Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті

7. Переборення негативних емоцій, визваних наступними змаганнями усвідомлення і підтримка емоційного стану – характерної особливості "спортивної форми".

8. Збудження готовності до максимальних вольових навантажень і вміння проявити їх в умовах наступного змагання.

Перераховані задачі вимагають великої уваги, оскільки вони зв’язані із спеціальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, ці задачі виникають лише у передстартовому періоді і не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованості на всій його протяжності. Однак вони не можуть бути успішно вирішені без правильного підставленої загальної психологічної підготовки спортсмена.

Отже, у теперішній час вимоги задач психологічної підготовки спортсмена тільки інтерасами участі у наступних змаганнях і зв’язані з цим недоліком до загальної психологічної підготовки являються відомим гальмом у досягненні спортсмена високого рівня спортивної майстерності. Перед спортсменами і тренерами встає велика задача – наукове обоснованне і розробка ефективних методів загальної психологічної підготовки і прийняття їх на всьому протязі процесу спортивного тренування у відповідності з її етапами.

Розділ 2. Деякі висновки вивчення питань вольової підготовки спортсмена

Проблема волі – одна із давніх і в той же час ще дуже нових, якщо так можна висловитися, дуже нових, проблем психології спорту.

С перших років виникнення психології спорту окремі питання цієї проблеми викликалися на сторінках наукових і спеціальних спортивних журналів, різні сторони його являлися предметом виявлення спеціалістами. У цьому смислі проблема волі – давня.

Гострота і практичне значення цієї проблеми не тільки не зменшилися, але ще більше зросли зараз – на новому етапі розвитку фізкультурного руху, на новому етапі розвитку спорту. Це витікає, по перше, що із числа в різних духовних сил особистості будування суспільства формування вольових якостей характеру являється одною із ведучих задач виховання, і ця задача у значній мірі повинна вирішуватися у процесі заняття фізичної культури і спорту широких мас, по-друге, це витікає із фактів виступів спортсменів на Олімпійських іграх (ХХ Олімпійські ігри в Турині).

Розробка психологічної теорії волі на основі вивчення практики вольової підготовки і експерименту має велике значення для освітлення шляху майбутнього спортивного вдосконалення, для оволодіння майстерності у спорті.

Все це диктується необхідністю оглянутися на вже пройдений шлях і підвести деякі висновки тому, що зроблено, за останні роки у розробці вольової підготовки спортсмена.

Проблема вольової підготовки спортсмена вивчається у двох взаємопов’язаних аспектах – теоретичному і практичному.

Необхідно відмітити, що взаємний зв'язок цих аспектів забезпечується співдружною участю у дослідженнях психологів, викладачів спортивних кафедр інститутів фізичної культури і спеціалістів-тренерів по видам спорту фізіологів і педагогів.

2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки

Розробка проблеми вольової підготовки у теоретичному аспекті дозволяє створити певну базу для вирішення практичних питань методики вольової підготовки, як внутрішньої сторони змісту спортивного тренування.

Вихідним для всіх майбутніх досліджень в області проблеми вольової підготовки спортсмена, як розуміння волі як функції нормального працюючого мозку, як свободи волі як здатності приймати рішення із знанням справи, її детермінованостю об’єктивних обставин життя і діяльності людей. Другим вихідним положенням є характеристика І.М. Сегеновим волі і цілісності психічної діяльності як діяльності сторони розуму і моральних якостей як регулятора дій і навиків людини.

Теоретична розробка цих вихідних положень дозволяє всього звернути для розуміння механізмів волі все багатства вчення І.М. Сегенова, І.П. Павлова і його школи на сучасному рівні розвитку про рефлекторну природу психічних явищ. Вона дозволяє звернути рефлекторну теорію, як вираження діалектно-метеріального детермінізму, для розуміння механізму вольових проявів людини у конкретній області загальної практики – у спортивній діяльності. Особливо важливим маємо тут рахувати принципи вольової саморегуляції рухової активності спортсмена як результату системної (по вислову Лявкова – сумарної) роботи кори головного мозку, базуючи на одиницях першої і другої сигнальних систем дійсності і протікаючи по всім законам вищої нервової діяльності. Існують для розуміння механізму саморегуляції з’явилась і розвивалась Л.Є. Антохіним теорія акцептора дії, основана на явищах перевищуючого відображення дійсності і зворотної (контролююча і санкціонуюча) інформації у діяльності центральної нервової системи.

