Історичний розвиток видів навчання

                                   Діяльність учителя і учня здійснюється таким чином:

Учитель	Учень
повідомляє першу дозу	сприймає першу дозу
матеріалу, пояснює В', ставить	матеріалу, осмислює ії,
контрольні питання; якщо	розуміє суть змісту;
відповідь правильна,	відповідає на питання,
повідомляє наступну дозу.	засвоює першу дозу;
Після вивчення всієї теми учитель  дає завдання на закріплення та застосування.	виконує завдання на закріплення та застосування вивченого.

 

  Перевагою цього виду навчання є високі результати навчання, бо дрібні дози засвоюються безпомилково; одержання повної і постійної інформації про ступінь і якість засвоєння навчальної програми; кожен учень працює в зручному для нього режимі, тобто відсутня проблема відповідності темпу навчання індивідуальним можливостям учня; за рахунок економії часу на процесі передання інформації учитель має змогу збільшити час постійного контролю за процесом і результатом її засвоєння.

 Недоліками програмованого навчання є обмеження розумового розвитку учня репродуктивними операціями; дефіцит спілкування і емоцій у навчанні. Крім того, не кожний навчальний матеріал піддається програмуванню. Обмеженість використання його в Україні пов'язане з труднощами матеріального характеру: практично неможливо забезпечити процес навчання у всіх школах спеціальними програмованими посібниками, збірниками вправ і задач, контрольних завдань тестового типу та іншим.

 Модульне (блочно-модульне) навчання виникло на основі  ідей і принципів програмованого  навчання. Воно передбачає таку  організацію процесу навчання, за  якої учитель і учні працюють  з навчальною інформацією, згрупованою  у модулі. Кожен модуль є завершеним  і відносно самостійним. Сукупність  модулів складає єдине ціле  при розкритті навчальної теми  чи всієї навчальної дисципліни. Зокрема, цільовий модуль створює  перше уявлення про нові об'єкти, явища, події. Інформаційний модуль  представляє собою систему необхідної  інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп'ютерної  програми.

Операційний модуль включає  весь перелік практичних завдань, вправ  і питань для самостійного практичного  впровадження одержаної інформації. Модуль перевірки результатів засвоєння  нової навчальної інформації представлений  системою питань для заліку, екзамену, тестів і творчих завдань, упорядкованих  у посібнику. Учні дотримуються вказівок і навчаються самостійно. У цьому  посібнику частково використовується модульний підхід.

 

                          Шляхи удосконалення процесу навчання

Педагогічна наука досить чітко вказує практиці основні напрями  та шляхи підвищення якості навчально-виховного  процесу.

1.Удосконалення змісту освіти з погляду його науковості, доступності, світоглядницької, політехнічної і трудової спрямованості через стандартизацію навчальних предметів, розробку і використання нових навчальних планів, програм, варіативних удосконалених підручників.

2. Інтенсифікація процесу  навчання.

Пошуки тих чи інших  шляхів і способів навчання зумовлені  особливостями та потребами суспільно-економічного розвитку. Впродовж століть суспільство  задовольняв екстенсивний підхід до організації навчання. Екстенсивний (від лат. ехtensivus — розширювальний) підхід передбачає досягнення результатів у навчанні за рахунок кількісних чинників (збільшення років навчання, кількості годин на опанування певними навчальними дисциплінами тощо).

Розвиток науки, збільшення обсягу інформації, актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства  суспільства привели до необхідності інтенсифікації навчального процесу.

Інтенсифікація (від фр. intensification — напружено, роблю) передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок якісних чинників, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Адже в процесі екстенсивного навчання можливості мозку використовуються на 15—20 відсотків. Тому збільшення ефективності використання потенційних здатностей мозку учнів і вчителів — це найперша умова інтенсифікації навчального процесу.

