Роль ляльки в життєвій компетеції дитини

 

ПЛАН

І ВСТУП

     Актуальність  проблеми життєвої компетентності  дитини – дошкільника

ІІ ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Роль ляльки у формуванні життєвої компетентності дитини

а) лялька – образ людини;

б)аналіз Типових переліків  щодо підбору  ляльок;

          2. Соціалізація дитини через ігри  з лялькою:

                а) в ранньому віці;

                 б) в молодшому дошкільному  віці;

                 в) в старшому дошкільному віці

         3. Лялька в умовах родинного  виховання дитини

    ІІІ ПРАКТИЧНА  ЧАСТИНА

           Об´єкт дослідження : життєва компетентність дитини

            Предмет дослідження : ігрові дії з лялькою

ІY ВИСНОВКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ВСТУП

     Актуальність  проблеми життєвої компетентності  дитини – дошкільника

Що таке життєва компетентність? Навіщо вона потрібна чи можливо прожити життя повноцінно не маючи цієї компетентності?

Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, ті  життєво  творчі здатності, необхідні для  розв’язання життєвих завдань і  продуктивного здійснення життя  як індивідуального життєвого проекту  і несвідоме ставлення до виконання  особистістю її життєвих і соціальних ролей, вона пов’язана з самовдосконаленням людини. Також це здатність приймати рішення й нести відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності. Поняття компетентність передбачає сукупність фізичних і інтелектуальних якостей дитини і властивостей необхідних  для самостійного і ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими.

Сьогодні, як ніколи раніше, необхідно формувати  особистість, здатну в плинних умовах життєдіяльності діяти доцільно, застосовувати набуті раніше знання і досвід за нових обставин, докладати  вольові зусилля для досягнення мети, поводитися оптимістично, домагатися успіху та визнання іншими людьми, оновлювати свої знання, збагачувати досвід, виявляти гнучкість, самовдосконалюватися. Життєва  компетентність засвідчує зрілість (у вікових межах)  дошкільника  як соціальної особи.

Зміни в  житті суспільства зумовили зміни  в соціальному замовленні щодо дошкільної ланки освіти як основи становлення  життєвої компетентності дитини. Про компетентність сьогодні багато говорять і пишуть. Проте одностайності у визначенні змісту цієї категорії вітчизняними та зарубіжними психологами і педагогами дотепер немає. Наприклад, європейські фахівці, визначаючи ступінь компетентності особистості, насамперед акцентують увагу на її уміннях, здатності до самоповаги, самовдосконалення, креативності, схильності до розв’язання складних проблем, гнучкості у досягненні мети, володінні сучасними технологіями, гармонійної інтеграції у життя на орієнтацію на гуманістичні цінності. Вітчизняні фахівці оперують поняття «компетентність», здебільшого мають на увазі здатність особистості розв`язувати життєві проблеми.

  Поняття  компетентності можна продуктивно  використати, застосовуючи його щодо життя як цілісності, всієї життєдіяльності дитини. В такому контексті варто вживати поняття «життєва компетентність», як своєрідну інтегративну характеристику дошкільника. Життєво компетентна дитина в різних сферах і видах життєдіяльності, в різних умовах життя здатна діями адекватно (відповідно до вимог навколишнього середовища), конструктивно (доцільно, раціонально), продуктивно (досягти успіхів найоптимальнішим шляхом) вести свою життедіяльність.

  Життєво  компетентна дитина уміє отримувати  потрібну їй інформацію, адекватно реагує на життєві події, здатна застосовувати здобуті раніше знання у нових умовах. Можна говорити, що компетентність юної особистості базується на її знаннях, досвіді, звичках, цінностях. Одиницею, яка засвідчує сформованість компетентності, є «компетентна поведінка» дошкільника – система його дій, вчинків, здійснюваних заради досягнення певної мети (тобто цілеспрямованості), доцільних та успішних дій.

