

Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки. Тарифна сітка відображає також темпи абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів, яке може бути прогресивним, постійним і регресивним  залежно від фінансових можливостей підприємства і професійно-кваліфікаційного складу працівників.

Визначені галузевою тарифною угодою тарифні сітки повинні мати для підприємств різних форм власності і господарювання не обов’язковий, а рекомендаційний характер. Тоді підприємства мали б право з урахуванням економічних і фінансових можливостей на стадії укладання або уточнення своїх тарифних угод змінювати кількість розрядів, збільшувати або звужувати інтервали між тарифними коефіцієнтами по розрядах. Це може стати додатковим стимулом поліпшення результатів господарської діяльності.

2) Тарифна ставка - елемент тарифної системи, що визначає розмір оплати праці різних груп робітників за одиницю часу (годину, день, місяць).

Важливою проблемою є встановлення таких розмірів тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення і підтримування фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення і підвищення її трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня працівників. Тарифна частина заробітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функцію, оскільки стимулює виконання робіт  більшої складності, відповідальності, інтенсивності. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною. Як показує досвід, тариф, що є постійною частиною заробітної плати, має становити до 80% заробітку. Якщо змінна частина заробітку (премії, різні доплати) становить половину, а то й більше загального обсягу заробітної плати, то це свідчить про втрату основної стимулюючої ролі тарифу в заохоченні виконання більш якісної праці, підвищенні кваліфікації.

Ставка першого розряду - це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тп =  Т1* Кп ,                                  (1.2)                                  

де Т1- тарифна ставка 1-го розряду;

Кп- тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки у ВАТ ”Рудня” диференціюються  за складністю праці, кваліфікацією працівників. Вища ставка у робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця працівників-відрядників інтенсивніша, ніж почасовиків.

Годинні, денні, місячні тарифні ставки встановлюються в залежності від системи обліку виробітку, нормування праці. В тих випадках, коли роботи нормуються по нормах часу, приміняють годинні тарифні ставки. Якщо роботи нормуються на основі змішаних норм виробітку, використовуються, як правило, денні тарифні ставки.

Оплата праці керівників, спеціалістів, службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

Основним призначенням цієї категорії працівників є організація виробництва, спрямована на досягнення максимальних  результатів з найменшими затратами суспільної праці. За своїм відношенням до засобів виробництва, за принципами оплати вони перебувають  у тих самих умовах, що і працівники. Проте їхня праця специфічна за своїм змістом, характером і методами виконання роботи. Праця спеціалістів, службовців - це передусім розумова праця. Безумовно вона не вільна від деяких механічних операцій, проте основу становить  творчий процес - пошук і прийняття оптимальних технічних, організаційних та економічних рішень. Це потребує високого обсягу спеціальних знань, спеціальних практичних навичок. Праця спеціалістів і службовців характеризується вищим ступенем відповідальності порівняно з працею робітників, бо правильне і своєчасне прийняття рішень визначає не тільки індивідуальні результати їхньої праці, а й значною мірою результати праці всього колективу.

Посадові оклади службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами  атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

3)Тарифно-кваліфікаційний довідник являє собою збірник нормативних документів, в яких дана грунтовна характеристика робіт, що виконують  працівники різних виробництв і тих вимог в галузі технічних, загальних знань і виробничих навиків, яким повинен відповідати робітник на даній роботі. Тарифно-кваліфікаційний довідник являється найважливішим елементом тарифної системи бо вказує кількість тарифних розрядів по кожній професії і спеціальності. З його допомогою встановлюють складність робіт, присвоюють кваліфікаційні розряди працівникам. Перший розряд присвоюється працівникам, які мають більш низьку кваліфікацію і виконують саму просту роботу. Чим вище рівень знань і вміння працівника, чим більш складні, точні роботи він може виконувати, тим більше його тарифний розряд. Інакше кажучи тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів працівників.

Тарифікація робіт має велике значення для організації оплати праці, і насамперед для її диференціації залежно від кваліфікації працівників, тобто якості їхньої праці.

Тарифікація робіт - це визначення розрядів робіт, що виконуються в різних галузях  виробництва в залежності від їх складності.

Тарифікація працівників - це присвоєння робітникам кваліфікаційних розрядів у відповідності з їх кваліфікацією, підготовкою.

Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професією ( спеціальністю), складності робіт, кваліфікаційних розрядів працівникам; забезпечення єдності в оплаті праці працівників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації працівників.

Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед  працівникам, які успішно виконують встановлені норми праці й сумлінно ставляться до своїх трудових обов′язків. Право на підвищення розряду мають працівники, які успішно виконують роботи вищого розряду не менш як протягом трьох місяців і склали екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, працівникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду здійснюється в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, в якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов′язків кожним керівником, спеціалістом, службовцем, правильно встановити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх посадових обов’язків і вимог, які до них ставляться.

4) Гарантовані розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів є четвертим елементом тарифної системи. Окрім основної частини заробітної плати - тарифу, на більшості підприємств використовують доплати, надбавки, премії, які складають змінну частину заробітної плати і залежать від виробничих умов.

Згідно із Законом України “ Про оплату праці” умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм  і гарантій, передбачених законодавством, генеральними та галузевими угодами. Застосування доплат і надбавок та їхні розміри обмежуються економічною та соціальною доцільністю і фінансовими можливостями підприємства.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць  і оцінки фактичних умов зайнятості працівників на цих місцях. На підприємствах встановлюють такі розміри доплат: за роботу у важких і шкідливих умовах – до 12%, а за роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці - до 24% тарифної ставки (посадового окладу).

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Доплата за суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах, передбачених в колективному договорі. Основною умовою встановлення цих доплат є робота за основною і суміщеною професіями згідно з нормами затрат праці, а також якісне і своєчасне виконання робіт за основною і суміщеною професією.

У разі застосування бригадної форми організації праці здійснюється доплата бригадирам, які не звільнені від основної роботи, за керівництво бригадою. Ці доплати за чисельності бригади від 5 до 10 осіб  становлять 10% і понад 10 осіб - 15% тарифної ставки за умови виконання всією бригадою норм виробітку  в середньому за місяць.

Існують доплати за роботу в понаднормований час. До понаднормованого часу належить час, відпрацьований у звичайний робочий день  понад тривалість, встановлену для даної професії; час відпрацьований у передвихідні та передсвяткові дні понад встановлену тривалість; час відпрацьований у ті дні, які за установленим графіком мають бути вихідними. Понаднормові роботи обмежені і можуть виконуватися лише з дозвілу профспілкового комітету. Для кожного працівника і службовця вони не можуть перевищувати 120 год. на рік і 4 год. протягом двох днів підряд. До цих робіт не можуть залучатися вагітні жінки, матері, котрі годують дітей, підлітки. Розмір доплат встановлюється від 50%  до 100% тарифної ставки.