Казка в роботи з дитячими психологичними проблемами

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

 

 

 

 

 

Л.М.Самошкіна, В.С.Яковенко

 

КАЗКА В РОБОТІ З ДИТЯЧИМИ

 ПСИХОЛОГІЧНИМИ  ПРОБЛЕМАМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ 2002

 

 

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

 

 

 

 

 

Л.М.Самошкіна, В.С.Яковенко

 

КАЗКА В РОБОТІ З ДИТЯЧИМИ

 ПСИХОЛОГІЧНИМИ  ПРОБЛЕМАМИ

 

Ухвалено вченою радою університету

як навчальний посібник

Із редакторською правкою  згодні

До друку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ 2002

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

 

 

 

 

 

Л.М.Самошкіна, В.С.Яковенко

 

КАЗКА В РОБОТІ З ДИТЯЧИМИ

 ПСИХОЛОГІЧНИМИ  ПРОБЛЕМАМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ 2002

 

 

УДК 159

 

                           Рецензенти:  докт. психол. наук  Носенко Е.Л.

                                                      канд.. психол. наук  Фролова Н.В. 

 

Самошкіна  Л.М., Яковенко В.С.

Казка в роботі з дитячими психологічними проблемами: Навч. посіб. –

  Д.: РВВ ДНУ, 2002. -  48с.

 

Призначений для студентів-психологів ДНУ, яки вивчають методи психологічного впливу, зокрема метод психотерапевтичної казки. Висвітлюється сучасна проблема психологічних можливостей казки взагалі та в роботі з дитячими труднощами зокрема.

Містить також методичні вказівки до практичних занять і зразки психотерапевтичних казок,  створених студентами у межах спецпрактикуму. Таким чином, цей спецпрактикум повинен забеспечити студентам не лише досвід користування психотерапевтичною казкою як засобом психологічного впливу, але й  певні навички методичної розробки казки.

 

                                                                                                      Темплан 2002, поз.43

 

Навчальне видання

 

Любов Миколаївна Самошкіна

Виктор  Сергійович Яковенко

 

КАЗКА В РОБОТІ З ДИТЯЧИМИ

ПСИХОЛОГІЧНИМИ  ПРОБЛЕМАМИ

 

Навчальний  посібник

 

Редактор  Н.О.Чумак

Техредактор Н.В.Маковцева

Коректор  Г.О. Стара

Підписано до друку                                                        Формат 60х84/16

Папір друкарський. Друк плоский. Ум. друк. арк.                           .

Ум. фарбо-відб.                           . Обл. - вид. арк.                          .

Тираж  100 пр. Зам. №           .

______________________________________________________________________

РВВ ДНУ, вул. Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050.

Друкарня  ДНУ, вул. Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050.

 

        Самошкіна Л.М., Яковенко В.С.2002

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………..4

 

Розділ 1. Казки як символічне відображення несвідомих прагнень…………………………………………………………….………5

1. 1. Принцип задоволення як першооснова  людської фантазії…...........5

1. 2. Казки та архетипи……………………………………………….…....7

1. 3. Функції обрядів  переходу, виражені в казках…………………......11

1. 4. Екзистенціальні дихотомії  людського існування та їх  символічне вираження в казках  і міфах……………………………............................14

1. 5. Казки й людська доля…………………………………………….....15

 

Розділ 2. Використання  метафор у психотерапевтичній практиці…………………………………………………………………....19

2. 1. Функції метафори  в психотерапії……………………………...........20

2. 2. Розвиваючи і терапевтичні можливості казки………………..........22

2. 3. Казкотерапія  як новий інтегральний підхід…...........……………..24

 

Розділ 3. Методичні вказівки до створення психотерапевтичних казок…………………………………………………………..……………28

3. 1. Засоби створення казок………………………………….......………28

3. 2. Спецпрактикум із казкотерапії….....………………………………..36

 

Розділ 4. Казки студентів, які брали участь в спецпрактикумі......……38

 

Список використаної літератури..............................……………………..46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Даний навчальний посібник створений для забезпечення одного із завдань спец практикуму – вивчення психотерапевтичних можливостей казки в роботі з дитячими проблемами. В основу посібника  покладені відомі уявлення про казку та її вплив на розвиток дитини (З. Фрейд, К. Г. Юнг, Н. Пезешкіан, М. Еріксон та ін.), а також сучасні теоретичні та емпіричні погляди стосовно досліджуваного питання (Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєва, Д. Бретт та ін.).

