Право власності

 індивідуальні  житлові будинки, приватизовані,  придбані квартири і

 будинки, квартири  в будинках житлових і житлово-будівельних  кооперативів з

 повністю виплаченим  пайовим внеском, у будинках  товариств індивідуальних

 власників квартир,  квартири та будинки, придбані  у власність

 громадянами на  інших підставах, передбачених  чинним

 законодавством.

     Дані  об'єкти навмисно пойменовані  у множині, щоб

 підкреслити можливість  володіння декількома однорідними  і різними

 об'єктами одночасно  одним громадянином.

     Однак  існує ряд обмежень права власності  громадян в

 житловій сфері.  Так, наприклад, допускається  використання власником

 житлових приміщень в будинках для потреб промислового характеру, тобто під

 нежитлові мети  з дозволу місцевої ради.  Власник  зобов'язаний використовувати

 житлові та  підсобні приміщення без утиску  житлових та інших прав і  свобод

 інших громадян.  Право власності на житловий будинок слід відрізняти від права

 власності на  квартиру в багатоквартирному  будинку.  В останньому випадку

 власнику належить  тільки квартира, а фундамент,  дах, сходові

 майданчики та  інші частини будинку, які обслуговують  квартири, вони складають

 власність держави, або якщо це будинок індивідуальних забудовників

 загальну власність  учасників будівництва.

     Утримання  та ремонт переданого у власність  житлового приміщення

 здійснюється  власником з обов'язковим додержанням  єдиних правил і

 норм експлуатації, ремонту житлового фонду за рахунок коштів власника.

 Капітальний ремонт  житлового будинку, квартири з  перебудовою або

 переплануванням  приміщень проводиться з дозволу  місцевих Рад.

     Необхідно  дотримання санітарно-гігієнічних  вимог, будівельних

 норм і правил, протипожежних норм, як даного  житлового приміщення, так і

 інших житлових  приміщень розташованих в цьому  будинку.

     У цій  главі я в загальному розглянув  права та обов'язки власників

 житла, найбільш  докладно вони будуть розглянуті  нижче. 

     II.  Підстави виникнення права власності  громадян на житлове

 приміщення. 

     Виникнення, зміна та припинення правовідносин  власності,

 як і будь-яких  інших правовідносин, пов'язані  з наявністю певних

 юридичних фактів, передбачених нормами об'єктивного права і

 розглянутих,  як правило, в якості підстав  виникнення

(Придбання) та  припинення права власності.  Необхідність правового

 регулювання цих  питань пов'язана з об'єктивною  необхідністю

 забезпечення  власника можливість захисту  свого права власності і

 його докази  у разі виникнення спору, тобто  забезпечення

 гарантій захисту  економічних інтересів власників  у цивільному

 обороті.

     Цивільним  законодавством регулюються широке  коло юридичних

 підстав (способів) виникнення і припинення права  власності.

 Слід зазначити,  що зазвичай виникнення права  власності щодо

 конкретного майна  в однієї певної особи тягне  його припинення у

 іншої особи,  і тому одні і ті ж юридичні  факти стають, як

 правило підставами  як виникнення, так і припинення  права

 власності.

     Цивільно-правова  доктрина і судова практика  ще з часів римського

 права ділять  способи виникнення права власності  на дві великі

 групи: первинні  та похідні.  В якості основного  критерію

 розмежування  цих груп способів виникнення  права власності

 покладено правонаступництво,  що означає наявність первинного  набуття права

 власності лише  при відсутності правонаступництва,  а при його наявності

 визнається похідне  придбання.

     На  думку О. С. Йоффе, за критерій  розмежування первинних і

 похідних способів виникнення права власності необхідно застосувати

 також критерій  узгодженої волі.  Так зокрема,  О. С. Йоффе вказує:

"Первинні способи  характеризуються тим загальним  для них моментом, що вони не

 пов'язані з  волею попереднього власника, оскільки  такого взагалі немає або

 ж його воля  не приймається до уваги ", а похідні способи

"Характеризуються  тим, що в таких випадках  право власності набувається

 з волі попереднього  власника та за згодою нового  набувача ".1

     На  думку Б. Б. Черепахіна, взагалі  слід керуватися лише

 критерієм наявності  волевиявлення попереднього власника  і відносити до

 первинним способів  придбання права власності ті, при яких

 придбання права  власності ті, при яких має  місце волевиявлення

 попереднього  собственніка.2

       У цьому розділі ми дізнаємося що існують як первинні, так і

 похідні підстави  виникнення власності, які ми  розглянемо

 нижче. 

1) Первинні підстави:

          1.1.  Індивідуальне житлове будівництво. 

