Структурні особливості етнорелігійного простору України

Рис 3.13.

Розподіл відповідей на питання «Як ви ставитесь до Папи Римського, як до голови екуменічного руху?»

 

На чотирнадцяте питання «Чи вважаєте ви християнство етнічною релігією українців?» (Рис. 3.14.), 74% опитаних обрали варіант відповіді «так, вважаю»; 7% – «ні, не вважаю»; 19% – «важко відповісти», отже, лише менше десятої частини опитаних не вважають християнство етнічною релігією українців.

 

 

 

Рис. 3.14.

Розподіл відповідей на питання «Чи вважаєте ви християнство етнічною релігією українців?»

 

На п’ятнадцяте питання «Чи вважаєте Ви можливим виникнення міжрелігійного протистояння на території України?» (Рис. 3.15.), 22% відповіли «так, я вважаю таке можливим»; 52% – «ні, я не вважаю таке можливим»; 26% – «важко відповісти». Викликає занепокоєння той факт, що частка невизначеної молоді, та молоді, що вважає міжрелігійний конфлікт можливим практично однакові з тою часткою молоді, що вважає таке протистояння неможливим.

Рис. 3.15.

Розподіл відповідей на питання «Чи вважаєте Ви можливим виникнення міжрелігійного протистояння на території України?».

На шістнадцяте питання «Чи вважаєте Ви, що від місця постійного проживання людини залежить те, яку релігію дана людина сповідує (або не сповідує жодної)?» 52% опитана обрали варіант відповіді «так, залежить»; 37% – «ні, не залежить»; 11 – «важко відповісти», що свідчить про наявність у молодіжному середовищі релігійних та регіональних стереотипів.

Рис. 3.16.

Розподіл відповідей на питання «Чи вважаєте Ви, що від місця постійного проживання людини залежить те, яку релігію дана людина сповідує (або не сповідує жодної)?»

 

На сімнадцяте питання «У чому, на Вашу думку, основна причина міжконфесійних конфліктів на території України?» (Рис. 3.17), 15% опитаних надали відповідь «спроби залучити на свій бік віруючих інших сповідань»; 37% – «суперечки за право володіння культовими будівлями і майном»; 19% – «втручання політичних партій та громадських організацій»; 11% – «різниця у віруваннях і обрядах»; 7% – «особистий конфлікт між курівництвом різних конфесій»; 7% – «інше»; 4% – «важко відповісти». Отже, можна зробити висновок, що основні причини міжконфесійного протистояння мають, як це не парадоксально звучить, не релігійний, а майновий характер.

Рис. 3.17.

Розподіл відповідей на питання «У чому, на Вашу думку, основна причина міжконфесійних конфліктів на території України?»

 

На вісімнадцяте питання «Чи вважаєте Ви, що з набуттям Україною незалежності почався процес відродження релігійного життя держави?» (Рис. 3.18.), 52% опитаних вказали варіант відповіді «так, вважаю»; 29% – «ні, не вважаю»; 19% – «важко відповісти», отже, тільки менше третини респондентів вважають, що релігійне життя нашої держави зараз в такому ж стані, що і за тоталітарного періоду.

Рис. 3.18.

Розподіл відповідей на питання «Чи вважаєте Ви, що з набуттям Україною незалежності почався процес відродження релігійного життя держави?»

