Право власності

 порушення прав  власника, законодавством передбачений  захист права

 власності.

     Як  і охорона, захист права власності громадян на житлове приміщення,

 здійснюється  різними галузями права, які  часто доповнюють один

 одного.  Наприклад,  суд, розглядаючи справу про  хуліганські дії,

 відбувалися на  квартирі, має право розглянути  цивільний позов про відшкодування

 збитку, нанесеного  цими діями власнику житлового  приміщення.

     Існують  два способи захисту права  власності: речове-правової та

 зобов'язально-правовий.

     До  речове-правовим способам захисту  ставляться позовні вимоги, якщо

 майно є в натурі чи його можна відновити.  Вище зазначалося, що

 житлові приміщення  специфічний об'єкт права власності,  житло не можна

 викрасти, втратити, проте воно може виявитися  вийшов з володіння

 власника поза  його волею, незаконного вилучення,  незаконного заселення

 або незаконного  перешкоджання у здійсненні права.  Самий

 поширений вид  речове-правового захисту - це  віндикаційний позов (право

 вимоги не володіє  власника до володіючого невласника  про

 повернення речі).  Власник має право витребувати  своє майно з

 чужого незаконного  володіння.

     Особа,  яка є не що володіє власником,  виступає в цивільному

 процесі позивачем,  воно доводить, що відповідач  незаконно володіє житлом.

 Предметом вендікаціонного  позову, в ситуації, що розглядається,  є житлові

 приміщення, які за незаконними підставами вибули з володіння

 власника.  Немає  підстав для такого роду позову, якщо житлова площа була

 передана у  володіння не її господареві  на основі договору або в  силу закону.

 Наприклад, у  спадщину при оголошенні в  судовому порядку громадянина

 померлим, а потім  скасування цього рішення власник  у таких випадках може

 скористатися  зобов'язально-правовим способом  захисту.

     Відповідачі  по вендікаціонним позовами підрозділяються  на добросовісних і

 недобросовісних.  Цей поділ дозволяє різному підходити до питання про

 вилучення житлового  приміщення виходячи з прояви  волі відповідачів.

 Добросовісний  набувач не знав і не повинен  був знати про те, що особа,

 у якого він  придбав житлове приміщення, не  мало права відчужувати його.

 Можливість незаконного  сумлінного придбання житлового  приміщення

 істотно обмежені  так як право на житло виникає  або при повному

 внесення пайового  внеску, або з операцій, передбачених  законом з

 обов'язковим  нотаріальним оформленням та  реєстрацією.  Можна навести

 наступний випадок  сумлінного незаконного придбання  житлового приміщення-

 при підробці  наймачем необхідних правовстановлюючих  документів і

 відчуження ним  незаконно займаного приміщення.

     Віндикаційний  позов до незаконного сумлінному  власникові підлягає

 задоволенню у  випадках, коли відповідач придбав  житлове приміщення

 безоплатно.  Наприклад,  у спадщину чи за договором  дарування.  Такий

 власник при  поверненні житла власнику вправі  вимагати відшкодування

 вироблених на  ремонт та інші поліпшення витрат.

     Несумлінним  є власник який, наприклад, самовільно

 вселився в  квартиру або придбав її за  угодою, знаючи, що відчужувач не

 мав на неї  права.  У таких випадках завжди  має право витребувати своє  житло, а

 також відшкодування  збитку при погіршенні його  стану.

     За  негаторному позовом власник  може вимагати усунення будь-якого

 порушення його  права, навіть якщо не було  позбавлення володіння (при використанні

 сходових майданчиків,  коридорів для зберігання непотрібних  особистих речей

 утруднює користування  ними інших власників).  Особливості  даного

 виду захисту  в тому, що вимоги про усунення  перешкод можна

 пред'явити тільки  в момент порушення прав власника.

     Поряд  із захистом правомочності користування, негаторний позовом захищається  і

 розпорядження  (виключення з опису при арешті  майна).  Відповідачами по

 такими позовами  є: боржник, у якого проведений  арешт майна, і ті

 організації та особи, в інтересах яких накладено арешт на майно.  До

 позовної заяви  по даних справах додається  копія про арешт майна,

 копія вироку, рішення, іншої постанови, на  виконання якого

 накладено арешт,  інші документи, що підтверджують  заявлені позивачем

 вимоги (договори  дарування, купівлі-продажу, заповіту).

     Захист  прав власників житла також  здійснюється також

 зобов'язально-правовим  способом.  Цей спосіб ділиться  на договірній і

 позадоговірної.  Договірний спосіб застосовується  у разі порушення однією з

 сторін договору  його умов, тобто невиконання  або неналежного

 виконання договірних  зобов'язань.  Наприклад, орендар  не справив

 обумовленого  договором ремонту приміщення.  Орендодавець може вимагати

 або виробництва  ремонту від орендаря, або зробити ремонт самому і

 відшкодувати  витрати за його рахунок.