     Індивідуальне  житлове будівництво на спеціально  відведеному для цих

 цілей ділянці,  найбільш поширена форма придбання  права

 власності на  житловий будинок.

     Земельні  і житлові відносини мають  між собою тісний зв'язок.  Для  того

 щоб обзавестися  індивідуальним житловим будинком  або підсобним господарством у

 вигляді дачі  або заміського будинку, необхідний, перш за все, земельну ділянку,

 який при колишній  системі земельних відносин можна  було чекати роками.

 Ряд нових законодавчих  актів про права громадян в  земельній сфері,

 прийнятих останнім  часом, запровадження приватної власності на землю

 відкривають нові  можливості для вирішення житлових  проблем.  Житловим будинком

 вважається будова, що має поштовий номер, уся  або не менше половини

 корисної площі,  якого призначена для постійного  проживання,

 розташований на земельній ділянці з усіма що знаходяться на ньому

 допоміжними будівлями,  спорудами, елементами благоустрою  в

 певних межах.

     Так,  відповідно до Декрету Кабінету  Міністрів України "Про приватизацію

 земельних ділянок  "від 26.12.92р.  за номером 1592, громадянам України

 передаються безоплатно  земельні ділянки, надані їм  для ведення

 особистого підсобного  господарства, будівництва та обслуговування  житлового будинку і

 господарських  будівель (присадибна ділянка), садівництва,  індивідуального

 дачного та гаражного будівництва.  Встановлено право розпорядження

 приватизованими  ділянками шляхом продажу, дарування,  заповіту, обміну,

 застави, надання  в оренду тощо, без зміни їх  цільового

 призначення.  Декретом1 передбачається, що передача  громадянам України

 безкоштовно у  приватну власність земельних  ділянок для

 зазначених у  ньому цілей здійснюється лише  один раз.

     Громадяни  мають право на отримання або  придбання у встановленому

 порядку земельних  ділянок для житлового будівництва  незалежно від

 наявності у  них іншого житлового приміщення, у тому числі в інших населених

 пунктах.

     Необгрунтована  відмова органів місцевого самоврядування  у наданні та

 продажу у встановлені  терміни земельних ділянок для  житлового

 будівництва тягне  за собою штрафні та інші санкції.

     Земельна  ділянка, відведена під житлове  будівництво, повинен бути

 використаний  за призначенням в терміни,  встановлені органами місцевого

 самоврядування.  При перевищенні встановленого  терміну до забудовника органами

 влади застосовуються санкції, передбачені законодавством.

     Право  на здійснення будівництва житла  надається в порядку,

 встановленому  законодавством громадянину, якому  на нього передано до

 користування, чи  забудовнику, якому це житло  надане

 власником за  договором.

     Будівництво  житлового будинку здійснюється  на основі рішення органів

 місцевого самоврядування, в строк не більше одного  місяця з моменту звернення

 за ним, відповідно  до затвердженої містобудівної  документації та

 існуючими будівельними  нормами і правилами.  Забудовник, організуючий

 будівництво,  може здійснювати його самостійно, або залучаючи

 підрядника.  Права  на отримання земельної ділянки  для будівництва житла

 можна реалізувати  тільки в зонах, передбачених  містобудівної

 документацією,  під якою розуміється вся сукупність проектних

 документів, необхідних  для будівництва житлового будинку.  До містобудівної

 документації  належать: генеральна схема розселення, природокористування та

 територіальної  організації продуктивних сил  України, схеми розселення,

 природокористування  та територіальної організації  продуктивних сил

 великих географічних  регіонів і національно-державних  утворень,

 генеральні плани  міст, схеми та проекти районного  планування

 адміністративно-територіальних  утворень.

     Складається договір про зведення індивідуального житлового будинку на праві

 особистої власності  на відведеній земельній ділянці  між виконкомом

 міської ради  з одного боку та громадянином  з іншого.  За договором

 громадянин зобов'язаний  побудувати житловий будинок на земельній ділянці, відведеній на

 підставі рішення  виконкому та закріплений державним  актом на право

 власності на  землю.  На цій ділянці громадянин (забудовник) зобов'язаний

 звести з якісного  матеріалу житловий будинок у  відповідність з проектом,

 затвердженим  органом архітектури та містобудування.  На цьому ж земельній

 ділянці дозволяється  будівництво так званих, надвірних  споруд.

 Затверджений  проект на будівництво будинку  і план розміщення будови на

 земельній ділянці,  виданий органом у справах будівництва і архітектури,

 є невід'ємною  частиною цього договору.

     При  використанні земельної ділянки  не у відповідність з тією  метою, для