Роль дидактичної гри у психічному розвитку дошкільника

За наявністю ігрового матеріалу ігри поділяються на: ігри з предметами та іграшками, настільно-друковані, словесні.

В іграх з предметами використовуються іграшки та реальні предмети, Граючи з ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати подібність і відмінність предметів. Цінність цих ігор у тому, що з їх допомогою діти знайомляться з властивостями предметів та їх ознаками: кольором, величиною, формою, якістю. В іграх вирішують завдання на порівняння, класифікацію, встановлення послідовності у вирішенні завдань. У міру оволодіння дітьми новими знаннями про предметне середовище завдання в іграх ускладнюються: діти тренуються у визначенні предмета за якоюсь одною якістю, об'єднують предмети за цією ознакою (кольором, формою, якістю, призначенням та ін), що дуже важливо для розвитку абстрактного, логічного мислення.

Дітям молодшої групи дають предмети, що різко  відрізняються один від одного за властивостями, так як малюки ще не можуть знаходити ледь помітні відмінності  між предметами. [25] Наприклад, ігри «Що котиться, а що ні?», «Не помились на доріжці», «Який колір зник?», «Переступи через перешкоду» та інші [17, С. 16-20].

У середній групі  використовують такі предмети, в яких різниця між ними стає менш помітною. В іграх з предметами діти виконують  завдання, що вимагають свідомого запам'ятовування кількості та розташування предметів, знаходження відповідного предмета. Граючи, діти набувають вміння складати ціле з частин, нанизувати предмети (кульки, намисто), викладати візерунки з різноманітних форм.[25]Наприклад ігри «Зайченята на городі», «Їжачок у садку», «Великий чарівник», «Найсмачніша страва», «Що це таке?» та багато інших [17, С. 22-32].

Ігри з природним  матеріалом (насіння рослин, листя, різноманітні квіти, камінчики, черепашки) вихователь застосовує при проведенні таких дидактичних ігор, як, наприклад, "Чиї це дітки?", "Від якого дерева лист?", "Збери букет з осіннього листя", та ін. Вихователь організовує їх під час прогулянки, безпосередньо стикаючись з природою. В таких іграх закріплюються знання дітей про навколишнє у природному середовищі, формуються розумові процеси (аналіз, синтез, класифікація) і виховується любов до природи, дбайливе до неї ставлення.

Настільно-друковані  ігри різноманітні за видами: парні картинки, лото, доміно. Різні й розвиваючі завдання, які вирішуються при їх використанні:

• Підбір картинок по парам. Найпростіше завдання в  такій грі - знаходження серед  різних картинок абсолютно однакових: дві шапочки, однакові за кольором, фасоном і ін. Потім завдання ускладнюється: дитина об'єднує картинки не тільки за зовнішніми ознаками, а й за змістом: наприклад, знайти серед всіх картинок два літака. Літаки, зображені на картинці, можуть бути різні і за формою, і за кольором, але їх об'єднує, робить їх схожими приналежність до одного виду предметів.

• Підбір картинок за спільною ознакою. Тут потрібні якісь узагальнення, встановлення зв'язку між предметами. Наприклад, у грі "Що росте в саду (лісі, місті)?" діти підбирають картинки з відповідними зображеннями рослин, співвідносять з місцем їх зростання, об'єднують за однією ознакою картинки. Або гра "Що було потім?": Діти підбирають ілюстрації до якої-небудь казки з урахуванням послідовності сюжету.

• Запам'ятовування складу, кількості та розташування картинок. Наприклад, у грі "Відгадай яку картинку сховали" діти повинні запам'ятати зміст картинок, а потім визначити, яку з них перевернули вниз малюнком. Ця гра спрямована на розвиток пам'яті, запам'ятовування і пригадування. Ігровими дидактичними завданнями цього виду ігор є також закріплення у дітей знання про кількісний і порядковий рахунок, про просторове розташування картинок на столі, вміння розповісти зв'язно про ті зміни, які сталися з картинками, про їхній зміст.

• Складання  розрізних картинок і кубиків. Завдання цього виду ігор - вчити дітей логічному мисленню, розвивати у них уміння з окремих частин складати цілий предмет. У молодших групах картинки розрізають на 2 -4 частини, в середній і старших групах ціле ділять на 8 - 10 частин. При цьому для гри в молодшій групі на зображенні зображується один предмет: іграшка, рослина, предмети одягу та ін. Для більш старших на зображенні зображується сюжет із знайомих казок, художніх творів, знайомих дітям.

• Опис, розповідь  про картину з показом дій, рухів. В таких іграх вихователь ставить навчальну задачу: розвивати не тільки мову дітей, а й уяву та творчість. Часто дитина, для того щоб гравці відгадали, що намальовано на картині, вдається до імітації рухів, або наслідування рухам тварини, його голосу. Наприклад, у грі "Відгадай хто це?" дитина, що взяла у ведучого картку, уважно її розглядає, потім зображує звук та утворення (кішки, півня, та ін) Таке завдання дається дітям в молодшій групі.

У більш старших  групах вирішуються завдання складніше: одні діти зображають дію, намальовану на картинці, інші відгадують хто намальований на картинці, що роблять там люди, наприклад пожежники гасять пожежу, моряки пливуть по морю, будівельники будують будинок та ін. [25]

У цих іграх  формуються такі цінні якості особистості  дитини, як здатність до перевтілення, до творчого пошуку у створенні необхідного образа.

Інший вид дидактичних  ігор - словесні ігри побудований на словах і діях граючих. В таких іграх діти навчаються, спираючись на наявні уявлення про предмети, поглиблювати знання про них. Ці дидактичні ігри проводяться у всіх вікових групах, але особливо вони важливі у вихованні та навчанні дітей старшого дошкільного віку, оскільки сприяють підготовці дітей до школи: розвивають уміння уважно слухати педагога, швидко знаходити відповідь на поставлене запитання, точно та чітко формулювати свої думки, застосовувати знання відповідно з поставленим завданням.

Для зручності  використання словесних ігор в педагогічному  процесі їх умовно можна об'єднати в чотири групи.

У першу з  них входять ігри, за допомогою  яких формують вміння виділяти суттєві ознаки предметів, явищ: "Відгадай-ка?", "Магазин", "Так - ні" та ін. Другу групу становлять ігри, що використовуються для розвитку у дітей вміння порівнювати , зіставляти, робити правильні висновки: "Схожий - не схожий", "Хто більше помітить небилиць?". Ігри, за допомогою яких розвивається вміння узагальнювати і класифікувати предмети за різними ознаками, об'єднані в третій групі: "Кому що потрібно?", "Назви три предмети", "Назви одним словом", та ін. В особливу четверту групу, виділені ігри на розвиток уваги, кмітливості, швидкості мислення, витримки, почуття гумору: "Зіпсований телефон", "Барви", "Літає - не літає" і ін.

В основі словесних  ігор лежить досвід дітей, їх спостереження. Завдання цих ігор полягає в систематизації та узагальненні. Вони застосовуються на етапах закріплення і повторення навчального матеріалу. [27]

А. І.Сорокіна пропонує свою класифікацію дидактичних ігор:

• Ігри - подорожі;

• Ігри - загадки;

• Ігри - доручення;

• Ігри - бесіди;

• Ігри - пропозиції;

• Ігри - казки.

Ігри - подорожі мають схожість з казкою, її розвитком та дивами. Гра - подорож відображає реальні події чи факти, а звичайне розкривається через незвичайне, просте - через загадкове, важке - через переборне, необхідне - через цікаве. Мета гри-подорожі - посилити враження, надати пізнавального змісту, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч, але не помічається ними. У назві гри - подорожі, у формулюванні ігрового завдання повинні бути "закликаючі слова", що викликають інтерес дітей, активну ігрову діяльність. У грі - подорожі використовуються багато способів розкриття пізнавального змісту в поєднанні з ігровою діяльністю: постановка задач, пояснення способів її вирішення, іноді розробка маршрутів подорожі, поетичне рішення задач, радість від її рішення, відпочинок. До складу гри - подорожі іноді входять пісні, загадки, подарунки і т.д.

Ігри - загадки. Головною особливістю загадок є логічне завдання. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння розглядати, робити висновки, умовиводи. Ю.Г. Ілларіонова зазначала: "Загадка, не дивлячись на мініатюрність, володіє багатьма цінними якостями, так необхідними в освітній та виховній роботі з дітьми. Потрібно тільки, звертаючись до загадки, уміти бачити і мудру глибину і естетичну привабливість. Вчіть дітей відгадувати загадки ".

Ігри - доручення мають ті ж структурні елементи, що й ігри - подорожі, але за змістом вони простіші та коротші за тривалістю. В основі їх лежать дії з предметами, іграшками, словесними дорученнями. Ігрове завдання й ігрові дії в них засновані на пропозиції, щось зробити: "Збери в кошик всі предмети (або іграшки) червоного кольору", "Розклади колечка по величині".

