Психологические особенности стилей воспитания в проблемных семьях

     Спеціальне  дослідження сімей підлітків-наркоманів, проведене нами, показало, що серед  психологічних чинників, що створюють  умови для зловживання підлітками психоактивних речовин, велике значення має неблагополуччя в сім'ї, а  також порушення сімейного функціонування. У зв'язку з цим, можна виділити наступні види неблагополучного сімейного взаємини, що призводять до наркоманії.

     1. Деструктивна сім'я, відрізняється автономією окремих членів, відсутністю взаємності в емоційних контактах. У таких сім'ях батьки складають так звану диссоциированное подружню пару, коли, наприклад, ригідний емоційно жорсткий за характером батько і неорганізована, неприборкана мати не в змозі створити стабільної обстановки виховання.

     2. Розпадається сім'я, в якій надмірно загострилася конфліктна ситуація, фактично шлюб уже розпався, але подружжя продовжує жити разом. Джерелом конфлікту в таких сім'ях цілком може бути неусвідомлене небажання одного (чи обох) подружжя терпіти присутність іншого чоловіка як конкретної людини з її життєвими установками, рівнем культури і манерою поведінки. У таких сім'ях конфронтація інтересів дорослих помітна для дитини, негативні емоції постійно "прориваються" в психологічний мікроклімат сім'ї, що вважається найбільшим психотравмуючим умовою для дитини із-за тривалості стресової ситуації і що в кінцевому підсумку призводить до порушень у розвитку його особистості.

     3. Неповна сім'я, відсутня будь-хто з батьків. У таких сім'ях дуже часто виникає симбіотичний зв'язок, яка визначає психологічний злиття матері і дитини і воно може призвести до самоототожненню і до крайніх форм взаємної залежності.

     4. Відрізняється беззастережним домінуванням одного з членів за рахунок положення інших, жорсткої регламентації всього сімейного життя. У таких сім'ях при всьому різноманітті конкретних конфліктних ситуацій батьки намагаються підпорядкувати особистість дитини власній уяві про нього на шкоду його реальної, живої індивідуальності. Дуже часто вибирається така виховна тактика, в якій дитина змушена пристосовуватися, замість того, щоб розвиватися природно.

       Таким чином, можна сказати що сім'я відіграє вирішальну роль у динаміці та прогредиентности наркоманії в підлітковому та юнацькому віці, а співзалежність є найважливішою умовою відтворення і підтримання психічної залежності, що розуміється нами як устремління. Сім'я наркомана та алкоголіка є умовою, а відбита і повернута суб'єктність − механізмом розвитку наркотичної ( алкоголічної) особистості. Поступово в просторі буття індивіда, що вживає наркотики,або алкоголь  розвивається специфічний аспект його особистості – наркотична ( алкоголічна) особистість. Феномен наркотичної особистості добре пояснює характерні для наркомана та алкоголіків двоїстість поведінки, внутрішню конфліктність, амбівалентність мислення, оцінок, емоцій, поведінки та інші феномени, які дозволяли деяким дослідникам говорити про психопатичному типі порушень особистості при наркоманії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                         РОЗДІЛ 3 

       ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛІВ ВИХОВАННЯ В ПРОБЛЕМНИХ  

  СІМ`ЯХ 
 

      3.1. Обробка результатів 
 

     Мета  дослідження: дослідити стилі сімейного виховання в проблемних сім'ях.

     Місце дослідження: ЗОШ № 41 

     Кількість досліджувальних: 21 сім`я, з них 9 алкозалежні, 6 наркозалежні та 6 благополучні сім'ї.

     Проводились батьківські збори на тему «Ваш стиль виховання».

     Досліджувалися  батьки діти яких навчаються в цьому  закладі. Роздавалися анкети з питаннями і досліджувальникам потрібно було відповісти. Часу давалося 15 хвилин. Батьки були дітей з класів 1-х, 2-х,       5-х,7-х. Батьків взагалом 60, присутніх 43, з них 22 сім`ї відмовилися від тесту.

     Дано  три таблиці. В кожній таблиці прономировано родини і стоїть знак «+» над тим стилем поведінки,  який більш переважає у данній родині. В деяких родинах два стилі поведінки, це означає що в цій сім ї переважає однакове значення цих стилів.

     В алкозалежних  сім'ях більш за все  переважає індиферентний стиль. Значення цього стилю означає  те, що проблеми виховання не є для  батьків першорядними, оскільки у  них інших турбот чимало. Свої проблеми дітям в основному доводиться вирішувати самому. Лише в двох сімей  переважас ліберальний стиль. 
 

                                                                                                                  Таблиця 3.1                                                                                                                                                           

                                        Сім’ї алкозалежні        

     

                                                      

                                                                                                                Таблиця 3.2                                                           

                                        Сім’ї наркозалежні 

       
 

                                                                                Таблиця 3.3                          

                                            Благополучні сім’ї                                                                                                                                                                                          

       
 

     3.2. Інтерпретація отриманих результатів 
 

     З шести наркозалежних сімей виявилося  три сім'ї,  які мають індиферентний  стиль, і  три сім'ї ліберальним  стилем виховання. Ліберальний стиль  виховання означає те що, батьки високо цінуєте свою дитину. Легко  спілкуєтеся з ним, довіряєте  йому, не схильні до заборон і  обмежень. Стаючи більш дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто  не потурає їм, не здатні враховувати  інтереси інших людей, встановлювати  міцні емоційні зв'язки, не готові до обмежень та відповідальності.

       З іншого боку, сприймаючи недолік  керівництва з боку батьків  як прояв байдужості і емоційного  відторгнення, діти відчувають страх  і непевність. Нездатність сім'ї  контролювати поведінку підлітка  може призвести до залучення  його в асоціальні групи, оскільки  психологічні механізми, необхідні  для самостійного, відповідальної  поведінки в суспільстві, у  нього не сформувалися.

