Роль ляльки в життєвій компетеції дитини

Виходячи  з цього переліку ми бачимо що ляльок однолітків для кожної вікової групи  виділяється однакова кількість. Інша річ пупси та дорослі ляльки. Для  менших дітей пупсів визначається більша кількість, а дорослих ляльок мало (лише дві). Для старших дітей навпаки  лише два пупси, а старших ляльок п’ять. Це зумовлено тим що для дітей раннього віку більш характерні ігри з пупсами, старші ляльки їх не так цікавлять, також враховується і безпека: у пупсів менше дрібних деталей які дитина може ненароком проковтнути. Старші діти втрачають інтерес до маленьких пупсів (якщо це не ті ляльки яких можна годувати, міняти підгузки та інше), тому для них більш характерні старші ляльки. З ляльками однолітками дітям завжди цікаво грати, тому їх кількість не змінюється.

Літературний  персонаж присутній лише в старшому віці, це зумовлено програмовими творами що вивчаються дітьми та рівнем розвитку дітей. По мірі дорослішання дітей додаються меблі, одяг, галантерея

3. Соціалізація дитини через ігри з лялькою

Поняття “соціалізація” (від лат. socialis – суспільний) дедалі активніше використовується як наукова категорія представниками широкого спектра наук – філософії, соціології, психології, політології, педагогіки та ін.

Соціалізація  – це прийняття індивідом групових норм, “прийняття особистістю переконань, цінностей і норм вищого чи нижчого статусу, характерних для груп, членства в яких особистість домагається.

Основними інститутами  соціалізації визнають систему освіти й виховання. “Виховання є провідним і визначальним початком соціалізації. Ядро виховання складає процес передавання нагромаджених минулими поколіннями знань і культурних цінностей, тобто освіта”. Проблемою соціалізації особистості займалося багато вчених – психологів, педагогів: О.В. Запорожець, А.П. Усова, Л.В. Лідак, Н.А.Короткова, Р.І. Жуковська, О.Ю. Яницька, Т.В. Анатова, О.М. Ростюхіна, Р.А Іванкова, А.А. Рояк, Л.В. Артемова, Г.П. Щедровицький, М.І. Лисіна, Р.С.Нємов.

В.О. Сухомлинський  наголошував: "Ввести дитину в складний світ людських стосунків – одне з найважливіших завдань виховання".

Перші сім  років життя – сензетивний період для соціалізації особистості, засвоєння нею суспільних цінних еталонів поведінки. Важливим надбанням дошкільного дитинства є прихильність до людей, уміння співпереживати. Соціальна та емоційна активність реалізує потребу зростаючої особистості бути суб’єктом освоєння Тому існують такі показники соціально компетентності дошкільнят: адаптація до нових умов життя, соціалізація, групова взаємодія, статус, ставлення до авторитету, розуміння іншої точки зору, регуляція спільної діяльності, розв’язання спільних питань, показники розвиненого спілкування, світу природи, культури, самої себе.

Соціалізація є процесом і результатом засвоєння і подальшого активного відтворення індивідом соціального досвіду. У процесі спільної діяльності і спілкування формується його соціальність – культура мислення і культура почуттів, культура духовного життя і культура поведінки. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може. Про що свідчать досить характерні факти. Чим же допомагає лялька у соціалізації дитини?

У ранньому віці (другий і третій роки життя) соціальна ситуація відображається формулою: «дитина – предмет – дорослий».

На думку багатьох вчених (Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Л. С. Виготський Д. Б. Ельконіна та ін..) перші роки життя – це критично важливий період життя  для соціального, інтелектуального и особистісного розвитку. Саме в цьому віці у людини формується самосвідомість і закладаються перші уявлення про самого себе, створюються стійкі форми міжособистісних стосунків, моральні і соціальні норми.

В цей період, коли дитина тільки-но почала ходити, вона активно починає пізнавати світ, все те що її оточує. Лялька в цьому випадку допомагає дитині засвоїти назви частин тіла, де вони знаходяться, адже дитина співвідносить ляльку із собою. Також під час гри з лялькою дитина добре запам’ятовує назви одягу, послідовність одягання. Починає формуватися естетичний смак дітей, адже ляльок завжди намагаються зробити красивими. Наявність ляльки хлопчика і ляльки дівчинки допомагає дитині у формуванні понять про свою стать.

Важливо слідкувати за тим як дитина грається з лялькою. Не можна допускати того щоб дитина била ляльку, розламувала на шматки, адже по-перше починає формувати бережливість, а по-друге якщо лялька образ людини, то хіба з людиною можна так поводитися? Звісно ні, тому дорослий обов’язково повинен навчити дитину тому як можна поводитися з лялькою, а у дитини будуть формуватися поняття про способи взаємодії з іншими людьми.

З таких дрібниць і починає зароджуватися соціалізація дитини в ранньому віці і це є основою подальшого розвитку дитини.

