Роль естетичного виховання в житті людини

План 

Вступ.

1. Роль естетичного виховання.
2. Естетичне виховання молодших школярів.
3. Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів.

Висновок.

Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

   Важливою  складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

   Естетичне виховання — складова частина  виховного процесу, безпосередньо  спрямована на формування здатності  сприймати і перетворювати дійсність  за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

   Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

   У процесі  естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

   Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні  почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

   Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне  в дійсності й у творах мистецтва.

   Естетичний  смак — здатність людини правильно  оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

   Естетичний  ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

   Естетика  поведінки — риси прекрасного  у вчинках і діях людини (у ставленні  до праці й до суспільства, в манерах  і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

   У процесі  естетичного виховання важливо  навчити учнів розуміти й сприймати  красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть  до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

   Під час  естетичного сприймання виникають  певні емоції. Завдання виховання  — створення умов, які б сприяли  формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

   Складною  є проблема формування сприймання мистецтва.

   Щоб сприймати  художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий  підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

   Сформовані  естетичні смаки та естетичний ідеал  і розвинена здатність оцінювати  прекрасне дають людині змогу  зрозуміти суть прекрасного.

   Сприймаючи  прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

   Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

   Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

   В естетичному  вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями; е) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

   Одним з головних шляхів естетичного виховання  в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

   Виняткову роль в естетичному вихованні  школярів відіграють предмети естетичного  циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають  відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики — в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

   На  розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

   Важливу роль в естетичному вихованні  школярів відіграє сім'я. Належне естетичне  оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру — все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Роль  естетичного виховання

    Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.

    Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

    Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

    Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

    Естетичне виховання проникає в усі сфери  дитячого життя, воно забезпечується всіма  ланками виховання і використовує багатство і різноманітність  його засобів.

    Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальності естетичного виховання і художньої освіти.

    Методологічною  основою і важливим принципом  естетичного виховання на сучасному  етапі е ідея комплексного підходу  який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення.

    По-перше, система естетичного виховання  має будуватися так, щоб різні  види мистецтва постійно взаємодіяли  між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується  необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв'язків.

    По-друге, естетичне виховання як виховання  засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

    Система естетичного виховання будується  з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

    Нові  завдання в галузі виховання у  загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили  і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя.

    Ці  принципи забезпечують реалізацію системи  естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого

    Одним з основних завдань шкоди на сучасному  розвитку естетичного виховання е створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв'язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.

    Основним  структурним елементом системи  естетичного виховання е особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

    Однією  з ведучих підсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю

    підсистему  свій вклад і одночасно тісно  пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

    Наступна  підсистема - позакласна діяльність школярів, пов'язана з навчально-урочною  діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми І методів пробудження їх до інтересу

    до  естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної  та позашкільної роботи, організації  дозвілля і поведінки дітей різного  віку.