Корисними для розвитку цих загальних положень були дослідження спеціалістів по фізіології спорту (Є.Н. Жукова; Ю.З. Захарьянца, А.Б. Гендельсмана; Н.В. Зимкіна, А.В. Корбкова, К.М. Смирнова та ін.). В них показано значення для розуміння механізмів волі і рішення питань методики вольової підготовки спортсмена являється вчення про домінанту А.А. Пухтовського, адаптованості центральної нервової системи і вегетативних органів до специфічного для кожного виду спорту на пряження і емоціональним діям (типи стресу), підвищення неспецифічної стійкості організму до різного роду неблагоприємних умов зовнішнього і внутрішнього середовища (перегрівання, охолодження, гіпоксимія та ін.), діапазону автоматизації рухових навиків, особливостей протікання основних коркових нервових процесів с точки зору їх сили, рухомості, рівноваги.

Теоретична розробка Сегенівського розуміння волі дозволила уяснити значення моральних і інтелектуальних основ вольової підготовки спортсмена і сформувати положення про них (А.Ц. Пікуні, В.В. Білоусова, Г.М. Ханеєва, П.А. Рудик і ін.). Здібність моральної основи заклечається у необхідності формувати у спортсмена уявлень, понять поглядів, вихованих принципових відчуттів, навиків та звичок поведінки, із принципів морального кодексу. З цим зв’язана соціальна обумовленість вольових проявів спортсменів. З цим зв’язана мотивація їх дій і вчинків у спорті і в інших областях діяльності.

Здатність інтелектуальної основи закладається також в безумовній необхідності існування розумового розвитку і активності спортсмена на основі освоєння певної системи загальних і соціальних питань, різного розвитку якості його розуму по ходу використання освоєних знань для вирішення задач, зв’язаними з вольовими проявляннями при зустрічі з труднощами різного ступеня важкості.

Створення моральної і інтелектуальної основ вольових проявлянь має визначене значення для регуляції дій вчинків спортсмена у зв’язку з іншими причинами.

Велике місце у теоретичних дослідженнях займає питання про подолання трудностей як окремих умов проявлення і розвитку волі спортсмена.

У загальній психології поняття переборення і трудності не розділяються. Не можна визначити – рахуються чи вони синонімами чи же якимось-то чином диференціюються. Таке ж положення існує і в психології спорту.

Науковий матеріалістичний підхід до розумінні існування перешкод повинен базуватися на признанні детермінованості волі об’єктивних умов зовнішнього середовища і діяльності людей, на розвиваючих його І.П. Павловим положень про єдине організму і середовища. Вони мають принципове значення для розуміння основного тезису, який відноситься до характеристики сутності перешкод і труднощів: без дій людини у процесі її активної діяльності із зовнішнього середовища, перед тим всього суспільства, а також з природою, немає і бути не може ні перешкодити, ні трудностями.

Вони виникають лише при зустрічі людиною з появою природи із об’єктивними умовами суспільного життя і діяльності зміни стану внутрішнього середовища організму, причому з такими явищами, умовами, відношеннями і стану який заважає досягнення певної цілі, успішному рішенню конкретних задач діяльності.

Перешкодити слідує рахувати об’єктивно і змінювати умови зовнішнього середовища, об’єктивно і також змінити стану внутрішнього середовища організму, які являються перешкодами у досягненні наміченої цілі, в рішенні конкретних задач діяльності.

Труднощі – це признаки зовнішніх і внутрішніх перешкод. Вони характеризуються величиною зусиль, розмірами енергетичних затрат, необхідних для подолання перешкод. Добре відомо, що в альпінізмі горні маршрути, перевили, вершини гори мають до 10 ступенів труднощів сходження. Добре відомо, що в інших видах спорту, також, як спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах, стрибки у воду та ін., також існує ділення і оцінка вправ із ступенів труднощів.

Отже, послідовно, маючи на увазі умови прояву і розвитку волі, цілеспрямовано говорити про подолання різних ступенів важкості, та інколи маючи на увазі конктетні їх особливості, які відносяться до конкретних перешкод.

Як же виникають трудності різного ступеня важкості? Як становляться труднощі до часу індиферентні предмети, явища зовнішнього середовища, відношення між людьми, станом організму і т.д.?

Факти свідчать, що це проходить при відносному невідношенні (вони виникають поступово чи раптово, або створюються спеціально) фізичних, тактичних, технічних і інших можливостей спортсмена, його дії, установок, мотивів, представлень, думок, відчуттів і т.д., об’єктивному характеру, умовам і цілей діяльності.

