Роль дидактичної гри у психічному розвитку дошкільника

Аналіз проведення гри спрямований на виявлення  прийомів її підготовки і проведення: які прийоми виявилися ефективними  в досягненні поставленої мети, що не спрацювало і чому. Це допоможе удосконалювати як підготовку, так і сам процес проведення гри, уникнути надалі помилок. Крім того, аналіз дозволяє виявити індивідуальні особливості в проведенні, у характерах дітей і, значить, правильно організувати індивідуальну роботу з ними. Адже, при організації дидактичної гри, вихователь повинен знати особливості дитини, і вже виходячи з цього, використовувати методи та прийоми керівництва, які більш успішно забезпечать розумовий розвиток дітей цього віку. При постановці методики проведення вельми важливо враховувати вікові особливості дошкільніка. [27]

Так, у дітей молодшого віку наочність діє сильніше, ніж слово, тому доцільніше пояснення правил об'єднувати з показом ігрового дії. Якщо в грі є кілька правил, то не слід повідомляти їх відразу.

Ігри необхідно  проводити так, щоб вони створювали бадьорий, радісний настрій у дітей, навчали б дітей грати, не заважаючи один одному, поступово підводили до вміння грати невеликими групами. У цьому віці дидактичні ігри допомагають дітям краще пізнати навколишні предмети і можливі дії з ними, сприяють координації рухів, розвитку окоміру, оволодінню просторовими орієнтування.

З дітьми цього  віку вихователю доцільно самому включатися в гру і викликати у дітей  інтерес до дидактичному матеріалу, вчити грати з ним.

У дітей середнього дошкільного віку є деякий досвід спільних ігор, але і тут вихователю краще приймати участь у дидактичних іграх. Підбираються такі ігри, в процесі яких діти повинні згадати і закріпити побутовий словник. Можуть використовуватися гри з лялькою та комплектами всіх предметів ужитку. Широко використовуються музично-дидактичні ігри, вводяться словесні ігри.

Діти старшого дошкільного віку вже мають значний ігровий досвід і досить розвинене мислення, тому вони легко сприймають чисто словесні пояснення ігри. Лише в окремих випадках потрібен наочний показ. З дітьми цього віку проводяться ігри з усією групою і з невеликими підгрупами. У процесі спільних ігор у дітей складаються колективні взаємини. Тому можна вводити в гру елементи змагання.

У цьому віці в іграх відображаються більш складні за своїм змістом життєві явища (побут і працю людей, техніка). Діти класифікують предмети за матеріалом, призначенням. Широко використовуються словесні ігри, що вимагають великого розумового напруження.

У дітей проявляється довільна увага, самостійність у вирішенні поставленого завдання, у виконанні правил. Керівництво має бути таким, щоб гра сприяла розумовому і моральному вихованню і в той же час залишалася грою.[7]

У процесі гри велике значення має темп, ритм гри. Уповільнений темп викликає стомлення, так як повільні ігрові дії затримують хід гри, викликають тривалі очікування черги. Занадто швидкий темп збуджує дітей, викликає метушливість, невиразність ігрових дій, іноді суперечки. Вихователь, беручи участь в грі, встановлює той живий темп, який не викликає квапливості і разом з тим не стомлює дітей.

Завдання вихователя полягає в розвитку темпу гри, збереження емоційного настрою дітей, підтримці їх інтересу до поставленого завдання. При цьому не варто поспішати з підказкою, досить вчасно запропонувати інтригуюче питання, висловити здивування, пожартувати. Це дуже важливо для розумової активізації дошкільнят. [2]

Будь-яка гра  повинна бути доведена до кінця, до отримання результату. Для вихователя - це показник рівня дітей, а для  дошкільнят - це їх досягнення, що доставляють не тільки просто задоволення, але й інтелектуальне задоволення, почуття гордості, впевненості в своїх силах.

Нерідко організовуючи  дидактичну гру, керівник не враховує її тривалості. Затяжна за тривалістю гра знижує підсвідомий інтерес і розумову активність дітей. Організовуючи дидактичну гру, вихователь повинен пам'ятати, що гра триває від 3-5 до 10-15 хвилин, залежно від віку дошкільника. [19]

Існує багато методів  і прийомів організації та керівництва  дидактичними іграми. Вихователь повинен прагнути оволодіти якомога більшою їх кількістю. І тільки хороше знання і вміле застосування їх на практиці в поєднанні з іншими видами діяльності дітей при дотриманні певних педагогічних умов зможе найбільш ефективно забезпечити психічний розвиток дошкільніка.

