Розвиток кредитування малих форм господарювання

додаткова інформація, яка подається на вимогу банку, — довідки про наявність рахунків в інших банках, виписки з рахунків в інших банках, довідки з податкової інспекції, довідки про юридичні права на заставу, технічна документація з деяких видів застави тощо.

Внутрішньобанківські джерела інформації складаються з відомостей про попередні контакти з клієнтом у сфері як кредитних, так і некредитних відносин. Велике значення в цьому разі мають архіви банку, такі як картотека кредитної інформації (ККІ), де зберігаються дані про кредити, видані клієнтові раніше, про затримки та порушення під час погашення позики. [44, c. 201]

Створення та ведення ККІ має стати для банків одним з невідкладних завдань. У деяких країнах ця проблема вирішується на рівні держави, і банки зобов’язані вести такі картотеки. Вони стають складовими загальнодержавної системи контролю за кредитами. Близько тридцяти років діє така державна інформаційна система в Канаді, і будь-який банк може отримати інформацію про кредитні відносини з будь-яким клієнтом, котрий протягом цього часу звертався за кредитом до різних установ, а це майже всі фірми та населення країни. Крім інформаційної, така загальна система виконує і контрольну функцію, оскільки кожний клієнт знає, що інформація про порушення умов кредитної угоди зберігатиметься і, можливо, стане перепоною в одержанні нового кредиту.

В Україні завдання створення картотеки кредитної інформації на загальнодержавному рівні є глобальним і невідкладним, на чому наполягають й банківські працівники. Але складність цієї проблеми, як організаційна, так і технічна, не дає можливості розраховувати на швидке її розв’язання.

До третьої групи джерел інформації належать відомості, здобуті за межами банку, що надійшли від:

1) департаменту банківського нагляду;

2) інших банків, які обслуговували даного клієнта;

3) ділових партнерів, які мали контакти з позичальником;

4) засобів масової інформації (реклами, рейтинги, дані про участь у виставках, оголошення тощо);

5) статистичних агенцій та статистичних інформаційних збірників, звідки можна взяти дані про загальний стан виробництва в галузі та перспективи розвитку, а також про місце підприємства та його продукції на ринку;

6) відвідування підприємства, у процесі якого важливо виявити рівень компетенції працівників, які очолюють бухгалтерську, фінансову та маркетингові служби, адміністративний апарат, скласти уявлення про стан майна підприємства, оцінити якість і конкурентоспроможність продукції та послуг підприємства, мож­ливості експорту, залежність від джерел сировини і т. ін.

Кожне інформаційне джерело служить для висвітлення кон­кретного боку діяльності клієнта, коли аналізується його кредитоспроможність, але найважливішою є інформація, здобута з рин­кових джерел поза межами банку. По-перше, завдяки тому, що існує чимало різноманітних ринкових джерел інформації, забезпечується об’єктивність та різнобічність аналізу. По-друге, ця інформація найоперативніша, оскільки саме ринок найпершим реагує на зміни в стані підприємства ще до того, як ці зміни знайдуть відображення у фінансовій звітності. Завдання кредитного працівника полягає насамперед у перевірці сигналів, які надходять з ринкових джерел інформації, та з’ясуванні причин їх виникнення.

Всебічний та ґрунтовний аналіз всієї інформації дозволяє оцінити кредитний ризик клієнта, який фокусується на п’яти основних аспектах:

фінансовий — визначає здатність позичальника генерувати грошовий потік, достатній для погашення кредиту;

галузевий — відображає процеси розвитку галузі та конкурентні позиції клієнта і є складовою загального кредитного ризику позичальника;

управлінський — оцінює якість менеджменту й ефективність керівництва;

якості забезпечення кредиту — визначає рівень банківського контролю за заставою та можливості й умови її реалізації;

морально-етичний — відображає готовність позичальника до повернення кредиту. [46, c. 291]

У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта використовуються такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань, метод порівнянь, рейтингові системи оцінки. Вибір методу залежить від низки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринкових відносин, особливостей побудови балансу й інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяль­ності, характеру позичальника (підприємство, банк, фізична особа), форми власності. Методи аналізу можуть використовуватись паралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кількісні методи аналізу не враховують такої характеристики клієн­та, як репутація, тоді як рейтингові системи оцінки орієнтовані на врахування чинників суб’єктивного характеру.

