Право власності

 якої він призначався,  право на земельну ділянку  може бути

 припинено.

     Після  закінчення будівництва, забудовник зобов'язаний здати житловий будинок

 державної приймальної  комісії.  До повного зведення  житлового будинку і

 прийняття його  в експлуатацію державною приймальною  комісією,

 забудовник не  має права продавати будинок  або його частина (дарувати, виробляти

 обмін) іншим  особам без дозволу виконкому.

     У разі  руйнування будинку від пожежі  чи інших стихійних лих, право

 на безстрокове  користування земельною ділянкою  зберігається за забудовником,

 якщо він протягом  трьох років приступить до  відновлення зруйнованого будинку або

 зведення нового, за винятком випадків, коли генеральним  планом міста

 передбачено інше  використання земельної ділянки.  Відновлення

 зруйнованого  житлового будинку, або будівництво  нового здійснюється на

 підставі рішення  місцевих Рад за типовим або затвердженому в

 встановленому  порядку індивідуальним проектом.

     Всі  витрати по укладенню цього  договору відносяться за рахунок

 забудовника.  Договір, також, підлягає обов'язковому  нотаріальному

 посвідченню до  початку будівельних робіт.  Договір у разі спору, може

 бути, розірваний  тільки судом.  Особа, яка здійснила  самовільну споруду,

 якої є житловий  будинок, інша будівля, споруда  або інше нерухоме

 майно, створене  на не відведеному для цих  цілей ділянці, в

 порядку, встановленому законом і іншими правовими актами, або створене без

 отримання на  це необхідних дозволів або  з істотним порушенням

 містобудівних  норм і правил, не набуває на  неї право власності.

 Така особа  не в праві розпоряджатися  будівлею.

     У ряді  випадків суд може узаконити самовільну споруду.  Наприклад,

 якщо споруда  зведена на не належить забудовнику  земельній ділянці,

 але в подальшому, дана ділянка буде у встановленому  порядку надано

 цій особі під  зведену споруду, або, право  власності на дану

 будівництво може бути визнане за особою у власності, довічно

 успадковане володіння,  безстроковому користуванні якого  знаходиться земельна

 ділянка, де  здійснена споруда, і це особа,  у свою чергу, відшкодовує

 незаконному забудовнику  витрати на будівництво в розмірі,  визначеному судом.

 Однак право  на самовільну споруду не може  бути визнано в будь-якому

 випадку, якщо  збереження будівлі спричинить  порушення прав і охоронюваних

 законом інтересів  інших осіб або буде створювати  загрозу життю і здоров'ю

 громадян.

     Самовільна споруда підлягає зносу який здійснив її обличчям або за його

 рахунок.  Самовільному  забудовнику вручається припис  про знесення споруди і

 приведення в  порядок земельної ділянки, на  якій вона зведена.  У

 розпорядженні  вказується термін, протягом якого забудовник зобов'язаний

 здійснити зазначені  дії.  У той же час припис  про знесення не позбавляє

 самовільного  забудовника права вимагати визнання  за ним права

 власності на  будівлю в судовому порядку.

     Власником  будинку індивідуальний забудовник  стає лише після

 реєстрації будинку  в місцевих Радах.

     Правовстановлюючими  документами на житловий будинок,  побудований на

 відведеному для  цього земельній ділянці, є:  договір на забудову

 індивідуального  житлового будинку на праві  особистої власності,

 зареєстрований  в органах місцевих рад; договір  про надання

 земельної ділянки  для будівництва житлового будинку  на праві особистої

 власності; реєстраційне  посвідчення договору.  Неоформлені  в

 нотаріальному  порядку договори про право  забудови, укладені відділами

 комунального  господарства до 26 серпня 1948 року, а  також пов'язані з

 цього часу  рішення виконкомів місцевих  рад народних депутатів про

 відвід громадянам  земельних ділянок для індивідуального  житлового

 будівництва,  також можуть входити до переліку цих документів.

     Крім  реєстраційного посвідчення на  всіх інших

 правовстановлюючих  документах має бути відмітка  про реєстрацію в бюро

 технічної інвентаризації (БТІ).

     У даний  час питання індивідуального  житлового будівництва серед

 більшості населення віднесено на другий план, у зв'язку з великою

 дорожнечею будівельних  матеріалів, відведенням землі, оплати  праці найманих

 робітників.  У  даний час будівництвом займаються  лише процвітаючі

 бізнесмени або  верхні ешелони влади держапарату  які мають чималі

 кошти і це  є для них своєрідним вкладенням  капіталу.  У

 Зокрема хотілося  б відзначити південну частину  півострова, де в міжсезоння

 розгортаються  мало не будівництва століття, і вартість невеликих котеджів  і

 елінгів "під  ключ" в престижному куточку південного берега далеко перевалює за

 десятки тисяч  доларів. 

     1.2.  Набуття права власності на  житлове приміщення після повної

 виплати паю  в житлово-будівельному і житловому  кооперативах. 

