Облік і аудит праці та її оплати в тваринництві (на матеріалах підприємства ВАТ “Рудня” Київської області)

Отже, бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці повинен забезпечити:

1. Своєчасний, точний та повний облік кількості та якості праці вкладеної в суспільне виробництво;

2. Своєчасне і правильне нарахування оплати праці у відповідності з кількістю і якістю праці;

3. Контроль за точним дотриманням норм виробітку, розцінок за норму, тарифних ставок, тощо;

4. Повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

5. Економічно обгрунтований розподіл витрат праці і її оплати по об’єктах обліку витрат;

6. Постійний контроль за витрачанням коштів на оплату праці у відповідності з положенням “ Про оплату праці”.

7. Здійснення контролю за станом трудової дисципліни та використання  трудових ресурсів;

8. Чітке і своєчасне складання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання вищевказаних завдань бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильно організований облік розрахунків з оплати праці не тільки мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва, а й сприяє зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконанню робіт і послуг.

1.2 Форми та системи оплати праці

Важливою складової організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв’язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними та колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі  з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Існують дві основні форми заробітної плати: відрядна, при якій заробітна плата нараховується пропорційно продуктивності праці і почасова, що передбачає нарахування заробітної плати пропорційно  відпрацьованому  часу ( рис. 1.1.).

Форми заробітної плати

Почасова

Відрядна

Проста почасова

Пряма відрядна

Відрядно-преміальна

Почасово-преміальна

Відрядно-прогресивна

Акордна

Акордно-преміальна

Непряма (посередня)

Рис. 1.1 - Форми  та системи заробітної плати

Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам:

 найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці;

 сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні  резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови   праці, специфіку виробництва, тощо.

Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної або почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва.

Почасова заробітна плата - форма оплати праці при якій розмір заробітної плати працюючого в тваринництві та в інших галузях народного господарства залежить від його тарифного розряду і кількості відпрацьованого часу і використовується на тих виробничих процесах, де неможливо нормувати працю, визначити норми часу і норми виробітку.

До таких робіт відносять, наприклад, операції по ремонту, наладці, змащуванню обладнання, а також ті роботи, де особливе значення має висока якість продукції. При впровадженні почасової оплати праці в тваринництві необхідно дотримуватися певних вимог  до її організації, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективності роботи, що не бажано в умовах конкуренції.

Застосування почасової оплати праці потребує:

 точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

 правильного присвоєння робітникам тваринництва тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації  і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

 розроблення і правильного застосування обгрунтованих норм виробітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

Почасова оплата  праці складається з двох систем:

- простої почасової;

- почасово-преміальної.

При простій почасовій заробітна плата працівника визначається шляхом множення часової тарифної ставки на кількість фактично відпрацьованих годин протягом місяця. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годинна, денна, місячна.

Почасово-преміальна оплата праці приміняється з метою підвищення   матеріальної  зацікавленості  працівників  у  результатах праці. За цією системою оплачується праця як основних так і  допоміжних робітників. За почасово-преміальною оплатою праці заробіток працівникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а і за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними - здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

Відрядна оплата праці являється в наш час переважною формою оплати праці працівників на підприємствах України. При цій формі заробітна плата робітника визначається кількістю виробленої продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених норм часу (виробітку) і встановленою розцінкою за одиницю продукції.

Правильно організована відрядна оплата праці створює у робітників заінтересованість у збільшенні випуску продукції установленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів і прийомів праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за певних умов: наявності кількісних показників виробітку, з допомогою яких встановлюють норми і розцінки та визначають заробіток  відповідно до результатів праці; можливості і необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці; забезпечення науково обгрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи, чіткого контролю за якістю продукції.

Відрядна заробітна плата використовується, як правило, на тих роботах, де працю можна нормувати, де можна з достатньою точністю визначити норму часу і норму виробітку.

Норма часу означає час, потрібний для виконання конкретної роботи або встановленої кількості одиниць продукції.

Норма виробітку - це кількість одиниць продукції, або конкретного виду роботи, яку необхідно виконати за одиницю робочого часу.