2.3 SWOT-аналіз ризикованості кредитування

Будь-яка фірма функціонує, маючи зв'язки з ринком: поставляючи на нього вироби, послуги і забезпечуючи покупців відповідної інформації. З ринку фірма отримує гроші і знову інформацію – про об'єми і темпи продажу, думки покупців, дані про товари конкурентів і так далі Таким чином, виникає замкнута система, що функціонує як єдине ціле.

Крім того, є ще одна замкнута система, в якій компанія є як би приймаючою ланкою по відношенню до постачальників товарів. У відповідь на цей матеріальний потік, фірма направляє інформацію і гроші.

У результаті фірма виявляється тісно пов'язаною з тим, що в теорії маркетингу прийнято називати зовнішнім середовищем. До зовнішнього середовища зазвичай відносять:

      покупців з їх демографічними характеристиками, що визначають збут товарів;

      конкурентів;

      посередників – транспортні фірми, торгівельні агенти і т.п.;

      фінансові установи;

      рекламні агентства;

      митні і інші урядові органи;

      підготовлювані закони;

      економічну ситуацію в країні;

      політичний клімат;

      розвиток і досягнення НТР;

      культурні традиції.

Таким чином, поняття зовнішнього середовища складається з двох складових:

        чинники макросередовища;

        чинники безпосереднього оточення фірми.

Макро середовище

До чинників макросередовища зазвичай відносять:

    економічний стан країни;

    політико-правовий аспект;

    соціальне і культурне оточення;

    науково-технічний і технологічний розвиток суспільства.

Вивчення економічного стану дозволяє зрозуміти закони, що діють, – темпи інфляції, співвідношення валют, норми оподаткування і їх тенденції, рівень безробіття; і побачити можливості використання природних і людських ресурсів. [48, c. 239]

Для компанії ЧП «Меблі +» особливе значення мають рівень податків в країні, митні збори і мита; рівень безробіття робить непрямий вплив через зміну купівельній спроможності населення.

Аналіз політичного оточення і правових аспектів дозволить фірмі встановити для себе допустимі кордони дій у взаєминах з іншими аспектами правової системи.

Політико-правова складова для даної компанії поміщена в законах і нормативних актах, регулюючих торгівельну діяльність в м. Запоріжжя, ввезення товарів з-за кордону, виїзд фахівців для роботи на підприємствах постачальників.

Вивчення соціальної компоненты макрооточення дозволяє з'ясувати рівень життя населення, його відношення до якості життя, цінності, що розділяються ними, тенденції і спрямованості в моді і тому подібне

Аналіз науково-технічного і технологічного розвитку суспільства дозволяє вчасно відмітити і почати застосовувати в практиці досягнення сучасної науки і техніки в області реклами, управління, доставки, продажу, а також в області інформаційного забезпечення, що може стати значною конкурентною перевагою.

Безпосередньо на комерційну діяльність фірми розвиток науково-технічного прогресу в області виробництва вплив не надає; цей чинник значимий лише для фірм, що виробляють продукцію, яку реалізує компанія.

Основу аналізу найближчого оточення фірми складає конкурентний аналіз середовища, який зазвичай будують на використанні так званої моделі п'яти сил М. Портеру. Згідно цієї теорії на діяльність фірми роблять вплив п'ять сил:

    конкурентна боротьба усередині галузі;

    загроза появи товарів і услуг-субститутов;

    здатність постачальників диктувати свої умови;

    загроза появи нових конкурентів;

    здатність покупців диктувати свої умови.

