Формування предметної діяльності у дітей раннього віку

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасна система  освіти, відповідно до вимог часу, знаходиться  в стані оновлення і будується  на принципах динамізму, варіативної організаційних форм, гнучкого реагування на потреби суспільства і особи. Процес оновлення супроводжується виникненням нових видів освітніх установ, різноманітністю педагогічних послуг. У нових умовах функціонує і система дошкільної освіти. Перед дошкільними освітніми установами стоїть відповідальне завдання - вибрати таку програму, яка була б орієнтована на цілісний, повноцінний розвиток дітей і могла б бути успішно реалізована педагогічним колективом.

Раннє дитинство - вік бурхливого розвитку рухів дитини, оволодіння багатьма новими діями, зародження і вдосконалення нових видів діяльності.

Предметна діяльність дитини, що виникає на рубежі дитинства  і раннього дитинства, полягає в  засвоєнні і виконанні предметних дій. Воно має провідне значення для розвитку дитини другого - третього року життя. В ході оволодіння предметними діями дитина опановує і тими психічними діями і якостями, які для цього потрібні. Засвоюючи вживання простих знарядь, дитина в той же час поступово починає засвоювати і загальний принцип, що полягає в тому, що впливати на речі можна не лише руками, ногами, зубами, але і речами, спеціально для цього створеними.

Оскільки головні  основи виховання, - як говорив чудовий  радянський педагог А.С. Макаренко, - закладаються в ранньому віці, тобто дев'яносто відсотків усього виховного процесу дитини, то предметна діяльність, властива для дітей цього віку, найбільш відповідна сфера для виховання дітей цього віку.

Усе це і зумовило актуальність теми дослідження.

В процесі дослідження проблеми виховання дітей раннього віку в предметній діяльності нами було виявлено протиріччя між необхідністю виховання дітей раннього віку в ДНЗ і неспроможністю механізму його реалізації в предметній діяльності в реальній практиці фахівців ДНЗ.

Виявлене протиріччя дозволило позначити проблему дослідження, яка полягає в подоланні протиріччя шляхом пошуку засобів, що забезпечують виховання дітей раннього віку в предметній діяльності.

Актуальність  проблеми зумовила вибір теми дослідження: "Засоби формування предметної діяльності у дітей раннього віку".

Мета дослідження: вивчення впливу предметної діяльності на виховання дітей раннього віку і визначення педагогічних умов організації предметної діяльності в дошкільній установі.

Об'єкт дослідження: процес виховання дітей раннього віку.

Предмет дослідження: засоби формування предметної діяльності у дітей раннього віку.

Гіпотеза дослідження: організація предметної діяльності в дошкільному навчальному закладі при дотриманні основних педагогічних умов чинить позитивний вплив на процес виховання дітей раннього віку.

Відповідно  до мети і гіпотези дослідження були визначені наступні завдання:

- на основі  наукових і психолого-педагогічних джерел простежити становлення переконань на предметну діяльність і теоретичних підходів до її організації;

- досвідченим  шляхом виявити дію предметної  діяльності на виховання дітей  раннього віку;

- визначити  педагогічні умови організації  предметної діяльності дітей  раннього віку.

Методологічною  основою дослідження стали теоретичні положення про вплив предметної діяльності на розвиток особистості дітей раннього віку (Т. І. Бєлова, Л.С. Виготський, В. В. Зєньковський, Р. С. Немов), про організацію предметної діяльності в ДНЗ в умовах особово-орієнтованої взаємодії дітей і дорослих (С. Л. Новосєлова, В. А. Петровський, Л.М. Кларіна, Л.А. Смивіна) та ін.

Для вирішення  поставлених завдань і перевірки  гіпотези були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, спостереження за учбово-виховним процесом, педагогічний експеримент, метод аналізу педагогічного експерименту, статистичні методи обробки даних.

Дослідно-експериментальна база дослідження: дослідження проводилося на базі ДНЗ "Сонечко" м. Комсомольськ. Дослідження проводилося в три етапи.

Перший етап (02.10.2011 - 03.11.2011 р.) - вивчення і аналіз літератури з проблеми дослідження; формулювання і уточнення мети, гіпотези, завдань, складання плану дослідження, розробка методики констатуючого експерименту.

Другий етап (12.11.2011 - 03.12.2011 р.) - проведення і аналіз результатів констатуючого експерименту, розробка і експериментальна перевірка педагогічних умов виховання дітей раннього віку в предметній діяльності.

