Розвиток кредитування малих форм господарювання

                    розробка та впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

                    внесення відповідних змін та доповнень до законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність” тощо.

 По-друге: вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед:

                    розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

                    впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій;

                    розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб’єктів підприємництва;

                    удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об’єднань малого підприємництва.

 По-третє: формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно:

                    внести зміни та доповнення до Закону України “Про систему оподаткування” та інші закони, в яких передбачити: скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб’єктів малого підприємництва;

                    передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць;

                    створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;

                    розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

                    впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

                    забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов’язань;

                    впровадити віднесення на собівартість витрат, пов’язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;

                    ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;

                    впровадити механізм використання незв’язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;

                    визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги. [13, c. 65-66]

 По-четверте: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед:

                    відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб’єктів малого підприємництва, використовуючи метод вибіркового обстеження;

                    розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва;

                    створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;

                    проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;

                    організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків;

 Формування державної політики щодо підтримки малого підприєм-ництва, визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише “об’єктивною необхідністю” переходу до ринку, а й невід’ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-економічних перстворень в Запорізькій області. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетвореньтагарантом їх незворотності. [60, c. 109-110]

1.3 Організаційно-економічні проблеми розвитку малого бізнесу

Як специфічна форма організації виробництва підприємство малого бізнесу має тільки йому властиві риси організації виробничого процесу, структуру управління, систему обліку і звітності.

 Основними показниками оцінки роботи  малого підприємства в нинішніх умовах є:

                   натуральний випуск, в тому числі у номенклатурі;

                   виручка і обсяг реалізованої продукції у ринкових цінах;

                   середньоспискова чисельність працівників, в тому числі тимчасово залучених;

                   фонд оплати праці робітників;

                   доход (прибуток).

 Розвиток підприємств малого бізнесу потребував виділення  у самостійний розділ відповідної науки “Організація праці і заробітної плати на підприємствах”.

Специфікою організації праці на підприємствах малого бізнесу є неповна зайнятість працюючого персоналу протягом дня, тижня, місяця, кварталу. Це визначає порівняно невелику потребу у чисельності постійних працівників. Так, при середній чисельності працівників малого підприємства у промисловості 15 осіб частка постійних працівників в середньому складає 18%, тобто не більше 3 осіб.

Іншою специфікою малого підприємництва є залучення працівників зі сторони за договорами підряду та іншими договорами, на умовах вторинної зайнятості для виконання разових робіт технічного, технологічного, правового, консультативного характеру. Частка цієї категорії працюючих у промисловості становить в середньому 11,5%, а в агропромисловому секторі економіки - 12,7% загальної чисельності.

Оскільки робота малих форм господарювання характеризується частою зміною номенклатури випуску продукції і використанням універсального обладнання або системи машин, їм необхідні працівники широкого профілю, які суміщають знання і вміння виконувати багатофункціональне коло робіт, поєднувати основні операції з роботами по технічному обслуговуванню обладнання, енергомеханічних систем, вміння працівників апарату управління виконувати основні технологічні операції. Вельми доцільним серед персоналу малого підприємства уважається наявність посвідчення на право водіння автомобіля, знання іноземної мови, наявність спеціальності товарознавця, експедитора тощо. [71, c. 84]

Умови ринкового господарювання гостро поставили проблему виконання договірних зобов`язань, зрив яких погрожує крупними грошовими штрафами і розривом ділових стосунків між партнерами. Погроза грошових санкцій заставляє підприємців розглядати проблему стимулювання у плані заохочення виконання виробничих завдань і покарань у вигляді грошових штрафів осіб і виробничих колективів, які допустили невиконання цих завдань.

У соціалістичній системі господарювання ситуація з невиконанням виробничих завдань вирішувалася через систему депреміювання, за якої  розміри премій знижувалися або премія не виплачувалася зовсім при невиконанні встановлених показників  або умов преміювання. Джерелом виплат як прямої заробітної плати, так і премій є фонд заробітної плати. Самі факти депреміювання, особливо для робітників, були вкрай рідкісні, завжди знаходилися виправдовуючі робітника обставини, так що говорити про депреміювання як антистимулюванні не приходиться.

Оскільки капіталістична система антистимулів перебувала у протиріччі до соціалістичних принципів оплати, у структурі системи оплати останніх відсутнім був штраф як міра економічного примусу.

Виходячи із переліку товарів та послуг - продукції підприємств малого та середнього бізнесу, більшість малих підприємств можна віднести до виробництв, які випускають продукцію у масовій кількості (пиломатеріали, тара, фурнітура, взуття, хлібопродукти тощо) або за індивідуальними і груповими замовленнями (виготовлення дверей, вікон-них блоків, кованих решіток жалюзі, крісел, кошиків, відер, діжок тощо). Процесс поділу праці у будь-якому суспільному виробництві, а виробництво на малих підприємствах не залежно від форми власності є суспільним, припускає у принциповому плані виділення трьох спеціалізованих видів праці:

1.                 основних робітників з технологічної відозміни предметів праці;

2.                 допоміжних робітників по забезпеченню процессу виробництва;

3.                 управлінського персоналу по виконанню різноманітних функцій управління.

 Менеджмент - це наука і мистецтво ведення економічної справи, це  почуття господаря стану і бережливе відношення до персоналу, виключення жорсткого адміністрування та успішне досягнення цілей через залучення і інтерес учасників справи. Менеджерів майже не цікавить, що відбувається за ворітьми фірми. Виробник - король. Девіз - “продавай і тікай”. [94, c. 38]

На великих і середніх підприємствах для виконання функцій управління створюється аппарат управління. Малі підприємства із-за невеликого обсягу таких робіт спеціальний аппарат не створюють, а користуються послугами тимчасово залучених працівників або спеціалізованих фірм, а також консалтингових контор.

Як приклад, перелік виконавців функцій управління стосовно до специфіки малих підприємств наведений у таблиці 1.

Із даних таблиці 1 видно, що практично виконання всіх функцій управління “винесено” за рамки малого підприємства. Цей висновок можна зробити і стосовно допоміжних робітників, число яких в штаті малого підприємства здебільшого невелике і обмежується вимогами норм охорони праці та техніки безпеки, протипожежної безпеки, оперативного контролю за працюючим обладнанням. Більшість же функцій допоміжного обслуговування виробництва - прибирання відходів і приміщень, чищення і мащення, технічне обслуговування, наладка обладнання тощо - покладається у порядку розширення функцій на основного виконавця або на договірній основі шляхом залучення робітників з погодинною оплатою праці, співробітників пусконалагоджувальних фірм тощо.

Стосовно до конкретного малого підприємства по випуску меблі плівки, де працюють 15 осіб, розподіл чисельності за виконуваними функціями  наведений у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Типовий склад управління промисловим підприємством, що здійснює збут своєї продукції