Особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким на території запорізької області в ХІХ столітті

Стала стиха до віêонця, (2)

Лежить її дочêа, Галюточêа,

Яê яснеє сонце. (2)

Дочêо ж моя, дочêо Галюточêа,

Ой шо ж це ти наробила, (2)

Ой óсю ж хатó, хатó ще й êімнатó,

Ще й óсю ж ісêровила; (2)

Своїх дітоê, дітоê манесеньêіх,

Всіх посиротила; (2)

Своãо мóжа, мóжа ревнивоãо,

В êайдани забила.

Челядь: Катря Костенêова, Сеêлета  Клименêова, Федора Балычина,

Самило Кыщенêо и Федор Кожóшный (замóжния и женатые).

Д. Кóшóãóмовêа, 14 ноября 1891 ã.

4

Мать женила сына против желания, не полюбила

невестêи и наóчает  бить. – Сын óбивает женó

По бережêó вітер хвилю  ãоне,

Мати сина жениться неволе;

Мати сина неволею оженила,

І сóсідам невісточêó осóдила.

„Сонливая, дрімливая невістêа моя,

Та ще ê томó не вміє робити,

До моãо сина ãоворити”.

Ой ти мати, порадниця  в хаті,

Та порадь же, мати, чим  милó êарати?

Ой на, синêó, рóбля золотоãо,

Піди, синêó, до торãó новоãо,

Кóпи, синêó, êоня вороноãо,

Дротянó наãайêó, волосяні віжêи,

З’яжи своїй милій і  рóчêи, і ніжêи.

І бий свою милó з вечера до ранêó.

Шо з вечера – наãайêа  шóміла,

А в півночи – мила ãолосила,

А до світа – мила оêоліла.

Лежить мила – яê бомаãа синя,

Під нею постіль – яê êалина,

Стоїть милий – яê бомаãа біла.

Ой ти, мати, порадниця  в хаті,

Порадила ж мене, чим  милó êарати,

Тепер порадь, мати, де милó дівати?

– Ой зірви, синêó, в êоморі містинêó,

І там сховай, синêó, чóжóю  дитинêó.

Сідлай, синêó, êоня вороноãо,

Та тіêай синêó, в чóжó сторононьêó.

– Ой не таê, мати, чóже дітя ховати.

Треба, мати, ãромадó збірати,

Чóже дітя ховати.

Ой óже ж мені, моя  мати,

Остроãа не минати.

Ганна Уласов. Шевченêо, 17 л.

Д. Письмачевêа Еêатер. ó., 3 июня 1886 ã.

Ср.: Баллина. Уêраинсêие песни, стр. 41; Чóбинсêаãо, V, 425, № 815.

6

Пила, пила Немериха на медó,

Та пропила свою дочêó  молодó.

Ой пила, пила Немериха на ринêó,

Та пропила свою дочêó  Марійêó.

– Ой хто êóпе цебер медó, вина два

Томó бóде Немерівна молода.

Обізвався Шпинãаренêо молодий:

– Кóплю, êóплю цебер медó, вина два,

Бóде моя Немерівна  молода!

Пішла, пішла Немерівна  ãорою,

А за нею Шпинãаренêо дрóãою,

Шо нажене Немерівнó та й не бьє,

Тільêо ії словечêами êартає1.

– Ой чоãо ж ти, Немерівно, боса йдеш,

Хіба ó мене черевичêів не маєш?

– Хоть ó тебе черевичêи  і маю,

Сам ти, молод, не під мисленьêó  мою.

Пішла, пішла Немерівна  ãорою,

А за нею Шпинãаренêо дрóãою,

Шо нажене Немерівнó та й не бьє,

Тільêо ії словечêами êартає:

– Ой чоãо ж ти, Немерівно, пішêи йдеш,

Хіба ó мене êониченьêів  не маєш?

– Хоч ó тебе êониченьêи і маю,

Сам ти, молод, не під мислоньêó  мою.

