Електоральна соціологія

Суттєвою методичною проблемою при визначенні відстані 
між парами об'єктів є вибір метрики або заходи близькості. У сучасному кластер-аналізі використовується сім-вісім різних метрик, серед яких: евклідова відстань, зважена евклідова відстань, Манхеттенська відстань, відстань Чебишева, ступова відстань, відсоток незгоди, коефіцієнт Пірсона та інші. Розумним виглядає використання евклідової відстані і відстані, заснованої на кореляції Пірсона. Це дві альтернативних метрики, що істотно розрізняються за способом розрахунку відстані:

1) для кожних національних виборів розраховується матриця парних 
евклідових відстаней, а потім обчислені суми евклідових відстаней для кожного регіону. Тоді, сума евклідових відстаней, «відокремлюють» даний суб'єкт від всіх інших регіонів в багатовимірному просторі голосувань та стає першою базовою мірою його електоральної унікальності. Чим більша сума, тим більше унікальним є регіон;

2) наступним кроком є ​​обчислення загальної суми евклідових відстаней для кожного регіону. В цьому випадку необхідно враховувати, що на абсолютне значення сумарних показників для кожних виборів впливає число партій (кандидатів), які брали в них участь. Тому коректніше складати не абсолютні сумарні значення, а ранги регіонів у кожних конкретних виборах.

Рангове перетворення являє  собою процедуру заміни абсолютного значення на порядковий номер (ранг) регіону в ранжируваному переліку. Більш високі рангові показники відображають більший ступінь електоральної унікальності регіону, більш низькі, відповідно, меншу.

Метрикою, альтернативної евклідової відстані, є міра близькості 1-r, в основі якої лежить коефіцієнт парної кореляції Пірсона. На відміну від евклідової метрики, яка розраховує геометричну відстань між об'єктами, метрика 1-r заснована на вимірюванні зв'язків. В дослідженні в якості змінних виступають регіони, в якості випадків - дані голосувань на виборах за різні партії та кандидатів. Для кожної пари регіонів обчислюється коефіцієнт Пірсона (r), які і утворюють симетричну уздовж головної діагоналі матрицю парних кореляцій. Потім коефіцієнти перетворяться в відстані за допомогою формули:

dist = 1-r.

В основі цієї формули  лежить ідея:

а) коефіцієнти, що відображають щільні прямі зв'язки, перетворюються в більші відстані;

б) коефіцієнти, що відображають щільні зворотні зв'язки, перетворюються в менші відстані. Так, коефіцієнт 0,9 трансформується в відстань 0,1 (1-0,9);

в) коефіцієнт -0,9 трансформується  в відстань 1,9 (1 +0,9).

Матриці парних відстаней 1-r обчислюються по всіх регіонах для 
всіх виборів. Далі алгоритм роботи повністю відповідає тому, який застосовувався для евклідових відстаней:

а) всі відстані для  кожного регіону в рамках однієї виборної кампанії підсумовуються;

б) отримані суми перетворюються в ранги;

в) обчислюються сумарні  ранги для кожного регіону  по всім кампаніям.

Трійка «типових» областей, що володіють самими низькими ранговими значеннями не міняється. Логічним чином виникає гіпотеза про значну схожість ранжирування областей по їх електоральної унікальності при застосуванні двох метрик: евклідової відстані і 1-r. Коефіцієнт кореляції між показниками, отриманими за допомогою двох різних метрик, наближається до одиниці (0,97). Наявність настільки щільною зв'язку стало, в якійсь мірі, несподіванкою. Евклідова відстань і 1-r - це не просто різні способи обчислення дистанцій між об'єктами: вони засновані на принципово різних методологічних підходах.

3). Тепер поєднуються  обидві метрики в єдину сумарну  міру електоральної унікальності. Таким чином, мірою електоральної  унікальності регіону може служити  сума рангів сукупних значень  відстаней регіону до кожного іншого регіону, розрахованих за методом евклідової відстані і методу Пірсона для кожних виборів окремо.

Загальний алгоритм обчислення показника виглядає наступним чином:

1) розрахунок всіх парних евклідових відстаней між регіонами по кожним виборам окремо;

2) підсумовування всіх парних евклідових відстаней для кожного регіону, окремо для різних виборів;

3) рангове перетворення отриманих сумарних показників для кожних виборів окремо;

4) розрахунок суми рангів по всіх виборів для кожного регіону;

5-8) повтор операцій 1-4 з використанням метрики 1-r;

9) підсумовування підсумкових показників для кожного регіону (п. 4 + п. 8).

Слід підкреслити, що подібність рангових показників електоральної 
унікальності регіонів аж ніяк не свідчить про подібність електоральної поведінки їхніх виборців. Зрозуміло, що електоральна культура в Києві та Криму розрізняється радикальним чином. Показник електоральної унікальності - це міра того, наскільки відрізняються голосування в даному регіоні від голосувань у всіх інших регіонах сукупно.

