Управління грошовими надходженнями підприємства

                            +             +

                            -

Рис. 3.2. Визначення касового розриву 

      Управління  операційними грошовими потоками підприємства на основі касового розриву передбачає здійснення сукупності заходів щодо контролю за кожним із складових такого розриву. Загалом управління операційними грошовими потоками підприємства має  здійснюватися із дотриманням певних принципів та виконання таких критеріїв. 

      По-перше, скорочення тривалості касового розриву шляхом:

• прискорення оборотності робочого капіталу, а також окремих його складових – виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції, при цьому передбачається забезпечення виваженого компромісу між потребами у скороченні абсолютної величини оборотного капіталу й необхідністю стабільного забезпечення виробничого процесу з метою зростання обсягів виробництва та паралельне стимулювання збуту готової товарної продукції;
• прискорення інкасації дебіторської заборгованості, а також використання послуг фінансово-кредитних установ щодо рефінансування боргових вимог підприємства до третіх осіб (покупців), зокрема – облік векселів факторинг та форфейтинг;
• оптимізації відповідно до встановлених критеріїв умов поставки сировини на підприємство – узгодження строків оплати рахунків постачальника з іншими параметрами господарських договорів із постачальниками, такими як поставки, ціна, знижки та ін.

      По-друге, забезпечення стабільності формування резерву ліквідності підприємства (залишку грошових коштів на рахунках та в касі підприємства) із відповідним його коригуванням у кожному плановому періоді, прив’язуючи таке коригування до зміни, наприклад, валюти балансу підприємства або абсолютної величини його доходів (чистих доходів) від реалізації товарної продукції.

      По-третє, забезпечення відповідальності абсолютної величини резерву ліквідності підприємства потребам фінансового забезпечення касового розриву. 

      По-четверте, здіснення мобілізації фінансових ресурсів (формування вхідного грошового потоку від фінансової діяльності) у випадку тимчасової неспроможності підприємства покрити вихідні операційні грошові потоки в межах касового розриву за рахунок резерву ліквідності (покриття дефіциту ліквідності) на строк, що не менший величини касового розриву. Це має на меті забезпечити підтримання платоспроможності ПП „Євростандарт” на прийнятному рівні шляхом генерування вхідних грошових потоків у рамках фінансового циклу, за рахунок яких і буде здійснено погашення основної суми заборгованості, що була створена при мобілізації капіталу.

      Вивчення  управління інвестиційними грошовими  потоками (як вхідними, так і вихідними) свідчить про необхідність урахування особливостей інвестиційної діяльності підприємства та грошових потоків, що генеруються при цьому. Серед них можна відмітити такі:

• взаємозалежність з операційними та фінансовими грошовими потоками – розгляд та проектування будь-якого інвестиційного проекту (і, відповідно, оцінка грошових потоків від реалізації проекту) неможливі без з’ясування його впливу на операційну діяльність (формування доходів від реалізації, зміни величини змінних та постійних затрат, включаючи амортизацію, що визначаються при оцінці вхідних і вихідних грошових потоків) та джерел залучення капіталу (фінансової діяльності);
• довгостроковий характер прийняття управлінських фінансових рішень у рамках інвестиційної діяльності – строк вкладання грошових коштів у необоротні активи у будь-якому випадку більший за тривалість одного фінансового циклу;
• значний рівень невизначеності щодо очікуваних грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту, що потребує врахування сукупності ризиків, зокрема, шляхом проведення дисконтування майбутніх (очікуваних) грошових потоків;
• реалізація інвестиційного проекту й управління його грошовими потоками передбачає переважно трансформацію у довгостроковій перспективі інвестиційних вихідних грошових потоків в очікуваний операційний грошовий потік суб’єкта господарювання (за винятком дезінвестицій та портфельного фінансового інвестування), при цьому покриття вихідних грошових потоків здійснюється за рахунок вхідних грошових потоків від операційної та фінансової діяльності;
• управління грошовими потоками за окремими напрямами інвестиційної діяльності потребує використання різних підходів до оцінки грошових потоків та їх планування, що визначається їх суттєвими відмінностями (наприклад, оцінка окупності реальних та портфельних інвестицій, оцінка вартості вкладень в асоційовані, дочірні підприємства та непряме портфельне інвестування).

      При цьому необхідно врахувати особливості, пов’язані із фінансовим забезпеченням  потреби підприємства у капіталі для фінансування вихідних грошових потоків у плановому періоді:

• фінансування вихідних інвестиційних потоків має здійснюватися за рахунок таких джерел (у порядку зменшення їх привабливості);

        а) операційний грошовий потік  та формування в результаті  цього Free Cash Flow;

      б) мобілізація капіталу в рамках фінансової діяльності або вхідні грошові потоки від фінансової діяльності;

      в) дезінвестиції з метою проведення реалокації необоротних активів  шляхом ліквідації одних необоротних  активів (вхідний інвестиційний  грошовий потік – реалізація цінних паперів із інвестиційного портфеля, продаж окремих об’єктів основних засобів) та придбання інших (наприклад, технічне переозброєння, перегляд інвестиційного портфеля);

• фінансування інвестиційної діяльності за рахунок мобілізації додаткових фінансових ресурсів має здійснюватися шляхом залучення довгострокового капіталу (наприклад, розміщення  корпоративних облігацій, фінансування основних засобів за фінансовим лізингом) або збільшення абсолютної величини власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел (наприклад, розміщення додаткової емісії корпоративних прав, отримання безповоротної фінансової допомоги);
• дезінвестиції мають здійснюватися насамперед з метою оптимізації структури розміщення та абсолютної величини необоротних активів (інвестицій)¹ і розглядатися як джерело покриття вихідних інвестиційних грошових потоків у разі відсутності можливості підприємства покрити такі грошові потоки за рахунок внутрішніх чи зовнішніх фінансових джерел.

