Особливості уваги та її властивостей у молодших школярів з затримкою психічного розвитку

     Гармонійний інфантилізм - це рівномірний прояв  інфантилізму у всіх сферах [9, с.85]. Емоції відстають у розвитку, затриманий і мовний розвиток, і розвиток інтелектуальної й вольової сфери. У деяких випадках може бути не виражене відставання фізичне - спостерігається тільки психічне, а іноді є й психофізичне відставання в цілому. Усі ці форми поєднуються в одну групу. Психофізичний інфантилізм іноді має спадкоємну природу.

     У патопсихології також існує поняття  « дисгармонічний інфантилізм». Він  виявляється в поєднанні психічного інфантилізму з окремими патологічними расами характеру, такими як афективність, збудливість, егоцентризм і ін. [11, с.85]. Ковальов підкреслює, що у дітей з дисгармонійним інфантилізмом з віком формується психопатії переважно істероїдного, нестійкого і збудливого типу (Ковальов, 1985).

     Друга група - затримка психічного розвитку соматогенного походження, яка пов'язана  із тривалими важкими соматичними  захворюваннями в ранньому віці. Це можуть бути важкі алергійні захворювання (бронхіальна астма, наприклад), захворювання травної системи. Тривала диспепсія протягом першого року життя неминуче приводить до відставання в розвитку. Серцево-судинна недостатність, хронічне запалення легенів, захворювання нирок часто зустрічаються в анамнезі дітей із затримкою психічного розвитку соматогенного походження.

     Ясно, що поганий соматичний стан не може не відбитися й на розвитку центральної  нервової системи, затримує її дозрівання. Такі діти місяцями перебувають у  лікарнях, що, природно, створює умови сенсорної депривації й теж не сприяє їхньому розвиткові.

     Значну  роль у сповільненні психічного розвитку відіграє стійка астенія, яка знижує загальний і психічний тонус. За даної форми затримки психічного розвитку виділяють соматогенний інфантилізм, який обумовлений рядом невротичних нашарувань, включаючи стійкі особистісні характеристики : невпевненість в собі, капризність, боязливість [12, с.30].

     У структурі особливостей психічного розвитку у дітей з соматогенною формою затримки психічного розвитку, так само як і при психічному інфантилізмі, спостерігається емоційна незрілість [11, с.90].

     Третя група - затримка психічного розвитку психогенного походження.

     Затримка  психічного розвитку психогенного походження пов'язана з несприятливими умовами виховання, що викликають порушення формування особистості дитину. Ці умови - бездоглядність, що часто сполучається з жорстокістю з боку батьків, або гіперопіка, що теж є вкрай несприятливою ситуацією виховання в ранньому дитинстві. Бездоглядність приводить до психічної нестійкості, імпульсивності, вибуховості й, звичайно, безініціативності, до відставання в інтелектуальному розвитку. Гіперопіка веде до формування викривленої, ослабленої особистості, у таких дітей звичайно проявляється егоцентризм, відсутність самостійності в діяльності, недостатня цілеспрямованість, нездатність до вольового зусиль, егоїзм [9, с.86].

     Психологічні  дослідження показують, що у дітей  з психогенною формою ЗПР не спостерігається  грубих порушень передумов  інтелекту: уваги, пам'яті, працездатності, зорово-просторових функцій [11, с.93]. Головним системоутворюючим чинником, який лежить в основі затримки їх розвитку, є зниження мотивації до навчальної діяльності, що в значній мірі гальмує їх пізнавальну активність і знижує інтелектуальну  продуктивність (Лебединський, 1985; Маан, 1995 і ін.).

     Остання, четверта, група - найбільш численна - це затримка психічного розвитку церебрально-органічного  генезу.

     Причини - різні патологічні ситуації вагітності й пологів: родові травми, асфіксії, інфекції під час вагітності, інтоксикації, а також травми й захворювання центральної нервової системи в перші місяці й роки життя. Особливо небезпечний період до 2 років.

     Травми  й захворювання центральної нервової системи можуть привести до того, що називається органічним інфантилізмом, на відміну від гармонійного й психофізичного інфантилізму, причини якого не завжди ясні.

     Таким чином, органічний інфантилізм - це інфантилізм, пов'язаний з органічним ушкодженням  центральної нервової системи, головного мозку.

