Облік і аудит праці та її оплати в тваринництві (на матеріалах підприємства ВАТ “Рудня” Київської області)

Працівники можуть виконувати державні і громадські обов’язки. За робітниками підприємства зберігається середня заробітна плата, розраховується вона так само, як і при тимчасовій непрацездатності за два останні місяці.

Із заробітної плати працівників можуть здійснюватися лише дозволені законом утримання. Всі утримання із одержаних доходів можна поділити на дві групи:

              1) обов”язкові або без згоди працівника;

              2) за згодою працівника.

              До першої групи відносяться:

1.   Податок з доходів фізичних осіб;

2.   Утримання збору до Пенсійного фонду;

3.   Утримання внесків до Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

4.   Утримання внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

5.   Утримання аліментів та інших платежів за виконавчими листами;

6.   Утримання за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо).

Що стосується другої групи, то до неї відносяться утримання, які проводяться за дорученням працівників. Наприклад: страхові внески, погашення позичок, профспілкові внески, квартплата та інші виплати за згодою працівника. Це, власне, не утримання, а виконання доручення працівника, за здійснення якого бухгалтер може отримати винагороду.

Відповідно до Закону України  “Про оплату праці” загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахування прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.             

              Перш за все із оплати праці громадяни сплачують податок з доходів фізичних осіб. Порядок його утримання та розміри визначаються Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV (із змінами та доповненнями) “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Об'єктом оподаткування податком з доходів резидента є:

     1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

     2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом  зменшення  загального  річного  оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

     3. доходи   з  джерелом  їх  походження  з  України,  які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

     4. іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

     1. загальний  місячний  оподатковуваний  дохід з джерелом його походження з України;

     2. загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

     3. доходи   з  джерелом  їх  походження  з  України,  які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів,  чия вартість є вираженою в  іноземній  валюті  або міжнародних розрахункових одиницях,  така вартість перераховується у  гривні  за  валютним  (обмінним)  курсом  Національного   банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у  будь-яких  негрошових  формах об'єкт  оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними  цінами,  помножена  на  коефіцієнт,  який розраховується за такою формулою:

     К = 100 : (100 - Сп)                                                                                     (2.2),

де     К - коефіцієнт;

     Сп - ставка податку,  встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

                   Вартість такого   нарахування   визначається   виходячи    із звичайної ціни, збільшеної на суму:

     - податку на додану вартість,  якщо особа,  яка  здійснює  таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

     - акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

                  У такому  ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру  витрачених  коштів,  отриманих   платником   податку   на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

                   При  нарахуванні  доходів  у  вигляді  заробітної плати об'єкт   оподаткування   визначається  як  нарахована  сума  такої заробітної  плати,  зменшена  на  суму  збору  до Пенсійного фонду України  та  внесків  до  фондів  загальнообов'язкового державного соціального  страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок  доходу  найманої  особи.

Доходи у вигляді заробітної  плати,  інші  виплати  та винагороди,  нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору включаються до складу загального   місячного   оподатковуваного   доходу.

До складу загального місячного або  річного  оподатковуваного доходу   платника  податку  не  включаються  такі  доходи: сума  державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді  адресних  виплат  коштів  та  надання  соціальних  послуг відповідно  до  закону,  житлових  та  інших субсидій або дотацій, компенсацій; сума  державних  премій  України  або  державних стипендій України; сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних  платником  податку  з  Пенсійного  фонду  України  чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, інші види доходів, передбачені п. 4.3 Закону. 

Платник  податку  має  право  на  податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

              Окрім того, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює половині мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленого законодавством на 1 січня податкового року. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. З 1 січня 2005 р. розмір такого доходу складає 570 грн.

              Законом передбачено ставку оподаткування у розмірі 15% від об’єкта оподаткування. Однак використовуватись вона буде тільки з 1 січня 2007 р., а з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2006 року ставка складає 13%.

              Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

              При звільненні з основного місця роботи бухгалтерія підприємства повинна скласти остаточний розрахунок за відпрацьований період та видати громадянину довідку (ф. № 3) про суми сукупного доходу, нарахованого в поточному році, та утримані суми податку. При влаштуванні на іншу роботу громадянин подає цю довідку в бухгалтерію. Після закінчення календарного року перерахунок податку сукупного річного доходу провадиться за новим місцем роботи з урахуванням одержаних доходів і утриманих податків за попереднім місцем роботи.

              Коли працівник іде у відпустку,  податок з доходу утримується в такому порядку:

              а) окремо із заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок ще не було утримано;

              б) окремо з відпускної суми і заробітку за поточний місяць, якщо працівник перебуватиме у відпустці до кінця місяця;

              в) з суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку податок не утримується. Це робиться після повернення із відпустки за сукупністю з заробітком за весь даний місяць за загальним порядком.

              Сума утриманого податку відображається по дебету  рахунку 661 і кредиту рахунку 641 “Розрахунки за податками”.

              Із заробітної плати утримують збір на обов”язкове державне пенсійне страхування. Порядок утримання та розмір податку визначаються в Законі України  від 26.06.97 року “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”. Згідно до закону платниками збору є фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, та фізичні особи, які виконують роботу згідно з цивільно-правовими договорами.

              Об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства. Ставка збору становить 2 %, якщо сума сукупного оподатковуваного доходу вища 150 грн. і 1% якщо сума сукупного оподатковуваного доходу нижча 150 грн.

З заробітної плати утримують внески на обов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Порядок визначення та сплати страхових внесків регулюються прийнятими Верховною Радою України від  14.01.1998 року “Основами законодавства України про загальне обов”язкове державне соціальне страхування” та Законом України “Про загальнообов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття” та Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового  державного соціального страхування “ від 11 січня 2001 року. Об”єкти і суб”єкти страхування аналогічні до об”єктів і суб”єктів державного пенсійного страхування.

Законодавчо встановлено ставку внеску до Фонду обов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5% від об”єкта оподаткування.

Відповідно до Закону України “ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " від 18 січня 2001 року з заробітної плати працівників підприємств утримують внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі: 0,5 відсотка – для працівників, сума  сукупного оподатковуваного доходу яких нижча прожиткового мінімуму для працездатної особи (453 грн.);

-       1 відсоток – для працівників, сума  сукупного оподатковуваного доходу яких більше прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Утримання до Пенсійного фонду та до Фондів соціального страхування на випадок безробіття та з тимчасової непрацездатності можна відобразити за допомогою таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Утримання із заробітної плати

Відображення в обліку операцій по утриманню із заробітної плати зборів та внесків наведено в таблиці 2.5.

Відповідно до перерахованих вище законодавчих актів здійснюються також нарахування на фонд оплати праці. Суб”єктами сплати цих зборів є роботодавці, тобто суб”єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Перелік цих видів нарахувань приведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.5 – Кореспонденція рахунків з  обліку операцій по утриманню податків та зборів із заробітної плати