Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник  має можливість перерозподіляти  свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту бюджету, так і на стадії його виконання.

 

Таблиця 7.4

Головні розпорядники бюджетних коштів

Ознака	Розпорядник
За бюджетними призна-ченнями, передбаченими Законом „Про Державний бюджет України”	органи, уповноважені відповідно Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів забезпечувати  їх діяльність (в особі їх керівників), а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд, Верховний Суд та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією або входять до складу Кабінету Міністрів (в особі їх керівників);
За бюджетними призна-ченнями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим	уповноважені  юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради та Ради міністрів АРК, а також міністерства та інші органи влади АРК (в особі їх керівників);
За бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами	керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

 

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй  діяльності підпорядкований відповідному головному розпорядникові, розпорядникові вищого рівня, та/або діяльність якого координується через нього.

Після отримання  коштів із бюджету на свої рахунки  головні розпорядники у встановленому  порядку перераховують кошти  на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів (на рахунки розпорядників нижчого ступеня).

Відносини в  галузі видатків регулюються актами що поділяються на:

- акти, норми  яких регламентують фінансові  відносини: Закон „Про Державний  бюджет України”, рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції Мінфіну та Держказначейства;

- акти додержання  і виконання правових норм, за  допомогою яких реалізуються  права та обов'язки учасників  видаткових відносин: кошториси,  бюджетні доручення, ордера, грошові чеки, лімітні довідки тощо.

Особливістю казначейської  системи обслуговування бюджетів за видатками є те, що за її допомогою  забезпечується ефективне і обов'язково цільове витрачання бюджетних коштів; вирішується низка питань, пов'язаних із виконанням бюджетів всіх рівнів за видатками та здійсненням контролю над касовим виконанням бюджетів за видатками.

В основу діяльності казначейства покладено принцип  «єдиної каси» з переходом  від практики виконання бюджету  за відомчим принципом до територіального принципу за допомогою територіальних органів казначейства.

Запровадження казначейської системи супроводжувалося докорінним перерозподілом функцій  між фінансовою та банківською системами, органами державної влади, установами та організаціями, які утримуються з бюджетів. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції бюджетних коштів, зберігання і перерахування їх за дорученням Державного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків їх використання.

Органи казначейства мають право відкривати в установах  банків рахунки. Функціонує єдиний казначейський  рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації всі бюджетні доходи і з якого розподілятимуться видатки, тобто державні кошти сконцентровані в руках одного господаря.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних  коштів в установах банків закриті. Для обліку операцій за видатками  розпорядників коштів призначені реєстраційні рахунки в органах казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. Це вирішує проблему достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до казначейських органів щоденно.

У разі встановлення нецільового та неефективного використання бюджетних коштів органи казначейства мають право вилучати у міністерств, відомств, установ і організацій суми, виділені раніше в порядку фінансування.

З метою забезпечення своєчасності і повноти фінансування, здійснення контролю за використанням бюджетних коштів фінансові органи і відділення Державного казначейства на місцях тісно співпрацюють між собою, а також організовують свою діяльність у взаємодії з органами виконавчої влади, податковою службою, органами контрольно-ревізійної служби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 8. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ТА НАУКУ

 

8.1. Видатки на розвиток економіки

 

Без державної  підтримки розвитку економіки неможливо  створити власну економіку, розвивати наукоємні й технологічно складні виробництва. Народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не представляв технологічно замкнутого виробництва. Структура галузей економіки не відповідала потребам країни, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть у більшості своїй виправданими.

Важливість  державної політики для існування державного сектора економіки і необхідності його фінансування зумовлені наступними причинами:

1. Наявністю  галузей (паливно-енергетична, металургійна, агропромисловий комплекс, інфраструктура, газо-водопостачання, транспорт, зв'язок тощо), певних видів товарів(робіт, послуг), які мають високі споживчі цінності.

2. Функціонуванням  і розвитком наукоємних і технологічно складних виробництв [14, с. 210].

Пріоритетні галузі народного господарства (енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство) в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі [18, c. 396].

Фінансові методи державного регулювання національної економіки передбачають створення  сприятливих умов для національного  виробника, що наведено на рис. 8.1.

Субсидія – разова виплата в грошовій або натуральній формі, що надається з коштів державного бюджету, місцевих бюджетів або із специфічних фондів фізичним і юридичним особам, місцевим органам, іншим державам.

Дотація – кошти, що видаються державою підприємствам і організаціям для покриття розриву між їх видатками і доходами.

Трансферти – грошові платежі, переведення з коштів державного бюджету в регіональні, що здійснюються в цілях підтримки депресивних регіонів.

