Особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким на території запорізької області в ХІХ столітті

Це ж по тому чумакові, шо вози риплять;

У Кримочку-городочку ударили в сім, –

Це ж по тому чумакові, шо ходив по сіль.

Дед Машталяр и баба Грапыха,

д. Кушукумовка Алекс. у., 17 сентября 1894 года.

 

АНАЛІЗ  ПОЕТИКИ  ЧУМАЦЬКОЇ  ПІСНІ

• драматична пісня про смерть чумака в дорозі далеко від дому;
• він просить товаришів поховати його і наказує продати його воли, щоб було за що поховати його.
• центральний образ самого чумака;
• постійні епітети ( рідний брат, чужа сторона, лиха біда, біла береза, бита дорога, сира земля, воли половії);
• зменшувальна лексика (пригодонька, рученька, голівонька, чумаченько, городочок);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 Висновки  до  розділу ІІ

1.Я.Новицький задокументував живе побутування фольклору в неперервній народній традиції, виявив науковий підхід не лише до запису, а й до публікації фольклорних текстів. Він обов’язково звіряв друкований текст з рукописом і сам робив коректурні правки. Щодо самого тексту публікацій, то він написаний “єрижкою”, тобто українська мова передана тогочасним російським правописом.

 2. Дослідник прагнув зібрати якомога більше емпіричного матеріалу для того, щоб ввести його до наукового обігу, опублікувати маловідомі, оригінальні місцеві зразки фольклору.

 3.Цінність записів полягає, насамперед, у їх документальній точності, в автентичності пісенних текстів, у глибокому науковому коментуванні. Такі принципи публікації були новим етапом в українській фольклористиці кінця ХІХ – початку ХХ ст., вони єднають Я.Новицького з неперервним ланцюгом видатних учених – М.Костомаровим, М.Драгомановим, Д.Яворницьким та ін.

 4.Згідно з історико-естетичною концепцією, українська пісенність розподіляється на чотири великих підрозділи, кожний з яких об'єднує кілька жанрів, тематичних груп і циклів. Генетичне найдавнішим вважається ліро-епічний підрозділ, до якого входять переважно обрядові пісні (трудові пісні, колядки і щедрівки, веснянки, купальські і петрівчані, обжинкові, грєбовецькі, весільні, ігрові, хороводні пісні), замовляння, дитячі пісні. 5.Виключне значення у формуванні всієї української пісенності мають календарно-обрядові пісні, які творилися і побутували у тісному зв'язку з трудовою діяльністю людей, супроводжуючи річний цикл господарських робіт. Протягом багатьох століть тексти цих пісень залишалися стабільними. 6. Особливості поетики календарно-обрядових пісень: використання рефрену, діалогів з елементами замовлянь, побажання, величання господарів. 7.До епічних жанрів народної творчості українців належать балади та історичні пісні. За тематикою, образною системою, поетичним втіленням як балади, так і історичні пісні є явищами відносно пізнього походження, хоча в них трапляються мотиви і символи міфологічної системи мислення. Якщо історичні пісні ведуть розповідь про конкретних осіб, про значні суспільні події та факти, то предметом зображення балад здебільшого виступає побутова сфера, зокрема повсякденні життєві колізії драматично-трагічного змісту. Історичні пісні — це мовби художній літопис усної історії народу, тоді як балади являють собою своєрідну пропаганду моральних норм шляхом оспівування зразків чи заперечення різного виду аномалій.  
8. Особливості поетики балад та історичних пісень: незвичайність зображуваних подій, невелика кількість дійових осіб, прийом метаморфози, дійові особи – прості люди, життя з трагічним завершенням, зло залишається непокараним,добро перемагає умовно, дії героя не мотивуються, реалістичність, дидактичність, діалоги, монологи, гіперболізація, метафорика, синонімічні пари, пестливі слова; поділ на строфи, метричний рисунок, наявний сюжет, оповідний характер, конкретність, постійні епітети. 9.Ліричні пісні можна розмежувати на такі тематичні групи: пісні про кохання, про родинне життя, суспільно-побутові (козацькі, чумацькі, антикріпосницькі, наймитські та заробітчанські,  рекрутські та солдатські). 10.Особливості поетики суспільно-побутових пісень: персоніфікація сил природи,гіперболізація, метафорика, епістолярний прийом, монологи, діалоги, паралелізм, порівняння,конкретика,повтори, постійні епітети.  
11.Значний пласт усної народної творчості складає дитячий фольклор, який ділиться на два великих підрозділи: пісні, що творяться і виконуються дорослими (колискові, забавлянки тощо) та власне дитячі пісні та ігри . 

