Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

Державний устрій та адміністративно-територіальний поділ є основою для формування бюджетного устрою, який визначає організацію, принципи побудови, структуру бюджетної системи та взаємозв'язок її ланок в процесі забезпечення виконання єдиної бюджетної політики. Він передбачає формування національної бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу щодо забезпечення регулювання та контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Відповідно  до статті 95 Конституції [1] бюджетна система  має будуватися на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Для забезпечення повноцінного виконання статей 92, 95, 132, 142, 143 Конституції Верховна Рада 21 червня 2001 року прийняла Бюджетний Кодекс (Додаток А).

Відповідно  до нього  бюджетна система складається  з державного та місцевих бюджетів: побудована з урахуванням економічних  відносин, державного та адміністративно-територіального  устрою і врегульована нормами права (рис. 4.1) [18].

Сьогодні бюджетна система України має досить ефективну організацію для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку. Водночас, у бюджетній сфері ще є низка невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків недостатньо ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумови підвищення життєвого рівня та добробуту населення.

 

 

Недостатній і ступень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики; потребують вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які не повністю враховують економічний потенціал регіонів. Загалом, бюджетна політика ще не зовсім відповідає стратегічним задачам  економічного та соціального розвитку України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Законодавча і нормативна база функціонування бюджетної системи

 

Функціонування  бюджетних відносин в Україні  базується на основі законодавчо-нормативних  актів, які перелічені у ст. 4 Бюджетного кодексу (Додаток А): Конституції України [1]; Бюджетному кодексі;законах „Про Державний бюджет України” на поточний рік; інших законах, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України (КМУ); нормативно-правових актах центральних органів виконавчої влади; рішеннях органів влади АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Конституція регулює  такі питання функціонування бюджетної  системи, як: механізм прийняття законів; основні бюджетні положення; повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування в організації бюджетного процесу. Статті 95-98 [1] передбачають, що бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Розглянемо повноваження державних органів влади згідно зі ст. 85 [1].

До повноважень Верховної Ради належать:

• прийняття законів;
• затвердження державного бюджету, внесення змін до нього, контроль за виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довколишнього середовища;
• розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності КМУ;
• затвердження рішень про надання позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним фінансовим організаціям; а також про одержання від іноземних держав та міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених державним бюджетом, здійснення контролю за їх використанням;
• призначення (звільнення) на посади  Голови та інших членів Рахункової палати.

Повноваження Президента України включають:

• звернення з посланнями до народу, зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище країни;
• призначення за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра та припинення його повноважень на цій посаді;
• призначення за поданням Прем'єр-міністра членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їх повноважень на цих посадах;
• створення, реорганізація та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, що передбачені на їх утримання;
• скасування актів КМУ та актів Ради міністрів АРК;
• створення у межах коштів, які передбачені у державному бюджеті, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб;
• підписання законів, що прийняті Верховною Радою;
• накладання вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд.

Повноваження Кабінету Міністрів (вищого органу виконавчої влади, який відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді):

• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання Конституції і законів;
• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;
• розробляє проект Закону „Про Державний бюджет України” і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою державного бюджету, подає Верховній Раді звіт про його виконання;
• спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади;
• в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Виконавчу владу  в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Їх склад формують голови місцевих адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом за поданням КМУ. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Повноваження  органів місцевого самоврядування: в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Прийняття Бюджетного кодексу в 2001 році мало позитивний вплив  на організацію і здійснення бюджетного процесу. Разом з тим практичне  застосування Кодексу за останні  роки показало його недосконалість і  окремо ті недоліки, що вимагають нагального рішення. Структура Бюджетного кодексу представлена на рис. 4.2.

 

 

До законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна також віднести: Закон України "Про прожитковий мінімум" [15]; Закон України "Про місцеве самоврядування" [11]; Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" [13]; Закон України "Про місцеві державні адміністрації" [14].

Прожитковий мінімум  за поданням КМУ щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду державного бюджету; переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом із уточненням показників державного бюджету та публікується в офіційних виданнях.