У молодшому дошкільному віці соціалізація продовжує відбуватись не менш інтенсивно. Діяльність є важливою умовою залучення дітей до соціальної дійсності. У ній дитя не лише об'єкт, але і суб'єкт виховання, який здатний активно брати участь в перетворенні того що оточує, а також і в самовихованні. У діяльності дитина стає більш самостійна і  в пізнанні соціального світу, у неї формуються багато особових якостей, що характеризують дитину як вищу соціальну істоту. Вона вчиться співпереживанню, переживанню, розвиває уміння проявляти своє відношення і виражати його в різних видах діяльності. С.А. Козлова вважає, що соціалізація особи відбувається успішніше, якщо дитя активне, включене в процес власного «соціального будівництва». Вона вказує на потребу пізнання самого себе як однієї із стимул-реакцій включення дитяти в процес соціалізації. При цьому поважно, щоб у нього склалося уявлення про себе як про людину, щоб він знайшов своє місце серед інших людей, міг мислити, відчувати, оцінювати свої вчинки і дії. Через гру з лялькою діти засвоюють етичні норми і правила поведінки в побуті. У них розвиваються етичні відчуття, формується емоційна культура. Так Е.А. Аркин вважав, що ляльки є прообразом людини, будять в дитині чисто людські, глибоко соціальні емоції любові, ніжності, заступництва і турботи про дітей. А.П.Усова, Р.І., А.Б.Менджеріцька в своїх роботах відзначали позитивний вплив ігор з лялькою на формування гармонійних стосунків з однолітками і засвоєння соціальних форм поведінки. 

Флеріна відзначає ігри з ляльками, серед яких гра «В сім'ю». Для цієї гри необхідні ляльки, що змальовують маленьких дітей. Тут дітьми засвоюються навики культурного побуту, сім'ї, присутній елемент наслідування матері в її турботі про дитяти.

Якщо до 3 – 4 років дитина засвоює свою статеву приналежність, вона знає хто вона: хлопчик чи дівчинка, то в цьому віковому періоді вона пізнає яким змістом повинні бути наділені слова: «хлопчик» і «дівчинка». В цьому їй також допомагає лялька, дії з нею.

Лялька також зацікавлює дітей і тому допомагає їм об’єднуватись і діяти разом.

У старшому дошкільному віці діти узагальнюють вже набуті знання отримують нові. Вони вже оволоділи правилами поведінки в садочку та вдома. Та соціалізація дуже широке поняття і дітям ще належить багато чого навчитися і пізнати. 

Діти починають широко використовувати ляльок у сюжетно рольових іграх – провідній діяльності дітей цього віку, що слугує величезним рушієм розвитку дитини. У дівчаток на перший план виступає вічна гра в дочки-матері (ляльки виступають в ній в ролі дітей). У таких іграх іноді беруть участь і хлопчики в ролі тата або друга. Гра дає їм можливість проявити участь і турботу. Чоловічі ролі можуть бути і в інших іграх. Наприклад, у грі в лікарню: дитина – лікар, а лялька – пацієнт. При будівництві поїзда або літака ляльки можуть бути пасажирами. У грі в школу – учнями. Малюк має можливість приміряти до себе різні ролі і набуває відповідного соціального досвіду. Гра з машинками або конструювання навряд чи дадуть йому таку можливість. Іноді діти називають іграшку своїм ім’ям: хлопчик Тарасик міцно притискає ляльку до себе і, відкриваючи двері в темну кімнату, каже іграшці: «Тарасик, пішли!». І тоді у нього з’являються сили зайти в темряву, взяти кошик з конструктором, спокійно і впевнено повернутися. Страх переможений, в очах – торжество. У цьому випадку іграшка буквально стає другим «я» і наділяється безстрашністю, якою поки не володіє сама дитина. Тому і хлопчикам, і дівчаткам у старшому віці необхідні ляльки, з якими вони можуть себе ототожнювати, наділяючи їх позитивними і негативними якостями, і ділитися якимись радощами або бідами.

Лялька дає різноманітні можливості для освоєння соціальної та емоційної сфер життя. Це дозволяє дитині діяти навмисно. Ця умовність сприяє розвитку уяви, що має найважливіше значення для розвитку пізнавальної сфери в дошкільному віці. Крім того, лялька дозволяє стати на позицію іншого: «оживляючи» іграшку, наприклад японську іграшку, дитина наділяє її думками, почуттями, бажаннями і діями. Граючи з нею, дитина вчиться дивитися на себе збоку і взаємодіяти з іншими людьми. Граючись з вальдорфською лялькою або лялькою мотанкою дитина найбільш фантазує, придумує їй вираз обличчя, через що може передавати свої почуття.

Також у старшому дошкільному  віці діти можуть самі виготовити ляльку з паперу, наприклад, також вирізати для неї одяг чи аксесуари. Також лялька може бути зроблена з ниток чи клаптиків тканини. Створення ляльки не лише буде розвивати творчі вміння та уяву дитини, але також під час створення власної іграшки дитина втілює в неї частинку самої себе.

