Управління грошовими надходженнями підприємства

• визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;
• постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;
• згладження коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;
• оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;
• вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;
• прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

    Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу  певною мірою знайти компроміс між  необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності. 

    1.4. Огляд нормативної  бази регулювання  здійснення операцій  з грошовими коштами

    Основним  нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджений Постановою Правління Національного банку України „Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” № 72 від 19.02.2001 р.

    Вимоги  цього Положення поширюються  на юридичних осіб (крім установ  банків і підприємств поштового  зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі – підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі – підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання ними [51, с.82].

    Це  Положення не поширюється на розташованих на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

    Кожне підприємство для здійснення розрахунків  готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, або місце, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівники підприємств зобов'язані обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також у разі доставки їх з установи банку і здавання в установу банку. Вони несуть у встановленому відповідним законодавством порядку відповідальність у тому разі, якщо з їх вини не були створені необхідні умови, що забезпечують схоронність коштів під час їх зберігання і транспортування.

    Готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також  з громадянами можуть проводитись  як за рахунок коштів, одержаних з каси банків, так і за рахунок виручки, а також інших касових надходжень.

    Сума  платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) з іншим підприємством (індивідуальним підприємцем) не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) понад установлену граничну суму (10 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковому порядку.

    Поряд з цим, статтею 25 Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20.10.1999 р. № 1169–XIV визначено, що селянські (фермерські) господарства самостійно визначають розмір готівки, що постійно знаходиться в його касі на поточні витрати.

    Порядок встановлення лімітів залишку готівки  в касі регулюється „Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.01 р. № 69 [6].

    Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку  і строки, встановлені установою банку для зарахування на їх рахунки. У разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено, вся наявна готівка в його касі, на кінець дня має бути здана до банку (незалежно від причин відсутності ліміту каси).

    У разі неподання підприємством до 1 березня заявки-розрахунку, установа банку встановлює йому ліміт каси у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

    Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись ними для забезпечення господарських потреб. Зазначена виручка підприємств та індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними і на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій (далі – виплати, пов'язані з оплатою праці).

    Підприємства й індивідуальні підприємці, незалежно від наявності в них податкової заборгованості, можуть проводити розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами в готівковій формі за податками і обов'язковими платежами.

    Підприємства  та індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, отриманих з установ банків.

    При прийманні грошових білетів і  монет до каси касири підприємств  зобов'язані керуватися „Правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України”, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152.

    Грошові білети Національного банку України (далі за текстом – банкноти), щодо справжності яких не виникає жодних сумнівів, повинні прийматись для оплати та обміну організаціями будь-яких форм власності без обмежень, навіть якщо на них є такі пошкодження:

• у будь-якому місці банкноти є плями, написи, надриви, а також ознаки природного зношення, забруднення, але від яких залишилось не менше ніж 3/4 їх початкового розміру та можуть бути прочитані номінал, літери серії та номер;
• порвані, надірвані та склеєні, якщо окремі частини банкноти безперечно належать тій же самій банкноті і на них збереглись серія та номер, якщо місце склеювання не  заважає визначити справжність банкноти та номінал.

    Банки повинні обмінювати пошкоджені або  зношені банкноти на платіжні за таких  умов:

• якщо не виникає сумніву у їх справжності;
• якщо видимий номінал;
• якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну.

    Банкноти  та монети, які викликають сумнів щодо справжності, надсилаються на експертизу до Департаменту готівково-грошового обігу Національного банку України, а фальшиві та підроблені – до установ МВС на місцях.

    Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.

    З метою подальшого вдосконалення  організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами від 12.06.1995 р. № 436/95 було прийнято Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” [5]. Ним передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

• за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
• за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;
• за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості – в розмірі здійснених виплат;
• за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів – у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;
• за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, – у розмірі сплачених коштів;
• за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.

    За  не встановлення установами банків лімітів  залишку готівки в касах з  них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

    Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

    Передбачені вищесказані штрафи в повному  обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

    Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

    При інвентаризації каси на підприємствах, організаціях та установах треба керуватися „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72.

    З метою забезпечення зберігання грошових коштів, а також здійснення банківських розрахунків як із юридичними, так і фізичними особами, підприємства відкривають рахунки в установах банків. Основними нормативно-правовими документами, які врегульовують дане питання є Закон України „Про банки і банківську діяльність” [3] від 20.03.1991 р. № 872-ХІІ, а також нормативний акт НБУ „Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті” від 18.12.1998 р. № 527 [7].

    Інструкція  регулює правовідносини, що виникають  при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України.

    Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним у процесі приватизації, виборчим фондам (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництвам юридичних осіб-нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, викладених в договорі між установою банку і власником рахунку.