   Компетентність – імперативна  характеристика особистості дошкільника, основними показниками якої є: здатність орієнтуватися у нових умовах життя (виділяти основне і другорядне, безпечне і небезпечне, корисне і шкідливе, приємне і неприємне, знайоме і нове тощо), пристосовуватися (освоюватися у незнайомому, набувати необхідних для повноцінного функціонування в ньому умінь і навичок, налаштовуватися на їх прийнятність для себе), впливати (реалізовувати інтереси, з користю для справи та самого себе змінювати дійсність). Компетентний дошкільник характеризується творчою діяльністю.

   Відповідно до базового компонента компетентність дошкільника доцільно оцінювати крізь призму різних форм його активності: фізичної, соціально-моральної, емоційно-цінної, пізнавальної, мовленнєвої, художньої, креативної; у різних сферах життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам» та основних видах діяльності (предметно-практичної, пізнавальної, комунікативної).

 Отже, компетентність означає наявність  знань про різні аспекти життя  дитини, здатності взаємодіяти з  іншими дітьми в різних ситуаціях,  враховуючи конфліктні, характеризує  повноту, достатність та адекватність  здійснюваних дій, що базуються   за наявності великих знань  та відповідного практичного  досвіду. Під життєвою компетентністю  розуміється інтегрована характеристика  якостей особистості дитини і  рівня її підготовки до виконання  діяльності у певній галузі.

Чи можливо  обійтись без таких знань і  вмінь? Звісно ні! Без життєвої компетентності ми не можемо назвати людину – «людиною розумною».

Базова  програма дошкільної освіти « Я у  світі» визначає конкретні вимоги до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти. Водночас наголошується на необхідності формувати в дитини конкретну життєву позицію, розвивати  елементарну життєву компетентність, здатність бути самостійною, оволодівати  основами науки життя. Сучасні тенденції  розвитку дошкільної освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, створення сприятливих умов для  формування її творчих, інтелектуальних  здібностей.

Проаналізувавши всі завдання випливає висновок, що одне з основних завдань педагогів - дошкільників  у процесі навчання дітей – орієнтація не стільки  на формування в них певних знань, умінь і навичок, скільки на розвиток умінь, які б вони застосовували  в повсякденному житті, в щоденних робити добрі вчинки, виявляли бажання  пізнавати оточуючий світ.

Отже, об’єктом дослідження є життєва компетентність дитини.

Предметом дослідження: ігрові дії з лялькою.

ІІ ОСНОВНА  ЧАСТИНА

1. Роль ляльки у формуванні життєвої компетентності дитини

        Лялька – образ людини

          Напевно, скільки існує Світ, діти в ньому забавляються ляльками. У всіх народів існують прості у виконанні ляльки-мотанки, вузлові, з ниток, трави, соломи, тканин та ін. Як правило, силует у них робили досить умовний. Насамперед, позначалися голова і тулуб, причому обличчя було без деталей або з намотаним нитками хрестом. Такі ляльки давали можливість дитині не прив'язуватись до міміки ляльки і, залежно від стану дитини, її гри, вкладати іграшці різноманітний настрій, характер, емоції. З часом, коли з'явилися ляльки з обличчям, для художників існувало правило робити для них збірний образ, ні в якому разі не копію з конкретної людини.

З ляльками діти грали завжди, причому  не тільки дівчатка, але і хлопчики. Різноманітність ляльок така велика, що її важко привести в якусь систему, дати класифікацію. Ляльки відрізняються за матеріалом і складності виготовлення, за зовнішнім виглядом і своєю роллю в грі. Ляльки можуть бути зроблені з самого різного матеріалу. Вони бувають ганчіркові, пластмасовими, фарфоровими, гумовими, дерев'яними, пластиковими, різного розміру.

Поділимо їх на такі категорії:

Перша категорія - пупси, що імітують немовлят. З новонародженими із пластику або гуми (а є і пупси з  ганчірковим тілом) діти грають залюбки. Пупси діляться за своєю функціональністю. З одними можна просто грати, лише уявляючи дії годування, сповивання, а інших можна дійсно годувати, міняти підгузки, заспокоювати, бо плачуть.

