Особливості уваги та її властивостей у молодших школярів з затримкою психічного розвитку

Міністерство  освіти і науки України

Луганський  національний університет імені  Тараса Шевченка

Інститут  педагогіки і психології

  Кафедра дефектології і психологічної корекції 
 

особливості властивостей уваги  молодших школярів з  затримкою психічного розвитку 
 

Курсова робота зі спеціальної психології

Виконала:  

студентка 3 курсу 

групи 3КО

Світлична Світлана Миколаївна

Викладач: к. психол.  н., доцент Хлопоніна Н. Є 
 
 
 

Луганськ, 2010

 

     План  
 

Вступ …………………………………………………………………………3

1. Увага як пізнавальний процес…………………………………………...5
2. Особливості уваги та її властивостей у молодших школярів з затримкою психічного розвитку……………………………………….14
3. Методи оцінки уваги молодшого школяра з затримкою психічного розвтку…………………………………………………………………...22
4. Дослідження властивостей уваги у молодших школярів з затримкою психічного розвитку ……………………………………………………25

Висновки…………………………………………………………………….40

Література…………………………………………………………………...42

Додатки……………………………………………………………………...45 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Достатній рівень розвитку уваги – одна з основних умов успішності навчання, адже нездатність сконцентруватися на навчальному матеріалі знижує ефективність його засвоєння.

     Якщо  ж говорити про дітей з затримкою  психічного розвитку, то тут порушення  уваги багатьма авторами  (М. С. Певзнер, Т. А. Власова, Є. Я. Пекеліс, І. Ф. Марковська, К. С. Лебединська, У. В. Ульєнкова ,Л. І. Переслєні, Г. М. Понарядова, В. П. Мусіна, В.І. Лубовський та інші) визначається як одне з провідних порушень психічної діяльності у даної категорії дітей. В дослідження Л.І. Переслєні підтверджують порушення уваги при прийомі вербальної інформації, Ю.Г. Демьянов і Н.А. Нікашина вказують в першу чергу на порушення довільної уваги, Г.І. Жаренкова в своїх дослідженнях показала зниження стійкості уваги у даної категорії дітей, на нестійкість уваги дітей з затримкою психічного розвитку в своїх роботах вказували також Т. А. Власова та М. С. Певзнер.

     Актуальність  вивчення особливостей уваги у дітей  з затримкою психічного розвитку зумовлена пошуком шляхів підвищення ефективності навчання за рахунок корекційного впливу на психічні процеси дітей з затримкою психічного розвитку з метою виправлення недоліків.

     При цьому особлива увага звертається  на дітей молодшого шкільного  віку, оскільки виникає проблема попередження труднощів у навчанні. Крім того, мова йде про своєчасність надання психологічної допомоги, адже як відомо, для дітей молодшого шкільного віку характерним є  досить високий рівень гнучкості психічних процесів, що вказує на їх високу піддатливість колекційному впливу.

     Саме цим ми керувалися, обираючи тему нашої роботи – особливості властивостей уваги молодших школярів з затримкою психічного розвитку.

     Об’єкт  дослідження: увага молодших школярів з затримкою психічного розвитку.

     Предмет дослідження: особливості властивостей уваги дітей молодшого шкільного віку з затримкою психічного розвитку.

     Завдання:

1. Визначити увагу як пізнавальний процес.
2. Проаналізувати зміст проблеми особливостей властивостей уваги молодших школярів з затримкою психічного розвитку в науковій літературі.
3. Дослідити властивості уваги дітей з затримкою психічного розвитку. молодшого шкільного віку : концентрацію, обсяг, розподіл, стійкість.
4. Розробити рекомендації щодо розвитку уваги у даної категорії дітей.

     Методи  дослідження: теоретичні (аналіз наукових джерел), емпіричні (тест Бурдона [14, с.190-192], методика «Хрестики» [15, с. 18 – 19], тест Пьєрона-Рузера [21, аркуш 3]).

     Корекційна складова роботи з дітьми з затримкою психічного розвитку має включати корекційний вплив на увагу. Попередньо необхідно визначити напрямки, в яких буде проводитися ця робота, а для цього потрібно приділити достатньо уваги дослідженню відповідного психічного процесу. Саме цим і зумовлена практична значущість нашої роботи : дані дослідження продемонструють, на що в першу чергу має бути спрямована робота по корекції уваги. Крім того дані дослідження допоможуть раціонально організовувати навчально-виховний процес з урахуванням особливостей уваги даного контингенту дітей.

     Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох теоретичних та двох практичних розділів, висновків, списку літератури, що містить 21 джерело, та шести додатків. 
 
 

     1. Увага як пізнавальний процес

     Ніякий  інший психічний процес не згадується так часто в повсякденному житті й не знаходить собі з такою працею місце в рамках психологічних концепцій, як увага. Часто увагою пояснюються успіхи в навчанні й роботі, а неуважністю – помилки, промахи й невдачі. Особливості уваги з необхідністю діагностуються при прийманні дітей у школу, при відборі для різної професійної діяльності, а також для визначення поточного стану людини. Існують специфічні порушення уваги, які приводять до зміни поведінки, до неможливості виконувати певну діяльність, але які відрізняються від порушень сприймання, пам'яті, мислення.