Принципово інший, дещо складніший підхід до розрахунку показника  електоральної унікальності регіону  заснований на факторному аналізі. Він являє собою значення факторної змінних для кожного випадку (спостереження).

Факторні значення можуть бути як позитивними, так і негативними. Однак більш важливими з точки зору вимірювання електоральної унікальності регіону представляються модульні значення факторів. Чим вище модульне значення факторної змінної, тим сильніше електоральні відмінності даного регіону від решти. Пропонована методика припускає обчислення модульних значень тільки по першу факторну змінну яка володіє найбільш високою пояснювальною силою.

Таким чином, мірою електоральної  унікальності регіону в рамках 
даного підходу виступає сума модулів факторних значень за всіма 
національними виборами.

Порівняльний  аналіз ранжирування регіонів з точки зору електоральної унікальності розглядається за двома критеріями - сумі рангів відстаней і сумі модулів факторних значень, що наводить на думку про певну подібність цих принципово різних метрик. Зокрема, в групах максимальної і високою унікальності в обох випадках домінують області та міста національного значення. Переконатися в схожості результатів дозволяє все той же кореляційний аналіз: коефіцієнт Пірсона становить 0,78, коефіцієнт Спірмана (кореляція рангових значень) - 0,8. Близькість показників електоральної унікальності регіонів, отриманих в рамках різних підходів, виступає свідченням обґрунтованості поданих методик.

3. Дослідження  електоральних фальсифікацій : аналіз даних електоральної статистики, опитувань і польових експериментів.

Дослідження електоральних  фальсифікацій в Україні, які особливо гостро проявилися на виборах-2004 не унікальні: після президентських виборів в США 2000 року, вийшла ціла маса статей наукового та публіцистичного характеру, що ставлять під сумнів офіційні результати виборів. Таким чином, сформувалися соціальні вимоги на подібні дослідження, які привели до виникнення пропозиції з боку експертного соціологічного співтовариства.

На даний момент у  сучасній соціології не розроблена єдина  методика, яка здатна розкрити факти електоральних фальсифікацій і виміряти їх масштаб. Якби подібна методика і була б розроблена, то вона неодмінно стала б об'єктом уваги фальсифікаторів і їх відповідних дій.

Основна проблема дослідження  фальсифікацій полягає саме в  тому, що самі по собі фальсифікації  складно виявити і довести: не всі статистичні аномалії, що спостерігаються, можуть бути зведені лише до фальсифікаційного пояснення.

Соціологи звертають увагу на два методи дослідження електоральних фальсифікацій:

1) метод аналізу даних  електоральної статистики;

2) метод аналізу статистичних  даних, зібраних в ході польових  експериментів, опитувань та еxit- poll.

При аналізі даних  електоральної статистики, соціологами оцінюються наявність і масштаби електоральних фальсифікацій шляхом побудови графіків одномірних розподілів для явки і голосування. При цьому вони виходять з того, що емпіричні дані повинні описуватися за допомогою «нормального розподілу», яке запропонував Гаусс.

Виявлення будь-яких розбіжностей між розподілом і спостережуваним розподілом свідчать про явні електоральних фальсифікаціях. Однак одномірні графіки не враховують що пояснюють чинники, наприклад, географічним. Таким чином, використання одновимірних розподілів ігнорує багатовимірний характер даних, вписуючи їх тільки в один вимір. Наприклад, при зважуванні явки за кількістю тих, хто проголосував на кожній дільниці виборців більша частина аномального піку в області 100% явки зникає. Іншим важливим способом виявлення фальсифікацій служить встановлення взаємозв'язку між явкою і голосуванням, яка визначається регресійний або кореляційним аналізом, а візуально представляється у вигляді двовимірних графіків. Обґрунтування подібного роду графіків просте: при позитивної взаємозв'язку між явкою і голосуванням можна говорити про вкидання, а наявність негативної за опозиційні партії - про перекинути. Однак, даний метод має такі суттєві недоліки:

1). Видимий взаємозв'язок  між явкою і голосуванням пояснюється неоднорідністю даних.

2). Наявність категорій  виборців з різною активністю  участі.