Ігри -речення: "Що б я зробив ...?" Або "Що було б ...?" Іноді початком таких ігор може бути картинка. Дидактичне зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що вимагає осмислення, послідовної дії. Ігрова задача закладена в самій назві, з якого вчитель починає гру. Ці ігри вимагають вміння співвідносити знання з обставинами, встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Педагогічна цінність їх у тому, що діти починають думати, вчаться слухати один одного.

В основі ігр - бесід лежить спілкування дітей з учителем, учителя з дітьми, дітей один з одним. Відмінними рисами такого спілкування є безпосередність переживань, зацікавленість, сумлінність, віра в "правду гри", радість гри. Гра - бесіда виховує уміння зосередити увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Основним засобом гри - бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про що-небудь.

Ігри - казки розкривають для дітей характер відносин, які вони в силу наслідування непомітно засвоюють. Живить гру художня література для дітей. Джерелом, що збагачує гру, є наочно - образотворчі кошти, в першу чергу - картинки. [20]

Таким чином, всі  класифікації дидактичних ігор виходять з наступних основних закономірностей  навчання:

• Навчання відбувається тільки при активній діяльності учнів;

• Чим різнобічніша, діяльність учнів, що забезпечується вчителем, тим вище якість засвоєння на рівні, що залежать від характеру організованої діяльності - репродуктивної або творчої (головні закономірності навчання).

4. Вимоги до організації та методика проведення дидактичних ігор

Керівництво дидактичною грою обумовлено вимогами програми, особливостями самої гри, віковими можливостями дітей; вимагає педагогічної майстерності.

Організація дидактичних  ігор педагогом здійснюється в трьох  основних напрямках: підготовка до проведення дидактичної гри, її проведення та аналіз.

У підготовку до проведення дидактичної гри входять:

• відбір гри відповідно до завдань виховання і навчання: поглиблення й узагальнення знань, розвиток сенсорних здібностей, активізація психічних процесів;

• встановлення відповідності відібраної гри вимогам виховання і навчання дітей певної вікової групи;

• визначення найбільш зручного часу проведення дидактичної  гри;

• вибір місця  для гри, де діти будуть відчувати  себе комфортно, грати, не заважаючи  іншим;

• визначення кількості  граючих;

• підготовка необхідного  дидактичного матеріалу для гри;

• підготовка до гри самого вихователя: він повинен  вивчити і осмислити весь хід  гри, своє місце в грі, методи керівництва  грою;

• підготовка до гри дітей: збагачення їх знаннями, уявленнями про предмети і явища навколишнього життя, необхідними для вирішення ігрової задачі.[27]

Проведення  дидактичних ігор включає:

• ознайомлення дітей із змістом гри, з дидактичним матеріалом, який буде використаний;

• пояснення  ходу правил гри. При цьому вихователь звертає увагу на поведінку дітей відповідно до правил гри, на чітке виконання правил. [1]

С початку доцільно пояснити дітям ігрове завдання, а потім спосіб його виконання – правила гри. Тоді вони зрозуміють, чому необхідно їх дотримуватись. Після пояснення можна запитати про те, як треба гратись, щоб перевірити чи зрозуміли діти мету гри. Пояснення має бути таким, щоб викликати в дітей інтерес до гри й водночас розкрити перед ними завдання. [2]

• показ ігрових  дій, в процесі якого вихователь вчить дітей правильно виконувати дії, показуючи, що в іншому випадку гра не призведе до потрібного результату. [1]

Педагогу важливо  вміло розпочати гру, щоб відразу організувати дітей, викликати у них бажання грати. Велике значення при цьому має ставлення самого вихователя до гри: зацікавленість, емоційність, уміння залучити до гри всіх дітей.

На початку  гри, при розкритті ігрового задуму, неабияке значення має образність та зрозумілість мови вихователя, теплий тембр голосу, виразні жести, уважне ставлення до всіх дітей. [2]

• визначення ролі вихователя в грі, його участь в якості граючого, вболівальника чи арбітра.

Вихователю  краще виступати в ролі учасника гри, але водночас весь час пам’ятати  про функції педагога: спрямовувати гру репліками, питаннями, непомітно  підтримувати окремих дітей, створювати умови для прояву ініціативи, давати лояльну оцінку неправильним відповідям та вчинкам дітей або запобігати їм, тощо.

• підведення підсумків гри - це відповідальний момент. Аналізуючи чого діти домагаються у грі, можна судити про її ефективность, про те, чи буде вона з інтересом використовуватися в самостійній ігровій діяльності дитини. В кінці гри педагог запитує у дітей, чи сподобалася їм гра та обіцяє, що наступного разу можна грати в нову гру, яка також буде цікавою чи ще цікавішою. [1]