Сучаснi вимоги до особистостi вчителя загальноосвiтньоi школи

     Таким чином, імідж як зовнішній образ  є органічним поєднанням зовнішнього вигляду і соціальної ролі, яка описує очікувану поведінку людини відповідно до її статусу, це процес творення образу людини шляхом паралельної передачі інформації про неї іншим людям двома каналами: засобами зовнішнього вигляду й поведінки, а також через зміст своїх соціальних характеристик. 

     Зовнішній вигляд вихователя повинен бути естетично  виразним. Неприпустиме недбале ставлення  до своєї зовнішності, але й неприємна  надзвичайна до неї. Естетична виразність вчителя відображається в тому,  наскільки привітним є вираз його обличчя, у зібраності, стриманості рухів, виправданому жесті, поставі та ході. У кожному русі вчителя діти повинні відчувати стриману силу, впевненість в собі. Наскільки вчитель привітний, спокійний, впевнений як людина, настільки він найбільш сильний як вихователь.

     Привабливим є імідж тієї людини, у якої всі  складові її особистості перебувають  в гармонії. Гармонія в души породжує внутрішню рівновагу і спокій. Імідж грає велику роль у створенні загального враження вчителя. Педагогу важливо усвідомлювати, що успішне навчання прямо пов’язане з тим, як його сприймають учні. Тобто успіх вчителя залежить від його зовнішнього вигляду, від професійного іміджу, від поведінки. Візуальна привабливість, чарівність полегшують спілкування з учнями, негативне сприйняття створює психологічний бар’єр, ускладнює спілкування. Зовнішність педагога як правило викликає пильну увагу вихованців.

     Головна вимога до вбрання – скромність, елегантність, відсутність надмірності, гарний смак. Вибір, який робить вчитель, моделюючи власний професійний імідж, створює певне враження про те, що він із себе становить та що сам про себе думає.

     Вчителю необхідно аналізувати свій гардероб, зачіску, макіяж, жест, мову, та скоректувати все це згідно вимог та етикету, які суспільство ставить до роду його діяльності. Викладачеві слід зважати на особливості його професії, власної зовнішності, віку, характеру. Стиль одягу переважно діловий, вбрання зручне, практичне, що не відволікає від роботи.

     Вчитель завжди повинен бути для учнів зразком смаку та поведінки. Жінкам-вчителям неможна одягатися у занадто відкрите вбрання. Повинні переважати стримані кольори та класичний покрій та непомітні аксесуари, щоб не відволікати увагу учнів від уроку. Макіяж лише для того, щоб підкреслити природну красу та трохи скрити недоліки, зважаючи на індивідуальні особливості обличчя. Зачіска також не повинна домінувати, а лише логічно завершувати образ. Яскраві прикраси та біжутерія недоречні. Отже, прикраса та косметика можливі лише з урахуванням почуття міри та розуміння обстановки.

     Отже, одяг повинен відповідати головним вимогам професійної етики, серед  яких головне акуратність та раціональність.

     Красі, виразності зовнішності вихователя допомагає постава. Вона підкреслює внутрішню гідність особистості. Всі рухи повинні привертати увагу своєю вишуканістю та простотою, бути стриманими елегантними, нерізкими.

     Міміка  педагога, вираз обличчя нерідко  впливають на учнів сильніше, ніж  слова. Вираз обличчя повинен  відповідати характеру мовлення, відносин. Типова педагогічна міміка – суворий, сильний вираз обличчя. Головне у міміці й жестах – природність, органічність. Перевага віддається стриманим жестам, ніж занадто бурним.

     Етика відносин. Не менш естетики костюму  вчителя важлива етика відносин з учнями. Спілкуючись із вихованцями у будь-якій обстановці, формальній чи неформальній, вчитель повинен пам’ятати, що він перш за все вчитель. Треба не забувати поважати своїх колег, якщо у спілкуванні з учнями мова йде про них, що лише підвищить вчительський авторитет.