12. Особливості поетики  дитячого фольклору: епітети,  порівняння, повтори, вигуки-кліше,  здрібнілі форми, монолог, уявний  діалог, звертання до дитини.  

 

 

 

ВИСНОВКИ

1.Від давнини до сучасності український фольклор пройшов складний багатовіковий шлях розвитку. Залежно від історичної долі народу, особливостей суспільних і політичних процесів, культурних впливів, зв'язків з фольклором інших народів народжувалися нові твори, зазнавали змін, збагачувалися новими темами, сюжетами, мотивами, образами або вилучалися з ужитку і забувалися попередні набутки усної народної словесності, але колективна народна пам'ять стійко зберегла найбільш цінні надбання фольклору, все те, що було пов'язане із буденним життям, обрядовими і звичаєвими традиціями, що не переставало потішати і задовольняти естетичні потреби українського народу.

2.Твори усної народної творчості передавалися від покоління до покоління, поширювалися на всій етнічній території і служили одним із важливих факторів єдності та етнічної особливості й самобутності народу

3.У різних місцевостях етнографічної території України не в однакові мірі поширювалися і збереглися ті чи інші види фольклору. На Наддніпрянщині найкраще збереглася історичні, особливо козацька, пісні.

4.Однак, незважаючи на певні регіональні особливості фольклорної традиції та багатовікове політичне розчленування України чужоземними загарбниками, усна словесність українського народу здавна базувалася і розвивалася на спільній загальнонаціональній основі. Головними чинниками цієї спільності є мова і загально-культурна єдність українського народу та його національна ментальність.

5.Публікації та збірники знатного етнографа, фольклориста, краєзнавця Я.Новицького послужили цінним матеріалом для багатьох теоретичних досліджень, стали важливими інформаційним джерелом про культуру, побут, звичаєвість, світогляд, історію заселення регіону Нижньої Наддніпрянщини.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Апанович О.М. Архів Коша  Запорозької Січі / О.М. Апанович // Архіви України. - 1998. - № 6. - С. 13 - 27.

2. Боплан Г. - Л. Опис України,  кількох провінцій Королівства  Польського, що тягнуться від  кордонів Московії до границь  Трансільванії, разом з їхніми  звичаями, способом життя і ведення  воєн / Г.-Л. де Боплан .- К. : Наукова  думка, 1990. - 146 с.

3. Величко С. Літопис / Самійло  Величко ; [пер. з книжн. укр.  мови, вст. стаття, комент. В. О.  Шевчука ; відп. ред. О. В. Мишанич]. - К. : Дніпро, 1991. - Т. 1. - 371 с.

4. Голобуцкий В.О. Запорожское  казачество / В.О. Голобуцкий. - К. : Политиздат УССР, 1957. - 462 с.

5. Голобуцький В.О. Запорізька  Січ в останні часи свого  існування / В.О. Голобуцький. - К. : Видавництво АН УРСР, 1961.- 436 с.

6. Грабянка Г. Літопис гадяцького  полковника Григорія Грабянки / Г.  Грабянка [пер. з старукр. мови. В.О. Шевчука]. - К.: Дніпро, 1992.- 192 с.

7. Діброва Сергій. Етнографія  Запоріжжя в творчості Я.П.  Новицького: принципи збирання та  публікацій матеріалів / Сергій Діброва  // Киевская старина. - 2007. - № 5. - С. 38-56.

8. Іванникова Л. Яків  Новицький і вивчення фольклору  Катеринославщини / Л.Іванникова // Народна творчість та етнографія. - 1994. - № 5-6. - С. 35-41.

9.Іваннікова Л. Пісні про зруйнування Січі в записах Якова Новицького / Л.Іваннікова// Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 3. - С. 53-58.

10.Іваннікова Л.В. Фольклорна діяльність Я.П. Новицького: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних  наук. - К.: ІМФЕ, 1996. -18 с.

11. Костомаров М.И. Черты  народной южно-русской истории  / М.И. Костомаров . - СПб. : [б/и], 1903. - 245 с.

12. Крип’якевич І. П.  Українська історіографія / І.П.  Крип’якевич - К. : Наукова думка, 1992. - 324 с.

13. Лев В.О. Український переклад  хроніки Мартина Бєльського / В.О.  Лев // Варшава : [б/в], 1935. - 72 с.