     Раніше, при Радянському союзі, широке  розповсюдження отримали житлові та

 житлово-будівельні  кооперативи, участь у них було  одним з найбільш

 часто зустрічаються  способів набуття права власності  на житлове

 приміщення.

     Житлові  та житлово-будівельні кооперативи  (РК, ЖБК) утворюються для

 будівництва житлових будинків та їх подальшої експлуатації, а також для

 придбання житлових  будинків, що підлягають капітальному  ремонту та реконструкції.

     ЖК  і ЖБК вважаються створеними  з моменту їх реєстрації в  органі місцевої

 адміністрації,  і діють на основі статуту.  ЖК і ЖБК є

 власниками майна,  переданих їм коштів і купленого

 житлового будинку.

     Членом  ЖК і ЖБК може бути особа,  яка досягла 18 років, що потребує

 поліпшення житлових  умов і постійно проживає в  даному населеному

 пункті.  Члени  кооперативу набувають відповідне житлове приміщення

 тільки в користування, зберігаючи право власності лише  на пай

(Паєнагромадження).  За своєю юридичною природою  пай представляє собою не

 майно в натурі, не гроші і не частку в  праві власності, а

 зобов'язальне  право вимоги виплати відповідної суми при виході

 з кооперативу.  Однак наявність такого права,  заснованого на членство в  ЖК і

 ЖБК, стає одночасно  головною підставою для надання  в

 користування  певного майнового об'єкта, що  залишається кооперативної

 власністю.  Особі, прийнятій до членів РК (ЖБК) за рішенням членів загального

 зборів, надається  квартира, причому рішення загальних  зборів

 набуває юридичну  силу лише після затвердження  відповідним органом

 місцевої адміністрації  та видачі ордера.  Громадянин  має право звернутися до суду з

 позовом про  захист порушеного чи оспорюваного  права на користування житловим

 приміщенням,  зокрема, при відмові у видачі  ордера на житлове приміщення, за

 яке не виплачений  пайовий внесок, а також при  скасуванні рішення загальних

 зборів про  прийом його в члени РК (ЖБК).

     До  виплати пайового внеску пайовик  володіє наступними правами: проживати

 зі своєю сім'єю  у наданій йому квартирі в  будинку кооперативу;

 добровільно вибути  з ЖБК, в установленому порядку  передати пай будь-якому

 постійно проживає  разом з ним повнолітньому  члену сім'ї;

 отримати звільнилася  квартиру в будинку того ж  кооперативу в разі

 потребу в поліпшенні  житлових умов; зробити обмін  займаного

 житлового приміщення  на інше жиле приміщення, в  тому числі в будинку

 державного або  громадського житлового фонду,  або на житловий будинок,

 належить громадянинові  на праві власності.  Члену  ЖБК належить лише

 право володіння,  користування і розпорядження  обмеженого наданим

 йому приміщенням.  У той же час пайовик зобов'язаний виконувати вимоги статуту

 кооперативу та  існуючі правила користування  житловими приміщеннями.

     У міру  виплати ними своїх пайових  внесків (які за загальним правилом

 вносяться не  повністю в момент створення  кооперативу, а в розстрочку) пайовики

 стають власниками  житлових приміщень, так як  кооператив втрачає на них

 всякі майнові  права.  Після виплати пайових  внесків членами

 кооперативу,  останній за рішенням загальних  зборів своїх членів може

 підлягати перетворенню  в кооператив по спільній експлуатації майна,

 не перейшов  у власність його окремих членів, а що залишається в

 власності кооперативу  (наприклад, підвалів, горищ, ліфтів  і тому

 подібного майна  в кооперативному житловому будинку).  На практиці багато

 кооперативи продовжують  свою діяльність без перетворення та внесення

 відповідних змін  до установчих документів, та  після сплати членами

 повністю своїх  пайових внесків.  Це породжує  непорозуміння та суперечки,

 особливо у  випадку необхідності визначення  долі майна, яким член

 ЖК (ЖБК) вважає за потрібне розпорядиться на свій розсуд, зокрема,

 шляхом складання  заповіту, обміну, дарування або  продажу.  Оскільки

 виникнення власності  громадянина на кооперативне  житлове приміщення

 пов'язується  з моментом сплати повної суми  пайового внеску і для цього не

 потрібно ніяких  інших умов.  Слід вважати, що  не залежно від

 змісту установчих  документів та будь-яких рішень  колишнього кооперативу

 цей останній  автоматично втрачає право власності  на майно,

 що перебуває  у користуванні його члена,  з моменту повної виплати пайового

 внеску і, отже, втрачає право розпоряджатися  ним, хоча б і по

 рішенням загальних  зборів.  Наприклад, коли загальні  збори членів кооперативу

 постановляє передати  квартиру у користування особі,  що потребує в поліпшенні

 житлових умов, не дивлячись на те, що інший член кооперативу власник

 квартири вже  уклав договір її продажу.  Зазначені обставини