Коррупция. Сутність, призначення і роль бюджету держа

Функції казначейства можна згрупувати за такими напрямами:

- організація  та здійснення виконання бюджету  за доходами та видатками, ведення  обліку касового виконання бюджету,  контроль (в тому

числі і за цільовим використанням бюджетних коштів);

• складання звітності про стан виконання зведеного та державного бюджетів;
• регулювання міжбюджетних відносин, в тому числі з цільовими фондами;

На практиці ці завдання виконуються у формі  постійного руху бюджетних коштів від  їх надходження до бюджету, розмежування між ланками бюджетної системи до отримання бюджетних коштів конкретними розпорядниками.

Статус та завдання Державної контрольно-ревізійної служби визначено Законом „Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [8]. Вона координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, Державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. До складу Державної контрольно-ревізійної служби входять: Головне контрольно-ревізійне управління; контрольно-ревізійні управління в АРК, областях, містах Києві та Севастополі; контрольно-ревізійні районні відділення.

Основними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень і запобігання їх виникненню.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій  і перевірок. З ініціативи Державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка державного підприємства, організації може проводитися не частіше одного разу на рік. Перевірку приватних підприємств за дорученням правоохоронних органів може бути проведено в будь-який час. Органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль за:

-  цільовим  та ефективним використанням  коштів бюджетів всіх рівнів;

- цільовим використанням  і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію КМУ;

- порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів.

Державна контрольно-ревізійна  служба щомісячно надає Верховній  Раді та Міністерству фінансів узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

Діяльність  державної податкової служби регулюється Законом "Про державну податкову службу в Україні" [6]. До системи органів Державної податкової служби належать:

- Державна податкова адміністрація (ДПА) (вища ланка);

- державні податкові  адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка);

- державні податкові  інспекції в районах, містах, районах  у містах (базова ланка).

До складу органів  державної податкової служби входять  відповідні спеціальні підрозділи з  боротьби з податковими правопорушеннями — податкова міліція.  Основними завданнями органів державної податкової служби є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства;
• ухвалення у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Органи державної  податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, митними, контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами, банківськими установами, а також з податковими службами інших держав.

Діяльність Рахункової палати регулюється Законом "Про Рахункову палату Верховної Ради України" [12], де передбачені правові засади, статус, функції, повноваження і порядок їх здійснення, а також Бюджетним кодексом (Додаток А), де передбачені повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Рахункова палата (РП) є постійно діючим вищим органом  державного фінансово-економічного контролю, який формується Верховною Радою. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших державних органів. ЇЇ завданнями є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;
• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу, визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових  ресурсів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля, використання об'єктів права власності, які не підлягають приватизації;
• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів державного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банках;
• здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів та здійсненням операцій щодо розміщення золотого і валютного резервів;
• аналіз виявлених відхилень від показників державного бюджету та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
• виконання інших завдань, передбачених чинним законодавством.

РП має право  контролювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи та їх спілки, асоціації та інші об'єднання незалежно від форм власності, якщо вони отримують, перераховують, використовують кошти державного бюджету, мають частку державної власності у своєму статутному фонді, або використовують об'єкти державної власності чи управляють ними, а також у разі надання їм державою митних, податкових та інших пільг.

Бюджетним кодексом передбачено, що до повноважень Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

- використанням  коштів державного бюджету відповідно до Закону „Про Державний бюджет України”;

- утворенням, обслуговуванням  і погашенням державного боргу;

- ефективністю  використання та управління коштами  державного бюджету;

- використанням  бюджетних коштів у частині  фінансування повноважень місцевих  державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади щодо доходів і видатків.

До складу РП входять голова та члени Рахункової палати: перший заступник і заступник  голови, інші контролери та секретар. Для  здійснення своєї діяльності РП має  апарат, який утримується за рахунок визначених у державному бюджеті коштів. Основними формами її роботи є перевірки та ревізії. За дорученням Верховної Ради вона зобов'язана проводити експертизу і надавати висновки щодо державного бюджету, окремих напрямів бюджетної, грошово-кредитної політики, проектів законодавчих актів, цільових програм, що фінансуються з бюджету.