Загалом, за допомогою анкетування було опитано сімдесят шість осіб, що були відібрані шляхом формування репрезентативної до генеральної сукупності вибірки. Валідність анкет складає сто відсотків. Спираючись на отримані результати можна зробити висновок, що основна частка опитаних відноситься до православної течії християнського віросповідання та має стійкі релігійні переконання засновані на впливові батьків та національних традиціях. Проте дійсно релігійної молоді, яка активно приймає участь у житті своєї релігійної громади тільки одна п’ята серед опитаних, що свідчить про деякі розбіжності між ідентифікацією молоддю себе як релігійної частини населення і практичними виявами даної релігійності. Більшість респондентів у початкових питаннях виявляли релігійну толерантність, яка втім носила лише декларативний характер, що чітко видно з відповідей шкали міжрелігійної дистанції. Переважна частина опитаних не знає про існування такої української релігії як Рідновірство, та не бачить для неї майбутнього, що не дивно у контексті того, що три четверті респондентів вважають християнство етнічною релігією українців. Також викликає деяке здивування прийняття опитаними, у більшій мірі представниками православ’я, Папи Римського як голови екуменічного руху, на нашу думку, це можна пояснити позитивним образом міжконфесійного «миротворця» створеним ще Іоанном Павлом ІІ. Серед головних причин міжконфесійних конфліктів на території України респонденти називають такі, як суперечки за право володіння культовими спорудами та майном, втручання у міжконфесійні відносини представників політичних та громадських організацій, спроби залучити на свій бік віруючих інших сповідання. Загалом більше половини респондентів вважає, що з набуттям нашою державою незалежності, Україна переживає період релігійного відродження.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, виходячи з наведеного вище матеріалу можна зробити висновок, що визначення етнічної релігії тісно пов’язане з визначенням самого поняття етнос. Етнос (за визначенням Євтуха В. Б.) – це особливий вид спільності людей, яка утворилася історично й є особливою формою їхнього колективного існування. Ця спільнота формується й розвивається об'єктивним історичним шляхом, вона не залежить від волі окремих людей, які до неї входять, і здатна до стійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення. Основні якісні характеристики етносу – мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди, норми поведінки), релігія, самосвідомість. Основними формами існування етносу, ідентифікованими на сьогоднішній день, є плем'я, народність, нація. Концепцій етногенезу, усі їх можна поділити на дві групи: перша з них розглядає етнос як природне утворення, що склалось історично (Ю. Бромлей, Е. Сміт); друга концепція розглядає етнос як штучне утворення, що формується окремими соціальними суб’єктами (Л. Гумільов, Ф. Геккманн, Е. Геллнер).

Релігія – це віра, особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини. У широкому сенсі, як суспільний інститут, релігія це сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Вона включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, правил життя і поведінки людей. Класифікуючись за етнічним принципом релігії поділяються на: неорелігійні напрямки – штучні (створені на ґрунті існуючих світових, або на ґрунті етнічних, але вже з новим філософським наповненням, мають авторів-засновників); світові (або, точніше, інтернаціональні) релігії – витворені окремою людиною (пророком, засновником), глобальні, космополітичні, відірвані від природи (мають календар за датами життя пророка, відірваний від астрономічних циклів природи), аскетичні (проповідують мучеництво, страждання, фізичні обмеження), місіонерські (прагнуть поширитися серед багатьох інших народів); етнічні релігії.

Етнічна релігія – це природна автохтонна релігія етносу, створена багатьма його поколіннями на власній території, що існує на будь-якому етапі його розвитку (рід, плем'я, народ, нація) і не поширюється за межі етнічної території.

Етнічні релігії, як вже зазначалося, виникають природнім шляхом у межах певної етнічної території і не поширюються за її межі. Етнічна релігія, яка вийшла за межі свого етносу і поширилась на інші народи, перестає бути етнічною і набуває ознак глобальної (світової, інтернаціональної) релігії. Глобалізація релігійної духовності в кінцевому результаті призводить до нівеляції етнічності, як в духовному, так і в фізичному (біологічному) планах. В процесі життя етносу його природна автохтонна (етнічна) релігія зазнає еволюційних змін, вдосконалюється, шліфується, і якщо її розвитку не перешкоджають зовнішні чинники (війни, поневолення, інші асимілятивні процеси), то етнічна релігія може бути самодостатньою на будь-якому історичному етапі розвитку свого народу, задовольняти його духовно-культурні потреби і бути засобом його самозбереження як самобутньої етнічної спільноти. Етнічною релігією українців є українське язичництво. Слово язичництво належить до слов’янської лексики, що, крім назви частини тіла, означає ще й мову, плем’я, народ зі спільною мовою і звичаєм. Українська етнічна релігія (язичництво) у широкому значенні означає сукупність релігійних вірувань у їхньому еволюційному розвитку, які побутували на теренах України, включаючи: а) релігію племен і народів найдавнішої доби, яких прийнято вважати предками українців як в етнічному, так і в культурно-історичному планах; б) релігію східнослов’янських племен Київської Русі, що існувала до прийняття християнства як офіційної релігії: в) народно-побутову релігійність, що існувала паралельно з офіційним християнством протягом останнього тисячоліття; г) сучасне відроджене українське язичництво.

