ЗМІСТ

Додатки

Вступ

     Розвиток  одного із найдавніших видів страхового захисту, а саме, страхування вантажів, в умовах сучасної економіки України  потребує активізації наукового  супроводу цієї справи, адекватного  процесам реформування відносин власності  суб’єктів господарювання, розширенню географії вантажопотоків і вдосконаленню технологій перевезень. Не зважаючи на складну економічну ситуацію у державі, вітчизняні страхові компанії щорічно суттєво збільшують свій фінансовий потенціал. Щодо страхування вантажів, то його прибутковість є найбільш висока. У загальній структурі надходжень премій з майнового страхування, частка премій страхування вантажів стабільно займає третю позицію. При цьому премії зі страхування вантажів зростають більш високими темпами, ніж обсяги вантажообігу. Існує потреба пошуків шляхів визначення і подальшого освоєння потенціалу ринку страхування вантажів, з наближенням умов страхування до європейських стандартів.

     Важливою  складовою частиною економічного життя  будь-якої сучасної держави є зовнішньоекономічна діяльність. Роль, що грає та або інша держава у світовій торгівлі, багато в чому визначає її авторитет як члена світового співтовариства. Саме тому кожна держава намагається створити належні умови для участі в зовнішньоекономічній діяльності своїм підприємствам і фірмам.

     Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

      При  цьому основними заходами виступають  заходи, спрямовані на стимулювання  міжнародної торгівлі, на пошук  джерел новітніх технологій та  додаткових фінансових ресурсів. На сьогодні хоча й намітилися позитивні тенденції в цьому напрямку (часткове скорочення імпорту, зниження проценту бартеризації виконання угод, встановлення контактів з новими партнерами), але залишаються невикористаними значні резерви. Назріла гостра необхідність пошуку таких форм міжнародного співробітництва, які доповнюючи державні контакти, найбільшою мірою враховували б специфіку регіонів, розділених державними кордонами, та сприяли б пом’якшенню наслідків їх існування через спільне вирішення соціально-економічних проблем. Найбільш дієвою й оптимальною формою прикордонних зв’язків, яка успішно апробована на європейському континенті, є єврорегіональна модель співпраці на принципах добровільності, децентралізації та самоуправління. І тому виходячи з усвідомлення, що лише спільні дії, збереження і зміцнення добросусідських і дружніх відносин, взаємна відкритість можуть гарантувати гармонійний розвиток територій, в деяких регіонах місцеві органи влади ініціюють створення транскордонних об’єднань.

      Договори  існують для конкретного і чіткого визначення взаємних прав і обов'язків сторін договору. Договірна форма закріплення зовнішньоекономічних відносин обумовлює стабільність міжнародного правопорядку. Значення договорів визначається також і тим, що немає жодної галузі міжнародного права, становлення і розвиток якої не зв'язані з договорами.

      Основною  правовою формою експортно-імпортних  зовнішньоекономічних операцій в Україні  є зовнішньоторговельний договір (контракт). У сучасному українському цивільному законодавстві немає  легального визначення зовнішньоторговельного договору, виходячи з якого можна було б у кожному конкретному випадку обґрунтовувати зовнішньоторговельний характер безпосередньої угоди. Більш того, у Цивільному кодексі України відсутні також загальні норми, що закріплюють ознаки зовнішньоекономічного договору і систему таких угод.

      З цієї причини проблема юридичної  кваліфікації угод у якості зовнішньоторговельних  для цілей правозастосування (митного  оформлення, пільгового оподатковування, валютно-експортного регулювання і т.п.) переноситься на місцевий рівень, що в умовах відсутності єдиної практики на місцях  нерідко веде за собою  різні підходи до визначення юридичної природи конкретної угоди і породжує суперечки учасників зовнішньоторговельної діяльності з органами податкової поліції, податковими інспекціями, митними органами, службою валютного експортного контролю й ін.

     Метою роботи є вивчення організації страхування вантажів у зовнішній торгівлі та пошук механізмів її вдосконаленння.

     Відповідно  до поставленої мети в роботі були визначені наступні завдання:

• Дослідити теоретичні аспекти організації страхування вантажів у зовнішній торгівлі
• здійснити аналіз сучасного стану страхування вантажів у зовнішній торгівлі;
• запропонувати механізм вдосконалення страхування вантажів у зовнішній торгівлі;

     Об’єктом  дослідження є процес формування інфраструктури вітчизняного ринку  страхування вантажів.

     Предметом дослідження є процес та особливості страхування вантажів.

     Під час написання роботи використані  такі методи: історичного аналізу економічних відносин щодо зміни організаційних форм страхування вантажів; статистичного аналізу обсягів вантажоперевезень за видами транспортування і виробництва товарів; неон омічного аналізу страхування вантажів; моделі аналізу і оцінки ризиків страхування вантажів.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти страхування  зовнішньоторговельних  вантажів

      1.1. Транспортне забезпечення перевезення вантажів у зовнішній торгівлі

     В міжнародному товарообміні транспорт  займає особливе місце. З одного боку, транспорт є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, з іншого боку, транспорт виступає на міжнародних ринках у якості експортера своєї продукції, яка надає спеціальний товар – транспортні послуги.

     Транспортне забезпечення  (ТЗ) – це система, що представляє собою сукупність технічних, технологічних елементів; економічних, правових, організаційних факторів; форм та методів управління транспортними процесами та операціями [50].

     В рамках ТЗ знаходиться транспортне  обслуговування, що має місце у  системі транспортного забезпечення як кінцевий результат діяльності транспортних фірм щодо виконання договору перевезення та представляє собою сукупність засобів, форм та методів, що забезпечують виробництво транспортної  продукції найвищої якості.