3 Лялька в умовах родинного виховання дитини

Родина  є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність  основних етапів формування людини. Від  роду до народу, нації - такий природний  шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської  зрілості.

Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка виховання. У сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.

«Сімейне  виховання (те ж саме - виховання  дітей у сім'ї) - спільна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів»

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць посідає сім'я, родина - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом. Саме вона є тим могутнім соціальним феноменом, який найчастіше об'єднує людей у родинне гніздо на основі шлюбних і кровних взаємозв'язків. Тому й виховний вплив родини на формування і соціалізацію особистості, на щоденне наше буття, переоцінити неможливо.

Першим  хто займався проблемою родинно  виховання був Ян Амос Коменський (1592 - 1670),видатний чеський педагог, основоположник нової прогресивної педагогіки. Він створив вчення про материнську школу – сімейне виховання дітей до 6 років; розробив зміст і методику дошкільного виховання дітей: фізичного, морального розумового. Його видатні праці «Велика дидактика», «Материнська школа», «Видимий світ у малюнках».

Наступним хто займався цією проблемою був  Жан Жак Руссо (1712 – 1778), французький  філософ просвітитель. Його вдатно праця «Еміль або Про виховання» яка вийшла через 130 років після «Материнської школи» (1762) справила великий вплив на формування прогресивних ідей дошкільної педагогіки. Руссо розробив вчення про природне, природо відповідне і вільне виховання; обґрунтував необхідність виховання дітей з раннього віку; значну увагу приділяв питанням фізичного і сенсорного виховання, ознайомленню дітей з навколишнім життям, природою, простором.

Ще один відомий педагог, прихильник сімейного  виховання Йоганн Генріх Песталоцці (1746 – 1827). У своїх творах «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Книга матерів» значне місце відводить питанням початкового сімейного виховання. Песталоцці наголошував «час народження дитини є перший час її навчання». Він розробив конкретні завдання, зміст і методику виховання дітей до школи в умовах сім'ї. В основу теорії елементарної освіти поклав вимогу гармонійного розвитку всіх сил і здібностей дитини.

Отже  проблемою виховання дітей в  сім'ї займались ще видатні педагоги минулого. Проаналізувавши їхні праці, для досягнення тих цілей які  вони ставили для виховання дітей, в багатьох випадках батьки можуть використати ляльку для досягнення тих чи інших цілей у вихованні дітей.

Сім'я - найкраща вихователька підростаючих поколінь за всіх часів і народів.

З давніх-давен  кожна мати, ще до пологів, робила для своєї дитини ляльку, вкладаючи в неї частинку душі і перетворюючи на життєвий оберіг.

Часи  змінились…магазини переповнені ляльками на будь який смак і все що залишається  батькам, - купити ту ляльку що найбільше  сподобалась їм чи дитині. Та чи буде ця лялька на користь дитині? Чи знають батьки що повинні навчити дитину діяти з лялькою, щоб вона була не лише забавою а й відігравала  виховну роль.

Вдома у дітей більше часу для ігор, ніж в дитячому садку. Спілкування дорослих і дітей вдома проходить в довірчих, теплих стосунках. При правильному керівництві педагогів батьки здатні формувати ігрові навички у дітей під час прогулянок, сімейних свят, буденних домашніх справах. Наприклад: під час прання мама може запропонувати дітям лялькове корито, дрібні предмети, показати як потрібно прати, підбадьорити заохотити дії, похвалити старання, а увечері за вечерею розповісти, як добре працювала дитина. Дорослі повинні розуміти, що дитині важливо з ранніх років не лише опановувати навички, але і бути причетними  до справ та турбот що є у сім’ї.

Можливості ляльки різноманітні. Наприклад, з нею малюк може програвати різні конфлікти, що виникають у його житті. Це важливий етап у розумінні ситуацій та вибудовуванні відносин з батьками. Всі свої дії, які зустрічають осуд дорослих, дитина вручає ляльці: лає її за те, що вона не їсть кашу або не хоче лягати спати. Крім того такі дії є психологічним захистом малюка.

Більшість батьків впевнені, що лялька – це іграшка для дівчаток. Між тим, багато хлопчиків 2-3 років  із задоволенням грають з ляльками: носять на руках, катають в колясці, годують і укладають спати. Одним  словом, поводяться так само, як їхні однолітки. Татусів нерідко шокують  такі ігри: з’являються іронічні погляди, засуджуючі висловлювання, а то й  прямі заборони. Насправді ж нічого поганого або насторожуючого тут немає.

Дитина, будь то хлопчик чи дівчинка, потребує освоєння і засвоєння  людських відносин. М’ячі, машинки, конструктори та інші іграшки, безумовно, потрібні –  вони розвивають інтелект і вчать  діяти з предметами. Але ще більш  важливим у дитинстві є емоційний  розвиток. Впевненість у своїх  силах, довіра до світу, активність, воля, допитливість, здатність розуміти себе та інших формуються саме в дошкільному  віці і впливають на весь розвиток дитини.