Аналіз базових положень та понять, пов’язаних з метафорою, казкотерапією передує методичним питанням спецпрактикуму. Особливу частину посібника становлять психотерапевтичні казки, створені студентами в межах спецпрактикуму.

Спецпрактикум передбачає одночасно засвоєння студентами окремих відомих процедур побудови психотерапевтичної казки  і розвиток самостійності студентів у постановці психотерапевтичних завдань. У посібнику лише окреслені можливі напрямки постановки таких завдань, а власне вибір, розробка  та створення психотерапевтичної казки здійснюється студентами самостійно  (робота парами або малими групами).

Таким чином, цей спецпрактикум  повинен забеспечити студентам не лише досвід користування психотерапевтичною казкою як засобом психологічного впливу, але й  певні навички методичної розробки казки.

     Організаційна  структура  спецпрактикуму:

1. Вибір конкретного випадку на підставі спогадів про дитинство, що містить у собі певну психологічну проблему.
2. Прослуховування лекції, знайомство з рекомендованою літературою, участь у семінарських заняттях.
3. Допуск до спец практикуму за умови готовності студентів до створення казки (перелік питань наводиться в методичній частині посібника).
4. Створення казки (робота невеликими групами під керівництвом викладача та самостійно).
5. Підготовка звіту до спецпрактикуму.
6. Захист звіту зі спецпрактикуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Казки як символічне відображення несвідомих прагнень

 

Вивчення казки має  довгу історію в руслі етнографії і філології. У рамках цих наук існують різні теорії щодо їхнього походження і розвитку, а також значення в масштабах людської культури.

Говорячи про психологічну інтерпретацію казок, необхідно  відразу зауважити, що  різні автори використовують різні терміни у  залежності від авторського відношення до самого процесу "розшифровки" казкового тексту. Найчастіше вживається термін «інтерпретація» або «тлумачення» (англ. interpretation). У більшості випадків вживання цей термін припускає переклад з казкової мови на мову зрозумілу "звичайній людині", або мову психоаналізу, аналітичної психології і т.п. [56, 29, 66]. В іншому випадку, ми зустрічаємо термін «розуміння» (англ. understanding), що припускає здатність кожного розуміти, про що говорить казка, без спеціальної участі фахівця, а лише взявши на озброєння певний принцип [60, 4].

У психології на казки  зокрема і на продукти людської культури взагалі одним с перших звернув  увагу психоаналіз. З. Фрейд звернув  увагу на зв'язок творів мистецтва  з внутрішнім світом митця, і на те, що будь-який продукт творчої діяльності людини дозволяє, за умови правильного тлумачення, багато чого зрозуміти про внутрішній світ автора. У міфах і казках, З. Фрейд знаходив численні підтвердження свого бачення людської природи. Зокрема, з їхньою допомогою він аналізував неусвідомлювані переживання і спонукання людей.

 

1.1. Принцип задоволення  як першооснова людської фантазії

 

З. Фрейд одним з  перших звернувся до явищ людської культури при аналізі психічної  діяльності. У багатьох своїх роботах  він показав, як відображається психічна реальність у міфології, релігії та мистецтві [57, 58, 59]. З привнесенням схованого, зашифрованого змісту в усе, що створює людина, казки, як і міфи й інші твори мистецтва, перестають бути просто казками, а стають іносказанням глибинних людських переживань.

Утім, безпосередньо казкам З. Фрейд приділяв мало уваги, у порівнянні з епічними жанрами в міфології  і творами високого мистецтва [59]. Однак нас цікавить, з якими  реаліями психічної діяльності пов'язані  казки, нехай, з точки зору З. Фрейда, лише як один із проявів міфології.

У роботах початкового  періоду З. Фрейд розвивав думку  про конфлікт несвідомого і свідомого  і про компромісний характер ряду психічних утворень, таких як сновидіння та гостроти [58, 59]. В аналізі художньої  діяльності його цікавлять мотиви і механізми творчості. Причому їй приділяється специфічна роль: «Мы осознали, что царство фантазии – это «заповедник», учрежденный в период болезненного восприятия перехода от принципа удовольствия к принципу реальности для того, чтобы обеспечить замену удовлетворения влечений, от которых человек вынужден отказаться в реальной жизни» [59, с. 357]. Отже, культура і суспільство, розвиваючись, усе більше пригноблюють індивідуальні бажання кожної окремої людини: «Подобно невротику, художник удалился от неудовлетворяющей действительности в мир фантазии, но, в отличии от невротика, он сумел найти дорогу из него и вновь обрести прочную почву в реальности» [там же].

