Право власності

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2011 в 17:08, дипломная работа

Краткое описание

Мета роботи: на підставі чинного законодавства, короткий

дослідження виникнення права власності на житлове приміщення, порядок

посвідчення угод; підстави припинення права власності на житлове

приміщення.

Оглавление

Введення.

3

I. Зміст права власності громадян на житлове приміщення.

4

II. Підстави виникнення права власності.

7

1) Початкові:

1.1.індівідуальное житлове будівництво;

9

1.2.пріобретеніе права власності на житлове приміщення після

повної виплати паю в житлово-будівельному (житловому) кооперативі;

14

2) Похідні:

2.1.пріватізація житлового приміщення;

20

3) Загальні положення про посвідчення угод:

37

3.1.договор купівлі-продажу житлового приміщення;

41

3.2.договор довічного утримання;

51


3.3.договор міни житлового приміщення;

53

3.4.договор дарування житлового приміщення;

53

3.5.наследованіе житлового приміщення;

55

III. Права і обов'язки власників житлового приміщення.

4) Права власника;

60

4.1. Застава нерухомого майна (іпотека);

61

5) Обов'язки власника;

66

IV. Підстави припинення права власності на житлове приміщення.

71

V. Захист права власності на житлове приміщення.

73

Висновок.

76

Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

право власності.doc

— 343.00 Кб (Скачать)

 віку намагаються  вижити, цей вид договорів міцно  зайняв свою нішу в

 договірних відносинах  цивільного права України. 

                3.3.  Договір міни житлового  помещенія.1 

     За  договором міни кожна із сторін передає іншій стороні в

 власність один  товар в обмін на інший.  Кожна зі сторін є

 одночасно і  продавцем і покупцем.  В якості  зустрічного

 надання передається  майно (житлове приміщення).  До  договору міни

     застосовуються  правила договору купівлі-продажу.

     Обмінювані  житлові приміщення повинні бути  рівноцінні, якщо ж існує

 відмінність за  ціною між майном, що надаються  за договором, то сторона,

 надала майно,  ціна якого нижче, повинна сплатити  різницю в

 цінах безпосередньо  до або після виконання її обов'язку передати

 майно, якщо  інше не передбачено договором.

     Право  власності на житлове приміщення  переходить до сторін

 одночасно після  виконання зобов'язань по передачі  відповідного

 майна обома  сторонами.

     Цей  договір є як би подвійним договором купівлі-продажу, і

 вимоги до нього  відповідно такі ж. 

     3.4.  Договір дарування житлового  приміщення.  2 

     Право  власності на житлове приміщення  може виникнути за допомогою

 договору дарування.  За договором дарування одна  сторона (дарувальник) безоплатно

 передає або  зобов'язується передати другій  стороні (обдаровуваному) майно в

 власність.  При  наявності зустрічної передачі  майна чи права будь-якого

 зустрічного зобов'язання  договір не визнається даруванням, тобто

 обов'язкова наявність безоплатність передачі майна.

     Договір  дарування житлового приміщення  повинен бути укладений у письмовій

 формі і підлягає  оформленню в органах нотаріату.

     Передача  подарованого житлового приміщення  здійснюється за допомогою його

 вручення, символічної передачі (вручення ключів від квартири) або

 вручення правовстановлюючих  документів.

     Дарування  - це договір, який передбачає  волю дарувальника і згоду

 обдаровуваного  на отримання майна у власність.  Тому обдаровуваний має право

 в будь-який час до передання йому дарунка відмовитися від нього у письмовій формі

(Якщо договір  не зареєстрований в БТІ) шляхом  складання угоди сторін

 про розірвання  договору, у разі якщо договір  вже зареєстрований в БТІ,

 сторонам доведеться  складати новий договір дарування або оспорювати через

 суд.  При цьому  дарувальник може вимагати відшкодування  реального збитку,

 заподіяної йому  відмовою, у зв'язку з його витратами  на письмове оформлення

 і реєстрацію.

     При  нотаріальному оформленні та  при реєстрації надаються документи

 аналогічні документам  з купівлі-продажу житлового приміщення.  Забороняється

 дарування житла  від імені малолітніх громадян, визнаних недієздатними, їх

 законними представниками: працівникам лікувальних, виховних  установ

 громадянами,  які перебувають у них на лікуванні, змісті або вихованні,

 подружжю і  родичам цих громадян; державним  службовцям органів

 місцевих Рад  у зв'язку з їх посадовим  становищем або у зв'язку з

 виконанням ними  своїх службових обов'язків.  Якщо  договір дарування житлового

 приміщення відбувається  на користь неповнолітніх, то  при нотаріальному

 посвідченні нотаріус  повинен взяти від законного  представника

 неповнолітнього  або піклувальника дозвіл на  отримання дару.

     У цьому  договорі все теж що і в  купівлі-продажу, тільки цей договір

 безоплатний. 
 
 

     3.5.  Спадкування житлового приміщення.  1 

     Спадкування  житлових приміщень, що перебувають  у власності

 спадкодавця,  здійснюється за законом і  за заповітом.

     Спадкування  за законом має місце, якщо  заповіт не залишено, якщо

 заповідана тільки  частина майна або заповіт  у частині визнано

 недійсним.  Передбачено  дві черги визнання спадкоємців  за

 законом: в  першу чергу спадкують діти (у  тому числі усиновлені), чоловік

 і батьки (усиновителі)  померлого, а також дитина померлого, яка народилася

 після його  смерті; в другу чергу - брати  і сестри померлого, його дід  і

 баба як з  боку батька, так і з боку  матері.

