Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

 

Класифікація передбачає групування доходів за джерелом одержання відповідно у групи та розділи. Перелік підрозділів та груп бюджету, що відносяться до кожного розділу, наведено

Класифікація  доходів бюджету представлено в  додатку В.

Податкові надходження  — це передбачені податковими  законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження  включають всі безповоротні надходжен- ня, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів  і санкцій, крім штрафів за порушення  податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. До складу неподаткових надходжень входять:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;
• адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
• надходження від штрафів та санкцій;
• інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів  і включають:

• надходження від продажу основного капіталу;
• надходження від реалізації державних запасів товарів;
• надходження від продажу землі та нематеріальних активів;
• податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Вони можуть надходити:

• від органів державного управління;
• урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;
• з іншої частини бюджету.

Здатність суспільного сектора економіки надавати блага та здійснювати перерозподіл залежить від доходів, якими він розпоряджується. Вони включають всі види доходів, що акумулюються державою на постійній основі за допомогою належного їй права.

Науково обґрунтована концепція доходів держави має  враховувати умови економіки (розвиток ринкових відносин), особливості регулювання економічних і соціальних процесів та прогресивний зарубіжний досвід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.2. Склад та джерела доходів  державного бюджету

 

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним  кодексом (Додаток А) та законами “Про Державний бюджет” на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року державний бюджет поділено на складові частини: загальний та спеціальний фонд, що забезпечує прозору та реальну систему оцінки всіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних  видатків і не спрямовуються на конкретну  мету. Перелік доходів державного бюджету окреслений в Бюджетному кодексі (Додаток А).

На першому місці серед джерел його формування знаходиться податок на додану вартість (ПДВ).

Різке зростання надходжень ПДВ стало наслідком його зарахування  в повному обсязі до доходів державного бюджету. Питома вага ПДВ у доходах  державного бюджету в 1997 році склала 51,6 відсотка, протягом 1998-2002 років вона знижалася досягла 32,5 відсотки у 2002 році. Зростання надходжень від ПДВ в період з 2003 р. по 2005 рік в абсолютних величинах відображено на графіку .

Другим за величиною  джерелом формування до державного бюджету є податок на прибуток (доходи) підприємств. У зв'язку з законодавчими змінами цього податку в 1997-1998 роках він став зараховуватись до доходів місцевих бюджетів. Але з 1999 року знову став розподілятися між державним і місцевими бюджетами: його частка в доходах державного бюджету в 2002 році становила 19,7 відсотка, в 2003 році – 7,8 відсотка. У 2003 році податок на прибуток підприємств становив 11667740 грн., в 2004 – 12606780 грн., в 2005 – 20326093 грн. (рис. 6.3) [4, 5, 6].

 

Третім за значенням дохідним джерелом державного бюджету є акцизний збір. У 1998 році його величина збільшилась і становила 9,4 відсотка [7]. З 2003 року вона зростає як по товарам виробленим в Україні, так і по товарам ввезених на її територію (рис. 6.4)

Прибутковий податок з громадян був важливим дохідним джерелом в 1999 році. У 1997–2002 роках він повністю зараховувався до місцевих бюджетів. В 2004 році він складав 752090,6 грн., а в 2005 році – 759600 грн. [4, 5, 6].

Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема, надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України та інших. В цілому частка неподаткових надходжень державного бюджету в 1998 році становила 13,2%, в 2002 — 27,9%. В табл. 6.2 представлені в динаміці (2003-2005 рр.) надходження до державного бюджету в абсолютних величинах.

Частка державних цільових фондів у загальній сумі надходжень до державного бюджету поступово зменшується. У 1998 році вона становила 20,8%, у 2002 році — 0,5%.

Динаміку показників величини доходної частини державного бюджету в цілому та з розподілом доходів між загальним та спеціальними фондами подано у  табл. 6.3.

Збільшення доходів  державного бюджету має відбуватися  не за рахунок посилення податкового  навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового  законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для  розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.3. Доходи місцевих бюджетів

 

Економічна  сутність місцевих бюджетів виявляється  у формуванні грошових фондів, які  є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети – це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі.

