Психологічні особливості формування та розвитку емоцій

Емоції впливають на людей різними шляхами. Одна і та ж емоція неоднаково виливає на різних людей, вона має різний вплив на одну і ту саму людину, яка потрапляє в різні ситуації. Емоції можуть впливати на всі системи індивіда, на суб'єкта в цілому.

Давно відомо, що емоція, як і інші мотиваційні стани, впливає на сприймання. Радісна людина сприймає світ через "ро­жеві окуляри". Для страждаючої і сумної людини характерна тенденція інтерпретувати зауваження інших як критичні.             

Емоції впливають як на соматичні про­цеси і на сферу сприймання, так і на пам'ять, мислення і уяву людини. Ефект "звуженого зору" в сприйманні має свій аналог у пізнавальній сфері. Зляканій людині важко перевірити різні альтернативи. У розгні­ваної людини з'являються лише "сердиті думки". В стані підвищеного інтересу або збудження суб'єкт настільки охоплений цікавістю, що не здатний до навчання і дослідження.

Емоції чи комплекси емоцій, які переживає людина в пев­ний час, впливають фактично на все, що вона робить у сфері навчання, гри, праці. Коли вона реально зацікавлена в предметі, то має бажання вивчити його глибоко. Відчуваючи відразу до якого-небудь предмета, вона намагається його уникнути.

Твердження про те, що емоція може розглядати­ся як окремий або особливий стан свідомості, не є новим. Великий біо­лог XIX ст. Герберт Спенсер описав "центральні" емоції так: "цент­ральні" емоції — їх початок і закінчення у часі порівняно не визначені і вони не мають чіткої локалізації в просторі. Вони не обмежені поперед­німи і наступними станами свідомості з якоюсь визначеністю, і немає меж між ними і існуючими з ними станами свідомості". Ідея Спенсера не мала значного впливу на його сучасників, і лише, на початку 60-х років нашо­го століття змінними станами свідомості почали цікавитися вчені. Не розглядаючи емоції як змінні стани свідомості на мові окремих емоцій, вони все ж часто включали до своїх описів певні емоції.

Емоційні стани і в повсякденному житті часто розглядаються як змінні стани, або більш точно, як специфічні чи особливі стани свідомості. Людина, що вчинила якусь недоречність, часто пояснює свою поведін­ку, говорячи: "я не пам'ятав себе", "я вийшов із себе"[27].

Людина, яка пережила сильну емоцію, усвідомлює, що емоційне пе­реживання — це незвичайний стан свідомості. Ідея різних станів свідо­мості існує з часів античної філософії. А з середини XIX ст. біологи пе­редбачають можливість і знаходять докази того, що кожна окрема півку­ля мозку контролює зовсім окрему свідомість. Невролог  Газаніга (Gazzaniga, 1969) підкреслює: "Дані свідчать про те, що розподіл півкуль створює дві незалежні сфери свідомості в межах одного черепа, в межах одного організму".

У XVIII ст. Роджер Бекон говорив про два способи набуття знань: через доказовість і через досвід. Про ці різні способи пізнання говорять і деякі інші вчені й філософи (Ornstein, 1973, Tart, 1969). Один із цих спо­собів, що домінує в сучасному мисленні, описується як логічний і раціо­нальний. Другий — як пізнання інтуїтивне, невербалізоване, або "рецеп­тивне". Особливі стани свідомості, що виникають завдяки специфічно­му інтересу або радості, або їх деякій комбінації, і спрямовують стадії інтуїтивного, невербального рецептивного пізнання. Певні емоційні ста­ни організують стадії аналітичних, критичних, логічних, раціональних процесів. Таким чином, емоція як процес постійно взаємодіє з процеса­ми, що характеризують інші стани свідомості, що зумовлюють численні взаємозв'язки між емоціями і розумом.

Емоція, почуття і розвиток особистості. Два фактори важливі при аналізі питання про співвідношення емоцій і розвитку особистості. Пер­ший — це генетичні задатки суб'єкта в сфері емоцій. Генетичний склад індивіда відіграє важливу роль у набутті емоційних рис (чи порогів) до різних емоцій. Другий фактор — особистий досвід індивіда і навчання, що відноситься до емоційної сфери, і особливо спеціалізовані способи вираження емоцій і зумовлена емоціями поведінка.

Почуття сприяють виділенню предметів, що відповідають потребам особистості і стимулюють діяльність, спрямовану на їх задоволення. Почуття суб'єктивно — для людини — виступають показником того, як відбувається процес задоволення її потреб. Позитивні емоційні стани (задоволення, здивування тощо), що виникають у процесі спілкування і діяльності свідчать про благополучне протікання процесу задоволення потреб. Незадоволення потреби супроводжується негативними емоція­ми (сором, гнів, страх, тощо).

