Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Сентября 2015 в 02:00, курсовая работа
Мета: теоретичне обґрунтування та дослідження особливостей механізмів формування девіантної поведінки у неповнолітніх та шляхи їх подолання.
Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:
Вивчити і опрацювати наукові джерела про стан досліджуваності проблеми впливу психодинамічних аспектів на механізми формування девіантної поведінки у неповнолітніх.
Теоретично обґрунтувати та розкрити особливості формування девіантної поведінки в неповнолітніх.
ВСТУП
3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У НЕПОВНОЛІТНІХ
6
Розгляд механізмів формування девіантної поведінки через призму психоаналізу.
6
1.2. Особливості механізмів формування девіантної поведінки у неповнолітніх.
14
Робота з дітьми щодо попередження девіантної поведінки.
20
РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У НЕПОВНОЛІТНІХ
25
2.1. Методика та організація дослідження.
25
2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження механізмів формування девіантної поведінки у неповнолітніх.
28
2.3. Організація діяльності педагога щодо шляхів подолання механізмів формування девіантної поведінки у неповнолітніх.
29
ВИСНОВКИ
32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Таким чином, порівнявши результатів двох проведених методик ми можимо зробити висновок що рівень агресії високий. Для подолання агресивності нами були розроблені заняття, які повинні знизити цей рівень.
2.3. Організація діяльності
Під час проходження практики було розглянуто та досліджено підліткову агресію, що найчастіше розвивалася внаслідок загальної озлобленості та заниженої самоповаги, які були зумовлені пережитими життєвими невдачами, несправедливостями (покинув батько, погані оцінки в школі, відрахували зі спортивної секції тощо). Витончену жорстокість і вандалізм нерідко проявляли також жертви гіперопіки, балувані „мамині синочки”, які не мали можливостей у дитинстві експериментувати й відповідати за свої вчинки; жорстокість для них – своєрідний сплав помсти, самоствердження і одночасно самоперевірки („мене всі вважають слабким, а я ось що можу!), а також страх перед спілкуванням, нездатністю ефективно діяти в присутності незнайомих осіб, відмові від знайомства з новими людьми, страхом бути незрозумілими іншими.
Це сприяло активним діям, які полягали у тому, щоб допомогти подолати кризу, підвищити рівень самооцінки і допомогти дітям самостійно змінити життя.
Правильно організована соціально-педагогічна діяльність була спрямована на надання комплексної допомоги в розв'язанні особистісних проблем дітей. Вона включала три аспекти:
1) соціальний - розвиток і набуття соціальних якостей особистості, досвіду спілкування і засвоєння суспільних норм поведінки ; Тренінгове заняття « Мої права та обов'язки» (Додаток Д).
2) культурний - ознайомлення з навколишнім світом, оволодіння культурними цінностями суспільства, культурою поведінки і стосунків, відповідною освітою; Тренінгове заняття «Я за дружбу…» (Додаток Г).
3) психолого-педагогічний - психічний та особистісний розвиток особистості, навчання і виховання в сім'ї,школі.
Соціально-педагогічна діяльність була спрямована на роботу з соціальною групою учнів на рівні суб'єкт-суб'єктної взаємодії, що реалізувалася через профілактичну, реабілітаційну, культурно-дозвіллєву, просвітницьку, корекційну функції.
1. Діагностична функція, спрямовувалась на виявлення факторів ризику. Реалізувалася шляхом збору інформації про особливості особистість, негативні фактори, які провокують девіантну поведінку. Тест "Батьки очима дитини" (Додаток В).
2. Прогностична
показала сутність, яка полягала
в тому, що на основі встановленого
діагнозу розроблялася
3. Виховна
- передбачала визначення змісту
соціально-педагогічної
4. Правозахисна
- відображала соціально-
5. Організаторська
- обумовлювала те, що соціально-педагогічна
діяльність вимагала участі і
координації дій різних
6. Комунікативна
– показувала сутність в
7. Попереджувально-профілактична
- забезпечувала закріплення
Після проведення соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми відбулися позитивні зміни щодо впевненості в собі, в розвитку позитивного значення свого «Я», покращенні володіти своїми сильними сторонами, підвищенні рівня правової свідомості та досвіду правової діяльності.
ВИСНОВКИ
Було проведено експериментальне дослідження на тему «Вплив психодинамічних аспектів на механізми формування девіантної поведінки у неповнолітніх та шляхи їх подолання».
Мета курсової роботи досягнута, завдання реалізовані:
Опрацьовано наукові джерела про стан досліджуваності проблеми впливу психодинамічних аспектів на механізми формування девіантної поведінки у неповнолітніх і встановлено, що трансформація сучасного українського суспільства, зміна соціального устрою держави виявили недосконалість традиційної системи виховання. Як наслідок у дітей і у дорослих, вихованих за цією системою нерідко спостерігається недостатній рівень моральної культури.
Виникнення і розвиток девіантної поведінки особистості відбувається під впливом соціально-економічних, морально-психологічних факторів. Проблема попередження і профілактики девіантної поведінки дітей була і залишається актуальною для будь-якого суспільства.
Науковці різних галузей знання приділяли їй достатньо уваги.
Вагомий внесок у дослідження психолого-педагогічних аспектів важковиховуваності, попередження правопорушень серед неповнолітніх зробили: К. Ушинський, П. Блонський, С. Шацький, А. Макаренко, В. Оржеховська, В. Сухомлинський.
Теоретично обґрунтовано та розкрито особливості механізмів формування девіантної поведінки у неповнолітніх.