Для пояснення розвиваючих положень можна використовуватися хоча би двома фактами із багатьох, накопичених в ході досліджень.

Якщо труднощі різних ступенів виникають при відносному між можливостями спортсмена, звичними для нього способами дії, представленнями, думками, установками і т.д. і об’єктивними вимогами діяльності, значить і треба у процесі, тактики, фізичних і других видів підготовки спортсмена і скриваються практичні можливості рішення задач виховання волі.

Необхідно, щоб у процесі навчання і виховання у спортивному тренуванні формувалися позитивні відношення спортсмена до зустрічі з перешкодами, і їх безумовного знищення.

Вольову підготовленість спортсмена можна рахувати тим більш високим, чим з великої швидкості і наступності він здібний знищувати виникаючі невідповідності або чим вільніше і довше він може діяти прагнучи до досягнення кращого спортивного результату в умовах, тоді ці невідповідності до кінця знищити неможливо.

Деякі вчені і тренери розуміють невідповідності як абсолютну категорію. Таке розуміння протистоїть діалектичній сутності даного уявлення. Невідповідні можливості спортсмена об’єктивними умовами діяльності – категорія відносна і завжди конкретна: змінюються можливості спортсмена – знижується і дана невідповідність.

У загальній психології встановилось ділення перешкод на внутрішні і зовнішні. Це ділення закономірне. Однак у розумінні їх існує принципіальни: зовнішніми умовами іменуються всеможливі уявлення, які виникають із внутрішньої сторони і затрудняються діями людини. Це правильно. Що – торкається внутрішніх труднощів, то під ними розуміються дії людини. Це неправильно, так як суб’єктивний стан і переживання виказуються у такому порядку ніяк незв’язані з об’єктивними процесами, які виникають із внутрішньої сторони організму, і передусім в нервовій системі.

Дана обставина служить для нас основою того, що у сучасних працях із проблем вольової підготовки спортсмена було висунуто положення про необхідність під зовнішніми перешкодами розуміти труднощі у діяльності, які виникають із зовнішньої сторони.

Під внутрішніми труднощами – перешкоди, які виникають із внутрішньої середини організму, і як правило, детерміновані тими ж зовнішніми причинами.

Суб’єктивний ж стан, переживання пропонувалося розглядати як відображення, як продукт рефлекторної діяльності мозку у результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх причин. Все це дуже важне положення для розуміння регулюючих функцій волі і для вирішення практичних задач вольової підготовки спортсмена у процесі знищення різних ступенів важкості. Суть цих положень зводиться до того, що зниження зовнішніх труднощів може дути досягнуто шляхом повного або часткового урегулювання внутрішніх процесів і змін на тій основі суб’єктивних станів і переживань спортсмена.

Таке розуміння суті труднощів і перешкод, причин їх виникнення, внутрішніх і зовнішніх перешкоді їх діями суб’єктивних станів спортсмена.

Інше питання до розуміння вольових зусиль відрізняється від існуючих у літературі по психології спорту і представлення маючими значеннями для практичного вирішення задач вольової підготовки спортсмена. Він, звичайно, вимагає наступних досліджень у цьому напрямку.

Друге питання – про динамічну структуру вольових якостей у представленні різних видів спорту.

Нарешті, згадуванні ще про такі теоретичні і практичні значні питання, як питання про загальний спеціальний розвиток волі і питання про самовиховання волі.

Можна сказати, що розробка проблеми волі у теоретичному аспекті дозволяє виявити сутність вольової підготовки як процесу духовного удосконалення спортсмена у відношенні здібності до вільного і цілісного регулювання своїх дії і поведінки у затрудненні умов діяльності, виховання у них позитивного і діючого відношення до знищення різних ступенів трудностей.

Вона дозволяє визначати і наукові психологічні основні методи вольової підготовки спортсмена.

2.2 Практичні розробки вольової підготовки

Основні висновки розробки проблеми вольової підготовки у практичному аспекті безпосередньо в’язані з методикою вольової підготовки.

Новим напрямком у вивченні питання про трудності як обов’язкові фактори проявлення і розвитку волі спортсмена з’явилось дослідженням К.А. Слобенікова труднощі різного стулення перешкоди у змаганнях із спортивної гімнастики. Він систематизував ці перешкоди по певним групам і дав їх психологічний аналіз.