Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

Наведена нижче  модель визначення розміру дефіциту бюджету базується на таких положеннях:

• дефіцит бюджету є різницею між видатками та надходженнями;
• величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;
• видатки згруповані за ознакою напрямку використання в три елементи;
• надходження бюджету визначені як функція залежності від двох агрегованих елементів;
• кожний елемент формування доходної та видаткової частин залежить від інших чинників.

З урахуванням  вищеназваного розмір дефіциту бюджету  визначається за формулою:

 

ДБ = В – Д = З + Т + Б – (ВП * П),      (3.1)

 

де В- видатки  бюджету;

    Д  - доходи бюджету;

    З  - державні закупівлі;

    Т  - соціальні трансферти та платежі;

    Б  - розмір державного боргу, що  підлягає сплаті;

    ВП - розмір реального внутрішнього продукту;

П - частка податкових виплат.

 

Значення цих  показників залежить від таких факторів, як: обсяг реального продукту; динаміка цін; обсяг закупівель; обсяг соціальних виплат; ступень диференціації доходів  населення; відсотки за державним боргом та графік його погашення; курс національної валюти; співвідношення реального та потенційного продукту; ступень використання трудових ресурсів; агрегативна податкова ставка; динаміка грошової маси; динаміка облікової ставки тощо.

Дефіцит бюджету  є одним з макроекономічних показників, що характеризують стійкість економічної  системи. Ефективна економічна система  дозволяє регулювати співвідношення доходів  і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або має  незначний дефіцит.

Визначають  різні види бюджетного дефіциту (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1

Види  дефіциту бюджету

Український досвід		Зарубіжний  досвід
Вид	Сутність	Вид	Сутність
1	2	3	4
За формою прояву: відкритий	офіційно визнається у законі “Про державний бюджет”	Наочно-реальний	різниця між  загальними доходами від загальнодер-жавних податків та витрата-ми на державні закупівлі  та трансфертні платежі;

Закінчення  табл.. 3.1

1	2	3	4
прихований	на поточний рік; офіційно не визнається;
За причинами  виникнення: вимушений       свідомий	обумовлений недостатністю  фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП; обумовлений характером фінансової політики держави (зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки);	Структурний	різниця між  загальнодержавними доходами та витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття;
За напрямом фінансування: пасивний    активний	покриття поточних витрат; спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП.	Циклічний	різниця між  наочно-реальним і структурним дефіцитами.

 

Бюджетний дефіцит  є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

 

3.2. Причини  виникнення та джерела покриття  бюджетного дефіциту

 

В теоретичному плані не все з'ясовано щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок „...багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає  обмеженість фінансових  можливостей  держави мобілізувати необхідні доходи...” [10]. Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку – доходів - і зовсім ігнорується інший - витрати держави.

Згідно з  іншою позицією дефіцит бюджету – „...наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики...” [9, с. 9]. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з  найбільш істотних причин дефіциту бюджету  в Україні є розрив господарсько-економічних  зв'язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової  зони [9, с.9]. До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і  повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (табл. 3.2).

Розуміння подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов'язано з поняттям його фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним Кодексом (Додаток А) є:

• державні внутрішні позики;
• державні зовнішні позики;
• внутрішні позики органів влади Автономної Республіки Крим;
• внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

За нормами  Бюджетного кодексу України емісійні кошти Національного банку України  не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету.

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик шляхом випуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві не змінюється. Наслідки заборгованості залежать від економічної кон'юнктури, а також стану ринків праці і капіталу.

За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора збільшення державних витрат, які фінансуються за рахунок внутрішніх позик, є чинником сприянню економічного росту країни. Якщо уряд України має можливість реалізації суб’єктам господарювання і населенню цінних паперів в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл використання ВВП не становить небезпеки для економіки країни.

Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх  позик означає можливість здійснення додаткових державних витрат без  обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора.

 

Таблиця 3.2

Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні  причини бюджетного дефіциту

Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець  ХХ - початок

1. Виникнення  надзвичайних обставин (війни, стихійні  лиха, техногенні аварії). 2. Зміна економічного  устрою. 3. Криза політичної системи. 4. Некомпетентність  керівництва держави. 5. Незадовільна  робота державних служб. 6. Необхідність  здійснення крупних державних  вкладень. 7. Надання безкоштовної  допомоги іншим державам. 8. Структурна  незбалансованість народного господарства. 9. Крупномасштабний оборот “тіньового” капіталу. 10. Недосконалість  податкової системи. 11. Низька ефективність  суспільного виробництва. 12. Нераціональна  структура бюджетних витрат. 13. Великі витрати  на отримання силових структур. 14. Неможливість  одержання міжнародних кредитів. 15. Низький рівень  життя населення. 16. Низький рівень  соціального забезпечення.

1. Перехід від  адміністративної економіки до  ринкової. 2. Ліквідація  наслідків аварії на Чорнобильській  атомній станції. 3. Неефективність  податкової системи. 4. Висока питома  вага збиткових підприємств. 5. Велика частка  “тіньової” економіки. 6. Низький рівень  життя більшої частини населення  України.

 

Повернення  боргу та його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього  виробництва, а це потребує відповідного збільшення імпорту товарів і послуг. Важливо мати на увазі, що за умов кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі бюджетних витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Регулювання бюджетного дефіциту

 

Незважаючи  на певні успіхи нашої держави  у фінансовій стабілізації економіки  залишається без змін на краще  найважливіший фактор, що її визначає – дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов’язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв’язку між  розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинутих країнах  переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність  бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних  цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обмежує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розробки напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту представлені на рис. 3.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту

 

Стан бюджетної  системи виступає важливим критерієм  економічної ситуації в країні. Однією з головних функцій бюджету є регулювання економіки, оскільки закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціал вкладень, рівень соціального захисту населення, ступінь державної незалежності та обороноздатності, місце і роль країни в міжнародних економічних відносинах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 4. Бюджетний устрій і побудова бюджетної системи України

 

4.1. Становлення та розвиток бюджетної системи України

 

Бюджетна система  України  пройшла тривалий період розвитку, протягом якого в її організації  та функціонуванні відбувались зміни  відповідно до діючого суспільно-економічного ладу та державного устрою. Під час втрати державності Україна не мала можливості формування національної бюджетної системи, що гальмувало розвиток бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому.

У розвитку бюджетної системи України умовно можна виділити такі періоди:

1. До 1990 року: період  розвитку бюджетної системи. Україна знаходилась у залежності або поневоленні іншою державою, що не сприяло становленню власної бюджетної системи.

2. 1991-2001 рр.: період відновлення державності, становлення України як суб'єкта міжнародною права. На цій основі відбувається процес оновлення бюджетних відносин, початок реформування засад та принципів побудови бюджетної системи.

3. З 2001 року: запровадження нових засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запровадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування міжбюджетних відносин, спрямованих на зміцнення окремих територій і держави в цілому. Побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень і правових норм Бюджетного кодексу (Додаток А) та вимог і стандартів бюджетного законодавства у країнах ЄС.

З початку самостійності  бюджетна система стала одним  із основних атрибутів державності. Вона поступово вдосконалювалась, однак залишалась усі десять років за побудовою, структурою та системою управління  такою, як за часів Союзу РСР. Про це свідчить прийнята з 1995 року нова редакція Закону України "Про бюджетну систему України" [10]. Відповідно до нього бюджетна система складалась з державного бюджету України, республіканського бюджету АРК та місцевих бюджетів. Сукупність зазначених бюджетів складала зведений бюджет [18].

До 2001 року зберігалася  практика централізованих адміністративних форм і методів управління бюджетними ресурсами та організації бюджетного процесу в державі. Відсутність стабільності організації  бюджетного процесу стали початком формування незбалансованих бюджетів.

Прийняття Конституції  стало основою вдосконалення бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин та здійснення бюджетної реформи [1].

 Україна  як суверенна держава є унітарною.  Систему її адміністративно–територіального  устрою складають Автономна Республіка  Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Адміністративно-територіальний поділ України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державного управління, збалансованості розвитку регіонів.