У психології склалося уявлення, відповідно якого емоційний стан виз­начається якістю і інтенсивністю актуальної потреби індивіда і оцінкою, яку він дає вірогідності її задоволення. Цей погляд на природу і походження емоцій одержав назву інформаційної концепції емоцій (П.В. Симонов),

Усвідомлюючи або не усвідомлюючи, людина порівнює інформацію про те, що необхідно для задоволення потреби, з тим, що вона має в момент виникнення. Якщо суб'єктивна вірогідність потреби велика, з'являються позитивні почуття. Негативні емоції породжуються більш або менш усвідомленою суб'єктом реальною або уявною неможливістю задоволення по­треби або ж падіння її вірогідності порівняно з прогнозом, який суб'єкт давав     раніше. Інформаційна концепція емоцій володіє безсумнівно доказовістю, хоч, мабуть, не охоплює поясненням всієї різноманітної і багатої емоційної сфери особистості. Далеко не всі емоції за своїм походженням вкладаються в цю схему. Так, наприклад, емоція здивування не може бути віднесена ні до     позитивних, ні до негативних емоційних станів.

Важливою характеристикою емоційних станів є їх регулятивна фун­кція. Виникаючі у людини переживання виступають у ролі сигналів, які інформують людину про те, як іде в неї процес задоволення потреб, з яким видом перешкод вона зустрічається, на що потрібно звернути увагу, над чим необхідно замислитися, що потрібно змінити. Емоція сигналізує про благополучний або неблагополучний розвиток подій, про більшу або меншу визначеність становища суб'єкта в системі його предметних і міжособистісних взаємин і забезпечує тим самим регулювання, корекцію його поведінки в умовах спілкування і діяльності.

Почуття — одна із специфічних форм відображення дійсності. Якщо в пізнавальних процесах відображаються предмети і явища дійсності, то в почуттях відображаються ставлення суб'єкта з притаманними йому потребами до пізнаваних і змінних ним предметів і явищ дійсності.

У процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом виникають емоції, почуття. Емоцій і почуття — це різноманітні переживання людини, в яких відображається хід її життєвих взаємовідношень і стосунків із зовнішнім світом і іншими людьми. Своєрідність відображення полягає в тому, що і як в переживаннях відображається. Емоції і почуття—певний процес, що відбу­вається в часі. Водночас він є психічним станом особистості. На цей стан ми вказуємо, говорячи про ту чи іншу людину, що вона спокійна, схвильо­вана, зворушена, збентежена, весела, пригнічена і т. ін. Почуття виступає і як властивість людини, ви виявляється в її більш чи менш стійкому пози­тивному або негативному ставленні до певних об'єктів, людей, галузей діяль­ності. Емоції і почуття мають велике значення в житті людини.

1. 2. Види емоцій та почуттів

Емоції можна класифікувати залежно від суб'єктивної цінності ви­никаючих переживань. Так, Додонов Б.І. виділяє такі види подібних "цінних" емоцій.

1.                  Альтруїстичні емоції — переживання, що виникають на основі по­
треб у сприянні, допомозі іншим людям: бажання принести іншим людям
радість і щастя, почуття тривоги за долю співпереживання: почуття над­ійності, почуття відданості, почуття співчуття.

2.                  Комунікативні емоції — виникають на основі потреб у спілкуванні;
бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями, почуття сим­патії, прихильність почуття поваги до когось, почуття вдячності, бажання
заслужити схвалення від близьких і шанованих людей,

3.                  Глоричні емоції пов'язані з потребою в самоствердженні, славі: прагнення завоювати визнання, повагу, почуття враженого самолюбства і бажання взяти реванш, почуття гордості, почуття переваги, почуття задоволення тим, що виріс у своїх очах, підвищив цінність своєї особистості.

4.                  Практичні емоції, що змінюються під впливом діяльності, успішн­істю чи неуспішністю, труднощами її здійснення і завершення: бажання
досягти успіху в роботі, почуття напруження, захопленість роботою,
приємна втома, приємне задоволення від результатів своєї праці[15].

5.                  Романтичні емоції проявляються у прагненні до всього незвичай­ного, таємного, чекання чогось незвичайного і дуже хорошого, світло­го, хвилююче почуття сприйняття зміненого оточуючого: все здається іншим, незвичайним, наповненим значимості, таємничості, почуття особ­ливої значимості подій.

6.                  Гностичні емоції пов'язані з потребою в пізнавальній гармонії: праг­нення щось зрозуміти, пізнати суть явищ, почуття здивування або нерозумін­ня, вагання; почуття ясності або неясності, непевності думки; нестримне
прагнення долати суперечності в своїх судженнях, привести все в систему;
почуття здогаду, близькості вирішення; радість відкриття істини.