     Затримка  психічного розвитку церебрально-органічного  ґенезу найбільш часто зустрічається в дитячому віці й відрізняється більшою виразністю порушень вищих коркових функцій у порівнянні з іншими формами затримки психічного розвитку. Причиною даної форми затримки психічного розвитку є органічне ураження центральної нервової системи на ранніх етапах онтогенезу. У західній літературі ця форма затримки психічного ровитку описується як "ранній дитячий органічний синдром", "мінімальна мозкова дисфункция".

     Інтелектуальна  недостатність у даній групі  зв'язана головним чином з порушеннями інтелектуальної діяльності й передумов інтелекту, що обумовлене залишковими явищами органічної поразки головного мозку внаслідок мозкових інфекцій і травм [11, с.93].

     Незважаючи  на те, що вивчення дітей з затримкою  психічного розвитку почалось порівняно  недавно, до сьогоднішнього часу накопилося вже досить багато даних стосовно особливостей їх психічного розвитку.

     Встановлено, що дітям з затримкою психічного розвитку в порівнянні з їх встигаючими однолітками з масових шкіл потрібно більше часу для здійснення прийому і переробки  сенсорної інформації [13, с.12]. крім того, дослідження вивили деяке зниження у таких дітей як довготривалої (дані Т.В. Єгорової), так і короткочасної пам’яті, як довільного, так і мимовільного запам’ятовування.

     Т.В. Єгорова визначила у дітей  з затримкою психічного розвитку низьку продуктивність і стійкість  пам’яті, особливо за значних навантажень, слабкий розвиток опосередкованого запам’ятовування, зниження при його здійсненні інтелектуальної активності. Подібне зниження ще більше характерно для ситуацій відтворення [13, с.12].

     Порівнюючи  різні види мислення, Т.В. Єгорова  прийшла до висновку, що найбільші  труднощі викликають у дітей з  затримкою психічного розвитку виконання завдань, що потребують словесно-логічного мислення. Наочно-дійове мислення, навпаки, виявляється порушеним у таких дітей в найменшій мірі [13, с.12].

     Існує ряд характерних особливостей мисленнєвої  діяльності школярів з затримкою психічного розвитку. Серед них відмічаються недоліки її мотиваційного компонента: зниження пізнавальної активності, прагнення уникнути інтелектуального напруження. Відомо, що мотиваційна основа мислення у 70% цих дітей має нестійкий характер, недиференційована в порівнянні з дітьми, що розвиваються нормально (Т. Д. Пускаєва ).  У школярів з затримкою психічного розвитку традиційними є нераціональні способи регуляції мисленнєвої діяльності. Характерні труднощі словесного опосередкування дій, що ними здійснюються при рішенні інтелектуальних задач, не вдається чітко пояснити замисел виконуваних навчальних дій. Вони не вміють вільно коментувати в мовленні свої помилки і досягнення.

     В дослідженнях Р.Д. Тригер, Н.А. Ципіної, С.Г. Шевченко було показано, що мовлення дітей з затримкою психічного розвитку також відрізняється від норми : звужений словниковий запас, труднощі формування емпіричних граматичних узагальнень, часті дефекти вимови [13, с.13].

     Клінічні  спостереження і патопсихологічні дослідження говорять про недостатній рівень розвитку емоційно-вольової сфери дітей з затримкою психічного розвитку. Встановлено, що поведінка таких дітей не відповідає віку, є незрілою, тобто діти, будучи школярами, як би залишаються на рівні ігрової діяльності, оскільки навчальна діяльність довгий час не перетворюється на провідну, відмічається відставання в розвитку мотивації і в  ставленні до оточуючих, все це приводить до висновку  про недорозвиток довільних на фоні відносно благополучного стану мимовільних форм діяльності [13, с.14].

     Більш детально розглянемо особливості уваги  молодших школярів з затримкою психічного розвитку, що власне і складає теоретичну основу нашого дослідження.

     Вже перші експериментальні дані виявили, що всім дітям з затримкою психічного розвитку властиве зниження уваги і  працездатності (Г.І. Жаренкова).

     У молодших школярів із затримкою психічного розвитку увага нестійка. Ця нестійкість проявляється по-різному. В одних дітей на початку виконання завдання спостерігається максимальна для них зосередженість, яка неухильно знижується в міру продовження діяльності, і учень починає робити помилки або зовсім перестає виконувати задане. В інших найбільше зосередження уваги наступає після деякого періоду виконання заданих дій, а потім поступово знижується. Є діти, у яких спостерігаються періодичні коливання уваги (Г.І.Жаренкова). Звичайно стійке виконання якої-небудь діяльності обмежується в I класі 5-7 хвилинами [9, с.111].

