Теорія потягу (психоаналітичний підхід)

  Таким чином, неправильне відношення до дитини в родині також веде до формування агресивних тенденцій у поводженні дитини.

  У висновку огляду літератури можна привести висловлення Перрі і Бассей що:

  „Агресивні  діти, як правило виростають у родинах, де дистанція між батьками і дітьми величезна, де мало цікавляться розвитком  дітей, де не вистачає тепла і ласки, відношення до прояву дитячої агресивності байдужне або поблажливе, де замість  дисциплінарних впливів, замість турботи  і терплячого пояснення віддають перевагу силовим методам, особливо фізичним покаранням” [2;159].

  Тому, щоб подолати агресію в цьому  віці батьки повинні бути терплячими і уважними до своєї дитини, повинні  цікавитися успіхами дитини, допомагати їй у подоланні труднощів.

2.4 Причини виникнення  та шляхи усунення  агресії в підлітковому  віці

  Під агресивністю можна розуміти властивість  особистості, що характеризується наявністю  деструктивних тенденцій, в основному  в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний  компонент людської активності є  необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального  розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню  того, що протидіє цьому процесові.

2.4.1 Психологічні особливості  підліткового віку

  У фізіологічному плані границі підліткового віку приблизно збігаються з навчанням  дітей у 5-8 класах середньої школи  й охоплює вік від 11-12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду  в циклі розвитку відбито в  інших його назвах: "перехідний", "важкий", "критичний" у них  зафіксована складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці, пов'язаних з переходом від однієї епохи життя до іншої.

  Перехід від дитинства до дорослості складає  основний зміст і специфічна відмінність  всіх сторін розвитку в цей період фізичного, розумового, морального, соціального.

  Важливість  підліткового віку визначається і тим, що в ньому закладаються основи і  намічаються загальні напрямки формування моральних і соціальних установок  особистості.

  Психологічні  особливості підліткового віку одержали назву "підліткового комплексу". Підлітковий комплекс включає:

  - чутливість  до оцінки сторонніх щодо своєї  зовнішності, здатності, умінні  сполучитися з крайньою самовпевненістю  і безапеляційними судженнями  у відношенні навколишніх; 

  - уважність  часом вживається з разючою  черствістю, хвороблива сором'язливість  з розв'язністю, бажанням бути  визнаною й оціненою іншими - з  показною незалежністю, боротьба  з авторитетами, загальноприйнятими  правилами і розповсюдженими  ідеалами - з обожнюванням випадкових  кумирів, а почуттєве фантазування  із сухим мудруванням.

  Однією  з основних причин психологічних  труднощів цього віку є полове дозрівання, що визначає нерівномірність  розвитку у різних напрямках. Характерною  рисою цього віку є допитливість розуму, прагнення до пізнання, підліток жадібно прагне опанувати як можна  велику кількістю знань, при цьому  не звертаючи належної уваги на їхню систематичність. Підлітки направляють  розумову діяльність на ту сферу, що більше всього їх захоплює. Цей вік характеризується емоційною нестійкістю і різкими  коливаннями настрою (від екзальтації  до депресії). Найбільш афективні бурхливі реакції виникають при спробі ущемити самолюбство. Пік емоційної  нестійкості приходиться у хлопчиків  на вік 11-13 років, у дівчинок - 13-15 років. Характерна для підлітків полярність психіки:

  - Цілеспрямованість,  наполегливість і імпульсивність;

  - Підвищена  самовпевненість;

  - Потреба  в спілкуванні + бажання усамітнитися;

  - Розв'язність  у поводженні + сором'язливість;

  - Романтизм  + цинізм, ощадливість;

  - Ніжність, пестливість + жорстокість.

  Важливим  етапом дозрівання є процес формування самосвідомості. У його основі лежить здатність людини відрізняти себе від  своєї життєдіяльності, усвідомлене  відношення до своїх потреб і здібностей, потягам, переживанням і думкам.

  Суть "підліткового комплексу" складають  свої, властиві цьому вікові і визначеним психологічним особливостям - поведінкові  моделі, специфічні підліткові поведінкові  реакції на вплив навколишнього  середовища.

  Підліткова  фаза первинної соціалізації - усі  підлітки цього віку - школярі, що знаходяться  на утриманні батьків або держави. Соціальний статус підлітка мало чим  відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий, для  нього характерно диспропорції рівнів і темпів розвитку. Підліткове "почуття  дорослості" головним чином новий  рівень домагань, якого підліток фактично не досяг. Для підлітка дуже важливо, щоб його дорослість була замічена навколишніми, щоб форма його поводження не була дитячою. Цінність роботи для  підлітка визначається її дорослістю, а виникаючі представлення про  норми поведінки провокують на обговорення  поведінки дорослих, звідси і типові вікові конфлікти. Цей вік також  являє собою особливий інтерес  у зв'язку з тим, що для більшості  хлопців ще не наступив момент самовизначення; не встала ще гостро проблема подальшого вибору - або одержувати середню освіту в школі й орієнтуватися в далекому майбутньому на вищий навчальний заклад, або поєднувати навчання з одержанням професії в середніх спеціальних установах, таких як коледжі, технікуми й ін. У такий спосіб велика група дітей знаходиться як би в стані "соціального спокою": дорослі по відношенні до підлітка поводяться як з дитиною, ще слабко пред'являються вимоги відповідальності за вчинені вчинки і прийняті рішення. При вже досить сформованому характері ще в слабкому ступені виражено соціальні нашарування. Проекція ж сімейних взаємин і установок служать підліткові орієнтиром у повсякденному житті і міжособистісних контактів. Можна припустити, що в родинах, де підліток обділений увагою дорослих, де немає довірчих взаємин – формується почуття ворожості до усього навколишнього світу. Діти, що більш тонко відчувають атмосферу оточення, не можуть не прийняти це як природний стан.