Третій етап (12.12.2011 - 23.01.2012 р.) - аналіз ефективності експериментальної роботи.

Наукова новизна  дослідження полягає в тому, що предметна діяльність дітей раннього віку розглядається як самостійна дослідницька проблема; експериментально обґрунтовані педагогічні умови виховання  дітей раннього віку в предметній діяльності. Практична значущість дослідження полягає в можливості застосовувати його результати в системі дошкільної освіти. Результати дослідження можуть бути використані для уточнення вимог освітнього стандарту дошкільної освіти по роботі, пов'язаній з вихованням дітей раннього віку в предметній діяльності.

Структура і  об'єм роботи: робота складається з вступу, двох глав, висновків, бібліографічного списку, що включає 52 найменування, додатки. Робота включає таблиці (5), ілюстрована малюнкам (3). Загальний об'єм роботи 57 сторінок комп'ютерного тексту.

 

ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1.1. Поняття "Предметна діяльність" в психолого-педагогічній літературі

 

Визначення "предметна  діяльність" об'єднує в собі такі поняття, як "предмет" і "діяльність", і, не розкривши сенс цих понять, не можна говорити про предметну діяльність в цілому. У тлумачному словнику російської мови С. І. Ожегова "предмет" визначається як річ, конкретний матеріальний об'єкт". "Діяльність - це спосіб відтворення соціальних процесів, самореалізації людини, його зв'язків з навколишнім світом. Поняттям "діяльності" охоплюються різні форми людської активності і сфери функціонування суспільства. За допомогою цього поняття даються характеристики різних аспектів і якостей буття людей (діяльність фізична і розумова, зовнішня і "внутрішня", творча і руйнівна і т. д.)[3, с.368].

Предметність  діяльності частенько розуміють  прямолінійно, як матеріалізація її, як поглиненість процесу діяльності річчю (багато сучасних технологічних концепцій, відповідні технократичні проекти, що викликають природну критику, яка викриває таку інтерпретацію діяльності і в той же час як би замикає діяльність у рамках такої інтерпретації). Проте предметність діяльності, по суті, означає соціальність її, бо предмет не замикає людську самореалізацію, а відкриває її соціальному світу, іншій людині, представляє її різним ("близьким" і "далеким") людям, "транслює" її у просторі та часі соціального процесу[26, с.84].

Предметна діяльність - діяльність, спрямована на оволодіння соціально виробленими способами  вживання різних "культурних предметів": знарядь, іграшок, предметів одягу, меблів і т. п. Згідно концепції провідної діяльності, предметна діяльність є такою в ранньому віці. Як і інші види діяльності, предметна діяльність розвивається в співпраці дитини з дорослим, який задає зразки вживання різних об'єктів. Велике значення має також оцінка дорослим спроб дитини виконати дію: емоційна підтримка, схвалення, похвала. Згідно з даними Д.Б. Ельконіна, "смисловий центр ситуації, в якій відбувається засвоєння предметних дій, - дорослий і спільна діяльність з ним". Оволодіння предметною дією починається із засвоєння дитиною функції предмета, його призначення. Лише потім поступово освоюється операціонально-технічна сторона дії[11, с.449].

Людина є  суб'єктом предметної діяльності не тому, що діяльність є одна з його індивідуальних властивостей, що належить саме йому атрибут, а тому, що сам  людський індивід є основою предметної діяльності, не лише "своєю власною" індивідуальною, але через механізм синтезу (через процес трансцендування) рефлексії він стає основою соціальної діяльності, а тим самим стає здатним брати участь в творенні законів об'єктивної діалектики[1, с.316]. Предметна діяльність - форма активної взаємодії, в ході якої людина доцільно впливає на об'єкти навколишнього світу і за рахунок цього задовольняє свої потреби. Вже на відносно ранніх стадіях філогенезу виникає психічна реальність, представлена в орієнтувально-дослідницькій діяльності, покликана обслуговувати таку взаємодію. У її завдання входить обстеження навколишнього світу і формування образу ситуації для здійснення регуляції рухової поведінки людини відповідно до умов завдання, що стоїть перед ним. Для предметної діяльності людини, через розвиток колективної праці, характерно, що вона може ґрунтуватися на символічних формах представлення предметних взаємин.

Серед компонентів  предметної діяльності виділяють:

- мотиви, спонукаючі  суб'єкт до діяльності;

- цілі як прогнозовані результати цієї діяльності, що досягаються за допомогою дій.