     Отже, необхідне поєднання внутрішньої  та зовнішньої краси, та прагнення до естетичної виразності свого зовнішнього  вигляду повинне бути у кожного  вчителя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                           

                                                        
 
 

                                                    ВИСНОВКИ 

     Особливі  професійні та суспільні функції  вчителя, необхідність завжди бути на очах широкої громадськості висувають високі вимоги до особистості вчителя, його морального обличчя. Вимоги до вчителя – це імперативна система професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність лише наполовину побудована на раціональній технології, інша її половина – мистецтво. Тому вчитель повинен не тільки володіти певними професійними якостями, знаннями та вміннями; суттєвим фактором є наявність педагогічного покликання. Це комплексне поняття, яке вміщує в себе  вміння спілкуватися з людьми, переважно дітьми, вміння зазирнути у внутрішній світ учнів, впливати на них за допомогою слова, бути терплячим та розуміючим, емоційно стійким, володіння педагогічними здібностями (дидактичні, організаторські, перцептивні, сугестивні,  комунікативні, дослідницькі, науково-пізнавальні). Деякі якості можна виховати в себе, деякі даються від природи, але всі педагогічні здібності не проявляються та не діють ізольовано, вони тісно пов’язані між собою та доповнюють одне одного, що дає можливість компенсувати відсутні або слаборозвинені здібності іншими якостями особистості або особливостями психічних процесів.

      Педагогічна майстерність – це мистецтво виховання  та навчання учителя, яке виражається насамперед в умінні так організувати навчальний процес, щоб при всіх, навіть найбільш несприятливих умовах добиватися потрібного рівня вихованості, розвитку й знань учнів. Вчитель-майстер досконало володіє сучасними методами викладання. Одним з важливих ознак педагогічної майстерності є високий рівень педагогічної техніки вчителя. Мистецтво й майстерність педагога саме й полягає в умінні поєднувати сердечність з мудрістю.

     Оскільки  педагогічна діяльність по своїй  природі творча, вона вимагає творчого підходу, креативність мислення, нестандартних, оригінальних підходів.

     Виховна сила особистості педагога полягає в тому, наскільки органічно зливаються  в ньому вчитель і вихователь.

     Професійні  якості вчителя невіддільні від  особистісних. Серед них виступають: справедливість, душевна чуйність, гуманізм, педагогічний такт, вимогливість, людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, повага до людей, висока моральність, врівноваженість та інш.

     Педагогічний  такт – частина майстерності вчителя, це вміння вчителя налагоджувати педагогічно доцільний тон і стиль у спілкуванні з учнями.

     Почуття гумору – більш важлива риса, ніж це здається на перший погляд. Воно допомагає знаходити спільну мову з учнями, допомагає подолати непорозуміння та конфліктні ситуації, нейтралізувати напругу під час навчально-виховного процесу.

     З боку педагога важливим є вміння вдало поєднувати офіційні та неофіційні відносини у спілкуванні з учнями. Вміння діяти залежно від ситуації, враховуючи специфічні обставини, відчувати настрій аудиторії – важлива риса, яка допомагає вчителеві порозумітися з учнями, є потужним засобом впливу.

     Мовлення  вчителя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження  і самоутвердження його особистості. Мовлення може бути інструментом продуктивного розв’язання педагогічних завдань, засобом спілкування, здійсненням впливу на учнів, сприяти активному мисленню. Для цього воно повинне відповідати вимогам культури мови, бути природним та жвавим, вчитель має виловлюватися стисло, лексично і граматично вірно.

     Зовнішність вчителя є вагомим фактором у формування в учнів поваги до нього, отже від зовнішності педагога залежить ефективність навчально-виховного процесу. Зовнішній вигляд вихователя повинен бути естетично виразним, скромним, стриманим, відповідати головним вимогам професійної етики, серед яких головне акуратність та раціональність. Головний принцип – поєднання внутрішньої і зовнішньої краси.

     Результати  навчання більшою мірою залежать від підготовки вчителя. Є дві  основні складові вчителя - майстерність і особистість. Якщо вчитель не буде ними володіти, освіта ніколи не стане потужним фактором соціального, економічного й духовного розвитку суспільства, фактором його інтелектуального відродження. Отже, необхідно формувати вчителя, що вміщає в себе всі складові.