3). При вибудовуванні  регресійних моделей, взаємозалежність  між явкою і голосуванням може  привести до помилки. Інші методи  діагностики електоральних фальсифікацій враховують:

а) розподілу других або  останніх значущих цифр у числах виборців, що проголосували. Наприклад, розподіл ймовірність другої значущої цифри  повинно співпадати із спостережуваним  розподілом, в тому випадку, якщо числа  взяті з реального світу (закон Бенфорда). Однак застосування даного методу ускладнено специфікою виборчої системи досліджуваної країни;

б) дослідження останніх значущих цифр у числах виборців, що проголосували. Згідно з ним, якби числа  виборців, що проголосували відображали сукупність природних процесів, що спонукають людей до голосування або відмови від голосування, то останні значущі цифри в числах повинні характеризуватися рівномірним розподілом. Наприклад, якщо абсолютне значення табличного числа дорівнює або перевищує 2.0, то можна говорити про можливі фальсифікації. Метод аналізу даних опитувань, еxit- poll і польових експериментів. Спільним для всіх цих методів є використання вибіркового методу за допомогою якого проводиться випадковий відбір респондентів і ділянок. Перевагою непрямих методів вимірювання фальсифікацій є можливість зібрати велику кількість даних про відібраних випадковим чином респондентах і ділянках. Наявність подібних даних дозволяє впевненіше довести або спростувати звинувачення у фальсифікаціях (на відміну від даних електоральної статистики по всіх дільницях, яких може виявитися недостатньо для доказу фальсифікацій. Головна складність полягає в технічній реалізації випадкового відбору респондентів, виборців і ділянок, що забезпечує репрезентативний характер вибірки. Польові експерименти дозволяють оцінити рівень електоральних фальсифікацій, порівнюючи середні результати виборів за типами відібраних ділянок:

1) ділянок, в яких  спеціально підготовлені спостерігачі  змогли зафіксувати серйозні  порушення;

2) ділянок, в яких  порушення не були зафіксовані. 

Польові експерименти можуть бути піддані впливу різних чинників, що знижують їх точність. Починаючи  з проблеми дотримання якості випадкового  відбору ділянок, інтересів самих  «фальсифікаторів» у приховуванні фальсифікацій на відібраних ділянках і закінчуючи інтересами самих спостерігачів, які спочатку можуть переслідувати цілі протилежні експерименту.

Непрямим методом оцінки фальсифікацій на виборах служать  передвиборчі рейтинги кандидатів і  прогнози, засновані на опитуваннях. Багато акторів невдоволені тим, що розмови про масові фальсифікації суперечать даним еxit- poll та опитувань, проведених науковими методами збору та аналізу даннях. У той же час прихильники тверджень про фальсифікації звинувачують соціологів у навмисному спотворенні електоральної статистики.

В принципі, українські соціологічні фірми після виборів 2004 року справляються з розрахунками рейтингів і прогнозів, однак при цьому продовжують існувати ряд обставин, що ускладнюють роботу соціологів:

1) використання непрезентативних  вибірок, в яких відбираються тільки легкодоступні респонденти;

2) використовується практика  переписування анкет самими інтерв'юерами;

3) нещирість самого  респондента, що віддає перевагу давати соціально-схвалювану відповідь на питання про те за кого або за яку партію він збирається проголосувати (спіраль мовчання).

Еxit- poll стикаються з тими ж проблемами: існують проблеми випадкового відбору ділянок, проблеми відмов, однак основним чинником який викривляє результати соціологічних опитувань та еxit- poll є нещирість багатьох респондентів і їх бажання давати соціально-схвалювані відповіді, які в підсумку дають завищений відсоток підтримки одного актора і занижений в іншого. Наявність піків на «круглих» значеннях явки і голосування за ту чи іншу партію є аргументом у доказі про наявність чи відсутність фальсифікацій. Піки, які спостерігаються на «круглих» значеннях явки статистично значущі і можливість їх випадкового виникнення виключена.

Згідно моделі, запропонованої У. Мебейном, зростання політичної активності влади сприяв зміні раціональних стратегій керівництва регіонів: якщо в середині 1990-х відносини між регіональним керівництвом та Києвом шикувалися у вигляді торгу, в рамках якого сприятливі електоральні результати обмінювалися на економічні ресурси, то подальша політична стратегія спонукала голів областей до зміни своїх стратегій на сигнальні. Сигнальні стратегії мають на увазі використання фальсифікацій на «круглих» значеннях явки в якості сигналу про лояльність окремо взятого керівника регіону. Подібний сигнал винагороджується великими міжбюджетними трансфертами з боку Києва, а також гарантіями політичного виживання керівництва регіонів.

Висновки. В принципі, безглуздо використовувати еxit- poll для перевірки чесності виборів. У ситуації високої довіри інституту виборів питання використання еxit- poll для контролю результатів просто не виникає, а в ситуації відсутності довіри, влада має достатній ресурс для масової фальсифікації бюлетенів і відповідно має достатній ресурс для імітації еxit- poll. Однак, дослідження електоральних фальсифікацій є необхідністю, оскільки передбачає розробку нових методів аналізу даннях, доступ до яких обмежений відсутністю доказової інформації про аномальні ділянки. Методи доказів фальсифікацій ускладнюються, в тому числі, небажанням великого числа респондентів показати свої справжні електоральні переваги.