     Спадкоємці  другої черги призиваються до  спадкування за законом лише  за

 відсутності спадкоємців  першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а

 також у разі, коли всі спадкоємці першої  черги позбавлені заповідачем

 права спадкування.

     До  числа обов'язкових спадкоємців  за законом належать неповнолітні

 або непрацездатні  діти спадкодавця, а також непрацездатні дружина,

 батьки і утриманці  померлого незалежно від заповіту.  Вони мають право на

 не менше двох  третин частки спадщини.

     Онуки  і правнуки успадковують у  тому випадку, коли до часу  відкриття

 спадщини немає  в живих того з їх батьків,  який був би спадкоємцем.

     Якщо  не залишено заповіт і відсутні  зазначені вище спадкоємці за

 законом, майно  переходить у власність держави  та інші особи не

 можуть претендувати  на успадковане майно, навіть  якщо вони перебувають у

 далеких родинних  відносинах із спадкодавцем.  Наприклад, громадянка А

 мала намір  укласти договір купівлі-продажу  квартири своєї далекої померлої

 родички (громадянка  А була племінницею померлою).  Заповіт

 складено не  було і спадкування мало здійснюватися  за законом.  Але

 особи, які мають право на спадкування за законом відсутні.  Громадянка А

 не входила  не в один перелік спадкоємців  за законом і обов'язкових

 спадкоємців,  отже ніяких прав на дане  житлове приміщення не мала.

 І тим більше, розпоряджатися цим майном не  могла з-за відсутності на

 нього права  власності.

     Житлове  приміщення може перейти у  власність громадянина шляхом

 спадкування за  заповітом.  Вимога закону щодо  форми заповіту

 дуже суворі.  За загальним правилом, заповіт  має бути складено

 письмово із  зазначенням місця і часу його складання і власноруч

 підписано заповідачем.  Якщо заповідач не в змозі  підписати заповіт

(В силу фізичних  вад, хвороби або з інших  причин), за його

 прохання це  може бути зроблено іншим громадянином (його називають

 рукоприкладчиком) у присутності нотаріуса або іншої особи, яка має право

 засвідчити заповіт.  При цьому необхідно вказати  у заповіті, чому

 спадкодавець  не може сам його підписати.

     Заповіт  має бути нотаріально посвідчена.  Нотаріальна форма

 служить одним  з неодмінних умов дійсності заповіту.  З цього

 правила зроблені, однак, певні винятки.  При особливих

 обставин до  нотаріально посвідчених прирівнюються  заповіту,

 посвідчені зазначеними  в законі посадовими особами.  Сюди відносяться:

         а) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях,

 інших стаціонарних  лікувально профілактичних установах,  санаторіях або

 проживають у  будинках для престарілих та  інвалідів.  Такі заповіту можуть  бути

 засвідчені головними  лікарями, їх заступниками з медичної  частини або

 черговими лікарями  цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також

 директорами і  головними лікарями будинків  для престарілих та інвалідів;

         б) заповіти громадян, які перебувають  під час плавання на

 морських суднах  або суднах внутрішнього плавання.  Ці заповіту повинні бути

 засвідчені капітаном  судна;

         в) заповіти громадян, які перебувають  розвідувальних, арктичних та

 інших подібних  їм експедиціях.  Такі заповіту  засвідчуються начальником

 цієї експедиції;

         г) заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні

 в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних  установах.  Право

 посвідчення таких  заповітів надано начальникам,  їхнім заступникам по

 медичної частини,  старшим і черговим лікарям  цих військово-лікувальних

 установ;

         д) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових

 частин, з'єднань, установ і військово-навчальних  закладів, де немає

 державних нотаріальних  контор та інших органів, що  здійснюють

 нотаріальні дії,  а також заповіти робітників  і службовців, членів їх

 сімей і членів сімей військовослужбовців.  Ці заповіту посвідчуються

 командиром або  відповідно начальником цих частин, з'єднань,

 установ чи  закладів;

         е) заповіти осіб, які перебувають  у місцях позбавлення волі.  Такі

 заповіту засвідчуються  начальником місць позбавлення волі.

     Будь-яке  заповіт може бути згодом скасовано  або змінено

 заповідачем.  Як правило, це відбувається  у зв'язку зі складанням нового

 заповіту.  При  цьому немає необхідності, щоб  у новому заповіті обов'язково

 містилася вказівка про скасування раніше складеного заповіту.  Тут

 діє принцип:  новий заповіт автоматично скасовує  раніше

 складене в  тій частині, в якій між цими  заповітами є розходження. 

     Передача  житла у власність за заповітом  може супроводжуватися

 вказівкою в  заповіті умов про покладання будь-яких зобов'язань у

 користь іншої  особи або інших осіб.  Це  доручення іменується заповідальним

 відмовою.  Наприклад,  на спадкоємця покладається, до  якого переходить житловий

 приміщення, заповідач  покладає зобов'язання надавати іншій особі

 довічне право  користування даним приміщенням.  При прийнятті спадщини

 спадкоємець зобов'язаний  виконати цю умову.

     Оформлення  права власності на успадковане  житло вимагає наявності

 певного юридичного  складу (сукупності юридичних фактів).

     Спочатку  спадкоємець має висловити свою  згоду на прийняття спадщини.

 Визнається, що  спадкоємець прийняв спадщину, коли  він фактично вступив у

Информация о работе Право власності