     Здатність уваги забезпечувати оптимальні умови для здійснення інших психічних процесів обумовлена певними його функціями, у числі яких слід вказати наступні:

     - селективна функція, яка проявляється в тому, що увага визначає ту частину інформації, яка буде реально опрацьовуватися, в силу чого воно активізує значимі й гальмує непотрібні в цей момент психічні процеси, сприяючи тим самим цілеспрямованому відбору інформації, що надходить, відповідно до актуальних потреб і цілей діяльності людини;

     - прогностична, або планувальна функція, яка полягає в участі уваги в процесі побудови програми майбутніх дій людини, адекватних актуальній і перспективній ситуаціям;

     - контролююча функція уваги полягає в його спрямованості на оцінку як загального результату діяльності, так і на оцінку її результатів на окремих етапах виконання і їх відповідність цілям діяльності [1, с.13].

     Названі функції уваги являють собою різні варіанти реалізації загальної регуляторної функції уваги, властивої йому як психічному феномену. Саме важливістю функцій зумовлена значна увага до цього психічного процесу. Адже достатній рівень розвитку уваги одна з основних умов успішності багатьох видів діяльності.

     Стосовно  визначення уваги як психічного процесу  існують різні точки зору. У  деяких теоретичних підходах заперечується специфіка уваги і єдина сутність його проявів. Увага розглядається як побічний продукт або характеристика інших процесів. Наприклад, у рамках гештальтпсихології вважалося, що всі феномени уваги можна пояснити законами структурного

     Проблема  уваги була вперше розроблена в рамках психології свідомості. Основним завданням вважалося дослідження внутрішнього досвіду людину. Використовуючи об'єктивний експериментальний метод, В. Вундт виявив, що прості реакції на зоровий і слуховий стимули залежать не тільки від характеристик зовнішніх стимулів, але й від відношення випробуваного до сприймання цього стимулу. Просте входження якого-небудь змісту у свідомість він назвав перцепцією (сприйняттям), а фокусування ясної свідомості на окремих змістах - увагою, або апперцепцією.

     Якщо спробувати узагальнити всю феноменологію уваги, то можна прийти до наступного визначення: увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживання [3, с.115].

     Суперечливі властивості уваги привернули до неї погляди багатьох вчених (П.Я. Гальперін, Д.Є. Бродбенд, А.А. Ухтомський, Є. Д. Хомська, А. Н. Леонтьєв, І. Герберт  і У. Гамільтон та інші), які по-різному  пояснювали її походження і сутність. Н.Н. Ланге виділив наступні основні підходи до проблеми природи уваги [4, с.189]:

1. Увага як результат рухового пристосування.
2. Увага як результат обмеженості об’єму свідомості.
3. Увага як результат емоції.
4. Увага як результат аперцепції, тобто як результат життєвого досвіду індивіда.
5. Увага як особлива активна здатність духу.
6. Увага як посилення нервово подразнення.
7. Теорія нервового пригнічення намагається пояснити основний факт уваги – переважання одного уявлення над іншими – тим, що фізіологічний нервовий процес, який лежить в основі першого, затримує або подавляє фізіологічні процеси, що лежать в основі інших уявлень і  рухів, результатом чого є факт особливої концентрації свідомості.

     Існує кілька різних класифікацій видів уваги. Найбільш традиційною є класифікація за ознакою довільності. Згідно з нею розрізняють увагу мимовільну, довільну та післядовільну.

     Мимовільна  увага виникає несподівано, незалежно  від свідомості, непередбачено за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор. Фізіологічним підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність [3, с.120].

     Мимовільна  увага не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про неї говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Фактори, що викликають мимовільну увагу: інтенсивність (сила) подразника; новизна подразника; контраст подразників; відповідність внутрішньому станові організму (потребам); безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче викликає тривале інтенсивне зосередження; загальна спрямованість особистості.

     Довільна  увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах  і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності[5, с.121]. Особливим компонентом довільної уваги є воля.

     Причини довільної уваги за своїм походженням  не біологічні, а соціальні: вона не дозріває в організмі, а формується в процесі спілкування дитини з дорослими Як було показано Л.С. Виготським, на ранніх стадіях розвитку функція довільної уваги розділена між двома людьми – дорослим і дитиною. Перший виділяє об’єкт з середовища, вказуючи на нього і називаючи його словом, дитина відповідає на цей сигнал, простежуючи жест, хапаючи предмет чи повторюючи слово. Таким чином предмет виділяється для дитини з зовнішнього поля. Як наслідок – діти починають ставити мету самостійно. Слід також відмітити тісний зв'язок довільної уваги з мовленням. Розвиток довільної уваги у дитини проявляється спочатку в підкоренні своєї поведінки інструкції дорослого, а потім, по мірі оволодіння мовленням, - в підкоренні своєї поведінки власній мовленнєвій інструкції [4, с.191-192].

     Таким чином, довільна увага є свідомо  спрямованим і регульованим зосередженням, пов'язаним з поставленою метою і вольовим зусиллям. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково активізовувати з пам'яті потрібні їй відомості, виділяти головне, істотне, приймати правильні рішення, здійснювати задачі, що виникають у діяльності. Рівень розвитку такої уваги характеризує не тільки спрямування інтересів людини, але і її особистісні вольові якості: адже, якщо мимовільною увагою розпоряджаються в більшій мірі зовнішні об'єкти, то господарем довільної уваги є сама особистість.

     Підсумовуючи  вище сказане можна виділити такі характерні особливості довільної  уваги: цілеспрямованість, організованість  діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, опір відволіканню [3, с. 121].

     Основні види уваги –  мимовільна і довільна – тісно пов'язані між собою, і часом переходять один в одного. Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В цьому випадку діяльність так захоплює людину, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги.

     Післядовільна увага, подібно до довільної, носить цілеспрямований характер і потребує спочатку вольових зусиль, але поступово  набуває характеру мимовільної. Однак  на відміну від мимовільної  уваги після довільна увага залишається  пов’язаною з свідомими цілями і підтримується свідомими інтересами.