Девіантна поведінка неповнолітніх як соціальне явище була однією з центральних проблем, які розглядалися у різних аспектах і філософських концепціях. Підхід до вивчення проблеми девіантності з позицій принципу детермінізму дає можливість з'ясувати суперечливість зв'язку причини і наслідку, а також дійти висновку, що девіантність неповнолітніх у різних її варіантах і проявах як соціальне явище є наслідком гострих суспільних суперечностей, внутрішніх і зовнішніх конфліктів, які з усією повнотою проявилися у сучасному суспільстві під впливом трансформаційних процесів.
Проблема девіантності неповнолітніх останнім часом набула особливої значущості у зв'язку з тими соціальними, політичними, економічними змінами, які відбулися у пострадянському суспільстві. Затягування перехідного періоду, незавершеність реформування усіх сфер життєдіяльності, відсутність чітко визначених орієнтирів подальшого розвитку, ціннісної парадигми усе це створює передумови для загострення внутрішніх конфліктів у неповнолітніх, невизначеність їх соціального статусу, незадоволеність своїм соціальним і матеріальним положенням, що у своїй сукупності стає однією з причин девіантності їх поведінки.
Девіантна поведінка неповнолітніх є однією з найгостріших соціальних проблем нашого часу. Особливу тривогу викликає не тільки зростаюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, але і їх жорстокість, агресивність. Девіантна поведінка підлітків стає джерелом душевних страждань не тільки батьків, але самих підлітків, які нерідко самі стають жертвами з боку однолітків.
Підібрано методики і створено комплекс вправ для психолого педагогічної діагностики;
Під час експериментального дослідження було проведено бесіди, індивідуальні і групові консультування, анкетування,тестування, тренінгові заняття, та інші види роботи з дітьми схильними до девіантної поведінки.
Розглянуто аспекти і функції роботи з неповнолітніми щодо попередження у них формування девіантної поведінки.
Було визначено що для попередження девіантної поведінки потрібно:
- створити умови, які допоможуть компенсувати проблеми соціалізації;
- забезпечити діагностику, корекції і консультування з соціально-педагогічної проблеми;
- організувати соціально-педагогічну профілактику і реабілітацію;
- працювати з проблемами неповнолітнього ( з застосуванням методик);
- надати консультування і спеціалізовану допомогу у відповідних спеціалістів;
- проводити культурно-просвітницьку роботу;
- організовувати дозвілля неповнолітніх;
- здійснювати превентивні заходи, для запобігання дезадаптації, депривації, соціальної та педагогічної занедбаності;
- організувати допомогу і захист неповнолітніх.
Отже, провівши дослідження ми побачили, що більшість дітей мають високий рівень агресії що призводить до виникненя девіантної поведінки, основною причиною є невпевненість в собі і в своїх діях. Але після проведення соціально-психологічної роботи, діти стали впевненішими в собі, набули навичок культурного спілкування і знайшли спільну мову з колективом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Балакирева О.М., Дупленко П.Ю., Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л. Профілактика вживання алкоголю, наркотиків і токсичних речовин серед молоді // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. - Вип. 7. - К.: НТЗФ «Студцентр», 1998. - С. 34-38.
2. Бех I.Д. Психологічний аналіз довільної поведінки особистості // Психологія: Наук.-метод, зб. / Редкол.: О.В. Киричук (відп. ред.) та ін. - К.: Освіта, 1993. - С. 45-48.
3. Бондарчук О.І. Психологія девиантнов поведінки. - К.: МАУП, 2013.;
4. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. - М.: Наука, 1980. - 89 с.
5. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социс. - 1991. - №4. - С. 23-27.
6. Життєві кризи особистості: Наук.-методичний посібник: У 2 ч. / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмоков (керівники авторського колективу) та ін. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. 1: Психологія життєвих криз особистості.
7. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2006. - 288 с.;
8. Кавалеров А.І., Довгополюк В.О., Кавалеров А.А. Молодіжне середовище в його девіантному вимірі: Монографія. - Одеса: Астропринт, 2013. - 128 с.
9. Капська А.Й. та ін. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.X. Вайнола; Заг. ред.: І. Звєрєвої та Г. Лактіонової. - К, 2001.-129 с.
10. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. Девіантна поведінка: сучасна парадигма: Монографія. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. - 134 с.
11. Корж А. Содержание делинквентной субкультуры // Социология преступности – М.: 1966
12. Мухина В.С. Возрастная психология. – М.: Академия, 2000 – С. 345-406
13. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн.2.: Психология образования. - 2-е изд. - М.: Просвещение, Владос, 1995. - 486 с.
14. Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн.3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. - 512 с.
15. Овчарова Р.В. Довідкова книга соціального педагога. - М.: ТЦ Сфера, 2005.
16. Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология. – М.: Просвещение, 1979 – С. 101
17. Соціальна робота: теорія і практика: Учеб. посібник / Відп. ред., проф. Є.І. Холостова, д.і.н., проф. А.С. Сорвіма. - М.,: инфра-М, 2003.
18. Соціальні відхилення. / Під. Ред. В.Н. Кудрявцева. - М., 2013.
19. Технології соціальної роботи: Підручник за заг. ред. проф. Є.І. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2002.
20. Учителям и родителям о психологии подростков / Г.Г. Аракелов, Н.М. Жариков, Э.Ф. Зеер и др. - М.: Высшая школа, 1990. - 303 с.
Методика "Визначення схильності до девіантної поведінки" (А. Н. Орел)
Інструкція до тесту
Перед вами є ряд тверджень. Вони стосуються деяких сторін вашого життя, вашого характеру, звичок. Прочитайте перше твердження і визначте чи вірно дане твердження по відношенню до вас, якщо вірно, то на бланку відповідей поряд з номером, відповідним твердженням, в квадратику поставте цифру "1", якщо воно невірно, то поставте цифру "0", якщо вам важко відповісти, то постарайтеся вибрати варіант відповіді, який все-таки більше відповідає вашу думку.
Тестовий матеріал