Розвиток кредитування малих форм господарювання

7. Постановка на облік у міському управлінні статистики та отримання ідентифікаційного коду суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій.

8. Постановка на облік в районній податковій інспекції.

9. Закриття тимчасового рахунку в банку та відкриття постійного рахунку.

10. Отримання дозволу у відділі дозвільної системи районного відділу внутрішніх справ для виготовлення печатки та штампів.

11. Виготовлення печатки та штампів. [16, c. 180-182]

 Як бачимо, процес підготовки та реєстрації потребує значної кількості документів і значного часу на їх оформлення. Крім того, розмір зборів за державну реєстрацію встановлюється у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян та ще й в залежності від сфери підприємницької діяльності. Постійні зміни у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян приводить до нестабільності цих зборів.

Нестабільність та протиріччя прийнятих правових документів часто призводить до необхідності перереєстрації малих підприємств, що, з одного боку, ускладнює діяльність підприємств, а з другого, є методом додаткового вилучення коштів з малого підприємства.

 Витрати, пов’язані із створенням і реєстрацією малих підприємств, можна поділити на дві складові:

                    змінні витрати (придбання обладнання, оренда приміщень, найм робочої сили тощо), які обумовлені контрактним видом діяльності підприємства, його місцем знаходження;

                    постійні витрати, які пов’язані з виконанням обов’язкових процедур в процесі реєстрації: внесення частини до статутного фонду, підготовка та нотаріальне засвідчення засновницьких документів, збір за державну реєстрацію, сплата органам статистики, держпожежнагляду, санепідемнагляду тощо.

Середня вартість здійснення окремих етапів державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності складає:

                    нотаріальне засвідчення документів -10…70 грн.;

                    плата за отримання ідентифікаційного коду -20…40 грн.;

                    плата за відкриття рахунку в банку - 90…180 грн. (у деяких банках безкоштовно);

                    плата за отримання дозволу для виготовлення печатки та штампів – 20…50 грн.;

                    плата за виготовлення печатки, штампу - 100…150 грн.

 При цьому витрати, які теоретично повинні бути однаковими, суттєво відрізняються для різних категорій підприємств і регіонів. Тим самим встановлюються різні умови входу різних категорій підприємств на ринок. Досить часто, органи реєстрації самостійно ускладнюють процес реєстрації шляхом вимагання додаткової інформації (документів), які не передбачені діючим законодавством, а також наданням одних і тих же документів в різні інстанції.

Недосконала організаційна структура реєстраційних органів, відсутність єдиного методичного центру в країні з питань реєстрації та легалізації суб’єктів підприємництва призводять до порушення системного підходу при вдосконаленні реєстраційних процесів.

Система ліцензування, яка передбачає надання дозволу на окремі види підприємницької діяльності, уже сама по собі є одним із суттєвих бар’єрів, які обмежують розвиток підприємництва, в тому числі і малого. [5, c. 86]

Для подальшого послаблення адміністративного тиску при ліцензуванні було б доцільно:

а) розробку положення (інструкції) про ліцензування конкретних видів діяльності проводити відповідними відомствами спільно з корпоративними і громадськими організаціями (об’єднаннями) підприємців;

б) забезпечити позавідомчий (за винятком особливих випадків, пов’язаних з безпекою держави) порядок видачі ліцензій через систему спеціальних ліцензійних органів, діючих на основі законодавства, положень про ліцензування з залученням незалежних експертів;

в) встановити відповідальність ліцензійних органів і посадових осіб за порушення порядку видачі ліцензій і необґрунтоване позбавлення (або тимчасове зупинення дії) ліцензій, включаючи компенсацію фінансових і моральних втрат, у тому числі втрачену вигоду;

г) прийняти єдину ставку ліцензійного збору на всі види діяльності в розмірі її так званої собівартості.

З метою подолання негативних явищ, які мають місце в процесі реєстрації та ліцензування, Указом Президента України №104/97 від 07.02.97р. створена Ліцензійна палата України, на яку покладено завдання:

                    узагальнення практики застосування законодавства з питань ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб’єктів підприємництва, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

                    методичного керівництва роботою, пов'язаного з ліцензуванням та реєстрацією;

                    координація роботи органів, що здійснюють ліцензування та реєстрацію;

                    контролю за додержанням порядку видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій та державної реєстрації суб’єктів підприємництва органами, що виконують ці функції.