На інтенсифікацію навчального  процесу впливають такі чинники:

• організація навчального процесу на достатньому науковому рівні з погляду розуміння сутності навчання, його рушійної сили, логіки навчального процесу, методів, засобів, форм, типів;
• забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки вчителів;
• оптимальність змісту навчального матеріалу з погляду його доступності щодо вікових та індивідуальних можливостей школярів;
• демократизація і гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу;
• створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, теплового режимів, гігієна розумової праці);
• забезпечення модульно-рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності учнів;
• володіння вчителем інноваційними технологіями навчання, педагогічною технікою та психотехнікою;
• забезпечення високого соціально-економічного статусу вчителя в суспільстві.

                                           Основні способи інтенсифікації:

• мотивація навчання шляхом формування в учнів пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за Навчання;
• підвищення інформативності навчання, тобто збільшення обсягу знань, які засвоюються за один і той же час;
• прискорення темпу навчання, усунення непродуктивних затрат часу;
• впровадження активних методів навчання — групових, проблемних, програмованих, дослідницьких, самостійної роботи тощо;
• раціоналізація навчальної діяльності учнів, формування у них уміння вчитися, розвиток навичок читання, письма, обчислень;
• використання активних форм навчання — семінарів, співбесід, практикумів, екскурсій, нетрадиційних занять;
• використання нових ТЗН, включаючи комп'ютери, автоматизовані засоби контролю.

3. Оптимізація процесу  навчання — це вибір найкращих  його варіантів для конкретних  умов з метою отримання найкращих  результатів без перевантаження  вчителів і учнів. Існує кілька  способів вибору варіанту навчання:

• стереотипний, коли віддається перевага якомусь певному варіантові навчання;
• шлях спроб і помилок, коли вчитель вибирає варіанти навчання шляхом стихійних спроб, допускаючи помилки, без наукового обґрунтування вибору;
• оптимальний шлях, який обирає педагог за допомогою науково обґрунтованого вибору найбільш раціонального для певних умов варіанту навчання.

Учитель хоч би до якого  варіанту навчання був схильний, хоч  би як любив експериментувати, завжди повинен намагатися приймати оптимальні рішення, які дозволяють коротким шляхом досягати навчально-виховної мети. Педагогічна наука і практика визначають основні способи оптимізації процесу навчання:

• комплексне планування завдань на уроці;
• конкретизація завдань для окремого класу;
• виділення головного, суттєвого у змісті;
• вибір найкращих для цих умов методів, форм, засобів навчання;
• інтенсифікація навчально-виховного процесу;
• вибір відповідного темпу навчання;
• створення оптимальних умов для навчання;
• виявлення відповідності результатів навчання реальним можливостям учнів і нормативам затрат часу. Найбільших успіхів досягають ті вчителі, які оволоділи всією сукупністю названих способів діяльності, а не окремими з них.

4. Розвиток методичної  майстерності, ініціативи і творчості  вчителів. Керівники методичних  органів, навчальних закладів  повинні створювати необхідні  умови для росту педагогічної  майстерності вчителів, більш сміливо  заохочувати передовиків і новаторів,  високо цінити педагогічний талант. Потрібно постійно поліпшувати  якість методичної літератури  для вчителів, створити методичні  комплекти з усіх предметів,  забезпечити вчителів методикою  психолого-педагогічного вивчення  учнів. Використовуючи все багатство  методів, форм і засобів навчання  і виховання, слід одночасно  вести пошук нових підходів  до навчального процесу, розвивати  методичне винахідництво вчителів. Уся ця робота забезпечить  ефективність і якість у вирішенні  завдань, які стоять перед освітянами  України.

                                               Висновок

Отже, навчання як педагогічний процес, є частиною об'єктивного процесу розвитку суспільства, конкретно-економічного контексту. Як суб'єктивний за своїми активними виявами, він виявляється в можливостях реалізації. Саме ці об'єктивні засади, способи зв'язку об'єктивного й суб'єктивного, відображають дидактичні закони. їхній цілеспрямований, свідомий, суб'єктивний вияв у діяльності педагога й тих, хто навчається, більш очевидно відображено в педагогічних ідеях, зв'язку минулого, сьогодення і майбутнього. Це також виявляється у принципах.

