Управління грошовими надходженнями підприємства

    За  даними показників фінансової стійкості, становище підприємства є досить стабільним. Так коефіцієнт забезпеченості власними коштами протягом 2004-2006 рр. знаходиться на рівні вище від нормативу.

    Всі показники знаходяться в межах  норми. Так, коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) як в 2004 так і в 2006 рр. становив 0,98. Чим вищий коефіцієнт, тим стабільніше і стійкіше підприємство. Отже, можна зробити висновки, що ПП „Євростандарт” працює досить стабільно і має майже оптимальну фінансову стійкість.

    Коефіцієнт  концентрації позикового капіталу в 2006 р. становив 0,02, як і в 2004 році. Отже, не спостигаємо тенденції до зниження показника. Підприємство не отримувало нових позичок, проте має свої довгострокові позики, які впливають на постійність коефіцієнта. Хоча треба відмітити, що коефіцієнт і так низький, що є безперечно позитивним в діяльності ПП „Євростандарт”.

    Коефіцієнт  фінансування  відображає скільки зобов'язань приходиться на 1 грн. власних засобів. Так, в 2006 році у підприємства на 1 грн. власних коштів приходилось 2 копійки зобов’язань.

    Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними коштами  визначає стан забезпечення поточних зобов'язань власними оборотними коштами. Так, ПП „Євростандарт” протягом 2006 року мало можливість погасити поточні зобов’язання в розмірі, що перевищує поточну заборгованість підприємства на даний момент в 12 разів.

    Коефіцієнт  маневреності власного капіталу характеризує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Так, можна говорити, що в 2006 році ПП „Євростандарт” направляв на фінансування поточної діяльності 30% власного капіталу.

    Отже, підводячи підсумки аналізу економічної та фінансової діяльності підприємства можна зробити висновки, що воно працює досить стабільно, постійно шукає шляхи вдосконалення власної справи, є стабільним і фінансово незалежним. Станом на 01.01.2007 року ПП „Євростандарт” є прибутковим, має стабільний і стійкий фінансовий стан. 
 
 

2.3. Механізм управління грошовими надходженнями на підприємстві

    Модель  управління грошовими потоками суб'єкта господарювання є індивідуальною для кожного підприємства, оскільки має враховувати особливості його фінансово-господарської діяльності та специфічні умови зовнішнього і внутрішнього середовища її реалізації. Однак така індивідуальність досягається шляхом використання сукупності загальних підходів, прийомів та методів – інструментарію управління грошовими потоками, який і є предметом подальшого розгляду.

    Фінансова спроможність ПП „Євростандарт” забезпечити дотримання своєчасності виконання власних поточних зобов'язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолютною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покриття) потреби підприємства у капіталі. Результатом такої спроможності підприємства та її кількісним вираженням є рівень його ліквідності (можливість швидкого формування фонду грошових коштів без значних фінансових втрат) і платоспроможності (можливість своєчасного та повного погашення зобов'язань). Із вищесказаного випливає, що підтримання належного рівня платоспроможності та ліквідності суб’єкта господарювання досягається шляхом відповідної організації руху грошових потоків у часі та просторі – управлінням грошовими потоками такого суб'єкта господарювання.

    Наведені  вище детермінанти грошових потоків  дають змогу визначити базові положення щодо організації управління грошовими потоками.

    По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічної поведінки  підприємства. Отже, необхідно здійснювати певні заходи щодо формування грошових потоків та впливу на їх параметри – управляти грошовими потоками.

    По-друге, грошові потоки є невід'ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сфері управління грошовими потоками із іншими напрямами управління фінансами суб'єкта господарювання.

    По-третє, управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансових рішень.

    По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих  фінансових рішень, чіткість їх доведення до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв'язку – моніторингу, перегляду та коригування фінансових рішень.

    Сукупність  методів та форм, що використовуються суб'єктом господарювання для організації  руху грошових коштів у часі та просторі відповідно до визначених критеріїв та цілей, будемо називати моделлю управління грошовими потоками підприємства. Така модель формується підприємством самостійно, виходячи із специфіки його фінансово-господарської діяльності та окремих положень фінансової стратегії. Однак організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням певної сукупності загальних принципів, основними з яких є такі:

• інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне надання фінансової інформації щодо операційної, інвестиційної та  фінансової діяльності   підприємства,  структурованої відповідно до потреб моделі або розгляду окремого управлінського фінансового рішення;
• збалансованість – обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв і методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків суб'єкта господарювання;
• ефективність – визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання певного рівня ліквідності);
• принципи, які визначаються специфікою моделі управління грошовими потоками конкретного підприємства.

    Грошові потоки підприємства є одним із об'єктів  фінансового менеджменту, в рамках якого забезпечується адекватність моделі управління фінансами підприємства потребам мінливого ринкового середовища та ефективність досягнення корпоративних цілей, зокрема підтримання конкурентоспроможності у короткостроковому та довгостроковому періодах і максимізація добробуту власників.

    Така адекватність та ефективність передбачає необхідність організації управління грошовими потоками відповідно до потреб фінансового менеджменту, що визначаються корпоративною та фінансовою стратегіями, – обґрунтування та реалізація політики управління грошовими потоками (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Обґрунтування та реалізація політики управління грошовими потоками 

    Політику  управління грошовими потоками необхідно  розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики):

• цілі та завдання управління грошовими потоками;
• основні напрями управління грошовими потоками; критерії прийняття управлінських фінансових рішень;
• методи кількісної оцінки грошових потоків;
• форми управління грошовими потоками.

    Відповідно  до принципів організації моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

• формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;
• концентрація надходження грошових коштів;
• контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання у часі;
• прогнозування та планування резерву ліквідності;
• формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;
• оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

    Управління  грошовими потоками, як і будь-яка  свідомо керована діяльність, реалізується відповідно до встановлених менеджментом цілей та завданнь, адекватна ідентифікація та обґрунтування яких є вихідним етапом формування моделі управління грошовими потоками. Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:

• повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
• підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;
• збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;
• скорочення циклу обороту грошових коштів;
• підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;
• забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;
• скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

    Визначена вище сукупність цілей управління грошовими потоками конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установлення проміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками. Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

    По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

    По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління – розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

    По-третє, забезпечення зіставності та інформативності  фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

    По-четверте, обґрунтування використання методів  обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

    По-п'яте,  формування  якісних та  кількісних  параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

    По-шосте, забезпечення можливості адекватного  контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

    По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

    Визначення  цілей та конкретизація сукупності поточних завдань управління грошовими потоками здійснюється за напрямами реалізації такого управління, які виділяються відповідно до видів грошових потоків (див. структурування грошових потоків). Як напрям управління грошовими потоками має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємства, спрямована на виконання певних функцій фінансового менеджменту. Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

• операційний грошовий потік;
• інвестиційний грошовий потік;
• фінансовий потік.

    У рамках зазначених напрямів управління грошовими потоками здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних грошових потоках. Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.

    Управління  грошовими потоками відповідно до визначених напрямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням сукупності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адекватності та ефективності управління. Грошові потоки нерозривно пов'язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час прийняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, – прибуток (рентабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподаткування; об'єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням вимог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у вигляді правил фінансування. Однак функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так: