Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

Рис. 2.5. Видатки державного бюджету

 

Видатки, які  здійснюються з республіканського  бюджету АРК та місцевих бюджетів, представлені на рис. 2.6.

 

 

фінансування  установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що підпорядковані органам державної влади та управління АРК, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів згідно з покладеними на ці органи влади функціями

на утримання органів влади АРК, місцевих органів державної влади і самоврядування

фінансування  підприємств і організацій, що входять  до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів

на інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства  України з бюджету АРК та місцевих бюджетів

 

Рис. 2.6. Видатки бюджету АРК та місцевих бюджетів

 

З місцевих бюджетів фінансуються комунальне господарство, заходи з благоустрою міст, теплове  господарство, ремонт та утримання  шосейних доріг місцевого значення, соціально-культурні установи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Поняття бюджетної класифікації

 

Застосування  бюджетної класифікації передбачено Бюджетним кодексом (Додаток А). Для забезпечення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків і взаємозв'язку між функціональним призначенням та економічним характером видатків Міністр фінансів затверджує бюджетну класифікацію.

Бюджетна класифікація — це групування бюджетних доходів і видатків за однорідними ознаками для створення єдиної інформаційної системи їх зведення, забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням платежів за видами доходів, загальнодержавної і міжнародної порівняності бюджетних даних.

Бюджетна класифікація єдина для всіх бюджетів, її використовують у бюджетному плануванні в процесі  складання проектів бюджетів, розробці індивідуальних і зведених кошторисів бюджетних установ. При цьому забезпечується: взаємозв'язок плану економічного і соціального розвитку країни і фінансових планів міністерств та відомств; єдиний порядок складання бюджетів різних рівнів, зведення їх показників. Організаційна роль бюджетної класифікації представлена на рис. 2.7.

дає змогу порівняти показники  бюджетів різних рівнів

полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз

спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням

забезпечує можливість обліку доходів та видатків у бюджетних  установах та організаціях

дає змогу порівняти асигнування  з видатками, що допомагає дотримуватись  фінансової дисципліни, економно витрачати кошти

здійснює контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави

Рис. 2.7. Організаційна роль бюджетної класифікації

 

Складові бюджетної  класифікації представлені на рис. 2.8 [18].

 

 

 

 

 

 

2.4. Бюджетне планування та прогнозування

 

Бюджетне планування уявляє науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів із метою забезпечення стабільного  економічного і соціального розвитку. Це суб'єктивна діяльність людей, а тому її ефективність обумовлена базуванням на об'єктивних законах розвитку суспільства, аналізі фінансового стану економіки, тенденціях руху бюджетних ресурсів.

Основні функції  бюджетного планування подано на рис. 2.9.

 

 

 

відображення  основних напрямів бюджетної політики

вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення для  досягнення необхідного рівня економічного і соціального розвитку

здійснення  перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення необхідних темпів і  пропорцій розвитку економіки та підвищення суспільного добробуту

встановлення  раціональних форм мобілізації бюджетних  ресурсів

Рис. 2.9. Функції бюджетного планування

 

 

 

Об'єктом бюджетного планування є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій. Предметом бюджетного планування виступають бюджетні ресурси та їхній рух  при здійсненні відтворювальних  процесів в економіці. Сферою є розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли вона ґрунтується на наукових принципах (рис.2.10).

 

 

 

комплексний підхід до основних параметрів економічного і соціального розвитку згідно з бюджетними можливостями

оптимальне  використання бюджетних ресурсів із метою першочергового забезпечення пріоритетних напрямів розвитку економіки  та соціальної сфери

раціональне визначення джерел формування бюджетних ресурсів

єдність у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних  розрахунків, застосуванні єдиної методології  прогнозування

наукове обґрунтування  планів: реальність прогнозних розрахунків, їхня економічна обґрунтованість; використання прогресивної методології, норм і нормативів; вибір кращих методів забезпечення прогнозних завдань бюджетними ресурсами

Рис. 2.10. Принципи організації бюджетного планування

 

Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється у два етапи (рис. 2.11).

 

 

 

 

 

Рис. 2.11. Етапи бюджетного планування

 

Методи бюджетного планування, взаємопов'язані між  собою, представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Методи  бюджетного планування

Метод	Характеристика
Коефіцієнтів	Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники минулого періоду  і коригуються з урахуванням  відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановому періоді.
Нормативний	За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому  враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви.
Балансовий	За його допомогою  досягається узгодженість між джерелами  надходжень і напрямами видатків за видами та регіонами, встановлюється взаємозв’язок із загальною величиною  фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені.
Програмно-цільовий	Використовується  при фінансуванні окремих державних  програм економічного і соціального  розвитку. Дає змогу виявити джерела  покриття і визначити ефективність цих програм. Із 2002 р. використовується при формуванні бюджетів як основний.

 

Прогнозування бюджетних ресурсів може ґрунтуватися лише на узагальнюючих макропоказниках  економічного і соціального розвитку. Важливе значення для їх прогнозування  має врахування показників інфляції, обмінного курсу національної валюти, державного боргу. Точність прогнозних розрахунків залежить від значень показників у базисному періоді, величини і динаміки заданих параметрів розвитку економіки у прогнозованому періоді, структури і внутрішньої характеристики моделі для розрахунку показника. Завдання бюджетного прогнозування представлені на рис. 2.12.

Найбільш поширеними серед методів бюджетного прогнозування  є: регресійні багатофакторні моделі для  розрахунку на перспективу окремих показників бюджету та метод економетричного моделювання, характеристика якого представлена в табл. 2.2.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.12. Завдання бюджетного прогнозування

 

Таблиця 2.2

Характеристика  економетричного методу

Переваги	Недоліки
Економетричні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих показників.	Вузьке трактування  економетричного моделювання як засобу короткострокового пасивного прогнозування, чи, навпаки, з вільним застосуванням економетричних моделей для довгострокових прогнозів.
Дає можливість одночасного відображення в моделі багатьох факторів з урахуванням  їх взаємозв’язків у процесі роботи з моделлю.
На основі економетричних моделей можуть бути одержані варіанти прогнозу для широкого діапазону  вихідних умов і припущень.

 

 

Отже, завдання бюджетного прогнозування потребують використання економіко-математичних моделей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Загальний та спеціальний фонди бюджету

 

Згідно з  Бюджетним кодексом (Додаток А) державний бюджет складається з двох фондів: загального та спеціального. Розподіл бюджету визначається Законом України „Про Державний бюджет”, джерела формування спеціального фонду — виключно законами України. Склад цих фондів представлено в табл. 2.3.

 

Таблиця 2.3

Склад загального та спеціального фондів бюджету

Загальний фонд	Спеціальний фонд
Всі доходи та видатки, крім тих, що призначені для зарахування  до спеціального фонду	Бюджетні призначення  та видатки за рахунок конкретного  призначення джерел надходження
	Гранти або  дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету
	Різниця між  доходами та видатками спеціального фонду

 

Спеціальні  фонди в бюджеті України в  середньому складають п'яту частину. Їх обсяги та використання чітко регламентовані і залежать від надходжень. У структурі  загального фонду державного бюджету надходження від п`яти податків і зборів (податку на прибуток, ПДВ, акцизного збору, ввізного мита, рентних платежів) становлять 85,1 відсотка [19].

 

 

 

 

 

 

Тема 3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ

 

3.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія та показник стану бюджету

 

Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.

Бюджетний дефіцит  як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого - законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції — пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.