Як показує практика, значні труднощі у діяльності підприємств малого бізнесу створюються зайвим, а значить непотрібним втручанням контролюючих органів. Нині контрольно-ревізійні функції виконують десятки різних контролюючих органів. Кожен із них діє за власними нормативними та інструктивними документами, якими встановлюються методи, порядок, і періодичність контролю, що не погоджені і не скоординовані між собою. Дуже часто різні контролюючі органи інспектують одні і ті ж документи, і ці дії носять безсистемний характер, що дезорганізує роботу суб'єктів малого бізнесу, веде до непродуктивних затрат праці і зниження активності підприємств. [17, c. 72]

Неузгодженість в діях органів контролю призводить до того, що суб'єкти малого бізнесу підлягають за короткий строк багаторазовим перевіркам. Підприємці в своїй більшості не мають достовірної та достатньої інформації про права та повноваження контролюючих органів і не можуть відстояти свої інтереси.

Таким чином, діюча неефективна та трудомістка система контролю діяльності суб'єктів малого бізнесу є одним із адміністративних бар'єрів для нормального функціонування підприємств.

 З метою її удосконалення доцільно:

                    визначити граничний перелік контролюючих органів;

                    встановити регламентні строки, періодичність та послідовність контрольних перевірок;

                    розробити єдиний механізм відповідальності контролюючих органів та посадових осіб за порушення, які мали місце під час перевірок;

                    забезпечити підприємців нормативними документами, які регламентують діяльність відповідних контролюючих органів.

1.2 Становлення та особливості розвитку малого бізнесу

Аналіз стану малого підприємництва в Запорізькій області свідчить про те, що останнім часом відбуваються суттєві зрушення у розвитку цього сектора ринкової економіки.

Разом з тим, головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Запорізькій області є:

                    неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб’єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку. Про це, зокрема, свідчить той факт, що неухильно зменшується питома вага діючих малих підприємств до кількості зареєстрованих.

                    відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як і підприємництва в цілому. Недостатньо врегульовані відносини суб’єктів підприємницької діяльності з органами влади і управління, відсутній законодавчий механізм державної фінансової підтримки малого підприємництва, немає єдиного трактування понять: “підприємництво”, “малий бізнес”, “суб’єкти підприємницької діяльності” тощо;

                    обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів. Багато малих підприємств не розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

                    недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо. [38, c. 87-92]

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести передусім такі:

                    обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв’язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;

                    вкрай незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів.

Разом з тим, малий бізнес в Запорізькій області має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

                    низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;

                    низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

                    прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзинга, субпідряду тощо, а у нас це відсутнє);

                    поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;

                    відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

                    відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон’юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

                    практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

                    недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку в Запорізькій області, на якому діють суб’єкти малого підприємництва, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

Зовсім інша (якщо не сказати - протилежна) ситуація спостерігається сьогодні в економіці Запорізькій області. В цілому правове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає, на жаль, дедалі несприятливішим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталу з одночасним встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній й відповідних монопольних угруповань. [48, c. 176-177]

Етапи розвитку малого підприємництва в Запорізькій області. У реформуванні української економіки ще з часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль засновника нової  системи господарювання. Домінуючий нині приватний сектор зародився саме у сфері малого бізнесу.

Для поглибленого аналізу нинішньої ситуації у розвитку українських МП слід критично розглянути деякі сторінки їх “новітньої історії”.

Українське мале підприємництво у своєму розвитку за останні 17 років пройшло три етапи і перебуває у фазі входження у четвертий етап.

Перший і найбільш яскравий з них спостерігався за часів колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету...“золотий вік” малого підприємництва.

В цей період відбувалося досить швидке і легке нагромадження капіталів, розвивалося виробництво дефіцитних товарів широкого вжитку і сфера дефіцитних на той час побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування тощо.

Прихованою стороною “золотого віку” було й те, що малі підприємства виконували роль каналу перекачування ресурсів командно-керованих держпідприємств у тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдо-ринкового підприємництва. Самий печальний наслідок такого перекачування полягав у тому, що засоби, які нагромаджувалися (і нині нагромаджуються) у малому підприємництві методом дограблення державного сектора, за невеликим виключенням, практично назавжди уходили із сфери нагромадження і не використовувалися для розвитку національного виробництва та його інфраструктури.

Звичайно, у розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. За роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко підтриманий урядом процес бурного розвитку кооперативного руху. І роздержавлення, і навчання широких верств населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.

Проте не можна не помітити, що “золотий вік” малого бізнесу і поставлені йому функції прискорювача реформ у більшості випадків виявилися у жорсткому протиріччі з іншими напрямками економічних перетворень, а точніше - з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, із опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального керівництва якимсь чином обмежити можливості одержання дутих доходів від різниці між фіксованими цінами державного сектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату. [59, c. 88-89]