Управління грошовими надходженнями підприємства

    Згідно  з П(с)БО № 4 класифікація грошових потоків  підприємств здійснюється на основі виду діяльності, в результаті якого  виник рух грошових ресурсів, напряму їх руху та методу розрахунку грошових потоків.

    Для синхронізації грошових потоків  за допомогою різних методів та моделей  управління ними доцільно застосовувати  більш широку систему класифікації. Нами пропонується, окрім зазначених, виділяти грошові потоки також на основі:

• впливу грошових потоків на обсяг грошових ресурсів підприємства;
• форми грошових потоків;
• валюти грошового потоку;
• оцінки грошових потоків у часі;
• ступеня пріоритетності грошового потоку;
• відношення грошового потоку до звітного періоду.

    Після класифікації та визначення структури  грошових потоків підприємства слід звернути увагу на постановку моделі управління ними. При цьому, як і  управління капіталом та активами підприємства, управління грошовими потоками передбачає вибір між окремими альтернативами в рамках суперечності „дохідність-ризик”. У контексті цієї проблеми виділяються три основні моделі управління грошовими потоками підприємства, а саме: консервативна, ліберальна та агресивна.

    Консервативна модель управління грошовими потоками має використовуватися на підприємствах, діяльність яких пов'язана з високим рівнем невизначеності майбутніх грошових потоків, оскільки передбачає при невеликому грошовому потоці стабільне забезпечення значного рівня залишку вільних грошових ресурсів для мінімізації будь-яких ризиків зниження платоспроможності та ліквідності підприємства тощо.

    Агресивна модель управління грошовими потоками розрахована на підприємства, що функціонують в умовах повної та всебічної визначеності умов діяльності в аспекті надходження та витрачання грошових ресурсів, оскільки базується на підтриманні залишку коштів підприємства на мінімально можливому рівні.

    За  умов недостатньої визначеності найбільш доцільно використовувати ліберальну модель управління грошовими потоками, що не допускає виникнення значних залишків грошових засобів, а також не схильна їх мінімізувати. На нашу думку, ця модель є найприйнятнішою для реалій економіки України. 

1.2. Принципи організації  надходжень грошових  коштів на підприємства

    У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Вкладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

    Забезпечення  грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва  й обігу, своєчасне виконання  фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є  найважливішою стороною діяльності підприємств. 
Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел [27, с.77].

    Внутрішні грошові надходження згідно з  чинною практикою обліку і звітності  включають:

    1) виручку від реалізації продукції,  товарів, робіт, послуг;

    2) виручку від іншої реалізації;

    3) доходи від фінансових інвестицій;

    4) доходи від інших позареалізаційних  операцій.

    За  командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового  ринку, введення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях.

    В основному доходи від позареалізаційних  надходжень формувались за рахунок  штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень „Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності”, відокремивши їх від „Доходів від позареалізаційних операцій”.

    Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

    Доходи  від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках  підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку.

    Грошові надходження підприємств включають [43, с.80]:

• Доходи від основної (операційної) діяльності – виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.
• Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи).
• Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи.
• Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.
• Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

    Отже, грошові надходження підприємств  відіграють значну роль у процесі  кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

    Для здійснення виробничої діяльності всі підприємства, крім основних засобів, повинні мати в необхідних розмірах і оборотні. В їх складі найважливіше місце займають грошові кошти. Вони необхідні для придбання техніки, виробничих матеріалів, оплати праці, розрахунків з бюджетом та іншими ланками фінансово кредитної системи та інше.

    Грошові кошти – кошти у вигляді грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і так далі.

    Основним  джерелом надходження грошових коштів у госпрозрахункових підприємствах є виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, здійснених на сторону. Крім цього, грошові кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асигнувань, виручки від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, у вигляді страхових відшкодувань, від продажу валюти та валютних цінностей, від здачі майна в оренду, у вигляді фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, у вигляді банківських відсотків по розрахунково-депозитним операціям, у вигляді пені, штрафів, недоїмок за порушення господарських договорів, у вигляді бюджетних дотацій, субвенцій і т.д.

    При цьому, виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг підприємствам  та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому порядку на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) у банках, так і готівкою в їх каси з подальшим її внесенням в банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються, як правило, на поточний рахунок підприємства.

    Таким чином, всі грошові кошти, що надходять підприємству, акумулюються на відповідних рахунках в установах банку. Однак, у межах ліміту, встановленого банком,  грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання грошових коштів у касі господарства понад ліміту допускається на протязі трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).

    Порядок зберігання та використання грошових коштів підприємствами, організаціями  та іншими господарюючими суб'єктами регламентується Законом України „Про підприємництво”, рішеннями Уряду та НБУ, а також інструкціями „Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, „Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, і „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженими відповідними постановами НБУ [52, с.42].

    Відповідно  вказаним документам, грошові кошти, що надходять на підприємства, як на поточний рахунок, так і в його касу, господарюючі суб'єкти можуть витрачати на розрахунки між собою за придбані (продані) товарно-матеріальні цінності, продукцію, послуги, з іншими ланками фінансово-кредитної системи по сплаті різних податків, платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів і т. д. При цьому, витрачання грошових коштів на вказані цілі може проводитися як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, отриманою в банку та у вигляді виручки, що надходить в касу господарюючого суб'єкта.

    Однак, витрачання виручки, що надходить в  касу господарюючого суб'єкта, на виплату  заробітної плати та на інші цілі дозволяється в тих випадках, коли у підприємств  немає заборгованості по сплаті податків та платежів в бюджет та позабюджетні централізовані фонди держави (пенсійний фонд, фонд соціального страхування та ін.).

    Сума  платежу готівкою одного підприємства іншим підприємствам не повинна  перевищувати три тисячі гривень  протягом одного дня по одному або декільком платіжним документам. При цьому, кількість підприємств, з якими здійснюються розрахунки готівкою, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства готівкою іншим підприємствам понад встановленої суми (3 тис. гри.) повинні здійснюватися виключно в безготівковій формі. У випадку здійснення підприємствами розрахунків готівкою з іншими господарюючими суб'єктами понад встановленої суми, грошові кошти в розмірі перевищення додаються до фактичного залишку грошей у касі з подальшим порівнянням отриманої суми із затвердженим лімітом каси та застосуванням відповідних штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій.

    Витрачання  грошових коштів з каси підприємства та з його поточного рахунку здійснюється з дозволу керівника господарюючого суб'єкта, за виключенням платежів, що списуються в беззаперечному (безакцентному) порядку на основі виконавчих документів і визнаних платником претензіях.

    Платіжні  документи клієнтів приймаються  банками до виконання при наявності  достатнього залишку власних коштів на рахунках цих платників. У випадках браку коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку грошових коштів на рахунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта – платника податків, інших обов'язкових платежів, а в несплаченої суми повертаються органам стягнення [68, с.163].

    Додержання  встановленого порядку зберігання та витрачання грошових коштів забезпечує більш чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, сприяє зниженню дебіторської та кредиторської заборгованості, а також укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни.

    До  установ банків, підприємств, організацій, що порушують встановлений порядок зберігання та витрачання грошових коштів, тобто розрахунково-платіжну дисципліну, органами контрольно-ревізійної служби та Державної податкової адміністрації застосовуються відповідні фінансові санкції.