Розвиток кредитування малих форм господарювання

 Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився уже у новій пореформеній Україні - у реформах типу шокової терапії. Розпочався новий, другий етап і у розвитку малого підприємництва. 1992 рік - рік шокової терапії - характеризувався самими високими із кінця 80-х років темпами росту числа малих підприємств (більш ніж у два рази) та чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін та введення податкового пресингу надзвичайно підірвали фінансову основу малого підприємництва. Стрімка інфляція привела, з одного боку, до знецінення заощаджень населення, а з іншого - до різкого збільшення відсоткових ставок банківського кредиту. Це викликало справжній параліч інвестиційної діяльності, який, на жаль, не подоланий і понині.

Статистичні дані свідчать, що абсолютним лідером у збільшенні числа МП стала сфера науки та наукового обслуговування. В ній число МП зросло більш ніж втричі.

За досить поширеною думкою, модель шокової терапії була мало конструктивною для швидкого і ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, для сфери малого підприємництва. Проте слід визнати, що в умовах активізації ринкових реформ МП продемонстрували і свої позитивні можливості. Найважливішими функціями МП за умов шокової терапії стали соціальне демпфування, забезпечення виживання значних верств населення за умов гострої кризи завдяки самозайнятості, надання можливості одержання додаткових (здебільшого і формальної зайнятості) засобів до існування.

Замість свого роду годівниці із сильним кримінальним відтінком, що було властиве періоду перебудови, у сфері МП почало утворюватися нормальне конкурентне про-ринкове середовище, що характеризувалося боротьбою малих підприємств за виживання на основі підвищення якості і асортименту товарів та послуг. Зазначене, правда, не означає, що кримінальні структури залишили малий бізнес у спокої. [42, c. 107]

Феноменальний ріст кількості МП в 1992 р. має своє пояснення. Швидкий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва став відповідною реакцією на підрив початкової фінансової бази. Ліберизація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР та зняття заборони на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якої торговельної діяльності.

До позитивної ролі торговельної та посередницької діяльності МП необхідно віднести і їх участь у створенні нових господарських зв`яків. Ініційована ліберизацією цін та рядом інших факторів (скорочення позицій ВПК, втрата ринків країн Східної Європи та більшості країн колишнього СРСР) повне “закупорення” раніш усталених каналів взаємозв`язку між виробниками, постачальниками і торгівлею відкрила широке поле для діяльності малих фірм по постачанню і реалізації продукції.

Звичайно, для нових господарських зв`язків у повному обсязі потрібен новий технологічний каркас економіки із відповідними ринковими, високоефективними каналами руху товарів від виробників до споживачів. У стратегічному плані задача створення такого каркасу малому бізнесу не під силу, так як вимагає багатьох років і величезних капітальних вкладень.

Проте малий бізнес зміг відіграти роль каталізатора перших кроків руху до нової системи внутрішньо кооперативних зв`язків в українській економіці. Крім того, він виконав роль амортизатора, який зберіг багатьох підприємств від неминучого краху із-за розриву попередніх, хоч і неефективних, але все ж працюючих господарських зв`язків.

Ривок малого підприємництва у бік торговельної та посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий пресинг. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податкової системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення у практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинно було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгнення. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм державної податкової політики, направленої на вилучення до 70-90% доходів малих підприємств. При цьому, уряд і не розраховував на те, що хто-небудь буде відразу ж сплачувати податки у повному обсязі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховання доходів від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтовані на роботу із важкоконтрольованими готівковими засобами, відкривали великі можливості для уникнення від податків.

В цілому ситуація 1992 р. може характеризуватися загальноприйнятим терміном “грюндерство”. (Грюндерство - гарячково-квапливе заснування підприємств, акціонерних товариств із спекулятивною метою). [56, c. 47]

Мале підприємництво було складовим елементом цього масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, крупні приватні і напівдержавні акціонерні товариства виникали в Україні у неймовірній кількості. Люди вперше у життя одержали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніш було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації у поєднанні із розвалом  державних, перш за все бюджетних підприємств і організацій, з надією одержання високих доходів від достатньо простих видів робіт і послуг не могли не породити  великомасштабного грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології у їх додатку до очевидної для України ситуації кардинального суспільного перелому.

Ілюстрацією до вищенаведеного може слугувати масова поява ефемерних фермерських господарств у несприятливих кліматичних умовах і на низькоякісних грунтах, де з точки зору економічної доцільності таких господарств в принципі не може бути навіть у самій розвинутій ринковій країні. Більшість малих підприємств виникли не в силу економічної доцільності, не маючи якої-небудь програми довгострокового розвитку, а тільки із надії, мрії їх організаторів на достатньо абстрактне “краще життя” (в основному у стилі привабливих трафаретів суспільства вільного підприємництва і загального споживання). У певному розумінні психологічні очікування швидкого процвітання домінували над тверезим економічним розрахунком і навіть здоровим глуздом.

Саме цим пояснюється феномен бурної появи численних приватних наукових фірм в умовах надзвичайно швидкого згортання будь-якого попиту на наукову продукцію із-за загостреної інвестиційної кризи, спаду інноваційної активності і фантастичного дефіциту бюджетів усіх рівнів. Психологічно це явище пояснюється ще й тим, що наукова діяльність, особистість дослідника протягом багатьох попередніх десятиліть  були в стані явної незатребуваності. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового стану, у якому вони перебували в державних академічних, галузевих та інших наукових закладах в 70-ті і у 80-ті роки.