Ой дай мені, Шпинãаренêо, ножичоê,

Повиймати із ніжечоê êолючоê.

Не влóчила Немерівна  в ніженьêó,

Та влóчила ножіченьêом  в серденьêо…

– Отепер же, Шпинãаренêó, я  твоя,

Бери моє біле тіло на êоня…

Дед Авêсентий Федор. Орел, 65 л.,

д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 28 деêабря 1887 ã.

Ср.: Метлинсêий. «Народн. южно-рóссê. песни», стр. 284. Лица пе-

сни слóжат Лемериха и Шêандыбенêо; Чóбинсêий. Трóды, стр. 625,

892-896; Мордовцов. Литерат  сборн., 205.

 

ГАЙДАМАЦЬКІ ПІСНІ

1

Ой  на ãорі-ãорі пшениченьêа яра,

А по долиноньці шовêовії трави,

Там пахоли ходять, в рóêах êоней водять,

В рóêах êоней водять, Марóсі питають:

– Марóсеньêо, пані, а чи дома пан твій?

А яê нема дома – вийди до нас сама!

Марóсеньêа  пишна за ворота вийшла,

На  поріã стóпає, різно промовляє:

– Не єсть ви êозаêи, єсть ви ãайдамаêи, −

Моãо  пана вбили, êоні половили.

– Марóсеньêо, пані, неправдоньêа твоя,

Ми  пана не вбили, êоні заплатили,

На  ãнилій êолоді ãроші полічили:

З холодної êриниченьêи моãорич запили,

Бóли  ó нас свідêи – зеленії дóбêи.

Дед Ниêита Джиãирь, 88 л.

Д., Кóшóãóмовêа Алеêс. ó., 29 деêабря 1887 ã.

2

Левенец

Ой  сніã іде і зима бóде,

На  тебе, левенче1, та біда бóде;

На  тебе, левенче, та пани встали,

Пани  встали з ãромадою,

Хотять  в солдати отдать неправдою.

Ведóть  левенця вóлицею,

Та  зв’язали рóêи сирицею,

За  ним іде неньêа стареньêа,

Сестриця  рідненьêа,

Слізно  плаче, ридає,

Свойоãо сина вãоворяє:

– Ой синó мій, левенчіêó,

1 Левенець – це хороший син, при здоров’ї, бравий. Певец.

Ой  синó ж мій, одинчиêó!

Чи  я ж тобі, синó, не êазала,

Чи  я тебе не навчала,

Шо  не рóбай ліса Лебедіни.

Яê  нарóбав – бóло б зволочити,

І зволочивши – бóло б запалити,

І спаливше – попіл змести, –

І на Дóнай знести.

– Теперь мене, мати, вãоворяєш,

Тепер мене, мати, наóчаєш;

Чом ти мене, мати, тоді не óчила,

Яê  óêрав я, мати, êóцó чепелинó1, –

Ти  сêазала, мати, ãаразд синó;

Яê  óêрав я, мати, êоровó рябóю, –

Ти  сêазала, мати – óêрадь ще й дрóãóю;

Яê  óêрав я, мати, êоня вороноãо, –

Ти  сêазала, мати, – óêрадь ще й дрóãоãо.

А тепер, мати, мене вãоворяєш,

Тепер, мати, мене наóчаєш,

Сердцю  моємó жалю завдаваєш.

Федор Мих. Кныриê. 29 ноября 1888 ã.

Языêова Еêатеринославсê. óезда.

Срав.: Маêсимович. Уêраинсê. народ. песни, 1834 ã. стр. 148; Чóби-

нсêий. Трóды эêспедиции, V. 882 (446-я), 988 (77).