Рис. 3.3. Формування вхідних та покриття вихідних фінансових грошових потоків 

      Абсолютна величина грошового потоку, що генерується  в рамках окремого виду діяльності підприємством, відповідає на рисунку  товщині відповідної стрілки, яка  відображає грошовий потік. 

      На  відміну від інвестиційних грошових потоків, управління фінансовими грошовими потоками пов’язано з такими особливостями, що проявляються у співвідношенні завдань фінансової діяльності з потребами операційної та інвестиційної:

• вхідні фінансові потоки підприємства є коригуючим механізмом для балансування величини Free Cash Flow;
• прийняття управлінських фінансових рішень, унаслідок виконання яких формується склад та структура вхідних грошових потоків підприємства від фінансової діяльності, залежить переважно від таких факторів:

      1) політики підприємства щодо структури капіталу (при виборі між фінансуванням за рахунок власного чи позичкового капіталу);

      2) специфіки джерела формування  дефіциту грошових коштів; мобілізація  короткострокового позичкового  капіталу для покриття вихідних  грошових потоків від операційної діяльності та мобілізація довгострокового позичкового або власного капіталу для покриття вихідних грошових потоків по інвестиційній діяльності;

      3) тимчасове підтримання резерву  ліквідності підприємства за  рахунок короткострокових зобов’язань  (вхідних фінансових грошових потоків);

• абсолютна величина вихідних грошових потоків визначається рівнем вхідних грошових потоків за минулі періоди (погашення основної суми боргу) та, частково, дивідендною політикою підприємства;
• покриття вихідних грошових потоків підприємства має здійснюватися в основному за рахунок операційного грошового потоку і лише в окремих  
  випадках – за рахунок фінансової діяльності підприємства (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація заборгованості або погашення заборгованості за рахунок формування нової).

    3.3. Бюджетування грошових потоків

    Ефективність  підприємницької діяльності залежить, в першу чергу, від її планування та оцінки. Будь-який підприємницький захід, пов’язаний з витратами і зорієнтований на прибуток, потребує розрахунків і оцінки. Оцінка підприємницької діяльності складається з оцінки її складових, таких як: витрати виробництва і прибуток, фінанси, податки, ринок як об’єкт маркетингу, кредити тощо. Проте оцінка окремих, навіть дуже важливих її складових у відриві від всієї виробничої економічної системи скоріше за все призведе до помилок, які, в свою чергу, створять „зону ризику” саме там, де знехтували оцінкою.

    Найбільш  об’єктивну оцінку підприємницької  діяльності, можливість своєчасного виявлення „слабких” місць, забезпечення адаптації підприємства до зовнішніх змін, нівелювання несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища, а також здатність гнучко реагувати ці зміни дає бюджетування. Бюджетування є робочим інструментом, що включає в себе всі сторони діяльності підприємства: його виробничі, техніко-технологічні, маркетингові, фінансові, інноваційні, інвестиційні ті інші аспекти.

    Разом з тим, процес бюджетування базується  на загальній концепції розвитку підприємства, більш детально розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії і являє собою єдину систему взаємопов’язаних технічних, організаційних і економічних змін на визначений період часу. На жаль, для керівників ПП „Євростандарт” процес бюджетування на рівні підприємства залишається не зовсім зрозумілим. Спостерігається повна відсутність взаємозв’язку цілей довгострокового і середньо – короткострокового періодів або часткове їх відображення у деяких бізнес-планах.

    За  відсутності налагоджених процедур і визначеної послідовності операцій планування керівництво ПП „Євростандарт” часто займаються лише збором інформації про величину витрат або доходів по продукції або підрозділах підприємства, після чого обробляють її і консолідують у загальний бюджет доходів і витрат (результат фінансової діяльності). При цьому складається ситуація, за якої внаслідок розрізнених, нескоординованих дій підрозділів підприємства при плануванні своєї діяльності з’являється так званий „бюджетний зазор”; не забезпечується достовірність та оперативність подачі інформації керівництву, своєчасне складання зведеного бюджету по підрозділах та видах діяльності, центрах відповідальності. Виходячи з цього, набуває значущості проблема бюджетного планування підприємств.

    Бюджетування  – це процес колективний, який дає змогу погодити діяльність підрозділів усередині підприємства і підпорядкувати її загальній стратегічній меті. Завдання бюджетного планування полягає в обґрунтуванні та розширенні річного плану господарської діяльності підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають в процесі його діяльності, визначенні координації дій між окремими його ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо виключення неефективних чинників, а також оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом ПП „Євростандарт”.