Теорія потягу (психоаналітичний підхід)

  ЗМІСТ

  РЕФЕРАТ

  ВСТУП4

  1. ТЕОРІЇ ВИНИКНЕННЯ АГРЕСІЇ

  1.1 Теорія потягу (психоаналітичний  підхід)

  1.2 Екологічний підхід

  1.3 Фрустраційна теорія (гомеостатична  модель)

  1.4 Теорія соціального навчання (біхевіористична  модель)

  2. ПРОЯВ АГРЕСІЇ В КРИЗОВІ ПЕРІОДИ

  2.1 Дитяча агресивність. Вікові особливості  прояву дитячої агресивності5

  2.2 Причини виникнення та шляхи  усунення агресії в період  кризи трьох років

  2.3 Причини виникнення та шляхи  усунення агресії в молодшому  дошкільному віці

  2.4 Причини виникнення та шляхи  усунення агресії в підлітковому  віці

  2.4.1 Психологічні особливості підліткового  віку

  2.4.2 Дослідження стану агресії в  підлітковому віці

  ВИСНОВКИ

  ДОДАТКИ

  СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 
ВСТУП

  Слово агресія походить від латинського  “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивним вважалося будь-яке активне поводження, як доброзичливе, так і вороже. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти вороже поводження у  відношенні оточуючих людей.

  Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і факторів, що впливають на її прояв. Але усі  вони підпадають під наступні чотири категорії. Агресія відноситься  до:

  1.   Уродженим спонуканням і задаткам;

  2.   Потребам, що активізуються зовнішніми стимулами;

  3.   Пізнавальним і емоційним процесам;

  4.   Актуальним соціальним умовам у поєднанні з попереднім навчанням.

  Під агресивністю можна розуміти властивість  особистості, що характеризується наявністю  деструктивних тенденцій, в основному  в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний  компонент людської активності є  необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального  розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесові.

  Агресивність  має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має  різний ступінь виразності: від майже  повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна  мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний  розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомої кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є  твердим, а, з іншої сторони, сам  акт агресії може не приймати свідомо  небезпечні і не схвалювані форми. У  життєвій свідомості агресивність є  синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, таким  його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими  активність розвертається. Зовнішні практичні  дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

  Тема  курсової роботи: Прояв агресії в  кризові періоди.

  Мета  дослідження: простежити проблему прояву агресії в кризові періоди.

  Завдання  роботи:

  - визначити  поняття агресії;

  - розглянути  теорії походження агресії;

  - розглянути  причини виникнення агресії в  кризові періоди;

  - виявити,  як проявляється агресія в  кризові періоди;

  - зробити  відповідні висновки.

  Методи  дослідження:

  - аналіз  першоджерел;

  - метод  системного аналізу.

 
1. теорії виникнення агресії   

1.1 Теорія потягу (психоаналітичний  підхід)

  Засновником цієї теорії є Зиґмунд Фрейд. Він  вважав, що агресивне поводження по своїй природі інстинктивне і  неминуче. У людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) і інстинкт потягу до смерті (танатос). Енергія першого типу спрямована на зміцнення, збереження і відтворення  життя. Енергія ж другого типу спрямована на руйнування і припинення життя. Він затверджував, що вся людська  поведінка є результатом складної взаємодії цих інстинктів, і між  ними існує постійна напруга. Через  те, що існує гострий конфлікт між  збереженням життя (еросом) і її руйнуванням (танатосом), інші механізми (зсув) служать  меті направляти енергію танатоса зовні, у напрямку від “Я”. А якщо енергія  танатоса не буде звернена зовні, то це незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Таким чином, танатос  побічно сприяє тому, що агресія  виводиться назовні і спрямовується  на інших.

  Цю  теорію можна відобразити наступною  схемою:

  Зменшити  імовірність появи небезпечних  дій може зовнішній прояв емоцій, що супроводжують агресію [1;280].

1.2 Екологічний підхід

  Нове  звучання ця тема одержала завдяки  роботам К.Лоренца, що дотримував еволюційного підходу до агресії, що було схоже  з позицією З.Фрейда.

  Згідно  Лоренцу, агресія бере початок насамперед з уродженого інстинкту боротьби за виживання, що є присутнім у  людей так само , як і в інших  живих істот. Він вважав, що агресивна  енергія, що має своїм джерелом інстинкт боротьби за виживання, генерується  в організмі спонтанно, безупинно, у постійному темпі, регулярно накопичуючись  з часом. Таким чином, розгортання  явно агресивних дій є спільною функцією:

  1.   Кількості накопиченої агресивної енергії.