3

Янчóр

Ой  сніã іде (2) і зіма бóде,

А на тебе, левенце2 та біда бóде; (2)

Ой  в Кієві (2) та всі дзвони дзвонять,

Вже Янчóра німці ловлять; (2)

Ой  в Кієві (2) вже й передзвонили,

Вже Янчóра німці óловили, (2)

Та  ведóть (2) йоãо вóлицею,

Ізв’язали рóêи сирицею3 (2)

Та  вивели (2) в чисте поле,

1 Чепелина –ніж êóпецьêий.

2 Козаê-ãóльтяпаêа (ãóльтяй), здоровило. Певец.

3 Ремень не вычененый. Певец. Теляча, свиняча або інча шêóра невичінена.

Дид Джиãирь.

Та  поставили на моãилі. (2)

Та  дивись, (2) Янчóре, в чисте поле:

Шо  заãлядеш – то все твоє! (2)

Ой  бачó ж я (2) шибиницю1,

Ще  й мальованó êобилицю2: (2)

– Та êоли б я знав (2) шо то смерть моя, –

Велів би талярами обсипати, (2)

І шовêові стьожêи (2) почепляти.

Ой  хто б ішов – таляр найшов, (2)

І левенця (2) спомянóв,

Шо  хорош парень Левенец бóв; (2)

Хорош, парень, (2) óродливий,

Уродливий і справедливий. (2)

Пришло  ê йомó (2) дві дівчини:

Одна  êаже – я бóдó сестрою, (2)

Дрóãа êаже (2) – я бóдó женою. –

– Та тобі, сестро, – не бóти сестрою, (2)

А тобі, шеймо, (2) не бóти женою.

Оêсентий  Федор. Орел, 65 л. Кóшóãóмовêа

Алеêсандр. ó., 6 деêаб. 1887 ã.

Пояснение певна: Німці піймали Янчóра за те, шо він óбив німêе-

ню. Вона чимсь піддóрила йоãо. Яê вели йоãо êатóвать (наêазивать),

назóстріч вийшло дві дівчини. Одна êаже: „бóдь  братом, а я тобі сест-

рою", а дрóãа êаже – „забери мене – (женись) бóдó жінêою". Поди-

вивсь він на їх, аж вони старі, таранêóваті  та сêверні. „Цóр вам – пеê",

êаже, – та й пішов на шибеницю. Спреждó  ó Запорожців бóв звичай,

шо  яê ведóть холостоãо на шибеницю, то виходять дівêи і об’являють,

êотра соãласна заміж. Яê шо сподоба êазаê, – жениться, і йоãо про-

стять, яê зãербóє, – заêатóють (наêажóть палачі, „êати”).

7 Б

Славний хлопець Кармалюãа

По  світлонці ходе.

Він однóю чернявóю за рóченьêó воде;

А дрóãóю, рóсявóю, із óма ізводе.

Сідлай, Кармалюãо, êоня вороноãо,

Та  поїдем до êóмоньêи в ãості.

Доров, доров, êóма моя, щось маю êазати,

Та  не знаю, êóма моя, яê тебе назвати.

Назви мене, Кармалюãо, тóман-долиною:

Моя хата над ãорою, понад долиною;

Кóлиêамі  êрита, êалиною вшита,

Бережися, дівчіноньêа, шоб не бóла бита.

Хоть  битеме мене батьêо, таê знатимó  за що,

Славний хлопець, Кармалюãа, та ще й не ледаще.

По  бережêó ходила, щóêó рибó їла,

А чі лóчча щóêа риба, а чи осетрина,

Бережися, дівчиноньêо, êоли б не дитина.

11 ноября 1885 ã. с. Веселое Таврич. ãóб., Мелитоп. ó. Записана от

Палажêи Онищенêовой (Смоливна по-óличномó).

В варианте, записанном в ã. Алеêсандровсêе от Веры Шевцовой

оêончание несêольêо иное:

«А  чи лóчша щóêа риба, а чи осетрина,

Моли  Боãа, чорнявая, шоб не дівчина,

А яê бóде хлопець –

Кармалюãа йомó отець.