     Завдання 1: За даними дослідження, яке проводилося у старших класах школи, було встановлення, яким якостям вчителя учні надають перевагу. На прохання вибрати з названих рис викладача найбільш суттєві, учні визначили пріоритеті таким чином: на І місце поставили справедливість, на ІІ – розумність, на ІІІ – щирість, далі були згадані пунктуальність, красномовність та охайність.

     Отже, стає зрозуміло, що перевага надається  загальнолюдським якостям вчителя  професійним. І це зрозуміло – тільки поважаючи вчителя як людину, учні будуть із задоволенням підходити до процесу навчання, що сприятиме ефективності навчально-виховного процесу і отриманню знань. 

     На  другому місті постають розумові здібності. Отже, та частина опитаних, які прагнуть перш за все отримувати знання, надають перевагу розумовим  здібностям та ерудованості педагога. Учні усвідомлюють, що можуть оволодіти знаннями тільки у педагога, який в повній мірі володіє своїм предметом.. 

     Завдання 2: Аналіз даних опитування учнів  засвідчує, що зовнішність вчителя  викликає пильну увагу вихованців. У рідких випадках проявляється байдужість до того, як він виглядає, як одягнений, оцінки неоднозначні. Більшість дуже уважно стежить за появою вчителя,  особливо коли бачать його вперше, намагаючись по зовнішньому вигляду зрозуміти, який він.

     Коли  вчитель приділяє увагу зовнішньому  вигляду, означає, що він готується до зустрічі з учнями, поважає їх та їхню думку. Цікаво, що нетерпимість по відношенню до зовнішнього вигляду вчителя демонструється в основному до педагогів, які не знайшли спільної мови з учнями.

     Отже  зовнішній вигляд вчителя та стосунки з учнями поняття взаємообумовлені. З одного боку зовнішність вчителя одразу формує певне ставлення до нього, а з іншого учні поблажливо ставляться до зовнішності, якщо вчитель користується їхньою симпатією. 
 
 
 

                                СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

1. Андреев А.А, Педагогика высшей школы / А. А. Андреев. – М.: Московский

     международный  институт эконометрики, информатики, финансов и права. 2002. –            

     С.224-228

2. Бадмаев Б. Ц. Психология в работе учителя / Б. Ц. Бадмаев. – М.: Владос. 2000. –  

      240с.

3. Борытко Н. М. Педагог в пространствах современного воспитания / Н. М.

    Борытко. – Волгоград: Перемена, 2001. — 214 с.

4. Дидро Д. Собрание сочинений / Дени Дидро. – М. : ГИХЛ. 1947. – С. 275 –   

 371.

5. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / Ян Амос Коменский. –  

    М.: Учпедгиз. 1955. – 549 с.

6. Локк  Д. Педагогические сочинения / Джон Локк. – М. : Учпедгиз. 1939. –

302 с.

7.  Макаренко  А.С. О моём опыте : Педагогические  сочинения: в 8 т /

     А.  С.  Макаренко. – М.: Академия педагогических наук. 1984. – Т.4. – С.260

8. Немирович-Данченко В.И. Из лекции о М.Н. Ермоловой // Статьи. Речи. Беседы.

    Письма. – М.: Искусство,  1952. – С.355

9. Основы педагогического  майстерства / [Безкишкина М. Т., Гавакова Т. И.

    Денисовец  Г. Ф., Кривонос И. Ф. и др.]; под ред. Зязюна И. А. – К.: Вища школа,  

    1987. –  208с.

10. Педагогическая энциклопедия: В 4 т. – М., 1965. – Т. 2. – 739 с.

11. Подласый И. П. Педагогика / И.П. Подласый. – М.: Владос. 1999. – С.230-279

12. Психолого-педагогический словарь [Текст]. – Минск.: Современное слово, 2006.  

     – 928 с.

13. Резниченко М. Г. Введение в педагогическую деятельность / М. Г. Резниченко. –

     Самара: СГПУ. 2003. – 132 с.

14. Синиця І. О. Про педагогічний такт. – К.: Рад. Шк.., 1976.–№8.–С.4

15. Смирнов С.  А. Педагогика. Педагогические теории, системы, технологии /

      С. М. Смирнов. – М.: Издательский центр «Академия». 2001.– 512 с.

16. Современная школа - Опыт модернизации - Книга для учителя - Тряпицына –