Щорічно (не пізніше 1 грудня) РП подає Верховній Раді загальний звіт про результати виконання  її доручень, проведених перевірок, ревізій  та обстежень.

 

 

 

 

 

 

 

 

4.5. Організація бюджетного процесу в Україні та його учасники

 

Організація бюджетного процесу в Україні регламентується  Бюджетним кодексом (Додаток А), рішеннями Верховної Ради, місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів.

Бюджетний процес уявляє собою регламентовану нормами права діяльність, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням, виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом та затвердженням звітів про виконання бюджетів, що входять до складу  бюджетної системи України.

У Бюджетному кодексі (гл. 4 "Бюджетний процес та його учасники") законодавчо закріплено чотири великі стадії бюджетного процесу:

• складання проектів бюджету;
• розгляд та прийняття Закону „Про державний бюджет України” і рішень про місцеві бюджети;
• виконання бюджету,  у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону „Про державний бюджет України” і рішень про місцеві бюджети;
• підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях  бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства  покладений на Верховну Раду, Рахункову  палату, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державну контрольно-ревізійну службу, Верховну Раду АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад.

Усі стадії бюджетного процесу повторюються систематично щорічно. Бюджет складається та затверджується на рік, що має назву бюджетного року або бюджетного періоду. В Україні бюджетний рік співпадає з календарним роком (також бюджетний рік співпадає з календарним у Франції, Бельгії, Швейцарії; у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії – з 1 липня, в США – з 1 жовтня).

Аналізуючи  дані табл.. 4.1, можна підкреслити невідповідність термінів прийняття бюджету ВР в перші роки незалежності. З прийняттям Бюджетного кодексу був закладений принцип незворотності дії бюджету в часі, тобто, в разі неприйняття бюджету до 1 січня рік дії бюджету повинний починатися з дати його опублікування і закінчуватись у відповідну дату через рік. Ці норми бюджетного права знайшли своє практичне втілення в дотриманні термінів розгляду та прийняття щорічного бюджету.

Бюджетне планування уявляє собою комплекс організаційно-технічних та методичних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду та затвердження. Воно посідає центральне місце у фінансовому плануванні, оскільки пов'язане з показниками фінансових планів підприємств, організацій та установ різних форм власності. В процесі бюджетного планування аналізуються кількісні та якісні показники, що дає змогу врахувати пропозиції щодо зміцнення дохідної частини бюджету, забезпечення держави необхідним обсягом фінансових ресурсів для виконання визначених Конституцією функцій. Бюджетне планування тісно пов'язане з економічним і соціальним плануванням: низка бюджетних показників базується на показниках плану економічного та соціального розвитку.

У процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції у відповідності плану  економічного і соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету та резерви їхнього росту, обсяг видатків та резерви їхнього скорочення; створюється достатня фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між ланками бюджетної системи; створюються державні матеріальні та фінансові резерви.

Кожний етап бюджетного процесу має особливості, які характеризуються його учасниками (органами та посадовими  особи, що наділені бюджетними повноваженнями) та їхніми функціями.

Для здійснення програм та заходів, за рахунок бюджету бюджету, асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, які за обсягом наданих прав поділяються на головних та розпорядників нижчого рівня. Фізичним та юридичним особам, які не мають статусу одержувача бюджетних коштів вони надаються лише через розпорядника. Головні розпорядники коштів державного бюджету визначаються відповідно до Бюджетного кодексу та затверджуються щорічним законом „Про Державний бюджет України” шляхом установлення бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет. До функцій головного розпорядника бюджетних коштів належать:

• розробка плану діяльності згідно зі завданнями та функціями, визначеними нормативно-правовими актами, з метою досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
• розробка на базі плану діяльності проекту кошторису та бюджетних запитів для подачі  Міністерству фінансів  чи місцевому фінансовому органу;
• отримання бюджетних призначень через їх затвердження у щорічному Законі „Про Державний бюджет України”, забезпечення управління бюджетними асигнуваннями;затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;
• здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, а також за витрачанням ними  коштів;
• одержання  звітів про використання коштів від розпорядників нижчого рівня та одержувачів, аналіз його ефективності.

Розпорядниками  коштів II ступеня виступають бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на розподіл виділених асигнувань для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.