Навчання, суб'єктне за своїми виявами в конкретних умовах, за соціальними засадами, глибинними коренями і взаємодіями — об'єктивне, яке  підпорядковується об'єктивним законам  і закономірностям.

Навчання ж, як і будь-який соціальний процес, складається з  цілеспрямованої діяльності, спілкування, співпраці його суб'єктів - людей, які  мають право вибору життєвих планів і засобів їхнього досягнення. Але діяльність людей тісно пов'язана  із середовищем, навколишнім світом, вона залежить від історичного досвіду, світорозуміння, технологічної озброєності, нарешті, закономірностей розвитку психіки й колективної свідомості.

Процес навчання як спеціально організована пізнавальна діяльність є двобічним процесом, який охоплює: а) викладання (діяльність учителя), дидактичне проектування, організацію керуваня цим процесом, оцінювання навчальних досягнень школярів. корекцію навчаня; б) учіння (діяльність учня): усвідомлення мети навчання, сприйняття, розуміння матеріалу, закріплення, застосування знань, умінь і навичок, самоконтроль, що вимагає від учня виконання певних дій (прослухування розповіді або пояснення вчителя, роботи з підручником, складання контекстів, відповідей на запитання, розв'язання задач, виконання вправ, спостереження за явищами і процесами, які відбуваються в природі, проведення експерементів, постановка і розв'язання проблем, вибору спробів своєї пізнавальної діяльності, усвідомлення видів зв'язку між предметами, явищами та ін.)

Отже, процес навчання забезпечує освіту, виховання і розвиток особистості  школяра.

Успішність навчання визначається мотивацією навчальної діяльності, характером співробітництва вчителя і учнів (педагогіка співробітництва).

Функції принципів навчання:

Характер мети навчання(цільовий компонент навчання);

Вибір проектування змісту освіти(змістовий компонент навчання);

Вибір методів і форм навчання(операційно-процесуальний  компонент навчання);

Забезпечення результатів  навчання(контрольно-результативний компонент  навчання).

Зміст освіти відповідає на питання: «Що необхідно вивчати  школярам?», тому зміст загальноїосвіти  містить у собі блоки знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності і норм відносин.

      Загальна  освіти дає можливість учням  засвоювати основні знання, уміння  діяльності, необхідні для того, щоб успішно працювати і жити  в суспільстві. Тому вона повинна включати:

а) обов'язковий мінімум незмінних постійних знань(константних знань);

б) блок непостійних знань, що пов'язано із змінами економічних, суспільних факторів;

в) індивідуальну освіту, пов'язану з інтересами, здібностями людини, її майбутньою професією.

Учитель для виконання  змісту освіти користується навчальним планом, програмами, підручниками і  еавчальними посібниками.

Підручники і посібники - це джерела знань, умінь і одночасно  засоби навчання, організації самостійної  роботи та ін.Підручник-  навчальна  книга, яка викладає основний зміст  конкретного навчального предмета у відповідності до програми. В підручниках матеріал, що вивчається, розчленовується на окремі теми і дається його фактичний виклад. У ньому є вказівки, які відносяться до організації самостійної роботи школярів, самоконтролю тощо.

Навчальний посібник - навчальна книга, в якій подається зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми. Він може виходити за її рамки, мати додаткову інформацію, додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх активності й самостійноті.

До навчальних посібників належать також довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ, задач та ін.

Кожний з видів навчання (догматичне, пояснювальне, проблемне, програмоване, комп'ютерне та ін.) може виконувати позитивні функції, але  різною мірою; ось чому вибір виду навчання визначається метою, завданнями, змістом, методами, формами навчання, а також залежить від  професіоналізму вчителя, рівня підготовки учнів, матеріально-технічної бази шкіл.

Сучасні види навчання передбачають використання надбань учених, практиків  шкіл: різних дидактичних концепцій, прогресивних ідей окремих новаторів або авторських колективів, які забезпечують педагогічний процес на началах  особистісно-гуманного підходу до дитини.