  В даний час агресивне поводження підлітків є проблемою, що хвилює і батьків і вчителів. Психологічна атмосфера в дитячому колективі  найчастіше залежить від дітей, більш  агресивних стосовно навколишніх.  

2.4.2 Дослідження стану  агресії в підлітковому  віці

  Агресивність  має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має  різний ступінь виразності: від майже  повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна  мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний  розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомою кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є  твердим, а, з іншої сторони, сам  акт агресії може не приймати свідомо  небезпечні і не схвалювані форми. У  життєвій свідомості агресивність є  синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою  її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими  активність розвертається. Зовнішні практичні  дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

  Виходячи  з цього, можна розділити агресивні  прояви на два основних типи:

  - перший - мотиваційна агресія, як самоцінність;

  - другий - інструментальна, як кошти (припускаючи  при цьому, що і та, і інша  можуть виявлятися як під контролем  свідомості, так і поза ним,  і сполучені з емоційним переживаннями:  гнів, ворожість).

  У практиці психологів більш цікавить мотиваційна агресія як прямий прояв  реалізації властиві особистості деструктивних  тенденцій. Визначивши рівень таких  деструктивних тенденцій, можна  з великим ступенем імовірності  прогнозувати можливість прояву відкритої  мотиваційної агресії. Однієї з подібних діагностичних процедур є запитальник  Басса - Дарки.

  А.Басс, що сприйняв ряд положень              своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій" [16;284]. Створюючи свій запитувальник, що диференціює проявлення агресії і ворожості, А.Басс і А.Дарки виділили наступні види реакцій:

  1. Фізична агресія - використання  фізичної сили проти іншої  особи.

  2. Непряма - агресія, обхідним шляхом  спрямована на іншу особу або  ні на кого не спрямована.

  3. Роздратування - готовність до  прояву негативних почуттів при  найменшому порушенні (запальність,  брутальність).

  4. Негативізм - опозиційна манера в  поведінці від пасивного опору  до активної боротьби проти  сталих звичаїв і законів.

  5. Образа - заздрість і ненависть  до навколишніх за дійсні і  вигадані дії.

  6. Підозрілість - у діапазоні від  недовіри й обережності стосовно  людей до переконання в тім,  що інші люди планують і  приносять шкоду.

  7. Вербальна агресія - вираження  негативних почуттів як через  форму (лемент, вереск), так і через  зміст словесних відповідей (прокльону,  погрози).

  8. Почуття провини - виражає можливе  переконання суб'єкта в тім,  що він є поганою людиною,  що надходить зло, а також  відчуваємо їм каяття.

  Для того, щоб допомогти дитині подолати агресію в цьому віці, вчителі, психологи та батьки повинні стежити  за змінами в поведінці дітей, проводити різні тести на виявлення  стану агресії у дитини, знаходити  індивідуальний підхід до кожної дитини.

  Запитальник складається з 75 тверджень, на які  досліджуваний відповідає "так" або "ні".

  При складанні запитальника автори користувалися  наступними принципами:

  1. Питання може відноситися тільки  до однієї форми агресії.

  2. Питання сформульовані таким  чином, щоб найбільшою мірою  послабити вплив суспільного  схвалення відповіді на питання.

  Відповіді оцінюються по восьми шкалах у такий  спосіб:

  1. Фізична агресія:

  "так"=1, "ні"=0:1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 і

  "ні"=1, 2 "так"=0 - 9 і 7 твердження.

  2. Непряма:

  "так"=1, "ні"=0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 і

  "ні"=1, "так"=0 - 26 і 49.

  3. Роздратування:

  "так"=1, "ні"=0:3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 і

  "ні"=1, "так"=0 - 11, 35, 69.

  4. Негативізм:

  "так"=1, "ні"=0:4, 12, 20, 28 і

  "ні"=1, "так"=0 - 36.

  5. Образа:

  "так"=1, "ні"=0:5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

  6. Підозрілість:

  "так"=1, "ні"=0:6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 і

  "ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.

  7. Вербальна агресія:

  "так"=1, "ні"=0:7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 і

  "ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.

  8. Почуття провини:

  "так"=1, "ні"=0:8, 16, 24, 32, 40, 47, 54 61 67.

  Індекс  ворожості містить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямої або мотиваційної) містять у собі шкали 1, 3, 7.

  Нормою  агресивності є величина її індексу, рівна 21+4, а ворожості 6, 5-7+3. При цьому  звертається увага на можливість досягнення визначеної величини, що показує  ступінь прояву агресивності.

  Використовуючи  дану методику, варто пам'ятати про  те, що агресивність, як властивість  особистості, і агресія, як акт поведінки, можуть бути зрозумілі в контексті  психологічного аналізу мотиваційно-потребностної  сфери особистості (Див. додатки).

 
Висновки

  Отже  можна зробити такі висновки:

  ·  Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове.

  ·  Агресія відноситься до:

  - уродженим  спонуканням і задаткам;

  - потребам, що активізуються зовнішніми  стимулами;

  - пізнавальним  і емоційним процесам;

  - актуальним  соціальним умовам у поєднанні  з попереднім навчанням.

  ·  Агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей.

  ·  В психології виділяють такі теорії, щодо походження агресії: