Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

 

 

 

 

 

7.2. Класифікація видатків бюджету

 

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (зокрема кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів (Додаток А).

Нова бюджетна класифікація була запроваджена на виконання Постанови Кабінету Міністрів від 12.08.1996 р. №337 „Про структуру бюджетної класифікації України” та була затверджена наказом Міністерства Фінансів від 03.12.1997 р. №265 „Про запровадження нової бюджетної класифікації”.

Види класифікації бюджетних видатків наведено в табл. 7.1.

 

 

Таблиця 7.1

Види  класифікації видатків бюджету

Види  класифікації	Критерії  класифікації
Функціональна	за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки
Економічна	за економічною  характеристикою операцій на проведення яких здійснюються видатки
Відомча	за ознакою  головного розпорядника бюджетних  коштів
Програмна	за бюджетними програмами

 

Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах. Вона має певні рівні деталізації:

- розділи, в  яких визначаються видатки бюджетів  на здійснення відповідно загальних  функцій держави, Автономної Республіки  Крим чи місцевого самоврядування;

- підрозділи та групи,  в яких конкретизується спрямування  бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Чинна функціональна  класифікація відповідає міжнародним  стандартам та передбачає групування видатків за 17 розділами. Нумерація  розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а номери підрозділів та груп вказують на засоби досягнення й реалізації визначених цілей та напрямків. Коди видатків наведені в Додатку Д.

Групування  бюджетних видатків за функціональною класифікацією представлено на рис. 7.2.

Запровадження нової функціональної класифікації видатків дозволяє проводити порівняльний аналіз використання бюджетних ресурсів в Україні зі станом справ у  цій сфері в інших країнах.

Якщо функціональна  класифікація лише визначає загальний  напрям руху видатків з бюджету, то програмна має чітку цільову спрямованість, що відображається в структурі кодування. Програмна класифікація видатків державного бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу щорічно визначається у Законі „Про Державний бюджет України”, формування здійснюється за спеціальною структурою кодування (Додаток З).

од кожної бюджетної  програми відповідає коду функціональної класифікації і складається з  семи цифр:

• перша, друга і третя визначають головного розпорядника бюджетних коштів (відповідний код відомчої класифікації видатків бюджету);
• четверта - відповідальних виконавців бюджетних програм головного розпорядника бюджетних коштів;
• п'ята і шоста - бюджетну програму, виконання якої забезпечує один відповідальний виконавець;
• сьома - напрям діяльності в конкретній бюджетній програмі (цифри від «1» до «9»).

Особливістю нової  бюджетної класифікації є чітке  розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі  види господарської діяльності, виплати (трансфертні) населенню) (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Економічна класифікація бюджетних  видатків

Вид видатків	Сутність	Склад
Поточні видатки	пов'язані з  забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансуванням поточних потреб	а) витрати на державне спожи-вання (утримання соціальної та економічної інфраструктури, державних підприємств, закупівлю товарів цивільного чи військового характеру, поточні витрати бюджетних установ); б) поточні субсидії органам влади нижчого рівня, державним підприємствам; в) платежі та виплата відсотків за державними і місцевими позиками;
Капітальні  видатки	пов'язані з  інвестуванням в основний капітал  та приріст запасів		а) капіталовкладення  за рахунок бюджету в різні  галузі виробництва; б)інвестиційні субсидії;
Кредитування  за вирахуванням погашення	операції, пов'язані  з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів (кредити державним та приватним підприємствам, місцевим органам влади)		а) надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення; б) надання зовнішніх  кредитів з вирахуванням погашення;

 

Цей розподіл забезпечує можливість виділення захищених  статтей бюджету та забезпечення єдиного підходу до всіх отримувачів  в розрізі виконання бюджету.

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників  бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (Додаток Ж).

Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету  за програмно-цільовим методом і  будується на розподілі бюджетних  призначень за бюджетними програмами. Бюджетна програма уявляє собою систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розробку, аналіз та відбір бюджетних програм на стадії планування та складання проекту проводить головний розпорядник коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

7.3. Видатки державного бюджету

 

Видатки державного бюджету за своєю економічною  сутністю є інструментом досягнення критерію справедливості і корисності для кожного громадянина. Вони повинні  бути спрямовані на вирівнювання доходів  окремих верств населення, досягти чого можливо тільки в умовах економічного зростання і демократичних засад розвитку суспільства.

Видатки з державного бюджету включають фінансування:

• державного управління;
• законодавчої, виконавчої, судової влади;
• міжнародної діяльності;
• фундаментальних та прикладних досліджень;
• національної оборони;
• правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави;
• освіти;
• охорони здоров'я;
• соціального захисту та соціального забезпечення;
• культури та мистецтва;
• державних програм підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
• фізичної культури і спорту;
• державних програм підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
• державних програм розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;
• державних інвестиційних проектів;
• державних програм з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та насідків стихійного лиха;
• створення та поповнення державних запасів і резервів;
• обслуговування державного боргу;
• проведення виборів та референдумів;
• інших програм державного значення.

Протягом останнього часу законодавчі акти та нормативні документи щодо визначення обсягів бюджетних видатків приймалися без врахування можливостей економіки та населення для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості державних фінансів, значного дефіциту бюджету.

Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави, які повинні скласти основу бюджету розвитку. До нього повинні бути включені централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку. Він має складатись за програмно-цільовим підходом та подаватись разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку. Необхідним є перегляд існуючого порядку розподілу та використання капітальних вкладень: їх обсяг має бути не менше 1% видатків загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення проблем, пов'язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно-аналітичної системи, будівництвом об'єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням екологічним катастрофам тощо. На фінансування об'єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка повинна використовуватись виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств.

7.4. Видатки місцевих бюджетів

 

Видатки місцевих бюджетів пов'язані з інтересами всіх верств населення і суттєво  впливають на соціальні процеси  в державі, на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин. Вони включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом.

Відповідно  до ст. 86 Бюджетного кодексу (Додаток  А) розмежування видатків між місцевими  бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності (урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача) (табл. 7.3).

 

Таблиця 7.3

Розмежування  видатків між місцевими бюджетами

Група видатків	Види  видатків	Джерело фінансування
Перша група	видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів	здійснюються  з бюджетів сіл, селиш, міст та їх об'єднань
Друга група	видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян.	здійснюються  з бюджетів міст республіканського  і обласного значення, районних бюджетів.
Третя група	видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, погреба в яких існує в усіх регіонах.	здійснюються  з бюджету АРК та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп. З бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань здійснюються видатки першої групи. З бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів здійснюються видатки другої групи, з бюджету АРК та обласних бюджетів – третьої.

Міські і  районні ради можуть передати видатки  на виконання всіх або частини  власних повноважень обласній раді з передачею відповідних коштів до обласного бюджету у вигляді  трансферту.

Сільські, селищні  та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді трансферту.

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних  рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Передача прав на здійснення видатків на виконання  делегованих державних повноважень  до бюджетів сіл, селищ, міст районного  значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської ради з відповідними коштами у вигляді трансферту. Міські ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській раді з відповідними коштами міському бюджету у вигляді трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

В Додатку К наведено видаткові частини Дергачівського району протягом 2003-2005 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.5. Система бюджетного фінансування

 

Бюджетне фінансування являє собою безповоротний та безоплатний відпуск коштів на виконання  загальнодержавних і функцій муніципальних органів та забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій. За його допомогою відбувається надання коштів, які шляхом розподілу та перерозподілу ВВП спрямовуються на рішення соціальних та економічних проблем. Система бюджетного фінансування формується за відповідними принципами, формами та методами.

Розпорядники  бюджетних коштів поділяються на головних та нижчого рівня. Головні  розпорядники коштів державного бюджету  затверджуються Законом „Про Державний  бюджет України” шляхом встановлення їм бюджетних призначень, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів - рішенням про місцевий бюджет (табл. 7.4).