Грюндерство, як свідчить історичний досвід, завжди обмежене у часі. Уже до 1995 р. виявилися практично вичерпними ніші і можливості надприбутків від торговельно-посередницької діяльності. Більшість із тих МП, що виникли як торговельно-посередницькі або, наприклад, науково-консультативної орієнтації припинили своє існування, або диверсифікувалися. Така тенденція закономірно повинна була генерувати нові тенденції у розвитку малого бізнесу в Запорізькій області. Визначився черговий, третій етап якісних змін у динаміці й структурі малого підприємництва, який супроводжувався, як було відмічено вище, значним скороченням приросту кількості МП. [66, c. 162]

Головними причинами призупинення росту кількості малих підприємств на даному етапі були  різке звуження сфер, які характеризувалися легкою досяжністю високої доходності, вичерпання психологічних очікувань необмежених фінансових можливостей самостійної підприємницької діяльності. В нормальній ринковій економіці мале підприємництво у більшості випадків і за доходністю, і за межами потенційних можливостей поступається середньому і великому бізнесу. Воно йде слідом за ними у ролі хоч і цілком гідного, але все  ж аутсайдера.

В економіці України стала відслідковуватися тенденція до нової ринкової концентрації і централізації капіталів, а також самої господарської діяльності. Отримав розвиток процес поглинання підприємств. Часто найбільш рентабельні малі підприємства стають першою жертвою таких поглинань. Наприклад, у Києві на місці ще недавно чисельних індивідуальних торговельних палаток виникли добре оформлені торговельні павільйони, що належать тій чи іншій  крупній фірмі. Менш рентабельні МП також не витримують економічної конкуренції із середніми та великими фірмами та вимушені згортати свою діяльність.

В цьому розумінні на нинішньому етапі українських реформ процеси централізації і концентрації капіталів також протистоять збільшення чисельності МП. Але у майбутньому, як ми вважаємо,  нові крупні і середні підприємства будуть самим активним чином стимулювати створення нових МП у структурі нових господарсько-технологічних ланцюжків

На кардинальне сповільнення приросту кількості МП в середині 90-х років вплинуло і завершення перереєстрації малих підприємств. Діючі МП в ході перереєстрації приймали нові організаційні форми, а ті що призупинили свою роботу - просто ліквідувалися. Фактор перереєстрації і ліквідації не працюючих підприємств у повній мірі проявив себе в 1995 р.

Сповільнення темпів росту кількості нових МП пояснюється ще й тим, що не проявив свою силу - і в економічному, і в соціальному плані - таких могутній фактор збільшення кількості малих підприємств, як ріст безробіття. Незважаючи на всі прогнози її стрімкого збільшення, аж до 1977 р. офіційне безробіття залишалося на рівні 3-4% економічно активного населення. Реальне безробіття може бути на порядок вище, на що вказують альтернативні розрахунки експертів профспілкових об`єднань, міжнародних організацій тощо.

Найбільш суттєвим негативним моментом була і залишається криміналізація малого підприємництва. [67, c. 90]

Різкий спад темпів приросту кількості МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Можна констатувати, що останніми роками щодо МП українським урядом проведена політика помірно-жорсткої стабілізації: з одного боку, спостерігалося значне сповільнення темпів росту кількості МП, але, з іншого боку, дана політика мала виражений санаційний характер. В країні формується принципово нова економічна ситуація, у якій МП почали відігравати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці. Політика державної підтримки МП здійснювалася на основі податкових пільг, створення (хоч ще і в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнес-парків, налагодження ефективної координації в цій галузі між національним центром і регіонами, а також з місцевими органами влади.

Малі підприємства у боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складнощів ринку. Так, для підвищення своєї життєдіяльності МП активно диверсифікують господарську і інвестиційну діяльність. Більше половини МП неторгового профілю мимо основної діяльності займається ще й торгівлею як нескладною, але відносно прибутковою діяльністю із швидким строком оберненості капіталів.

В цілому ж, ми вважаємо, що новий ривок у динаміці кількості МП, у збільшенні їх макроекономічної ваги по всіх показниках неминучий. Його слід очікувати по мірі нагромадження передумов для формування цілісної системи ринкового господарювання, рішучих кроків в галузі демонополізації економіки, дебюрократизації управління і, звичайно, загального переходу до фази пожвавлення і підйому виробництва та виробничого інвестування.

Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій росту українського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності вимагається активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. В першу чергу у підтримці має потребу сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Настійною необхідністю є декриміналізація малого бізнесу. Надзвичайно важливо також розширення інноваційної і наукової діяльності МП в інтересах розвитку всіх сфер української економіки. Початок реального підйому в економіці дасть змогу перейти до четвертого етапу дійсно ринкового розвитку українського малого підприємництва.

Таким чином, аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Запорізькій області свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може призвести до згортання (в основному через подальшу тінізацію) цього сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Через це і виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. [68, c. 248-249]

Створення відповідних правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці.

Розв’язання існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Запорізькій області, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики в галузі сприяння малому підприємництву. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25-30% ВВП. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо підтримки малого підприємництва.

 Вирішення цього завдання, на нашу думку, має зосереджуватися на таких основних напрямах.

 По-перше: створення відповідної нормативно-правової бази, а саме:

                    прискорення прийняття Закону України “Про малий бізнес”, який визначав би загальні правові, організаційні та економічні засади підтримки малого підприємництва, дав би єдине тлумачення відповідних термінів, визначив би основні напрями державного регулювання та підтримки малого підприємництва;

                    розробка та прийняття Закону України “Про приватну власність”, мета якого полягає у визначенні правових засад приватної власності, забезпеченні правового захисту та недоторканості приватної власності;