     В благополучних сім`ях  переважає авторитетний та авторитарний стилі поведінки виховання. Батьки усвідомлють свою важливу роль у становленні особистості дитини, а й за ним самим визнаєте право на саморозвиток. Тверезо розумієте, які вимоги необхідно диктувати, які обговорювати. У розумних межах готові переглядати свої позиції.Батьки заохочують особисту відповідальність і самостійність своїх дітей відповідно до їх віковими можливостями. Підлітки включені в обговорення сімейних проблем, беруть участь у прийнятті рішень, вислуховують і обговорюють думку і поради батьків. Батьки вимагають від дітей осмисленого поведінки і прагне допомогти їм, чуйно ставлячись до їхніх запитів. При цьому батьки виявляють твердість, піклуються про справедливість і послідовному дотриманні дисципліни, що формує правильне, відповідальну соціальну поведінку.

     Авторитарний  стиль родини. Батьки добре уявляєте, яким має вирости ваша дитина, і  докладаєте до цього максимум зусиль. У своїх вимогах ви, ймовірно, дуже категоричні і непоступливі. Не дивно, що дитині часом незатишно під вашим контролем. Батьки з таким стилем виховання обмежують самостійність дитини, не вважають за потрібне якось обгрунтовувати свої вимоги, супроводжуючи їх жорстким контролем, суворими заборонами, доганами та фізичними покараннями. У підлітковому віці авторитарність батьків породжує конфлікти і ворожість. Найбільш активні, сильні підлітки чинять опір і бунтують, стають надмірно агресивними і нерідко залишають батьківський дім, як тільки можуть собі це дозволити. Боязкі, невпевнені підлітки привчаються у всьому слухатися батьків, не здійснюючи спроб вирішувати що-небудь самостійно. Якщо по відношенню до старших підліткам матері схильні реалізовувати більш «дозволяє» поведінку, то авторитарні батьки твердо дотримуються обраного типу батьківської влади. При такому вихованні у дітей формується лише механізм зовнішнього контролю, заснований на почутті провини або страху перед покаранням, і як тільки загроза покарання ззовні зникає, поведінка підлітка може стати потенційно антигромадських. Авторитарні відносини виключають душевну близькість з дітьми, тому між ними і батьками рідко виникає почуття прихильності, що веде до підозрілості, постійної настороженості і навіть ворожості до оточуючих [43].

     Таким чином можна сказати, що в проблемних сім'ях стиль виховання майже однаковий, батьки дозволяють дітям майже все, не піклуються про майбутнє, не слідкують за навчанням, за способом життя дітей. А в благополучних сім'ях завжди існує як авторитетний так і авторитарний стиль. Діти таких батьків слухають, в них є прагнення до навчання, до розуміння з батьками, до досягнення в житті мети, для багатьох дітей батьки служать як авторитет, діти хочуть бути схожими на своїх батьків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  ВИСНОВКИ 
 

     Висновок  можна зробити такий що,одним  з найбільш потужних несприятливих  факторів, що руйнують не тільки родину, а й душевно рівновагу підлітка, є пияцтво батьків. Воно може зіграти фатальну роль в житті дитини. Який би аспект проблеми відхилень від нормального психічного розвитку підлітка ми ні торкнулися, майже завжди змушені говорити про розтлінний вплив пияцтва батьків.

     Саме  воно призводить до появи у дитини негативних рис характеру, позбавляє батьків, через нього він потрапляє в колонію, дитячий будинок і т.д. Коли в сім'ї п'є один з батьків, це призводить до розлучень, які негативно позначаються на соціалізації підлітків, оскільки подружжю після розлучення зазвичай не вдається зберегти нормальні відносини, такі важливі для повноцінного розвитку підлітка. Втрата можливості більш-менш регулярно спілкуватися з батьком, який залишив сім'ю, в міру необхідності вдаватися до його допомоги, співчуття, схваленню травмує психіку підлітка.

     Якщо  ж п'ють обоє батьків, це вдвічі небезпечно. У нетверезому стані вони починають  влаштовувати скандали, бійки; в момент люті, підвищеної дратівливості можуть кричати, карати своїх дітей за незначні «Промахи» в поведінці, і часто це провокує відповідь агресивна поведінка дитини, у якого і так достатньо причин для прикрощів, гірких роздумів. Втративши постійного спілкування з батьками, він втрачає частку впевненості в тому, що його люблять, захищають, розуміють.

     Неповнота емоційного життя в сім'ї алкоголіків викликає у дитини психічні розлади і порушення соціальної адаптації: в одних це тенденція до зниження активності, що веде до апатії і більшого інтересу до речей, ніж до людей; в інших − гіперактивність з відходом у асоціальну, по стопах батьків або, що ще гірше, кримінальну діяльність; у багатьох спостерігається тенденція вести себе зухвало в суспільстві, намагаючись привернути до себе увагу дорослих, при невмінні створювати міцні емоційні прихильності. У цих сім'ях діти можуть закинути школу, тому що у них може не бути навіть елементарних речей: ручки, зошити, підручників. Також у них немає можливості добре одягатися, і в підлітка виникає страх, що він буде відрізнятися від своїх однолітків, що вони будуть сміятися над ним і зневажати його. Але якщо навіть він зможе вчитися в школі, то він позбавлений можливості займатися вдома, адже там відбуваються постійні п'янки, бійки. Через це підлітки можуть піти з дому і жити на вокзалах, у підвалах. Знову піддаючись негативному впливу, але вже з боку самого суспільства, і знову відбувається негативна соціалізація особистості такого підлітка.