Агресивність у підлітків та її вплив на міжособисті стосунки

 

Міністерство  освіти і науки України

Cумський державний  педагогічний університет ім.А.С.Макаренка

Кафедра психології

 

 

 

 

Курсова робота

 

Агресивність у підлітків та її вплив на міжособисті стосунки

 

 

 

Підготувала:

Студентка 622 гр.

Природничого ф-ту

Трофименко Я.В.

Перевірила:

Зав.кафедри психології

Тарасова Т.Б.

 

 

 

 

Суми 2009

 

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичне дослідження природи агресивності та міжособистісних стосунків у середовищі підлітків

1.1 Аналіз психологічних понять агресія, агресивність…………………….….6

1.2 Дослідження агресивності підлітків в зарубіжній літературі……………...8

1.3 Розвиток агресивності в дитячому віці…………………………………….27

1.4 Формування агресивності в процесі соціалізації………………………….30

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження агресивності у підлітків та її впливу на міжособистісні стосунки

2.1 Мета, задачі та методика експериментального дослідження агессивності та факторів міжособистісних відносин………………………………………...34

2.2 Аналіз результатів констатувального експерименту……………………...39

Висновки…………………………………………………………………………53

Література………………………………………………………………………..58

 

Вступ

З погляду суспільної моралі вчинки людини повинні відповідати  визначеній нормі. Границі цієї норми  задані як віковими моральними традиціями, так і комплексом етичних представлень, що існують тепер і в даній  соціально - економічній ситуації.

Агресивну поведінку не можна  оцінювати як негативну. Виникаючи  в критичній ситуації, вона виконує  захисну функцію, іноді функцію  вирішення сформованого конфлікту. Найчастіше агресивна поведінка  спостерігається у дітей при  кризі вікових періодів. Це свідчить про те, що жити дитині стає складніше: будь-яку важку ситуацію в момент вікової кризи підліток переживає  важче. Отже, можна чекати вікову кількість  агресивних елементів в поведінці. Це стосується як нормальної дитини, так  і дитини з емоційними порушеннями.

Людина розвивається шляхом поступового знаходження самостійності, уміння висловлювати свою думку без  допомоги дорослих. Не можна залишати без уваги розвиток позитивних сторін агресивності і попередження її негативних рис. Для цього необхідно зрозуміти  її природу, походження і сам зміст  цього терміна. Необхідність цього  ґрунтується на тому, що термін "агресія" часто використовується в широкому контексті і через це вимагає  серйозного "очищення" від цілого ряду нашарувань. Це, насамперед, пов’язано  з тим, що соціально - небезпечні наслідки агресивної поведінки додали йому тільки негативний зміст. Тому ця проблема викликає інтерес у психологів, педагогів  та соціальних педагогів.

У соціально-педагогічній та психологічній літературі проблема агресивності у підлітків розглядається  в дослідженнях К. Андерсена, А. Адлера, А. Бандури, А. Басса, С. Бевана, Р. Берона, Р. Бердена, Л. Берковітца, Ж. Вілсона, Дж. Доларда, К. Конкейнен, М. Коба, К. Лоренца, К. Левіна, Т. Ліпскомба, Г. Мюррея, Є. Маккобі, Д. Річардсона, П.В. Сімонова, Л.М. Семенюк, Р. Сірса, С. Тейлора, І.А. Фурманова, З. Фрейда, Е. Фрома, Х. Хекхаузена та інших.

Багато дослідників підкреслюють важливість підліткового віку для формування здатності встановлювати міжособистісні стосунки.

У дослідженнях встановлено, що агресія, яка найбільш притаманна підліткам, яка саме в цьому віці є формою самовираження, не дає можливості розвиватися адекватним стосункам  з батьками, вчителями, однолітками. Разом з тим у психологічній  літературі поки немає достатніх  даних про фактори, які пов’язують агресивність з розвитком соціальних стосунків, з її впливом на розвиток комунікативних здібностей підлітків  та структуру їхньої особистості. Це ускладнює отримання цілісного  уявлення про особистість підлітків  та її стосунки з навколишнім соціальним середовищем. У психологічній літературі недостатньо даних також про  те, який вплив здійснює навчально-виховний процес у школі на формування якостей  підлітків.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що проблема агресивної поведінки є однією з найважливіших проблем у розвитку та становленні особистості підлітка, а також його адаптації в соціумі. З огляду на актуальність і недостатню розробленість проблеми була визначена тема дослідження: Агресивність у підлітків та її вплив на міжособистісні стосунки."

Об’єкт дослідження: рівень агресивності у підлітків.

Предмет дослідження: вплив  агресивності на міжособистісні стосунки.