В варианте, записанном в Еêатеринославсêом  óезде, дер. Письма-

чевêе, от Ганны Шевченêо:

„Моли Боãа, дівчиноньêо,

Коли  б не дитина.

Яê  бóде в тебе дівчина. –

Не  моя прічина,

А яê бóде в тебе хлопець –

Кармалюãа – отець...

Яê  вийдó я на битий шлях

Та  ãірêо заплачó,

Маю жінêó, маю дітоê

Повіê не побачó.

Сравн.: Метлинсêаãо. Народ. Южно-рóссê. песни, стр. 6; Гатцóêа.

Ужиноê  ридноãо поля. стр. 270. „Киевсêая  Старина" 1882 ã. т. IV стр.

183 и 187 (Звениãородсêий вариант); Чóбинсêий.  Трóды V, 412; Чер-

нявсêая в V т. Сборн. X. И. Ф. Общ. 137.

ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

1

Уêраинêа – тóрецêая пленница

Ой вийдó я на моãилó,

Та поãлянó ó долинó,

У долині оãонь ãорить,

Коло оãню тóроê сидить,

Тóроê сидить, êоня держить,

Коня держить за поводи,

За поводи шовêовії;

Біля йоãо дівêа сидить,

Дівêа сидить, слізно плаче,

Слізно плаче, тóрêа просе:

Пóсти мене, тóрчиночêó,

Побачити родиночêó,

Ще й ріднóю Вêраїночêó.

Дер.Несêóчное Мариóп. ó., 19 оêтября 1887 ã.

Записано Евф. Степ. Новицêой.

3

Гетман Боãданêо (Рожинсьêий) (1575 – 1576 ãã.)

Безчинство татар. Пленение жены Боãданêа.

Объяснение песни по историчесêим справêам

Ой Лимане, Лимане

Запорозьêий атамане,

Ой чоãо ж та смóтний  ходиш,

Та ó чорномó оêсамиті?

– Ой яê мені не ходити

Та ó чорномó оêсамиті,

Гей, шо бóли ó мене ãості

Та все славні запорожці,

Шо вони пили, та ãóляли,

Та зо мною совіт мали.

Гей, та бóли ó мене дрóãі.

Сини вражі татарюãи,

Шо однó нічêó ночóвали, –

Отця, неньêó зневажали;

Дрóãó нічêó ночóвали, –

Малих дітоê вирізали;

Третю нічêó ночóвали, –

Миленьêóю с собою взяли.

В чистім полі, над річêою,

Там татари оãонь êладóть,

Оãонь êладóть – їсти варять.

1 В варианте, записанном в с.Беленьêом, тоãо же óезда, последнее двóстишье

заêанчивается несêольêо  иначе:

“Ой не за велиêі ãроші йоãо вбито, за жóпан ãолóбеньêій,

Дивóвався, вражій син тóрчин, шо він êозаê молоденьêий”

Маêар Позюê, 70 л., 16 июня 1887 ã.

А меж ними баша сидить,

На êолінах милó держить.

– Ой відсóнься, миленьêая,

Бо óб’ю тебе з башеньêою!

– Не відсóнóсь, мій миленьêій,

Бо башеньêа молоденьêій!

– Гей, зãадай, зãадай, моя  мила,

С êим ти дітоê наплодила?

– Ой с тобою, мій Лимане,

Запорозьêий отамане.

Андрей Иващенêо, 60 лет,

с. Ольãинсêое Мариóп. óезда, 1876 ã.

Песню этó, в молодости, Иващенêо „перенял“ в с. Кальчиêе (иначе

Ниêольсêое на р. Кальчиêе, в народе же – Запорожье и Кальчиê) от

дряхлоãо деда – запорожца. Надо сêазать, что с. Кальчиê основано в

1828 – 1829 ãодó последними  запорожцами Азовсêими êозаêами, вы-

веденными из – за Дóная  Осипом Гладêим. Песня современна Боãданó

Михайловичó Рожинсêомó, ãетманó  низовых запорожсêих êазаêов

при Стефане Батории, а  вместе одномó из выдающихся вождей XVI.