 Крім того, З. Фрейда  хвилюють причини впливовості  художнього твору. Він вважає, що, сприймаючи твір мистецтва, людина відчуває задоволення від вирішення глибокого емоційного конфлікту, конфлікту між бажаним і реальністю. Своє місце тут має і чарівна казка. Так, у казці про Попелюшку закладений той же схований мотив, що й у «Королі Лірі», «Венеціанському купці» Шекспіра і «Метаморфозах» Апулея. Виражена в кожнім творі у власній естетичній формі, але по суті універсальна, є проблема вибору чоловіком одного з трьох варіантів ставлення до жінки: як до матері, як до коханої та як до погубительки.

Аналізуючи міфи, казки  і літературні твори, З. Фрейд  переносить на них спосіб тлумачення сновидінь, гострот і інших психічних  утворень. Крім того, він використовує казки для підтвердження певної символіки сновидіння або літературного  твору. У казці «Дванадцять братів» зі зборів братів Грим він бачить підтвердження того, що німоту можна трактувати як знак смерті.

В іншому випадку З. Фрейд  зіштовхується з казковими образами і сюжетами в явному змісті сновидінь, куди вони потрапляють з раннього дитячого досвіду сприйняття казок. Зокрема образ вовка з казок про Червону Шапочку і про сімох цапенят у снах одного з пацієнтів З. Фрейда зв'язаний з дитячими враженнями від батька, страхом кастрації (розпоротий живіт) [59].

У своїх роботах З. Фрейд не займається безпосередньо тлумаченням казок, а цікавиться ними лише у відношенні до того місця, яке вони займають у переживаннях його пацієнтів або в зв'язку з міфологією й авторською літературою.  Проте, уже тут намічається нове бачення місця казок у людському житті:

• людська фантазія відіграє важливу роль у регуляції психічної діяльності, тому що з її допомогою людина може скидати напругу, що накопичується через неможливість задоволення всіх його бажань. Частковий вихід енергії, що нагромадилася, відбувається в момент творчості, плоди якого, зокрема, припустимі та заохочуються суспільством
• у казках, як і в інших продуктах людського духу в зашифрованій формі укладені глибокі і сильні емоційні переживання, пов'язані з конфліктом між бажаним (принцип задоволення) і реальним світом (принцип реальності).
• додаткове емоційне забарвлення казки одержують за рахунок тісного зв'язку з дитячими переживаннями, тому що з ними діти знайомляться у дужераньому віці.

Іншою особливістю теорії З. Фрейда, є скептичний погляд на уявлення про цивілізованість людини. Роботи З. Фрейда змушують, як мінімум, почати сумніватися, чи так вже далеко пішла сучасна людина від свого первісного стану.

У людині Фрейда завжди присутній  конфлікт, Ід проти Суперего, принцип  задоволення проти принципу реальності. Тому будь-який продукт людської творчості – це символічне вирішення цього конфлікту. Образи літератури, міфології і фольклору наповнені людськими переживаннями, необхідно лише їх зрозуміти. З іншого боку, у дитячих спогадах нерідко виявляються враження від казкових образів: вовки, карлики, мовчазні принцеси. Вони туди потрапляють із прочитаних книг і сплітаються з образами батьків – такий напрямок руху на думку З. Фрейда. Однак, можливо, що в дитячій психіці є інша не менш сильна емоційно-образна база для сприйняття казкових сюжетів, і тут ми підходимо безпосередньо до теми архетипів і символічного вираження колективного несвідомого.

 

1. 2. Казки та архетипи

 

В результаті тривалих спостережень К. Г. Юнг зінтовхнувся з загальними мотивами, що зустрічаються як у міфах і казках, так і в сновидіннях і фантазіях сучасних людей. Ці спостереження призвели його до висновку про існування архетипічних уявлень глибоко в несвідомому.  Архетип: «можно сравнить с осевой структурой кристалла, которая определенным образом предопределяет формирование кристалла в исходном растворе, не существуя сама при этом материально» [66 с.385]. Тобто, сам по собі архетип - це порожній формальний елемент, дана апріорі можливість тої, чи іншої форми уявлень. У той же час архетипи впливають на людське життя, передаючись спадково, подібно до інстинктов, і формуючи передумови сприйняття й аналізу навколишньої дійсності. Саме тому їхні сліди можна побачити у всіх продуктах діяльності людини. Слідом за введенням поняття «архетип», К. Г. Юнг уводить поняття "колективного несвідомого", розумыючи його як шар психіки спільний для всіх людей, що складається з архетипов та інстинктов [66].