     Позадоговірні  зобов'язально-правові способи захисту  права

 власності також  служать відновленню майнового  стану

 суб'єктів.  Так,  якщо з вини фізичної особи  житлове приміщення виявиться

 пошкодженим, то заподіювач шкоди зобов'язаний відновити його до колишнього

 стану або відшкодувати  власнику нанесений збиток при  відсутності

 непереборної  сили або умислу потерпілого. 

     Висновок. 

     З вище  сказаного видно, що механізм  ринкових відносин у житловій

 сфері поступово  вдосконалюється і розширюється, однак, цей процес

 поряд з перевагами  має і ряд недоліків.  Таким  чином, відмова від

 державного контролю  неприпустимий.  Необхідно співіснування  двох

 взаємодоповнюючих  методів вирішення житлової проблеми: державного і

 ринкового, які  будуть сприяти громадянам найбільш  ефективно

 відстоювати свої  житлові права і використовувати  надані державою

 свободи та  їх гарантії.  І в зв'язку  з цими обставинами України  створила

 план розвитку  державної житлової політики та комунального господарства.

 Це виразилося  у вигляді "Концепції розвитку  житлово-комунального господарства

 Україна "та" Концепції Державної житлової  політики ".  Зміст

 останньої я  передам в двох словах.

     Недосконалість  фінансово-кредитної системи, централізація

 будівництва,  реконструкція та утримання житлового  фонду, обмеження у

 виділення земельних  ділянок і спорудженні індивідуального  житла, відсутність

 стимулюючих факторів  у вирішенні житлових питань  значно загострили

 житлову проблему.  Більше 2,6 мільйона сімей (у тому числі, що мають право на

 першочергове  одержання квартир) тривалий час  перебувають на обліку як

 потребують поліпшення  житлових умов.  Одночасно, незважаючи  на низький

 рівень забезпеченості  громадян житлом, обсяги житлового будівництва

 щорічно зменшуються.  До того ж потребують суттєвих  змін

 чинні законодавчі  та інші нормативні акти, що  регулюють

 відносини у  житловій сфері.

     Концепція  державної житлової політики  визначає основні

 напрямки реалізації  права громадян України на житло.

     Метою  державної житлової політики  є створення умов для

 реалізації права  громадян на житло, розширення  житлового будівництва,

 поліпшення утримання  і схоронності житлового фонду.

     Спорудження,  реконструкція та утримання житла є одним з

 пріоритетних  напрямів соціально-економічного  розвитку країни, важливим

 фактором зниження  соціальної напруженості суспільства.  У кінцевому підсумку можна

 сказати, що  житлова проблема нашої країни, буде залишатися актуальною

 ще довгі роки. 
 
 

     Список  використовуваної літератури, законів  і підзаконних нормативних

 актів: 

     1 Конституція  України.

     2 Цивільний  Кодекс України станом на 01.05.99г.

     3 Житловий  Кодекс України станом на 01.05.99г.

     4 Земельний  Кодекс України станом на 01.05.99г.

     5 Кодекс  про шлюб та сім'ю України  станом на 01.05.99г.

     6 Закон  України "Про власність"  від 07.02.1991г.  № 697-XII.

     7 Закон  України від 19.06.92г.  № 2482-XII "Про приватизацію

 державного житлового  фонду ", із змінами і доповненнями, внесеними

 Законами України  від 22.02.94г. № 3981 - XII, від 05.02.97г.  № 40/97-ВР.

     8 Закон  України "Про реабілітацію  жертв політичних репресій в  Україні"

 від 24.06.91г.  № 48.

     9 Закон  України "Про статус і соціальний  захист громадян, постраждалих

 внаслідок чорнобильської  катастрофи "від 27.08.93г.  № 222.

     10 Закон  України "Про соціальний і  правовий захист військовослужбовців  та

 членів їх сімей  "від 15.05.96г.  № 54.

     11 Закон  України "Про заставу" від  02.10.92г.  № 2654-XII.

     12 Закон  "Про нотаріат" від 02.09.93г.  № 3425-XII.

     13 Декрету  Кабінету Міністрів України "Про  приватизацію земельних

 ділянок "від  26.12.92р.  № 1592,

     14 Постанова  Кабінету міністрів України "Про  механізм впровадження

 Закону України  "Про приватизацію державного житлового фонду" від

08.10.92г.  № 572.

     15 Постанова  Кабінету Міністрів України від  26.04.93г.  № 305 "Про

 випуск в обіг  приватизаційних житлових чеків  "

     16 Постанова  Кабінету міністрів України "Про  затвердження положення

 про порядок  організації та діяльності об'єднань, що створюються

 власниками для  управління, утримання і використання  майна житлових

 будинків, яке  перебуває у загальному, користуванні "від 31.07.95г. № 588.

     17 Постанова  Кабінету Міністрів України від 04.07.92г.  № 369.  "Про

 сприяння розвитку  молодіжного будівництва "із  змінами та

 доповненнями, внесеними  постановами КМ от14.04.97г. №  334.

     18 Постанова  Верховної Ради України "Про  державну дотацію на

 утримання квартир  у будинках ЖБК і МЖК "від 26.11.93г.  № 3665.