Предметні дії - процес взаємодії з яким-небудь предметом, який характеризується тим, що в нім досягається заздалегідь  певна мета. Можуть бути виділені наступні складові частини предметної дії :

- ухвалення  рішення;

- реалізація;

- контроль і  корекція.

Предметна діяльність справедливо вважається ведучою  в психічному розвитку дітей раннього віку. Д. Б. Ельконін [9, с.275] вказував на розвиваюче значення орієнтовних і функціональних дій (вживання предметів за призначенням), в той же час не убачаючи гри в предметних діях, підкреслюючи, що "в онтогенезі хронологічно першою формою є ролева гра" [7, с. 33].

Предметна діяльність людини є основою, справжньою субстанцією  реальної історії людського роду: уся сукупність предметної діяльності виступає рушійною передумовою людської історії.

З виникненням  предметної діяльності, заснованої на засвоєнні саме тих способів дії  з предметом, які забезпечують його використання за призначенням, міняється відношення дитини до навколишніх предметів, міняється тип орієнтування у предметному світі. Замість питання: "що це"? - при зіткненні з новим предметом у дитини виникає питання: "що з цим можна робити"? (Р. Я. Лехтман-Абрамович, Д.Б. Ельконін). В той же час цей інтерес надзвичайно розширюється. Так, при вільному виборі предметів і іграшок він прагне познайомитися з можливо великою кількістю їх, залучаючи предмети до своєї діяльності[7, с.95].

У тісному зв'язку з розвитком предметних дій йде  розвиток сприйняття дитини, оскільки в процесі дій з предметами дитина знайомиться не лише із способами їх вживання, але і з їх властивостями - формою, величиною, кольором, масою, матеріалом і тому подібне

У дітей виникають  прості форми наочно-дієвого мислення, самі первинні узагальнення, безпосередньо пов'язані з виділенням тих або інших зовнішніх і внутрішніх ознак предметів.

На початку  раннього дитинства сприйняття дитини розвинене ще надзвичайно слабо, хоча в побуті дитина виглядає досить орієнтованою. Орієнтування відбувається, швидше, на основі пізнавання предметів, чим на основі справжнього сприйняття. Само ж пізнавання пов'язане з виділенням випадкових, впадаючих у вічі ознак-орієнтирів.

Перехід до повнішого  і усебічного сприйняття відбувається у дитини у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю, особливо гарматними діями, що співвідносять, при виконанні яких він вимушений орієнтуватися на різні властивості об'єктів (величину, форму, колір) і приводить їх у відповідність за заданою ознакою. Спочатку співвідношення предметів і їх властивостей відбувається практично. Потім це практичне співвідношення приводить до появи співвідношень перцептивного характеру. Починається розвиток перцептивних дій.

У перші роки дошкільного дитинства предметна  діяльність поступається провідним місцем грі. Гра, малювання, конструювання (а також схожі з малюванням і конструюванням інші види продуктивної діяльності - аплікація, ліплення) остаточно оформляються як самостійні види діяльності.

Оволодіння  діями з предметами в дошкільному  дитинстві триває. Дитина цього віку вже знайома із вживанням основних предметів, вживаних в домашньому ужитку, - одягу, посуду, меблів та ін., проте техніка їх використання ще досить недосконала. Те ж саме торкається вживання лопатки, совка, олівця, пензлика, тобто простих знарядь. Вдосконалення технічної форми дій з предметами триває: дитина вчиться застібати ґудзики, зав'язувати шнурки на черевиках, копати, правильно користуватися олівцем. Такі дії засвоюються успішніше, якщо включені у види діяльності, що притягають дошкільника. Він набагато більш охоче застібає ґудзики на ляльковій сукні, чим на власному, вчиться тримати олівець в процесі малювання і тому подібне. Дії з простими, знайомими предметами перестають викликати інтерес. Тепер малюка притягають складні, малознайомі предмети і дії з ними. Він намагається розібратися в їх пристрої і призначенні: ставить питання дорослим, а якщо це можливо, удається до самостійного "експериментування". Іноді воно кінчається плачевно: видавлюються очі ляльці, ламається заводна машина, але в цілому це - показник зростаючої допитливості дитини, його інтересу до навколишніх речей. Таким чином, предметна діяльність, видозмінюючись, дає початок допитливості, яка дуже важлива для розумового розвитку.