     Нестійкість уваги сполучається з більш частим відволіканням. Шум автомобілів за вікном, птах, що пролітає, будь-які сторонні стимули залучають до себе увагу дітей, і вони перестають виконувати завдання або слухати вчителя. 
Відволікаючий від заданої діяльності вплив різних сторонніх факторів був вивчений у порівняльному плані Л. І. Переслєні. У її дослідженні виявилося, що шум не впливає на діяльність дітей, музика сповільнює відповідні реакції дітей із затримкою розвитку, а мовна перешкода (читання казки) викликає збільшення часу реакції й у дітей, що нормально розвиваються (на 7 %), і в дітей із затримкою в розвитку (на 17 %). З'являються також пропуски відповідних реакцій і помилкові реакції: у дітей, що нормально розвиваються, - у середньому 2 пропуски, у дітей із затримкою психічного розвитку - б пропусків і помилкових реакцій психічного розвитку аж до закінчення початкового етапу навчання. Корекція йде тим успішніше, чим швидше формується стійка навчальна мотивація. Це вимагає певного часу, оскільки в дітей цієї категорії переважають ігрові мотиви [9, с.112].

     Разом з тим, як це було показано Л.В.Кузнецовой, є можливість використовувати ігрову мотивацію для розвитку стійкості цілеспрямованої діяльності.

     У молодших школярів, що пройшли дошкільну підготовку в спеціальному дитячому садку, грубих недоліків уваги не спостерігається, однак прояву синдрому гіперактивності й дефіциту уваги виявляються й у них, особливо в умовах стомлення й підвищеного напруги.

     Загалом виділяють такі прояви розладів уваги  у молодших школярів з ЗПР:

     1 підвищена виснажуваність довільної  уваги;

     2 недостатня здатність до концентрації  уваги;

     3 надмірне обмеження об’єму уваги,  при якому діти сприймають  недостатню кількість інформації, що призводить до фрагментарності  сприйняття, викривляє результати  діяльності;

     4 «неселективна» увага, що проявляється  в неспроможності сконцентруватися  на суттєвих ознаках об’єкту  сприйняття;

     5 часте переключення уваги ( діти  спонтанно реагують на різноманітні  зовнішні подразники, втрачаючи  з поля зору важливі об’єкти);

     6 інертність уваги, що проявляється  в зниженій здатності переключення  уваги з одного виду діяльності  на інший [12, с.39].

     Вказані особливості порушення довільної  уваги у дітей з затримкою  психічного розвитку

• перешкоджають реалізації мисленнєвої діяльності;
• не активізують зосередженість і вибірковість пізнавальної діяльності;
• утруднюють реалізацію процесів сприйняття і пам’яті.

     Таким чином, недоліки уваги обумовлені функціональними  або органічними порушеннями  центральної нервової системи негативно позначаються на виконанні завдань ігрового або навчального характеру.

     З точки зору прогнозу розвитку дитини встановлено, що з віком в процесі  навчання і виховання  увага дітей  з затримкою психічного розвитку в значній мірі піддається корекційному впливу. А зважаючи на важливість функцій  уваги, робота, спрямована на подолання її недоліків, має велике значення. З огляду на це доцільність проведення діагностики уваги задля визначення напрямків психокорекційної роботи  є очевидною. 
 
 

     3.Методи оцінки уваги молодшого школяра з затримкою психічного розвтку 

     Залучення уваги вимагає виконання всіх видів діяльності. Тому вже на основі спостереження за діяльністю дитини можна зробити певні висновки стосовно рівня розвитку її уваги. Однак, коли виникає необхідність отримання кількісних даних, щоб мати змогу простежити загальний показник групи, необхідним стає виконання стандартизованих методик, з чіткими параметрами оцінки виконання запропонованих завдань.

     В нашій роботі ми поставили за мету визначити особливості властивостей уваги молодших школярів з затримкою психічного розвитку. Згідно до цього дослідженню підлягають концентрація, стійкість, обсяг та розподіл уваги. Тобто постає необхідність підбору комплексу методик.

     Стійкість – властивість уваги, яка визначається часом, упродовж якого об’єкт є предметом діяльності – і внутрішньої і зовнішньої [5, с. 352]. Тому для оцінки стійкості уваги необхідним є використання завдань, що передбачають тривале зосередження на їх виконанні. На основі коливань продуктивності виконання завдання можна буде судити про рівень стійкості уваги.