На території України християнство, як етнічна релігія, здобуло національну окресленість. Для нашої держави найбільш характерна така форма християнства як православ’я, також присутній католицизм, а також окремі протестантські течії й такі суто українського походження конфесії, як мальованці, інокентіївці, леонтіївці, митрофанівці та ін. Зважаючи на те, що одній релігії можуть бути притаманні декілька конфесій, слід звернути увагу на те, що доцільно буде розрізняти історію християнства в Україні від історії на її теренах окремих його конфесій. Адже єдиною національною релігією українців не може вважатися жодна з існуючих конфесій.

Мусульманство являється етнічної релігією кримських татар, що за даними перепису населення (2001 р.) складають 12,03% від всього населення Автономної Республіки Крим.

Періодизацію розвитку язичництва в Україні (за Лозко Г.), можна розглядати як кілька великих епох у житті й світогляді автохтонного населення території України, а саме: Досварожа епоха, Доба Сварога, Доба Дажбога, Доба Перуна та Доба Відродження етнорелігій.

Вказаний вище період відродження етнорелігійних течій (на території нашої держави існує три основні етнорелігійні течії – християнство, іслам та неоязичництво), почався зі здобуття Україною незалежності та проголошення конституційного права на свободу віросповідання. Українську християнство має у своїй структурі два основних напрями, а саме християнство, яке усвою чергу поділяється на три основні конфесії (УПЦ (КП), УПЦ (МП), УАПЦ), та католицизм, що складається з (УГКЦ, РКЦУ, ВКЦ). Неоязичництво представлено в нашій державі трьома основними напрямами: православне рідновір’я, не православне традиційне рідновір’я та неорелігія на базі рідновір’я. Найбільш однорідну структуру має мусульманство. Переважна більшість кримських татар – мусульмани-суніти, належать до ханафітського мазхабу. Неоязичництво представлено в нашій державі трьома основними напрямами: православне рідновір’я, не православне традиційне рідновір’я та неорелігія на базі рідновір’я.

За даними Омнібусу Інституту соціології (ІС) НАН України та соціологічною служби «Соціс», станом на 2009 рік, конфесійна структура тих осіб, що релігійно визначились та невіруючих громадян України має такий вигляд: УПЦ (МП) – 47,1%; УПЦ (КП) – 27,0%; УАПЦ – 2,3%; іінші православні церкви – 6,3%; Українська греко-католицька церква – 16,5%; Римо-католицька церква – 0,5%; Євангелісти християни-баптисти – 0,8%; Адвентисти Сьомого дня – 0,4%; Християни віри євангельської п’ятидесятниці – 1,6%; інші протестантські церкви – 0,4%; мусульмани – 0,7%; іудейська релігія – 0%; буддисти, кришнаїти – 0%; іінші релігії – 2%

Організації УПЦ (МП) зосереджені переважно в Центральному і Східному регіонах країни. Тут знаходяться 64,6% її громад ( 46% – у Центральному регіоні). В цих регіонах громади УПЦ (МП) кількісно переважають лише в чотирьох з 13 областей: в Луганській – 50,4%, Сумській – 52,6%, Хмельницькій – 52,4% і Чернігівській – 59,6%. У Києві частка громад УПЦ становить 26,2%. В порівнянні з 2000р., відбулося зростання частки вірних УПЦ серед дорослого населення України з 9,2% до 23,6% (тобто у 2,6 р.). Це сталося переважно за рахунок зниження частки тих, хто вважає себе православним, але не відносить себе до жодної Церкви.