Відомий педагог Б.П. Нікітін визначив «золоті правила» дидактичних ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:

1. Гра має приносити радість і дитині, і дорослому. Кожен успіх дитини – це спільне досягнення. Радійте успіху – це надихає малюка.
2. Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоції.
3. Усі завдання дитини повинні виконуватися самостійно. Наберіться терпіння та підказуйте лише у крайньому випадку. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити та виправляти помилки.
4. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, «забувайте» про гру на певний час, а потім «випадково» знайдіть її.
5. Створюйте в грі невимушену атмосферу.
6. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний із рівним, підтримуючи атмосферу гри.
7. Враховуйте індивідуальні та вікові особливості дітей.
8. Вдосконалюйте свої педагогічні навички проведення ігр. [28]

При дотриманні цих умов і вмілій організації проведення, дидактичній грі може бути забезпечена провідна роль у навчанні та вихованні дошкільнят.

5. Значення дидактичної гри у психічному розвитку дошкільника

У дидактичній  грі створюються такі умови, в  яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти в певній ситуації і з певними предметами, набуваючи власний дієвий і чуттєвий досвід.

Дидактична  задача, завуальована в ігрову форму, вирішується дитиною більш успішно, так як його увага перш за все напрямлена на розгортання ігрової дії та виконання правил гри. Непомітно для себе, без особливої ​​напруги, граючи, він виконує дидактичну (навчальну) задачу.

Завдяки наявності ігрових дій дидактичні ігри роблять навчання більш цікавим, емоційним, допомагають підвищити довільну увагу дітей, створюють передумови до більш глибокого оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

У багатьох дидактичних  іграх дуже виразно виступає вправа, але дидактична гра не може бути ототожнена з вправою, бо основу її складають ігрові дії. Дидактична гра є практичною діяльністю, в якій діти використовують знання, отримані на заняттях. В цьому відношенні роль дидактичної гри полягає в тому, що вона створює життєві умови для різноманітного застосування знань, для активізації розумової діяльності. [26]

Дидактична гра має і глибоке виховне вплив, про який писала ще Е. І. Тихеева: «Эти игры также нельзя оценивать только со стороны их явно дидактической цели — ориентировки детей в том или ином представлении или усвоении знаний. Эти игры способствуют развитию всех сторон человеческой личности: они организуют детей, повышают их самостоятельность. Если они проводятся живо, умелой воспитательницей, дети реагируют на них огромным интересом, взрывами радости, что увеличивает их значение».

Дидактичні  ігри сприяють формуванню правильних взаємин між дітьми: вмінню разом грати, погоджувати свої інтереси з інтересами колективу, допомагати один одному і радіти успіху товариша. Ігри створюють можливість формування позитивних рис особистості: чесності, правдивості; вправляють дітей у моральних вчинках, допомагають формуванню морального досвіду.

Дидактична  гра сприяє також розвитку ініціативи. Багато ігор типу лото, доміно та інші в міру засвоєння їхніми дітьми використовуються самостійно і роблять благотворний вплив на розвиток організаторських здібностей.[25]

Сенсорний розвиток дитини в дидактичній грі відбувається в нерозривному зв'язку з розвитком  у неї логічного мислення та вміння висловлювати свої думки словами. Щоб вирішити ігрову задачу потрібно порівнювати ознаки предметів, встановлювати подібність і відмінність, узагальнювати, робити висновки. Таким чином розвивається здатність до суджень, волі, вмінню застосовувати свої знання в різних умовах. Це стає можливим лише в тому випадку, якщо у дітей є конкретне знання про предмети та явища, що становлять зміст гри. [21]

Чуттєвий досвід діти набувають в процесі широкої  орієнтовно-дослідницької діяльності.

Ігри надають  велику увагу формуванню цілісного сприйняття. Умовно гри можна розподілити на два етапи розвитку цілісного сприйняття: перший - впізнавання, при якому діти відчувають труднощі, другий - створення повноцінного способу, що враховує всі властивості предметів (форму, колір, величину, наявність і співвідношення частин і ін). Для того щоб психічний розвиток дитини проходив повноцінно, мало навчити її правильно сприймати навколишній світ. Необхідно закріпити отримані образи сприйняття, сформувати на їх основі подання. Цього можна добитися, примушуючи дитину згадати через деякий проміжок часу (ігри з відстрочкою) той чи інший предмет, його властивість. Однак по-справжньому чіткими, рухливими уявленнями стає тільки тоді, коли вони з'єднуються зі словом-назвою даного предмета (якість, ознака, дія). Таке слово може викликати в пам'яті знайоме уявлення в будь-який час. [9]

Розумова вихованість дошкільника визначається об’ємом його уявлень про оточуючий світ, рівнем розвитку відчуттів, як системи сенсорних дій, та сприйняття, уваги, памяті й уяви, мислення та мови.