Загальний фонд місцевого бюджету включає всі  доходи, що не мають спеціального призначення  і спрямовуються на фінансування поточних видатків установ і закладів, які утримуються за рахунок відповідного бюджету. Спеціальний фонд призначається  для фінансування заходів за рахунок конкретних видів надходжень. У його складі можуть створюватись місцеві цільові фонди згідно з законодавством. Розподіл місцевого бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається рішенням про місцевий бюджет, яке приймає представницький орган самоврядування.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого  самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, згідно Бюджетного кодексу (Додаток А) належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

• частка прибуткового податку з громадян;
• державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
• плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
• плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ  чи їх об'єднань зараховується 25% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території (Додаток А).

В структурі місцевих бюджетів розрізняють поточний бюджет і бюджет розвитку. Поточний бюджет включає доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних трат. Він складається з бюджету для виконання власних повноважень і бюджету для виконання делегованих повноважень. Кошти з нього спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку.

До поточного бюджету включаються видатки на поточне утримання та ремонт житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, культури, фізичної культури та інші видатки, що не відносяться до бюджету розвитку.

Бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази. Він є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

• кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності.
• надходження дивідендів, нарахованих на акції;
• кошти від повернення позик та відсотки, сплачені за користування ними;
• кошти, які передаються з іншої частини бюджету за рішенням ради;
• позичання, здійснені у визначному порядку;
• субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм  соціально-економічного розвитку відповідної  території, пов’язаних зі здійсненням  інвестиційної, інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням [9].

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

• місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
• 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського і міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
• податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
• надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
• податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
• надходження дивідендів, нарахованих на акції товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
• плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
• кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
• фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
• плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
• надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
• плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;
• гранти та дарунки у вартісному обчисленні;
• власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
• податок на прибуток підприємств комунальної власності;
• платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
• інші надходження, передбачені законом (Додаток А).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 7. CИСТЕМА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТІ

7.1. Економічна сутність бюджетних видатків

 

Під видатками  бюджету розуміють державні платежі, які здійснюються на безповоротній  основі. Це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованих грошових фондів та їх використанням за призначенням.

Загальнодержавні видатки являють собою цілеспрямоване використання фінансових ресурсів з метою задоволення потреб у суспільних благах та реалізації перерозподільних заходів. Визначення напрямків, форм, структури та масштабів видатків має базуватися на принципах раціональності, ефективності, цілеспрямованості та доцільності.

Цілеспрямованість та доцільність видатків досягається  через програмний підхід до їх здійснення, тобто визначення для кожної одиниці бюджетних асигнувань конкретних задач.

Задачі, які  вирішуються в сфері використання державних бюджетних ресурсів, можна  поділити на три групи:

• надання соціальної допомоги членам суспільства, які не мають можливості самостійно себе забезпечити. Економічна сутність - перерозподіл фінансових ресурсів;
• забезпечення обов'язкового страхування. Економічна сутність - завчасне акумулювання фінансових ресурсів з метою наступної виплати за умови здійснення страхового випадку;
• виробництво і придбання матеріальних благ та послуг, відповідальність за які покладена на державу (асигнування на оборону, наукові дослідження, освіту, культуру, охорону здоров'я та ін.).

Державні видатки  здійснюються шляхом фінансування, яке залежно від джерел поділяється на види (рис. 7.1).

Загальнодержавні видатки найчастіше здійснюються у формі фінансування експлуатаційних витрат організацій суспільного сектора, закупівлі товарів та послуг, субсидіювання підприємств, організацій, які поставляють продукцію на ринок, а також грошових виплат в межах програм соціальної допомоги та страхування. Раціональність вибору форми, в якій використовуються кошти, дозволяє забезпечити економію та підвищити результативність їх використання.

Видатки бюджету характеризуються за якісною та кількісною ознаками. Якісна ознака відбиває їх суспільне призначення, а кількісна - обсяг. За наявності широкого спектра якісних ознак суспільних потреб їх кількісна характеристика може не відповідати потребам держави. Такий стан призводить до недофінансування видатків, виникнення дефіциту бюджету, зростання державного боргу.