     Першою  особливістю транспортного забезпечення у зовнішньоекономічних зв’язках є те, що продукція транспорту виступає на міжнародних ринках як об’єкт купівлі-продажу, і тому вона підлягає впливу всіх тих факторів, що впливають на розвиток світової економіки в цілому. Транспортна продукція реалізується через міжнародні ринки транспортних послуг.

     Другою  особливістю є те особливо гостре сприйняття та облік на міжнародних  транспортних ринках  якості транспортного  обслуговування що проявляється у ціні транспортної продукції.

     Міжнародний товарообмін та міжнародний транспорт у процесі обігу впливають один на одного, тому що знаходяться у тісному органічному взаємозв’язку. Розвиток міжнародної торгівлі сприяє розвитку транспорту та вдосконаленню його технічних засобів, в свою чергу, науково-технічний прогрес транспорту сприяє розвитку міжнародного товарообміну, втягуючи у цю сферу все нові ринки товарів [50].

     Рівень  ТЗ у зовнішньоекономічних зв’язках суттєво впливає на ефективність зовнішньої торгівлі, відбиваючись на ціні товару в якості транспортної складової. Якість транспортної послуги  (швидкість, регулярність, надійність збереження) прямо чи опосередковано впливають на ціну товару, збільшуючи її при високому транспортному сервісі чи зменшуючи при низькому рівні транспортного обслуговування.

     Якість  транспортної послуги характеризується двома категоріями: стандартом якості та комплексністю транспортної послуги.

     Стандарт  якості синтезує конкретні потреби  вантажовласника та визначає необхідний для їх оптимального задоволення  набір ознак (швидкість доставки, збереження вантажу, контроль за його рухом та ін.).

     Комплексність транспортної послуги надає вантажовласнику  якісно новий клас транспортного  сервісу, який потребує виконання таких  умов [50]:

• якість перевезення та обробки вантажу у всіх ланках транспортного ланцюга має відповідати загальному стандарту якості, закладеному у систему;
• рух вантажів по всьому маршруту має бути надійно гарантований.

     Виконання першої умови потребує створення  ідентичних за рівнем якості обслуговування та пов’язаних між собою транспортних технологій на всіх ділянках маршруту; виконання другої умови передбачає дієвий контроль перевізників у забезпеченні руху вантажів по всьому маршруту.

     Для задоволення потреб товарних ринків, що зросли, з’явилися нові форми  та методи транспортного забезпечення, орієнтовані на реалізацію переваг високопродуктивних транспортних технологій. Частіш за все це здійснюється шляхом вибору оптимальних сполучень для можливого більш ефективного задоволення вимог різних за своїми транспортними характеристиками вантажів на напрямках із складними та незбалансованими вантажопотоками.

     Звідси  витікає велика різноманітність  співвідношень універсальності, спеціалізації, комбінування транспортних засобів  як за видом вантажу, так і за способом перевезення та обробки.

     При цьому процес докорінної зміни транспортної роботи базується на:

• концепції збільшення та уніфікації вантажних одиниць;
• спеціалізації високопродуктивних транспортних засобів, засобів обробки та перевалки на всьому шляху слідування вантажу;
• високому ступені організації, механізації та автоматизації технологічних процесів;
• повному комплексі транспортних послуг при координованій техніко-експлуатаційній взаємодії всіх задіяних видів транспорту в інтермодальних, інтегрованих, транзитних сполученнях без перевантаження по оптимальним маршрутам від «дверей» вантажовідправника до «дверей» вантажоотримувача.

     Розвиток  нових технологій характеризується цілеспрямованістю, комплексністю  та забезпечується великими капітальними вкладами у технічне оснащення та переозброєння усіх ланок транспортного ланцюга. У практиці зовнішньої торгівлі виникають особливі відносини продавця та покупця щодо організації транспортного обслуговування засновані на взаємних обов’язків, що витікають із міжнародних договорів купівлі-продажу.

     ТЗ  у зовнішньоекономічних зв’язках формується на основі інтересів замовників транспортної продукції та інших видів послуг, що входять у систему, які, будучи первинними і тому пріоритетними, постійно зіставляються із реальними можливими  параметрами транспортного обслуговування на базі досягнень науково-технічного прогресу у рамках економічно виправданих обмежень.

     ТЗ  в зовнішньоекономічних зв’язках представляє  собою складну динамічну систему, що складається з елементів, які  об’єднуються в операції, які формуються та створюють окремі процеси (етапи), що знаходяться під впливом економічних, комерційно-правових, організаційних методів та форм управління. У широкому розуміння етапи ТЗ можна представити таким чином [51]:

• підготовка продукції до перевезення, включаючи упаковку, тарування, маркіровку;
• складські роботи на складі відправника;
• інформування перевізника про готовність товару до відвантаження;
• підготовка необхідної товаросупроводжуючої документації, отримання карантинних, ветеринарних, санітарних свідоцтв, пакувальних листів, сертифікатів та ін.;
• доставка продукції до магістральних видів транспорту;
• укладення угоди перевезення та необхідні розрахунки зі всіма перевізниками, що беруть участь у доставці товару;
• вантажні та складські роботи в пункті відправлення продукції;
• переміщення товару першим перевізником;
• митні, прикордонні, санітарні, ветеринарні, карантинні операції на прикордонних пунктах;
• складські, вантажні, стивідорні операції при передачі товару другому перевізнику;
• переміщення вантажу другим перевізником;
• складські, вантажні, стивідорні операції при передачі товару і-ому перевізнику;
• складські, вантажні, стивідорні операції при, розкредитування перевізних документів в пункті призначення;
• передача вантажу отримувачу;
• розшук вантажів;
• ведення претензій, позовів, арбітражних справ.