Особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким на території запорізької області в ХІХ столітті

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Февраля 2013 в 19:40, курсовая работа

Краткое описание

Мета – дослідити особливості поетики народних творів про козаччину,зібраних Я.Новицьким на території Запорізької області в ХІХ ст.
Завдання, які ставимо перед собою при написанні даної курсової роботи:
1) узагальнити і систематизувати інформацію з теми;
2) з'ясувати дослідження козаччини в історії України вітчизняними та зарубіжними науковцями;
3) розглянути історичну пісенність Нижньої Наддніпрянщини в записах Я.Новицького;
4) дослідити особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким у ХІХ ст. на території Запоріжжя.

Оглавление

ВСТУП…………………………………………………………………………. …3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1. Козаччина історії України у роботах науковців……………………….6
1.2. Дослідження різножанрових творів усної народної творчості вітчизняними і зарубіжними літературознавцями……………………11
1.3. Яків Новицький – видатний дослідник і громадський діяч Запорізького краю………………………………………………………………………..17
Висновки до розділу І ………………………………………………………...19
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ НАРОДНИХ ТВОРІВ ПРО КОЗАЧЧИНУ, ЗІБРАНИХ Я.НОВИЦЬКИМ
2.1.Пісенність Нижньої Наддніпрянщини в записах Я.Новицького…………………………………………………………………….20
2.2. Поетика різножанрових творів усної народної творчості…………….27
2.3. Аналіз поетики фольклорних творів……………………………………..37
Висновки до розділу ІІ……………………………………………………..…55
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..57
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….59
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..61

Файлы: 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ.docx

— 149.96 Кб (Скачать)

Сóсідочêи, ãолóбочêи,

Дайте соли два дрібочêи,

Посолити  оãірочêи.

Сóсідочêи, ãолóбочêи,

Наóчайте  свої дочêи,

Шоб по ночам не ходили,

Бóсóрменів  не любили.

Записана  от Ганны Уласов. Шевченêо.

Дер. Письмачева Еêатер. ó., июнь 1886 ã.

4

Ой  ходив чóмаê сім ãод по Донó,

Та  не бóло приãодоньêи ніêоли йомó.

Яê  пішов чóмаê ó Крим на базарь,

Воли  йоãо похворали, ще й сам занепав.

Занепав чóмаê, та й дóже лежить,

Ніхто йоãо не спитає, шо в йоãо болить.

Прийшов до йоãо товариш йоãо,

Бере  йоãо за рóченьêó, жалóє йоãо:

– Товаришó мій, яê рідний мій брат,

Сêажи мені, товаришó, шо в тебе болить?

– Болить ãолова, та ще й не сама,

Бідна моя ãоловоньêа, чóжа сторона.

В чóжій стороні – ãореньêо мені,

Ніхто мене не приãорне при лихій біді.

Товаришó  мій, не êидай мене,

Продай  мої воли й вози, поховай мене.

Під битою дороãою, де чóмаêи йдóть,

Під білою березою, де ãорілêó пьють.

Сêида чóмаê з себе сіряê, сêида ще й  êожóх,

К сирій землі препадає, – ледве  зводе дóх;

Сêида чóмаê, сêида з себе, сêида ще й  êаптан,

– Воли ж мої половії, хто вам  бóде пан?

Заревли воли в новомó ярмі, –

Поховали  чóмаченьêа в чóжій стороні.

У Кримочêó-ãородочêó óдарили в  дзвін, −

Це  ж по томó чóмаêові, шо ходив на Дін;

У Кримочêó-ãородочêó óдарили в  два, −

Це  ж по томó чóмаêові, шо родó нема;

У Кримочêó-ãородочêó óдарили в  три

Це  ж по томó чóмаêові, шо ходив ó  Крим,

У Кримочêó-ãородочêó óдарили в  п’ять,

Це  ж по томó чóмаêові, шо вози риплять;

У Кримочêó-ãородочêó óдарили в  сім, –

Це  ж по томó чóмаêові, шо ходив по сіль.

Дед Машталяр и баба Грапыха,

д. Кóшóãóмовêа Алеêс. ó., 17 сентября 1894 ãода.

В дрóãих вариантах: «А в ãороді ó Кієві», «ó Самарі», «Харьêові», ó

«Самарі», в «Боãослові».

Ср.: Рóдченêо. Чóмацê. народн. песни, 157-168; Чóбинсêий. Трóды,

370, 1053-56; Маêсимович. Уêраинсê. народн. песни, 1834 ã, 175.

5

Ой  ó полі два явора, третій зелененьêій,

Померає ó дорозі чóмаê молодень__________êий.

Померає ó дорозі, – товариша просе:

− Товаришó, вірний брате, давай отцю знати,

Нехай їдóть на ãряницю чóмаêа ховати.

Приїхали  отець-неньêа із Борзни, здалеêа,

Берóть  йоãо за рóченьêó, приãортають ê  серденьêó:

− Бóло б тобі, наш синочоê, по дороãах  не ходити,

Бóло  б тобі, наш синочоê, отця-неньêи не ãнівить,

Бóло  б тобі, наш синочêó, отця-неньêó почитати,

Не  прийшлося б, наш синочêó, ó дорозі померати.

– Не жóріться, отець-неньêа, не вдавайтесь в тóãó,

Поховають добрі люди, яê ó мене ãроші бóдóть.

Велю  собі, отець-неньêа, мóзиêи наймати:

Нехай ãрають, виãравають, поêи тіло поховають…

Нехай мене не ховають ні попи, ні дяêи,

Нехай мене поховають молодії чóмаêи.

Попи, дяêи ненаситні, за ãроші побьються,

Молодіі чóмаêи ãорілêи напьються;

І напьються, наїдяться, пісні заспівають,

Вони  ж мене, молодоãо, в дорозі помнянóть.

Кóзьма  Лóтай, 74 л., с. Вознесенêа

Алеêс. ó., 18 авãóста 1894 ã.

Ср.: Рóдченêо, Чóмацê. песни, стр. 149; Чóбинсêий. Трóд. эêспед.,

V, 1032.


Информация о работе Особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким на території запорізької області в ХІХ столітті