В даний час на території м. Запоріжжя і області в цілому, діє величезне число організацій, що займаються аналогічною торгівлею меблями. Серед них можна виділити:

-       конкурентів-гігантів (таких як меблевий салон «Гранд»), різних видів меблів, як імпортних, так і вітчизняних, що займаються продажем;

-       фірми, що займаються реалізацією лише одного вигляду продукції (наприклад, фірма «Коріна», що займається продажем лише кухонних меблів);

-       магазини, що реалізовують продукцію лише одного виробника (наприклад, магазин АТ «сходня-меблі»), часто вони підзвітні фірмі-виробникові, або меблевій фабриці належить частина акцій або статутного капіталу таких фірм;

-       середні фірми, як ЧП «Меблі +», різносторонні інтереси, що мають, на ринку;

-       виставкові організації;

-       фірми, які самі займаються виробництвом меблів, і самі її реалізують; для таких фірм характерна робота на замовлення і під розміри клієнта з виїздом майстрів додому для заміряння приміщень і в подальшому установки меблів.

Таким чином, меблевих виробників можна підрозділити:

-       за принципом географічного місця розташування на:

-       вітчизняних;

-       країн СНД (Білорусія);

-       зарубіжних (Італія, Іспанія, Польща, Чехія);

-       залежно від використовуваної сировини:

-       що виробляють меблі з натурального дерева;

-       що використовують ДСП, МДФ і штучні матеріали.

-       залежно від вироблюваної продукції:

-       вузько спеціалізовані на одному вигляді продукції;

-       виробники великого всілякого асортименту.

Структуру споживчого ринку меблів в Запорізької області складають всі сім'ї, що мають власне житло і прагнучі придбати добротні і надійні меблі. Їх переваги представлені на малюнку 2, при цьому:

    1/3 частина покупців меблів – віддають перевагу продукції імпортного виробництва;

   
2/3 покупців меблів – набувають меблів вітчизняного виробництва, орієнтуючись на її відносну дешевизну.

При цьому більше половини всіх покупців меблів вважає за краще набувати не гарнітур цілком, а комплектувати набір за своїм смаком і відповідно до площі приміщень. Об'єми покупок таких комплектованих наборів представлені на малюнку 2.1. [42, c. 236]

80 % від групи споживачів меблів, складають сім'ї высоко­опла­чиваемых фахівців:

-      підприємців;

-      банківських службовців;

-      чиновників.

Существенно, що меблевий сегмент ринку в Запорізької області постійно зростає, особливо доля меблів середньої вартості, що обумовлене:

-            стабільною якістю меблів;

-            особливостями структури споживчого ринку;

-            доступною ціною.

Дана компанія ЧП «Меблі +» займає на ринку серединне положення, тобто вона реалізує продукцію за середніми цінами і має не найбільший і не найменший об'єм реалізації продукції. Основний упор в роботі фірми робиться на реалізацію лише якісної продукції, для цього розроблена система контролю якості безпосередньо на підприємствах-виготівниках представниками компанії.

В цілому, меблева галузь знаходиться у стадії зрілості. Це спричиняє за собою необхідність удосконалювати методи менеджменту. Всі фірми підтримують середній рівень цін і конкурують по таких параметрах як реклама, обслуговування, якість продукції, додаткові послуги і тому подібне У меблевій галузі конкуренцію не можна назвати жорсткою, оскільки попит на меблеву продукцію зростає швидкими темпами. В той же час методи додатково стимулювання покупців швидко копіюються конкурентами, і доводиться докладати немало зусиль для збереження положення в галузі.

Кількість фірм, прагнучих в галузь, до цих пір зростає, оскільки галузь залучає великим рівнем прибутку, і зростаючим попитом на продукцію. Фірми, що знов прийшли в галузь, пропонують продукцію за нижчими цінами. Така тенденція може привести до непропорційності зростання споживчого попиту і пропозиції в цілому по галузі, що небажано для компанії ЧП «Меблі +».

Для подолання такої негативної ситуації, крупні «фірми-лідери» галузі прагнуть до об'єднання в концерни і подібні до них організації з метою не допускати в галузь додаткових конкурентів. До переваг об'єднання можна віднести:

    економію засобів при великомасштабних постачаннях;