7.                  Естетичні емоції пов'язані з ліричними переживаннями: потреба в красі, почуття витонченого, почуття піднесення і величного, насолода звуками,
почуття хвилюючого драматизму, почуття світлого суму поетично-спогля­дального стану, почуття душевної м'якості, почуття рідного, близького,
приємність спогадів про минуле, гірко-приємне почуття самотності.

8.                  Гедонічні емоції пов'язані з задоволенням потреби в тілесному і
душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями від
смачної їжі, тепла, сонця тощо, почуття безтурботності, спокою, знемо­га, почуття веселощів, приємна бездумна збудженість, хтивість.

9.                  Акизитивні емоції виникають у зв'язку з інтересом до накопичення,
колекціонування: прагнення нагромадження, радість у зв'язку зі збільшенням
своїх нагромаджень; приємне почуття при спогляданні своїх зібрань.

10. Мобілізаційні (пугнічні) емоції походять від потреби в подоланні небезпеки, інтересі до боротьби: потреба у гострих відчуттях; захопленість ризиком, почуття спортивного азарту, рішучість, спортивна злість, почуття сильного вольового і емоційного напруження, мобіліза­ція своїх фізичних і розумових здібностей.

Г.С. Костюк зазначає, що переживання людини дуже різноманітні, і щоб в них розібратися, їх поділяють на види за змістом, характером того ставлення людини до об'єктивної дійсності, яке в них виявляється, сту­пенем їх розвитку, силою і особливостями їх прояву. Відповідно до цього всю різноманітність людських переживань можна поділити на дві гру­пи: переживання, що є відображенням ситуативного ставлення людини до певних об'єктів і переживання, в яких виявляється стійке і узагальне­не ставлення до них. Перша група переживань, як зазначалося, називаєть­ся емоціями, друга— почуттями у вужчому значенні цього слова.

Емоції поділяються на прості, що є безпосереднім відображенням взаємовідношень людини з тими чи іншими об'єктами, і складні, в яких це відображення має опосередкований характер. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяються афекти і настрої[26].

За змістом виділяють насамперед моральні, інтелектуальні і естетичні почуття. Деякі з них можуть набирати характеру пристрастей.

Прості емоції викликаються безпосередньо дією на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням його первинних потреб. Вони виникають у зв'язку з відчуттями їх властивостей. Останні (кольори, за­пахи, смаки тощо) бувають нам приємні чи неприємні, можуть виклика­ти задоволення чи незадоволення. Емоції, безпосередньо пов'язані з відчут­тями, називаються емоціональним тоном відчуттів. Він має місце також у сприйманнях об'єктів, пов'язаних із задоволенням первинних потреб людини. Переживання задоволення і незадоволення, приємного й неприє­много є основними якостями елементарних емоцій. Будучи полярними, вони виступають в житті людини як єдність протилежностей. Емоційний тон відчуттів і сприймань відіграє важливу роль у діяльності людини. Він регулює її дії, спонукаючи її шукати одні об'єкти; уникати інших, відмовлятися, захищатися від них.

Складні емоції. В процесі життя і діяльності людини елементарні її переживання перетворюються на складні емоції, пов'язані з розумінням їх об'єктів, усвідомлення їх життєвого значення.

До складних емоцій належать такі емоції, зазначає Г.С. Костюк, як: радість, смуток, страх, гнів, сором та ін. К. Ізард називає їх "фундаментальними емоціями", які мають свій спектр психологічних характерис­тик і зовнішніх проявів.

Інтерес (як емоція) — позитивний чи негативний стан, що сприяє розвитку навичок і умінь, засвоєння знань, мотивує навчання.

Інтерес розглядається як одна із фундаментальних природних емоцій і вважається домінуючою із всіх емоцій у нормальної, здорової людини. Передбачається, що якась емоція постійно присутня в свідомості і що саме ця емоція — інтересу разом з пізнавальними структурами і орієнтаціями спрямовує сприймання пізнання і дії. Винятки виникають тоді, коли в свідомості домінують негативні емоції, 3 неврологічного погляду інте­рес активізується наростанням градієнто — збудження нейронів.

На свідомому рівні ключовими детермінантами інтересу є новизна і зміна оточуючого середовища. Джерелом змін новизни можуть бути як оточуюче середовище, так і уява, пам'ять і мислення. Зацікавлена люди­на інтенсивно вдивляється, прислухається із захопленням. Феноменоло­гія інтересу характеризується також відносно високим ступенем задово­лення, впевненості в собі і помірним ступенем імпульсивності і напружен­ня. Емоція радості часто супроводжує інтерес. Інтерес відіграє важливу роль у розвитку суспільного життя і в підтриманні міжособистісних взає­мин. Він важливий для розвитку умінь і інтелекту.