  2.   Наявності стимулів, що полегшують розрядку агресії.

  Але, чим більша кількість агресивної енергії мається в даний момент. Тим менший стимул потрібний для  того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивне поводження може виплеснутися спонтанно.

  Лоренц  відзначав, що крім уродженого інстинкту  боротьби всі живі істоти наділені можливістю придушувати свої прагнення, тобто мають стримуючий початок, що перешкоджає нападові на представників  свого виду. А люди, у свою чергу, мають більш слабкий стримуючий початок, ніж тварини. Звідси, технічний  прогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.

  Ослаблення  агресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц затверджував, що любов  і дружні відносини можуть виявитися  несумісними з вираженням відкритої  агресії і можуть блокувати її прояву [2;169].  

1.3 Фрустраційна теорія (гомеостатична  модель)

  Ця  теорія, запропонована Д.Доллардом, протипоставляється двом, вище описаним. Тут агресивне поводження розглядається  як ситуативний, а не еволюційний  процес. Основні положення цієї теорії звучать так:

  ·     Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі.

  ·     Агресія завжди є результатом фрустрації.

  У відношенні спонукання до агресії вирішальне значення мають три фактори:

  1. Ступінь очікуваного суб'єктом  задоволення від майбутнього  досягнення мети;

  2. Сила перешкоди на шляху досягнення  мети;

  3. Кількості послідовних фрустрацій.

  Тобто, чим у більшому ступені суб'єкт  відчуває задоволення та чим сильніше перешкода і чим більша кількість  реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивної поведінки. А якщо фрустрації випливають одна за іншою, то їхня сила може бути сукупною і це може викликати агресивну  реакцію більшої сили.

  Коли  з'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Доллард  і співавтори прийшли до висновку, що подібна поведінки не виявляється  в той же момент фрустрації насамперед через погрозу покарання. У цьому  випадку відбувається “зсув”, у  результаті якого агресивні дії  направляються на іншу людину, напад  на яку асоціюється з найменшим  покаранням [3;29].

1.4 Теорія соціального  навчання (біхевіористична  модель)

  На  відміну від інших, ця теорія говорить, що агресія являє собою засвоєне поводження в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто відбувається вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.

  Ця  теорія була запропонована Балдурой і представлена в роботі у виді таблиці 1.1., що пояснює засвоєння, провокування і регуляцію агресивної поведінки.

  Таблиця 1.1. Теорія соціального навчання Балдури.

  З його погляду, аналіз агресивної поведінки  вимагає обліку трьох моментів:

  1. Способів засвоєння подібних  дій;

  2. Факторів, що провокують їх появу;

  3. Умов, при яких вони закріплюються  [2;250].

  Тому, істотне значення тут приділяється навчанню, впливові первинних посередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. Зокрема, було доведено, що поведінка батьків  може виступати як модель агресії  і, що в агресивних батьків звичайно бувають агресивні діти. Також  ця теорія затверджує, що засвоєння  людиною широкого діапазону агресивних реакцій – пряме заохочення такої  поведінки. Тобто одержання підкріплення за агресивні дії підвищує імовірність  того, що подібні дії будуть повторюватися  і надалі. Разом з тим, істотне  значення має результативна агресія, тобто досягнення успіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься  і вікарний досвід, тобто спостереження  заохочення агресії в інших. Соціальне  заохочення і покарання відносяться  до спонукання агресії. Самозаохочення і самопокарання – моделі відкритої  агресії, регульовані заохоченням  і покаранням, що людина встановлює для себе сама.

  Хочеться  відзначити, що ця теорія залишає набагато більше можливостей запобігти і  контролювати людську агресію. Тому є дві причини:

  1. Відповідно до теорії, агресія  - придбана модель соціальної  поведінки. 

  2. Соціальне навчання передбачає  прояв агресії людьми тільки  у визначених соціальних умовах.

  В даний час теорія соціального  навчання є найбільш ефективною в  пресказанні агресивної поведінки, особливо якщо є зведення про агресора і ситуацію соціального розвитку.

  Таким чином, з вищезгаданих теорій, що пояснюють  природу агресивності, можна зробити  наступні висновки:

  ·     прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні фактори;

  ·     агресивність може бути не тільки жорстокою, але і нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;

  ·     агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивного поводження, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміна умов, що сприяють проявові агресії.