Мета дослідження: експериментальним  шляхом виявити взаємозв’язок агресивності та міжособистісних стосунків.

Гіпотеза дослідження  полягає в припущенні, що існує  значний сильний прямий зв’язок  між рівнем агресивності та прагненням домінувати.

Згідно з метою та гіпотезою  були сформовані наступні завдання дослідження:

• проаналізувати сучасний стан дослідження проблеми агресивності та розвитку міжособистісних стосунків у підлітків;
• з’ясувати рівень агресивності;
• охарактеризувати міжособистісні стосунки підлітків;
• показати зв’язок агресивної поведінки у підлітків за віком.

Теоретико-методологічну  основу дослідження склали філософські  та психологічні теорії про сутність особистості та її розвиток у процесі  життєдіяльності; психолого-методологічні  спостереження; тести (методика дослідження  агресивності в підлітків А. Басса, А. Дарки; методика діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі; методика визначення локалізації контролю С.Р. Пантелєєва, В.В. Століна; методика соціометрії Морено); експеримент; методи описової та математичної статистики.

Практичне значення дослідження  полягає у підборі, апробації  та пропонуванні до впровадження методики комплексного дослідження агресивності та міжособистісних стосунків. Його результати можуть бути використані в подальших психологічних та педагогічних дослідженнях особистості.

Апробація результатів методики комплексного дослідження агресивності та міжособистісних стосунків у підлітків проводилась у ЗОШ №3 м. Лебедина на рівні методоб’єднання класних керівників (5 - 9 класи) у жовтні-грудні 2009 року.

 

Розділ І. Теоретичне дослідження  природи агресивності та міжособистісних стосунків у середовищі підлітків

1.1 Аналіз психологічних понять  агресія, агресивність

Для чіткого опису й  аналізу обраної нами проблеми необхідно  уточнити поняття агресії.

В основному під агресією розуміється шкідливе поводження. Причому  в понятті “агресія” поєднуються  різні за формою і результатами акти поведінки - від таких, як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми поводження, до бандитизму й  убивств. У підлітковому житті нерідко  зустрічаються форми насильницького поводження, обумовленого в термінах “задерикуватість”, “драчливість”, “озлобленість", “жорстокість".

Психоаналітична теорія розглядає  агресивність як реакцію на блокування або руйнування лібідозних імпульсів.

Представники фрустраційної  теорії розуміють агресію як намір  нашкодити іншому своєю дією, як "акт цілеспрямованою реакцією якого є нанесення шкоди організму".

До агресивності близько  підходить стан ворожості. Згідно А. Басса, ворожість - більш вузький  по спрямованості стан, що завжди має  визначений об'єкт. Часто ворожість  і агресивність сполучаються, але  нерідко люди можуть знаходитися  у ворожих і навіть антагоністичних  відносинах, однак ніякої агресивності не виявляють хоча б тому, що заздалегідь  відомо її негативні наслідки для "агресора". Буває й агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих  почуттів не відчувають. А. Басс розуміє  агресію як "реакцію", в результаті якої організм одержує болючі стимули.

Психологи, що знаходяться  на біхевіористичних позиціях, звичайно говорять про агресивну поведінку, тобто про відкриті, зовні виражені дії. Ці дії дуже активні, часто ініціативні і завжди приносять об'єкту (людині, а в деяких випадках неживому предмету) якусь шкоду.

Л. Бендер розуміє агресію  як сильну активність, прагнення до самоствердження. Він говорить про  агресію як тенденцію наближення до об'єкта чи видалення від нього, а Ф. Алан описує її як внутрішню  силу (не пояснюючи її походження), що дає людині можливість протистояти  зовнішнім силам.

Х. Дельгадо під агресією розуміє акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, що шкодять іншій особі  чи об'єкту. Він затверджує, що "людська  агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в  спробі нанести шкоду чи збиток особистості  або суспільству".

Уілсон визначає агресію  як "фізичну дію чи погрозу  такої дії з боку однієї особи, що зменшують волю або генетичну  пристосованість іншої особи".

Фішбах запропонував розрізняти три види агресії: випадкову, інструментальну  і ворожу. Кауфман справедливо  заперечує проти того, щоб випадкову, тобто ненавмисну дію, що принесла шкоду, називати агресивною. Але він не правий, сумніваючись у необхідності розрізняти агресію інструментальну  і ворожу, чи навмисну. Правда в деяких випадках нелегко установити, є агресія  засобом чи метою, але це розходження  дуже істотне. У випадку інструментальної агресії заподіяння шкоди - це не самоціль, а спосіб досягнення якої-небудь іншої  позитивної мети. Отож ворожу агресію  ми можемо назвати "гарячою", інструментальну - "холодної".