Закон України "Про місцеве самоврядування в  Україні"  визначає систему та гарантії місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

 

4.3. Структура та принципи побудови бюджетної системи України

 

Побудова бюджетної  системи обумовлюється державним  устроєм і може бути дворівневою (в унітарних державах) або трьохрівневою (у федераціях). Україна як унітарна держава має дворівневу бюджетну систему, економічною основою якої є Господарський кодекс країни, правовою основою – Бюджетний кодекс та інші законодавчі акти.

Структура бюджету  розглядається у горизонтальному  і вертикальному розрізах: у  горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків та їх питомою вагою; у  вертикальному  - розглядається за рівнями державної влади і характеризується взаємопов'язаними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

Бюджетний устрій — це організація та принципи побудови, функціонування бюджетної системи, взаємозв’язок між окремими ланками. Він визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

Бюджетна  система України — сукупність державного і місцевих бюджетів, яка побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права. Вона включає всі види бюджетів, що створюються в країні відповідно до її бюджетного устрою.

В складі  бюджетної  системи розрізняють:

• центральні бюджети (державний бюджет України);
• місцеві бюджети, які розрізняються за рівнями адміністративного поділу на централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські) та децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах). До складу місцевих бюджетів входять:
• бюджет Автономної Республіки Крим;
• обласні бюджети – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
• районні бюджети - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
• бюджети районів у містах;
• бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Зведений бюджет України включає показники державного бюджету, зведеного бюджету Автономної республіки Крим, зведених бюджетів областей та міст Києва та Севастополя. Він є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Організаційно бюджетні доходи поділяються на закріплені і регулюючи. Закріплені формуються за рахунок фінансових ресурсів, які повністю або у визначеному розмірі, на постійній або довготерміновій основі надходять до відповідного бюджету. До закріплених доходів державного бюджету відносяться: ПДВ, акцизний збір з імпортних товарів, податок на прибуток, ввізне мито, збір на геологорозвідувальні роботи,  збір на обов'язкове соціальне страхування у разі безробіття, збір до Державного інноваційного фонду, надходження від гербового збору.

Однак, окремим  адміністративно-територіальним одиницям може не вистачати закріплених доходних джерел для покриття всіх видатків, для чого їм надаються відповідні суми відрахувань від загальнодержавних податків і зборів. Регулюючі доходи передаються з вищестоящого до нижчестоящих бюджетів з метою забезпечення збалансованості їх доходів та видатків (відсоткові відрахування від загальнодержавних доходів та податків, міжбюджетні трансферти).

Оскільки основні  функції управління державою зосереджені у вищих органах законодавчої та виконавчої влади, значна частка доходів і видатків припадає на державний бюджет. З нього виділяються кошти на фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня та соціального захисту населення.

Згідно зі статтею 95 Конституції [1] щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами Бюджетний кодекс (Додаток А) визначає основні принципи бюджетної системи (рис. 4.3). В ході реалізації бюджетної політики всі принципи бюджетної системи діють і застосовуються в бюджетному  процесі в єдності та взаємозв'язку.

Сучасні структура  і побудова бюджетної системи  повинні сприяти формуванню прямих, прозорих, демократичних міжбюджетних відносин та стимулювати організацію  нової бюджетної культури і відповідальності  суб'єктів бюджетного процесу в ході реалізації бюджетної політики.

Бюджетна система  згідно з концепцією її реформування і побудови міжбюджетних відносин за своєю формою і змістом має відповідати європейським стандартам та принципам бюджетного законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.4. Функціонування складових бюджетної системи України

 

На функціонування бюджетної системи впливають  окремі її складові, а також інші частини економічної системи, які  наведені на рис. 4.4 [17].

При Міністерстві фінансів діють організації, що входять  до складу фінансових органів України: Державне казначейство та Державна контрольно-ревізійна служба.

Державне казначейство було створено у 1995 році з метою забезпечення ефективного управління бюджетними коштами та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних фінансових ресурсів. Правові засади діяльності Державного казначейства визначені в Положенні про Державне казначейство [16]. Воно складається з Головного управління (вища ланка), територіальних управлінь в АРК, областях, містах Київ та Севастополь (середня ланка) з відділеннями в районах, містах, районах у містах (базова ланка). Органи Державного казначейства мають рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба та своїм найменуванням. Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, НБУ, банківськими установами, Державною податковою службою, місцевими фінансовими органами, Державною контрольно-ревізійною службою.