Позика – надання однією особою грошей або матеріальних цінностей іншій особі в вигляді боргу на умовах поверненості у встановлений термін з виплатою винагороди (позичкового відсотку) за користування наданими коштами.

Пільги – переваги, додаткові права, що надаються окремим категоріям громадян або окремим організаціям, підприємствам, регіонам.

Податкові пільги – часткове або повне звільнення визначеного кола фізичних або юридичних осіб від сплати податків [19].

Видатки бюджетів на народне господарство та науку  загалом спрямовуються на фінансування [14, c. 210]:

- галузей інфраструктури;

- пріоритетних галузей, які мають стратегічне значення (атомна промисловість, національна космічна програма , окремі галузі хімічної промисловості тощо);

- збиткових  галузей;

- галузей, які  потребують великих фінансових  вкладень і мають великий термін  окупності;

- сільського  господарства;

- фундаментальних  наукових досліджень і сприяння  науково-технічному прогресу;

- охорони навколишнього  природного середовища та ядерної безпеки;

- попередження  та ліквідації  надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха;

- зовнішньоекономічної  діяльності.

Класифікація видатків бюджетів на розвиток економіки дає змогу забезпечити їхнє належне планування та фінансування на всіх рівнях управління, а також організувати контроль за раціональним, ефективним, економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Класифікація  видатків за функціональним призначенням наведена в табл. 8.1 [14]. За галузевими особливостями видатки бюджетів поділяються відповідно до відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За  цільовим призначенням видатки на розвиток економіки поділяються на конкретні види затрат відповідно до економічної класифікації (на дослідження, розробки, державні програми; субсидії підприємствам; субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства; субсидії на покриття збитків підприємств, державна підтримка підприємств, приріст обігових коштів: придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво; капітальний ремонт; придбання землі і нематеріальних активів; внутрішні капітальні трансферти, операційні видатки тощо).

 

Таблиця 8.1

Класифікація  видатків за функціональним призначенням

Група видатків	Характеристика
1	2
Видатки на фінансування фундаментальних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу	- витрати на фундаментальні дослідження; - розробка перспективних технологій; - сприяння науково-технічному прогресу
Видатки на житлово-комунальне господарство	фінансування житлового і комунального господарства, інших послуг у цій сфері, підприємств і організацій побутового обслуговування комунальної власності

 

Продовження табл. 8.1

1	2
Видатки на промисловість  та енергетику	- видатки на  промислово-енергетичний комплекс; - конверсія  та розвиток підприємств оборонного  та машинобудівного комплексів; - відтворення мінерально-сировинної бази, геологорозвідувальні роботи, що фінансуються за рахунок відрахувань видобувних підприємств; геологорозвідувальні роботи на пошук золота за рахунок бюджетних коштів; роботи з вивчення газоносності, розробки методів дегазації вугільних пластів, вирішення проблем пошуку та використання метану; сукупний видобуток золота; на інші галузі промисловості, зокрема, на фінансування програм золотодобувної промисловості, консервацію потужностей з виробництва важкої води, реконструкцію гірничо рудних підприємств з підземного видобутку руди; фінансування заходів з переробки брухту і відходів дорогоцінних металів; видатки на приріст обігових коштів
Видатки на будівництво	- будівництво; - архітектура  (реставрація пам'яток архітектури;  типове проектування)
Видатки на сільське та лісове господарство, рибальство і  мисливство	- фінансування  земельних ресурсів; - водне господарство; - сільськогосподарське  виробництво; - заготівля  та зберігання сільськогосподарської  продукції; - проведення  пільгової політики в галузі цін і доходів у сільському господарстві; - лісове господарство  і мисливство; - риболовецьке  господарство; - дослідження  і практичні розробки у галузі  сільського господарства; - діяльність  і послуги в галузі сільського  господарства, рибальства та мисливства, не віднесені до інших категорій; - фінансування  бюджетних установ агропромислового  комплексу
Видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації  та інформатику	- автомобільний  транспорт; - водний транспорт; - залізничний транспорт; - повітряний  транспорт; - трубопровідний  транспорт; - інші види  транспорту; - дорожнє господарство; - інформатика; - діяльність  і послуги, не віднесені до  інших категорій
Видатки на інші послуги, пов'язані з економічною  діяльністю	- фінансування проектів багатоцільового розвитку; - фінансування  діяльності, пов'язаної з формуванням  економічної політики, управління  в   галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та  контролем за виробництвом; - організацію  та управління діяльністю, пов'язаною з виробництвом і втіленням загальної політики у галузі праці; - інші послуги,  пов'язані з економічною діяльністю