14. Літопис Самовидця [відп. ред.  Я.І. Дзира]. - К. : Наук. думка, 1971.- 206 с.

15. Лясота Е. Щоденник. Мемуары,  относящиеся к истории Южной  Руси / Е.Лясота - М. : Университ. тип., 1890. - вып.1 .- 210 c.

16. Мицик Ю.А. Як козаки воювали  / Ю.А. Мицик, С.М. Плохій, І.С.  Стороженко. - К. : Дніпро, 1991. - С. 234 - 237.

17. Морозюк В. Народознавчо-освітня  діяльність Якова Новицького/ В.Морозюк // Народна творчість та етнографія. - 1992. - № 5-6. - С. 31-36.

18. Новицький Я. Твори: в 5-ти  т.- Т.3 / Я.Новицький.- Запоріжжя: ПП "АА  Тандем", 2009.-440с.

19. Павленко І.Я. Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку. - Запоріжжя: “Тандем - У”, 2003. - 202 с.

20. Пірко В.О. Наступ царату  на землі Війська Запорозького / В.О. Пірко // Схід. - 1998. - № 3. - С. 50 - 54.

21. Плецький С.Ф. Паспортна система  Нової Січі (1734 - 1775 рр.) / С.Ф.Плецький // Український історичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 24 - 35.

22. Полонська-Василенко Н.В. Історія  України / Н.В. Полонська-Василенко  - К. : Либідь, 1992. - Т.2. - 608 с.

23. Сас П.М. Політична свідомість  та соціокультурні орієнтації  козацтва / П.М. Сас // Історія України.  - 1999. - № 25. - С. 2 - 4.

24. Смолій В.А. Українська козацька  держава / В.А. Смолій // Український  історичний журнал. - 1997. - № 4. - С. 5 - 15.

25. Смолій В.А. Феномен українського  козацтва в загальноісторичному  контексті / В.А. Смолій // Український  історичний журнал. - 1991. - № 1. - С. 22 - 43.

26. Скальковський А.О. Історія  Нової Січі або останнього  Коша Запорозького / А.О. Скальковський.  - Дніпропетровськ : АСТ, 1994. -152 с.

27. Соловйов С.М. Малороссийское  казачество до Хмельницького  / С.М.Соловйов // Русский вестник.- М. : Университ. тип., 1859. - Т. 23. - C. 178 - 179.

28. Устное повествование, бывшаго  запорожца, жителя Екатеринославской  губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. - Днепропетровск : Пороги, 1991. - 62 с.

29. Яворницький Д.І. Історія запорозьких  козаків / Д.І. Яворницький. - К. : Наукова думка, 1990. - Т. 1. - 592 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

БАЛАДИ

1 Б

Ішов êозаê із Донó додомó...

Та взяв він дівчинó  за білó рóчинó

Та повів дівчинó аж ó Тóрещинó.

Та велить дівчині світлечêо  світити,

Вечерять давати, білó постіль  слати.

Дівêа постель стеле, ще й  перебиває,

Дрібними сльозами постіль  приливає.

– Чоãо ж ти, дівчино, плачеш і ридаєш,

Хіба ж ти, дівчино, родини не маєш?

Тіêо ó мене родó –  два братіêи зродó,

Та і тіх я не знаю – де вони блóêають.

Шо старшоãо брата –  пани запродали,

А меньшоãо брата – в  салдати отдали.

– Хіба ж ти, дівчино, та цьоãо  не знаєш,

Шо яê мене мати з домó виряжала,

То тебе маненьêó на рóêах  держала,

На рóêах держала, плаêала  й êазала:

- Іди, іди синêó в  чóжó сторононьêó,

Та не забóдь, синêó, про  цюю дитинêó.

Елисавета Леãезина. Вербова

Алеêс. ó., деêабрь 1885 ã.

2

Братья идóт в разбойниêи. – Сестра блóждает в лесó, встречается  с раз-

бойниêами и просит óêазать  дороãó. – После разспросов братья óзнают

сестрó. Братья и сестра зацвели  цветами (êровосмешание)

А

Жила вдова на Подолі

Та не мала щастя-долі,

Тіêо мала три синочêа,

Три синочêа і три дочêи.

Дочêи зросли – заміж  пішли.

Шо найстарша – óтонóла,

Середóльшó – вовêи  з’їли,

А найменьша – заблóдилась.