Друга категорія - ляльки, створені у  вигляді струнких фігур дорослих людей. Такі ляльки призначені для рольових ігор. Існує маса аксесуарів до них: одяг, будинки, машини, тварини і  навіть «boyfriends».

Третя категорія - ляльки-саморобки. Вони можуть бути двох видів: паперові та ті що шиються з тканини. Четверта категорія - ляльки певних професій - військові, поліцейські, будівельники.

Кожна категорія різнитися за характером, що власне і визначає суть гри і роль самої ляльки в цій грі. Наприклад, про ляльку-дитину потрібно піклуватися, любити, возити в колясці, завертати, заколисувати. Лялька-красуня, з довгими віями і кучерявим волоссям, може стати в грі старшою донькою або подружкою, яка повторює у своєму ляльковому житті слова і дії самої дитини. Характерна лялька зображає певний персонаж, наділений певними рисами (пустун, плакса, боєць, ковбой, модель, мама, бізнес-леді та ін.) Також ляльки можна поділити на: народні, авторські, саморобні.

Чому ж  так важлива лялька і настільки  різноманітний ляльковий світ?          Лялька відноситься до образних іграшок, діти одушевляють ляльку тому, що вірять у правдивість гри. Поза грою вони, звичайно, знають, що лялька - це іграшка, а не жива істота. Ляльковий світ – модель людського життя, модель стосунків людини з цим світом, взаємин між людьми.Через ляльку людина намагається зрозуміти саму себе і навчитися існувати у нашому досить не простому світі

На думку  багатьох вчених, психологів і педагогів  лялька є основним елементом, через  який малюк пізнає світ і самого себе, починаючи від кількох місяців  і, можливо, протягом усього життя. Лялька, що несе у собі виховну функцію, - це відображення людини, за допомогою якого вона шукає власне я.

Лялька по суті своїй - відображення образу людини. Для кожної дитини вона є тією іграшкою, яка найбільше  викликає та втілює уявлення про її власну людську сутність. Граючи з  ляльками, дитина включається в світ людей: у грі вона відображає свій досвід, особливо те, що її хвилює, відтворює  дії знайомих людей або казкових персонажів. При цьому відбуваються одночасно два процеси: з одного боку, дитина виражає себе (свій досвід, свої знання і переживання, створює  уявні ним образи), а з іншого - дитина будує саму себе, тим самим впізнає новий для неї світ людських відносин і уявлень. У центрі цих двох найважливіших процесів знаходиться лялька. З одного боку дитина вкладає у вуста ляльки, її лялькову сутність свої слова, думки, переживання, тобто вона є, так би мовити, зовнішнім виразом внутрішнього світу дитини, її своєрідним «рупором». З іншого - та ж лялька задає образ людини, яка стає для малюка зразком для наслідування, і саме через ляльку в душу і в свідомість дитини проникають уявлення про людину і пов'язану з нею категорію - красива і негарна, хороше і погане, добро і зло, та чи інша національність та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз Типових переліків щодо підбору  ляльок

   Міністерство освіти і науки України 
Науково-методичний центр організації розробки  
та виробництва засобів навчання 
Науково-методичний центр середньої освіти 
Інститут проблем виховання АПН України 
 
Типовий перелік 
обов'язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок  
дошкільного навчального закладу 
(друге видання, доповнене) 

Вибірково (лише те що стосується ляльок)

Назва	Одиниця виміру	Для груп дітей віку
		Ранній вік, ІІ мол.група	Середн. та сиарш. дошк.
Ляльки
Немовля	шт.	10	2
Одноліток	–	5	5
Дорослий	–	2	5
Літературний  персонаж	–		5
Меблі для ляльок
Спальня	–	1	1
Їдальня	–		1
Вітальня	–		1
Кухня	–	1	1
класна  кімната	–		1
Ванна	–	1	1
Лялькова постільна білизна  та одяг
постільна білизна	набір	3	3
одяг (сезонний, святковий, професійний)	–	3	5
галантерея, біжутерія	–		5