У свою чергу ісламські організації мають у країні 5 духовно-адміністративних центрів: Духовне Управління мусульман Криму (ДУМК); Духовне управління мусульман України (ДУМУ); Духовний Центр мусульман України (ДЦМУ); Релігійне управління незалежних мусульманських громад України «Київський муфтіят»; Духовне управління мусульман України «Умма» (ДУМУ «Умма»).

Підводячи підсумок під наведеними вище матеріалами варто зазначити, що хоча українське неоязичництво (Рідновірство), теоретично і являється автохтонною релігією титульної нації нашої держави, проте говорити про нього як про єдину етнічну релігію на території України не має жодного сенсу, особливо у контексті того, що більшість українців вже понад тисячу років сповідують християнство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Атіка, 1996. – 30 с.
2. Арутюнян, Ю.В. Этносоциология: цели, методы и некоторые результаты исследования: Учеб.пособие для вузов / Ю.В. Арутюнян, Леокадия Михайловна Дробижева, Александр Александрович Сусоколов, Институт этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая АН СССР . – Москва : Наука, 1984. – 256 с.
3. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян. – К.: Наук думка, 1992. – 176 с.
4. Видейко М. Енциклопедія Трипільської цивілізації // в 2-х томах. – Т.1. – К.: Платар, 2005. – 1023 с.
5. Гольбах П. А. Естественная политика или беседы об истинных принципах управления //Соч. в 2-х т. – Т.1. – М.: Наука, 1963. – 715 с.
6. Горнунг Б. В. Из предыстории образования общеславянского языкового единства. – М.: Издательство АН СССР, 1963. – 143 с.
7. Гроф С. Космическая игра. Исследование рубежей человеческого сознания / Пер. с англ. Ольги Цветковой. – М.: Издательство Трансперсонального Института, 1997. – 256 с.
8. Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. – М.: Наука, 1992. – 766 с.
9. Гумилев Л. Н., Иванов К.И. Этнические процессы: два подхода к изучению // Социологические исслед. – 1992. – № 1. – С. 50-57.
10. Етнорелігія як наукове поняття: дефініції «знання» і «віри», «природного» і «надприродного» // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавств Інституту філосоції ім. Г.Сковороди НАН України. – К., 2001. – № 18. – С. 3-12.
11. Євтух В. Етносоціологія: перспективи застосування // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – №2. – С. 21-25.
12. Євтух Володимир Борисович Етнічність : глосарій. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 170 с.
13. Жмыр В.Ф. На пути к себе // Философская и социологическая мысль. – 1991. – № 1. – С. 146-162.
14. Кирюшко М. Іслам у поліконфесійній Україні // Іслам і сучасний світ: Роботи учасників другого та третього Всеукраїнського конкурсу ісламознавчих досліджень молодих учених ім. А. Кримського / упорядник М.І. Кирюшко. – К.: АнсарФаундейшен, 2009. – 320 с.
15. Ламетри Ж.Ф. Человек-машина // Ламетри Ж.О. Сочинения. – М.: Мысль, 1983. – С. 169-226.
16. Лозко Г. Волховник: карби язичницького віровчення. – Серія: «Пам`ятки релігійної думки України-Русі». – К.: «Сварог», 2001. – 144 с.
17. Лозко Г. С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. – Харків: Див, 2006. – 468 с.
18. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 464 с.
19. Мала енциклопедія етнодержавознавства. НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. Ред.) та ін. – К.: Генеза, Довіра, 1996. – 942 с.
20. Народы мира: историко-этиографический справочник / Под ред. Ю. В. Бромлея. – М., 1988. – 243 с.
21. Павленко Ю. Періодизація давніх русів у світовому контексті. – К.: Фенікс, 1994. – 400 с.
22. Плачинда О. Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Український письменник, 1993. – 63 с.
23. Расате Ш. Жрецтво – справжня національна еліта // Сварог. – 2004. – № 15-16. – С. 23-24.
24. Ребіндер Б. Влесова книга: Життя та релігія слов’ян. – К.: Фотовідеосервіс, 1993. – 80 с.
25. Релігієзнавчий словник / За ред. Проф.. А.Колодного і Б.Лобовика. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 392 с.
26. Решетняк О. М. Виробництво та відтворення релігійних структур на пострадянському просторі: приклад православних розколів в Україні, Болгарії та Молдові. Вісник КНУ імені Тараса Шевченка Соціологія, психологія, педагогіка. – 2011. – № 28. – С. 87-90.