Приблóдилась до лісочêó,

А в лісочêó оãонь ãорить,

Коло оãню розбой сидить.

– Добривечер, добрі люди,

А чи добрі, чи лихії,

Зведіть мене на дороãó,

На зеленóю дібровó.

– Сідай, дівêо, вари êашó!

Сіла дівêа, та все плаче.

– Давай, дівêо, вечеряти!

Дає, дівêа, та все плаче,

– Пора, дівêо, постіль слати!

Стеле, дівêа, та все плаче.

Стали пити, ãóляти,

Стали родó питати.

– Ой я родó вдовиноãо:

Жила вдова на Подолі

Та не мала щастя, долі,

Тіêо мала три синочêа,

Три синочêа і три дочêи:

Сини зросли – в розбой пішли…

Один êаже: – Розстріляймо.

Дрóãий êаже: – Не займаймо.

Третій: – Зведім на дороãó,

На зеленóю дібровó,

Та станемо рядочêами,

Зацвітемо êвіточêами:

Ти зацвітеш синеньêо,

Я зацвітó жовтеньêо.

Люди сêажóть: – Травиця,

А то братіê, сестриця.

Дед Арсений Черновол, 97 л.,

д.Кóшóãóмовêа Ал. ó., 20 апреля 1885 ã.

Ср.: Зап. Ю-З ОИРГО, Киев, 1874 ã., II , 543.

Пояснение. Колись-то діти не вживались дома. Бóло, ляхи забе-

рóть в неволю, то вони повтіêають і йдóть в розбой: додомó óже і не

поêазóються. Таê і ó  цієї вдови: сини бóли в неволі, а  дочêи поросли

без їх. Ото, шо дівêа найшла в лісó разбой, – то її рідні брати. Вони з

нею мали ãріх…. Яê розпитались, пішли вони і зацвіли êвіточêами: сес-

тра синеньêим, а брати  – жовтеньêим. Ціх êвіточоê і  тепер єсть баãато;

ó нас їх звóть «Братêи». (Viola tricolor).

2 Б

Родство обнарóживается после  браêа

– Шинêареньêо молода,

Усип медó ще й вина!

– Я не всиплю, не продам,

Бо на тобі жóпан дран.

– Хоч на мені жóпан дран,

Я заплатю, яê і пан.

– Яê заплатиш, яê і пан,

Я за тебе дочêó дам.

Хоч не дочêó – наймичêó,

Таê хорошó панночêó.

Стали пити, ãóляти,

Стали родó питати:

– Я с Києва Гонтівна,

По батьêові Йванівна.

– Я с Києва – Гонтович,

По батьêові Йванович…

Яêий тепер світ настав,

Шо брат сестри не пізнав;

Яêі тепер попи стали:

Сестрó з братом обвінчали…

Іди, сестро, в монастир,

Нехай тебе Боã простить,

А я підó в темний ліс,

Нехай мене звір із’їсть.

Палаãея Касьяненêо, с. Мало-Михайловêа

Алеêсандр. ó., 1884 ã.

Ср.: Антонович и Драãоманов. Историч. песни. 1, 275 - 280.

3

Женатый êозаê влюбляется в дивчинó и óбивает женó

Дети сироты. – Козаê  в êандалах

Ой ясненьêо та сонечêо  сходе,

А хмарненьêо заходе. (2)

Що жонатий, право до дівчіни,

Що вечера ходе. (2)

Ой не ходи, êозаче, до мене,

Бо óже ж ти жонатий: (2)

Єсть ó тебе, молодий  êозаче,

Ще й жінêа молодая, (2)

А ще ê томó, молодий êозаче,

Ще й дитина малая; (2)

Ой яê бóдеш до мене ходити,

То óбий свою жінêó. (2)

Пріобнявши êозаê ãоловоньêó,

Та й пішов додомоньêó, (2)

Пріобнявши свою сердешнóю,

Та й почав жінêó  бити: (2)

Годі тобі, моя мерзавая,

На цім світі жити: (2)

Через тебе, моя мерзавая,

Нельзя до дівêи ходити. (2)

Яê óдарив ó правеє óхо  –

Вона, молода, подалася, (2)

По всій хаті, (2) ще й êімнаті,

Кров ãоряча розлилася. (2)

Сóсідочêи, мої ãолóбочêи,

Ой ви добрії люди, (2)

Наêажіте моїй матóсенці,

Хай до мене прибóде. (2)

Прилинóла а неньêа стареньêа,