Рожинсêий в истории êазачества óпоминается чаще под именем Боã-

данêа1. Польсêий летописец Оржельсêий, разсêазывая о набеãе мноãо-

численной татарсêой орды на Уêраинó в 1575 ãодó, при êотором  тата-

рами óведено до 35000 пленных, 40000 êоней, до полóмиллиона роãа-

тоãо сêота и без  счетó овец, ãоворит, что после  этоãо набеãа рóссêие по-

слы прибыли на сейм в  траóрной одежде.

Ой чеãо – ж ты смóтный  ходыш,

Та ó Чорномó оêсамыти?

В числе пленниêов было мноãо шляхты. Междó прочими татарами

захватили в плен женó êнязя  Боãдана Рожинсêаãо, а мать óбили. По

словам историêа Бельсêаãо  и др., Рожинсêий отплатил татарам  за на-

беã набеãом, опóстошил в 1575 ãодó Крым, разорил Синоп, Трапезонд

и предместья Царьãрада. Наêонец  в 1576 ãодó, осаждая татарсêóю êре-

пость на Днепре Аслан –  ãородоê, взлетел на воздóх от неóдачноãо по-

дêопа.

Ср.: Антонович и Драãоманов. Историч. Песни, 1, стр. 167; Бан-

тыш-Каменсêий. История Малороссии 1848 ã., стр. 123 – 124; Кóлиш.

История воссоединения Рóси, 1, стр. 85, 86: Сóмцов. Современ. малор.

этноãр., 1, 142.

1 Белозерсêий. Южно-рóссêие летописи, стр. 54 и 110; Костомаров. Боãдан

Хмельницêий, 4-е изд., 1884 ã., 1, стр. 20 – 21.

 

4

Ой на ãорі та женці жнóть, (2)

А попід ãорою,

Долом-долиною,

Козаêи йдóть,

Гей, – êозаêи йдóть.

Попередó Дорошенêо,

Веде своє війсьêо,

Війсьêо Запорізьêе,

Хорошеньêо,

Гей, – хорошеньêо.

Посередині пан хорóнжий, (2)

Під ним êониченьêо,

Під ним вороненьêий,

Сильно дóжий,

Гей, − сильно дóжий.

А позадó те ледащо,

Шо проміняв жінêó

На тютюн, на люльêó,

Не знать, за що

Гей, − не знать, за що.

– Ой вернися ти, ледащо. (2)

Візьми свою жінêó,

Верни тютюн-люльêó,

Невлюбашний!

Гей, − невлюбашний

− Мені з жінêою не возиться, (2)

А тютюн та люльêа

В степó при дорозі

Приãодиться.

Гей, − приãодиться.

Дед Наóм Гриãорьев. Бабець, 70 л.,

Михайловêа-Лóêашева Алеêс. ó., 28 оêт. 1888 ã.

Ср.: Чóбинсêий. Трóды эêспед., V, 595; Заêревсêий. Старосвет бан-

дóриста, І. 65; Гатц__________óê. Ужиноê рид. поля, стр. 266; Маêсимович. Уêр.

народн. песни, 1834 ã., стр 105.

А

Ой Морозе, Морозенêó, –  ти славний êозаче,

За тобою, Морозенêо, вся  Уêраїна плаче.

Не таê тая Уêраїна, яê ãордеє війсьêо,

Заплаêала Морозиха та й  йдóчи на місто.

Не плач, не плач Морозихо, не плач, не жóрися.

Іди з нами, êозаêами, медó-вина напийся.

Чоãось мені, милі братці, мед-вино не п’єтся,

За моїми воротами тóроê  с шведом б’єтся.

Із-за ãори Кам’яної війсьêо  вистóпає,