Зміст навчання у підготовчих групах націлює  вихователя на вироблення у дітей трьох видів вмінь: предметних, загально інтелектуальних, навчальної праці та творчих.

Перечень першопочаткових  предметних умінь включає вміння відтворювати знання (репродуктивний рівень), вміння використовувати знання в нових ситуаціях(рівень застосування), та самостійно знаходити спосіб дії, розв’язання навчальної ситуації (творчий рівень). У попередніх гавах було розглянуто аспекти й види дидактичних ігр, що сприяють розвитку цих умінь.

Загальноінтелектуальні  вміння формуються у тісному зв’язку  із відпрацюванням спеціальних предметних умінь. Так, при вивченні, наприклад, матеріалу про загадки, діти вчаться не тільки загадувати ти відгадувати загадки, а й порівнювати образний опис предмета, явища з їх реальним виглядом, тобто розмірковувати, бачити незвичайні сторони відомого, мислити творчо. Створюючи уявлення про слово, що називавє предмет, явище, у дитячому садку за допомогою дидактичних ігр, одночасно вчать дітей аналітичному сприйняттю, виділяти складові частини об’єктів, що спостерігається, їх головну частину, їх відмінні ознаки.

Формування  загально інтелектуальних та учбових  вмінь, навичків систематичної праці позитивно впливають на фомування свідомих мотивів пізнання, довільності поведінки та психічних процесів, орієнтації на процесс навчання та способи дій.

Дидактичні  ігри також являються ефективним засобом формування розумової вихованності дітей.[4]

Значні зрушення при систематичному використанні певних дидактичних ігр («Веселі звуки», «Кузовок», «Фраза на одну букву», «Казкова зима» та інші) спостерігаються у розвитку мови: вона стає ясною, чіткішою, більш емоційною та логічною; збагачуєтся словник, діти позбавляются від помилок лексико-граматичного строю; свою мову вони починають будувати по іншому, залежно від місця та мети висловлювання; швидко починають орієнтуватися у звуках мови, розвиваєтся слух, механізм мови.

У дошкільному  віці у дітей починають формуватися  елементи логічного мислення, тобто  формується вміння міркувати, робити свої висновки. Існує безліч дидактичних  ігор та вправ, які впливають на розвиток творчих здібностей у дітей, так як вони надають дію на уяву і сприяють розвитку нестандартного мислення у дітей. Такі ігри як «Знайди нестандартну фігуру», «Чим відрізняються?» та інші. Вони спрямовані на тренування мислення при виконанні дій. [7]

В процесі гри  в дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних  ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію.

В процесі дидактичної  гри різноманітні розумові процеси  активізуються і приймають довільний характер. Щоб зрозуміти та прийняти задум гри, засвоїти ігрові дії й правила, потрібно активно вислухати й осмислити пропозицію вихователя, його пояснення. Завдання, поставлені грою, вимагають зосередження уваги, активної діяльності аналізаторів, процесів розрізнення, порівняння, узагальнення.

Граючи, діти краще  засвоюють програмний матеріал, правильно  виконують складні завдання.

Гра виявляє  ставлення дітей до зображуваного  і в той же час сприяє закріпленню  і розвитку такого ставлення. Дітям  подобається знову і знову  переживати захоплення, радість, здивування, які вони зазнали при знайомстві з явищем, об'єктом, подією. Цим пояснюється їх стійкий інтерес до ігор. Саме в грі діти практично реалізують те, що вони хотіли б побачити в школі, у першому класі.

Підготувати дитину до школи - це значить виховати у  неї усвідомлене позитивне ставлення  до навчальної та громадської діяльності, допомогти їй зрозуміти важливість і необхідність навчання в школі: викликати в дошкільнику бажання стати школярем; виявити симпатію до учнів, прагнення бути схожим на них, повагу до особистості та професії вчителя, розуміння суспільно корисної значущості його праці; розвинути потребу в книзі, прагнення навчитися читати.