Відрядна форма оплати праці складається з восьми систем:

- прямої відрядної;

- відрядно-преміальної;

- відрядно-прогресивної;

- акордної;

- акордно-преміальної;

- непрямої (посередньої);

- індивідуальної;

- колективної.

Пряма відрядна система оплати праці характеризується тим, що оплата проводиться за кожну одиницю продукції або виконаних робіт по однаковій розцінці незалежно від затраченого часу. Однак ця система має і певні недоліки: вона стимулює тільки збільшення випуску продукції, але не зацікавлює працівника в покращенні інших показників - економії сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції. Тому більшого розвитку отримали інші системи відрядної форми оплати праці.

Сутність відрядно-преміальної оплати праці полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними оцінками.

Конкретні показники й умови преміювання, а також розміри премій встановлюються керівником підприємства за згодою комітету профспілки.

За відрядно-прогресивної оплати праці виробіток робітників у межах завдання виплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання – за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно із збільшенням кількості продукції, виробленої понад норму. Вихідною базою, тобто межею здійснення норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється вже за підвищеними розцінками, є ефективне виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою  від діючих норм виробітку.

Необхідно врахувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується такою самою мірою (а в деяких випадках і більшою), якою збільшується виробіток. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих ділянках виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на “вузьких місцях” виробництва).

При перевиконанні встановленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки, яка може бути виражена формулою:

Рм = Тс/Нв     або   Рм = Тч х Нч ;          (1.1)

де Рм - розцінка за одиницю продукції;

Тс - тарифна ставка даного розряду за зміну;

Нв - норма виробітку;

Тч - часова тарифна ставка;

Нч - норма часу ( в годинах).

Відрядні розцінки визначаються виходячи з тарифної ставки роботи, а не  з того тарифного розряду, який встановлений робітнику.

Нарахування прогресивних доплат здійснюється по результатах місячної роботи. При нарахуванні заробітної плати враховується тільки продукція гарної якості. Така система оплати праці використовується у випадках особливої необхідності матеріального стимулювання працівників у збільшенні виробітку.

Акордна система оплати праці є різновидом відрядної оплати праці. Тут відрядна розцінка встановлюється на всю роботу з визначенням строку її виконання. Акордна оплата праці  вводиться для окремих груп працівників з метою їх матеріальної зацікавленості в підвищенні продуктивності праці і скороченні строку виконання робіт. Заробітна плата (включаючи премії) розподіляється між робітниками пропорційно відпрацьованому часу відповідно присвоєних розрядів. Недоліки, які допустила бригада або працівники в процесі виконання акордних робіт повинні бути виправлені цими робітниками без додаткової оплати. Найбільшого поширення ця система набула у будівництві у зв’язку зі специфікою будівельних робіт і найчастіше застосовується разом з преміюванням робітників за якісне виконання завдань у строк або достроково.

За акордної системи найбільше виявляється зв’язок оплати праці з кінцевим результатом.

Акордно-преміальна система як і акордна широко використовується для оплати праці працівників промислового виробництва. При ній оплата проводиться не за окремі види робіт, а за весь комплекс робіт ще й з врахуванням якості  виконання та строків.

Непряма (посередня) система оплати праці передбачає нарахування оплати праці одних працівників в залежності від оплати інших. Її застосовують для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних працівників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних працівників залежить від результатів роботи працівників-відрядників, яких вони обслуговують. Ця система зацікавлює допоміжних працівників у поліпшені обслуговування верстатів, агрегатів автоматичних ліній для безперебійної і ритмічної роботи. За цією системою у промисловості можуть оплачуватися слюсарі-ремонтники, електрики, наладчики устаткування, керівники та інші.

В залежності від того, хто виконує роботу, розрізняють дві системи відрядної оплати праці:

- індивідуальну;

- колективну (бригадну).

При індивідуальній системі оплати праці працівник самостійно виконує роботу, виробляє продукцію  або надає послуги, щодо яких встановлено відрядні розцінки. норми часу і виробітку. зарплата працівників в тваринництві та інших галузях народного господарства в цьому випадку повністю залежить від індивідуальної роботи.