А. Адлер вважає, що агресивність є невід'ємною якістю свідомості людини, що організовує його діяльність.

1.2 Дослідження агресивності підлітків в зарубіжній літературі

Походження агресивності.

У теорії, що пояснює природу  агресивності, існує три відмінних  один від одного підходи. Усі вони відображають погляди й емпіричний досвід конкретних досліджень і психологічних  шкіл різного часу.

Теорія потягів (Психоенергетична модель).

Одним з основоположників цієї теорії, без сумніву, є З. Фрейд. Він вважав, що в людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) і інстинкт смерті. Перший розглядався як прагнення, пов'язані з творчими тенденціями в поводженні людини: любов'ю, турботою, близькістю. З. Фрейд затверджує, що людська поведінка виникає, прямо чи побічно, з еросу, інстинкту життя, чия енергія (відома як лібідо) спрямована на зміцнення, збереження і відтворення життя [12]. У цьому загальному контексті агресія розглядалася просто як реакція на блокування або руйнування лібідозних імпульсів. Агресія як така не трактувалася ні як невід'ємна, ні як постійна і неминуча частина життя. Переживши досвід насильства першої світової війни, З. Фрейд поступово прийшов до більш похмурого переконання у відношенні сутності і джерела агресії. Він припустив існування другого основного інстинкту, танатоса - потяг до смерті, чия енергія спрямована на руйнування і припинення життя. Його задачею є "приводити все органічно живуче до стану безжиттєвості". Це злість, ненависть, деструктивність. З. Фрейд затверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цього інстинкту з еросом і що між ними існує постійна напруга. Через те, що існує гострий конфлікт між збереженням життя (тобто еросом) і її руйнуванням (танатосом), інші механізми (наприклад, переміщення) служать для мети направляти енергію танатоса зовні, у напрямку від "Я". Таким чином, танатос побічно сприяє тому, що агресія виводиться назовні і направляється на інших [14].

Виникнення і подальше становлення агресивності у З. Фрейда зв'язується зі стадіями дитячого розвитку. Зокрема, відзначається, що фіксація на оральній стадії розвитку може привести до формування таких агресивних рис, як похилість до сарказму і пліток. Фіксація на анальній стадії може привести до формування упертості, що іноді переходить у завзятість, до якої легко приєднується похилість до гніву і мстивості [14].

Погляди З. Фрейда багато в  чому розділялися й іншими психологами. Це були безпосередньо М. Дуглас (1908) і Г. Мюррей (1938), що розглядали агресивний компонент мотивації як один з  основних у поведінці людини.

Нове звучання ця тема одержала завдяки роботам одного з основоположників этології К. Лоренца, який затверджував, що агресивний інстинкт багато значив у процесі еволюції, виживання й адаптації людини [9]. Відповідно до його підходу, агресія бере початок насамперед з уродженого інстинкту боротьби за виживання, що є присутнім у людей так само, як в інших живих істот. Він припускав, що цей інстинкт розвився в ході тривалої еволюції, на користь чого свідчать три його важливі функції. По-перше, боротьба розсіює представників видів на широкому географічному просторі, і тим самим забезпечується максимальна утилізація наявних харчових ресурсів. По-друге, агресія допомагає поліпшити генетичний фонд виду за рахунок того, що залишити потомство зуміють тільки найбільш сильні й енергійні індивідууми. Нарешті, сильні тварини краще захищаються і забезпечують виживання свого потомства.

У той час як у Фрейда не було однозначної думки щодо нагромадження  і розрядки інстинктивної агресивної енергії, у К. Лоренца був визначений погляд на цю проблему. Він вважав, що агресивна енергія (яка має своїм  джерелом інстинкт боротьби) генерується  в організмі спонтанно, безупинно, у постійному темпі, регулярно накопичуючись з часом [15]. Таким чином, розгортання явно агресивних дій є спільною функцією 1) кількості накопиченої агресивної енергії і 2) наявності і сили особливих полегшуючих розрядку агресії стимулів у безпосередньому оточенні. Іншими словами, чим більша кількість агресивної енергії мається в даний момент, тим меншої сили стимул потрібний для того, щоб агресія "виплеснулася" зовні.

Але стрімкий розвиток науково - технічної думки і процес обігнали природно поточне біологічне і психологічне дозрівання людини і привели до уповільнення розвитку гальмових механізмів агресії, що неминуче викликає періодичне зовнішнє вираження агресії. Інакше внутрішнє  напруження буде накопичуватися і створювати "тиск" усередині організму, доки не приведе до спалаху неконтрольованого  поводження (принцип випускання пари з паровозного казана).