27. Решетняк О. М. Релігійний простір в соціологічних та соціокультурних інтерпретація // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Збірник наукових праць. – 2006. – № 5. – С. 63-70.
28. Сварог. Релігійно-історичний та науково-пізнавальний часопис Об’єднання Рідновірів України. –2005. – №18. – С. 11-12.
29. Таболина Т. В. Этническая проблематика в современной американской науке. Критический обзор основных этносоциологических концепций. – М.: Наука, 1985. – 152 с.
30. Татищев В. Н. История государства Российского. – М.; Л., 1962. – Т. 1. – С. 112-113.
31. Токарев С. А. Ранниеформы религии. – М.: Политиздат, 1990. – 622 с.
32. Толанд Д. Назарянин или иудейское языческое и магометанское христианство /Английские материалы XVIII в.: В 3-х т. – Т. 1. – М., 1967. –445 с.
33. Феномен нації. Основи життєдіяльності / а ред. Б. Попова. – К.: Знання, 1998. – 262 с.
34. Филипович Л. Етнологія релігії. Теоретичні проблеми, вітчизняна традиція осмислення. – К. : Світ Знань, 2000. – 333с.
35. Чмыхов Н. Истоки язычества Руси. – К.: Лыбидь, 1990. – 384 с.
36. Элиаде М. Трактат по истории религии. – М.: Алетейя, 1999. – Т. 1–2. – С. 176–180.
37. Арбєніна В.Л. Етносоціологія. Підручник [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.sociology.kharkov.ua/socio/docs/prg_kurs/k_soc/uch1_etno.pdf
38. Веребець В. В. Соціологія / Кнцептуальні підходи до вивчення етносів [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pidruchniki.ws/11151212/sotsiologiya/kontseptualni_pidhodi_vivchennya_etnosiv#830
39. Вольтер Ф. М. Метафизический трактат [Електронний ресурс] Режим доступу:
40. Географія релігії / Кислюк К.В. Релігієзнавство [Електронний ресурс] Режим доступу:http://pidruchniki.ws/10550123/religiyeznavstvo/geografiya_religiyi
41. Греко-Католицька Церква / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Греко-католицькі_церкви
42. Дажбог – бог Сонця / Міфи. Слов’янська міфологія [Електронний ресурс] Режим доступу: http://supermif.com/slovjane/dasbog.html
43. Етнічний довідник: поняття та терміни / Етнос [Електронний ресурс] Режим доступу: http://etno.uaweb.org/glossary/e.html
44. Етнокультурні регіони України / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Етнокультурні_регіони_України
45. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект / Поняття релігії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-2448.html
46. Етнорегіональна структура України / Політологічний словник [Електронний ресурс] Режим доступу: http://subject.com.ua/political/dict/525.html
47. Етнорелігійна ситуація в Україні: соціологічний аналіз (1994–2010 рр.) [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.memory.gov.ua/ua/publication/content/1647.htm
48. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2013 року, затвердженому Наказом Міністерства культури від 21.03.2013 року № 215. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/21311-oprilyudneno-novu-statistiku-merezhi-religijnix-organizacij-ukrayini.html
49. Іслам / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Іслам
50. Католицизм / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Католицтво
51. Колодний А. М. Історія релігії в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу:http://pidruchniki.ws/18041204/religiyeznavstvo/volodimirovi_bogi#677
52. Конфесія / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Конфесія
53. Лесной С. Велесова книга [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://royallib.ru/book/lesnoy_s/velesova_kniga.html
54. Лозко Г. Трепільська релігія [Електронний ресурс]Режим доступу: http://tema.in.ua/article/1124.html
55. Лозко Г. Слов’янська етнорелігія в боротьбі за життя [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.svevlad.org.rs/knjige_files/konferencija/lozko_etnoreligija.html
56. Лозко Г. Українська рідна віра [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.redkyb.ru/lozko/vira.html
57. Лубський В. І. Історія релігій / Вірменська Апостольська Церква [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/19480327/religiyeznavstvo/virmenska_apostolska_tserkva
58. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Загальний курс / Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.biglib.com/book/8_Sociologiya_Zagalnii_kyrs/762_122_Metodologichni_aspekti_vivchennya_etnichnih_spilnot
59. Мозговий Л.І. Релігієзнавство / Етнічні релігії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15970122/religiyeznavstvo/etnichni_religiyi
60. Національний склад населення України / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_склад_населення_України#.D0.9F.D0.B5.D1.80.D0.B5.D0.BF.D0.B8.D1.81_.D0.BD.D0.B0.D1.81.D0.B5.D0.BB.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_2001_.D1.80.D0.BE.D0.BA.D1.83
61. Неоязичництво. Нові релігії ХХ століття: неохристиянські, орієнталістьскі, синтетичні, езотеричні, неозичництво, сатаністи [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.refotext.com/referat-text-12055-5.html
62. Періодизація української етнорелігії / Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-2450.html
63. Перун / Міфи. Слов’янська міфологія [Електронний ресурс] Режим доступу: http://supermif.com/slovjane/nbog_slav.html
64. Релігієзнавство. Курс лекцій [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-139.html
65. Релігії в Україні / Католики західного та східного обряду [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://franuk.com/news/religiya/905-religija-v-ukraini?start=2
66. Релігійне і громадсько-культурне життя євреїв після унезалежнення України / Колодний А. М.Історія релігії в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу:http://pidruchniki.ws/16800714/religiyeznavstvo/religiyne_gromadsko-kulturne_zhittya_yevreyiv_pislya_unezalezhnennya_ukrayini#608
67. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2007 р.) / Релігійно-інформаційна служба України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://old.risu.org.ua/ukr/resourses/statistics/ukr2007
68. Римо-Католицька Церква / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Римо-католицька_церква
69. Римо-Католицька Церква в Україні / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. [Електронний ресурс] Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/РимоКатолицька_Церква_в_Україні#cite_note-3
70. Рідновірство / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Рідновірство
71. Сандюк Л.О. Основи культурології / Етнічні релігії, їх сутнісні ознаки та класифікація [Електронний ресурс] Режим доступу: http://pidruchniki.ws/14640612/kulturologiya/natsionalnoderzhavni_religiyi
72. Світові та етнічні релігії: проблеми співіснування / Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-2451.html
73. Соціологічне опитування: Віруючим якої церкви, конфесії Ви себе вважаєте? / Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=300
74. Становлення української умми: проблеми і перспективи [Електронний ресурс] Режим доступу:http://risu.org.ua/article_print.php?id=33784&name=religious_digest&_lang=ua&
75. Структура етнічнихрелігій/ Релігієзнавство: конспект лекцій [Електронний ресурс] Режим доступу:http://www.info-library.com.ua/books-text-246.html
76. Талько Т. Етнорелігійний ренесанс в Україні і проблема помісності християнської Церкви [Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukralm/2012_7/talko.pdf
77. Турій О. Традиційні Церкви в незалежній Україні: проблема ідентичности [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n22texts/turij.htm
78. Українська православна церква Київського патріархату / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Православна_Церква_—_Київський_Патріархат
79. Характеристика православних конфесій на Україні (дохалкедонських та орієнтальних) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://franuk.com/news/religiya/905-religija-v-ukraini?start=3
80. Характерні риси етнічних релігій [Електронний ресурс] Режим доступу: http://ebooktime.net/book_342_glava_19_1._Характерні_рис.html
81. Християнство / Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Християнство
82. Jan Stachniuk Chresciajanstwo a ludzkosc. – Wroclaw, 1997. – P. 21.
83. Stachniuk J. Czlowieczenstwo і kultura/ – Wroclaw, 1996. – P. 97-110.
84. Stragona Lechia.– № 3. – P. 14-19.