Електоральна соціологія

Перші роботи з електоральної  поведінки синтезували цілий ряд теоретичних підходів - соціологічний, соціально - психологічний та політологічний. У березні 1952 р. в Нью-Йорку був утворений спеціальний Центр соціальних досліджень, одним із напрямків діяльності якого стало вивчення електоральної поведінки. Через два роки з'явилося дослідження групи американських вчених, присвячене поведінки виборців. У роботі А. Кемпбелла, Г. Туріна і В. Міллера «Американський виборець» дослідження проводилося по декількох проблемах:

1) вплив суспільного  інтересу на участь у виборчій  кампанії;

2) роль іміджу партій  та кандидатів у виборчому  процесі;

3) вплив регіональної  та етнічної диференціації на результати голосування.

Окрема частина роботи була присвячена дослідженню мотивації  поведінки виборця. Був зроблений  акцент на психологічний компонент  електорального вибору, а в перелік  змінних, що обумовлюють цей вибір, були включені партійна ідентифікація, орієнтації виборців і орієнтації кандидатів.

Вже в 1950-ті - на початку 1960-х  рр.. в результаті досліджень С. Ліпсета  було виявлено, що на уподобання виборців впливають багато факторів: стать, вік, конфесійна приналежність, особливості  первинної соціалізації. Були виділені деякі загальні тенденції поведінки окремих електоральних груп. Так, було встановлено, що:

а) чоловіки в цілому набагато активніше за жінок беруть участь у виборах;

б) на активність впливає  освіта: освічені громадяни демонструють високу ступінь політичної участі у виборчому процесі;

в) особи від 35 до 55 років  більш активні, ніж молодь або люди похилого віку;

г) вплив на активність роблять сімейний стан і членство в будь - яких організаціях;

д) погляди й уподобання жінок більш консервативні, ніж у чоловіків;

е) заміжні непрацюючі жінки часто дотримуються політичних установок своїх чоловіків;

ж) молодь в певній мірі тяжіє до радикалізму і охоче  віддає свої голоси тим, хто обіцяє швидкі зміни. Її виборчі орієнтації розходяться з орієнтаціями більшості суспільства, а рівень активності відносно невисокий;

з) люди літнього віку тяжіють  до лівих партій.

В класичній роботі А. Кемпбелла та ін., яка була присвячена поведінці американського виборця, була зроблена спроба пов'язати електоральний вибір як із соціально-економічним контекстом, так і з політичними уподобаннями і партійною ідентичністю. Під останньою розумілася психологічна ідентичність з певною партією. Для цього американськими дослідниками була розроблена, стандартна помилка оцінки, яка є одним з найбільш значних комплексних підходів. Цей метод вперше був сформульований у спільній роботі дослідників Мічиганського університету А. Кемпбелла, Ф.Конверса, У. Міллера і Д. Стоукс «Американський виборець» та отримав назву «воронка причинності».

«Воронка причинності» моделює процес перетворення кумулятивного впливу факторів в конкретний електоральний вибір, що відображено в таблиці 1.

Таблица 1.

 

Ведення                                                                                                 Вплив друзів                                                                                                   

виборчих                                                                                               та знайомих

кампаній

                                                                                                               Економічна

                                                                                                               та

                                                                                                               політична

ЗМІ                                                                                                        кон’юнктура

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А. Кемпбеллом, в результаті, були виділені найбільш значущі фактори, які діють на різних «шарах» воронки:

1) на нижньому рівні  (у найширшій частині воронки)  діють соціально - економічні  та соціокультурні чинники, що породжують соціально – економічні протиріччя (соціальна диференціація, історичні традиції і т. д.). Вони впливають, перш за все, на структуру партійної системи, яка опосередковує вплив на електоральний вибір;

2) на другому рівні  розташовані ціннісні орієнтації та групова солідарність, які сформовані під впливом протиріч нижнього шару;

3) в «горлечку» воронки  знаходяться фактори, що безпосередньо  впливають на електоральний вибір.  Це установки виборця по відношенню до кандидатів, політичним курсам і «груповим вигодам». Вони складаються під впливом факторів попереднього шару - ціннісних орієнтацій і групової солідарності, що відображено в малюнку 1.

Малюнок 1.                                       

                                                    Дії уряду               

 

Економічна 

структура                                                          Передвиборча кампанія

         

                         Лояльність до групи

                                                                                                 Економічні умови

 

 

 

                                                                                            Думки за 

                                                                                         проблемами

Соціальні           Ціннісні                  Партійна

розколи              орієнтації               прихильність              

                                                                                           Імідж 

                                                                                           кандидата

 

                                                                                              

 

 

                          Лояльність до групи                                            Політичні

                                                                                                         умови

 

                                       

                                                                                 Вплив ЗМІ

Історичні

традиції                                                 Вплив

                                                               друзів

 

У «класичному» варіанті «воронки причинності» враховується вплив  і інших факторів: діяльність ЗМІ, думки друзів і знайомих, перебіг виборчої кампанії, економічна кон'юнктура. У той же час їх вплив є фоновим в порівнянні з впливом партійної ідентифікації, яка виникає як результат «пошарового накопичення» факторів воронки, партійна ідентифікація відіграє роль фільтра, через який пропускається інформація, що відноситься до кандидатів, політичних курсів і груповим вигодам. Як вказують творці моделі, відносини між партійною ідентифікацією і конфігурацією установок прихильників партії припускають, що реакція на кожну складову національних політичних курсів в значній мірі залежить від тривалих партійних уподобань індивіда.

Модель «воронки причинності» досить швидко «переросла» рамки 
партійно-ідентифікаційного (соціально-психологічного) підходу та стала використовуватися дослідниками для вивчення кумулятивних ефектів різних факторів. Наприклад, в 1990-х рр.. була розроблена модель електоральної поведінки Е. Оппенхюйса. У ній були враховані ефекти взаємодії таких чинників:

1) групова приналежність (соціальна та / або релігійна);

2) орієнтація в ліво-правому  континуумі;

3) орієнтація на осі  «матеріалізм - постматеріалізм»;

4) відношення до конкретних  проблем політичного порядку  денного та 
оцінка діяльності уряду;

5) розмір партії.

Ряд прикладів такого роду можна було б продовжити. Однак подібні моделі виконані в парадигмі формування електоральних переваг виборців. Фактично відсутні комплексні моделі формування електорального вибору як взаємопов'язаної сукупності альтернатив. Російським дослідником А. С. Ахременко в роботі «Структури електорального простору» була запропонована модель, що враховує відсутні фактори.

1). Електоральний простір  включає в себе елементи - об'єкти  політичного вибору (кандидати і  партії / виборчі об'єднання) і  структуру - сукупність стійких зв'язків між об'єктами, які можуть бути представлені як просторові відносини між точками, які «представляють» об'єкти.

2). Електоральний простір володіє певними якісними (топологічними) властивостями, ключове значення серед яких має розмірність і характер структури зв'язків між елементами. Кількісні (метричні) властивості електорального простору задаються способом розрахунку відстані між об'єктами вибору.

3). Електоральний простір володіє мінливим компонентом: «електоральну пропозицію» яка може змінюватися від виборів до виборів.

Також можуть змінюватися структурні характеристики, але вони більш інертні в порівнянні з набором елементів. Ступінь мінливості електорального простору визначається, насамперед, особливостями політичної системи і політичного процесу, а саме їх стабільним або перехідним (транзитним) характером. Так, набір елементів в електоральному просторі федеральних виборів в парламентські структури США залишається незмінним протягом багатьох десятиліть. У цей же час в транзитивних суспільствах від одних парламентських виборів до інших «політична пропозиція» змінюється найсерйознішим чином.

4). Електоральний простір  володіє певною стійкістю, - перш  за все, в його структурної  складової. При цьому, найбільш  стійкі компоненти електорального простору визначаються соціальним розмежуванням і ціннісними розколами в суспільстві. Дана група факторів впливає на встановлення відносин і зв'язків між об'єктами електорального вибору в масовій свідомості виборців. Соціальні розмежування впливають на структуру електорального простору, характер ключових електоральних опозицій. На підставі аналізу розмежування пояснюється, чому альтернативи для виборців організовані саме таким чином і володіють саме такий просторовою конфігурацією.

5). Порівняно стійкий  компонент пов'язаний з інституційною сферою. Найбезпосередніше відношення до формування електорального простору має дизайн виборчої системи, який впливає на:

а) рівень фрагментації партійних  систем, тобто число об'єктів в електоральному просторі. Це, в свою чергу, значною мірою задає його розмірність;

б) принципові стратегії  політичних партій і кандидатів на виборах, їх взаємне позиціонування (структурна характеристика).

6). Повинен враховуватися  комплекс показників, що характеризують політичний режим. Так, на стратегії позиціонування політичних партій в електоральному просторі впливає така інституційна позиція, як характер поділу влади. Наприклад, в парламентській системі процес боротьби партій на виборах буде знаходитися в залежності від перспектив формування урядових коаліцій. Крім того, характер поділу власті впливає на політичні стратегії еліт, що борються за владу.

7). Порівняно мінливий  компонент електорального простору визначається електоральними стратегіями еліт. При цьому в розвинених демократіях владні і невладних еліти вважаються практично рівнозначними щодо впливу на формування електорального простору в силу справедливого доступу до ресурсів (фінансових, інформаційних і т.д.). У країнах з перехідним типом політичної системи, ключове значення мають стратегії владних еліт, які націлені на таке «форматування» електорального простору, яке було б максимально сприятливо для максимізації голосів близьких до влади партій та кандидатів («партії влади»). Еліти діють як раціональні актори, націлені на отримання максимального «виграшу» і враховують інституціональний та соціокультурний контексти.

8). Максимально мінливий  компонент задається:

а) поточної соціально - економічної  і політичною кон'юнктурою, визначальною позиціонування партій чи кандидатів у конкретних проблемних вимірах;

б) об'єктивними змінами  у соціально-економічному становищі  виборців;

в) діяльністю ЗМІ. В якості самостійного актора формування електорального простору, вплив ЗМІ потрібно розглядати тільки в тих країнах, де вони володіють реальною незалежністю. Наприклад, в сучасній Україні діяльність мас - медіа можна вважати одним з аспектів реалізації стратегій владної еліти.

Студентам слід уяснити, що важлива методологічна установка  полягає в розгляді соціальних розколів, інституційного дизайну і стратегій еліт комплексно, як взаємозалежних компонентів. Так, на характер партійної системи одночасно впливають всі три складові.