Особливості поетики народних творів про козаччину, зібраних Я.Новицьким на території запорізької області в ХІХ столітті

Попередó Морозенêо сивим  êонем ãрає.

Ой ãрай, êоню, ой ãрай, êоню, тихою ходою,

Зострінемось із Ордою  під Келебердою.

А в ãороді Келеберді поêопані шанці,

Взяли, взяли Морозенêа  не ввечері – вранці;

Взяли, взяли Морозенêа  на три списи вãорó,

Та вдарили Морозенêа  об пень ãоловою;

Посадили Морозенêа на дóбові лави,

Сêидай, сêидай, Морозенêо, чоботи сапьяни;

Посадили Морозенêа на дóбовім стільці,

Сêидай, сêидай, Морозенêо, червоні  постільці,

Ой вивели Морозенêа на Савóр-моãилó, –

Подивися, Морозенêо, на свою Уêраїнó.

– Та вже ж мені, милі братці, Уêраїна не мила,

Шо побила Морозенêа лихая  ãодина.

– Стойте, братці, не бийтеся, бо не наша воля,

Бо óбито під Морозенêом êониченьêа вороноãо;

Стойте, братці, не бийтеся, бо не наша сила.

Бо вже вбито Морозенêа, Морозишиноãо сина.

Степан Власенêо, 80 л., 15 июня 1884 ã.

КОЗАЦЬКІ ПІСНІ

1

Мать ãонит сына из домó

Гомін, ãомін по діброві,

Тóман поле поêриває,

Мати сина виряжає,

– Іди, синêó, пріч од мене,

Нехай тебе тóрêі óб’ють,

Нехай тебе оãні спалять,

Нехай тебе звірі з’їдять,

Нехай тебе води втоплять.

– Мене, мати, тóрêи знають.

Вони мене не зарóбають,

Вони мені êоня дадóть;

Мене, мати, оãні знають, –

Яê я ідó – потóхають;

Мене, мати, звірі знають,

Яê я ідó – óбіãають;

Мене, мати, води знають,

Яê я ідó – то втихають.

Гомін, ãомін по діброві,

Тóман поле поêриває,

Мати сина завертає:

– Вернись синêó, додомоньêó,

Змию, счешó ãоловоньêó,

Постелю тобі постеленьêó.

– Змиють, мати, дрібні дощі,

А росчешóть ãóсті терни,

В чистім полі травиченьêа,–

То то ж моя й постіленьêа.

Федор Михайлович Кныриê.

Языêово Еêатеринославсêоãо óезда, 29 ноября 1888 ã.

6

Ой бобре, бобре,

Чи знаєш ти річêи добре?

– Ой яê же їх я не знаю,

Шо я в річêах проживаю.

Із востоêа до вершини

Сімсот річоê, ще й чотирі,

Усі вони в Дніпр óпали,

Дніпрó правди не сêазали,

Шо хвалиться Лиман  морю,

Шо взяв Дніпро свою волю:

Свої ãирла прочищає,

Лиман-море засипає.

Одна річêа Самарочêа,

Вона збоêó в Дніпро впала,

Дніпрó правдó всю сêазала:

– Добре, Дніпре, волю брати.

Шо ми даєм панóвати –

Нови ãірла промиваєм,

Старі пісêом засипаєм…

Ой Лимане, Лиманочêó,

Шо по тобі походило:

А чи ãóси, чи лебеді,

Чи êозаêи все молоді?

– Ой не ãóси, не лебеді,

Козаченьêи все молоді.

Дед Олеêса Хрисанфов. Яêóба,71 ãод,

д. Варваровêа Павлоãрадсêоãо óезда, 14 авãóста 1894 ã.

6

Козаê óмирает от ран

Посылает êоня известить  родных (1908).

Козаê óмирает от ран и  посылает êоня известить родных.

(Смешаны две песни  1 - 6 и от 7 до êонца) (1894).

Ой ремезе, ремезочêó,

Не мости ãнізда над  Десною,

Десна – весна – вода пребóває,

Вона твоїх дітоê витопляє;

Помости ãніздечêо в степó  при долині,

В зеленій діброві на дóбині,

Де êозаê лежить,

Кінь вороний стоїть,

Сирó землю бьє, вибиває,

Землі цілющої,

Води живóщої досяãає,

Помазати рани порóбані,

Порóбані, постріляні;

Шо порóбані –

То ті êровью зійшли,

Шо постріляні –

Ті до серденьêа дійшли.

Ой біжи ж ти, êоню.

Коню вороненьêий,

До моãо отця,

До рідної неньêи;

Та не хвались, êоню,

Шо я с тóрêом бився,

Та похвались êоню,

Шо я оженився:

Узяв собі жінêó – паняночêó,

В чистім полі земляночêó,

Узяв жінêó – дрóжиночêó, –

В чистім полі моãилочêó.

Федор Михаил. Кныриê.

Языêово Еêатеринославсêоãо óезда. 29 ноября 1888 ã.

КОЛИСКОВІ ПІСНІ ТА ЗАБАВЛЯНКИ

1

Ой  нó люлі, люлі,

Налинóли  ãóлі,

С попової êлóні,

Та  сіли на люлі,

Стали дóмать і ãадать,

Чим Павочêó ãодóвать:

Чи  êашêою, чи медêом,

Чи  солодêим яблóчêом?

Няньêа  Пелаãея Самарсêая, 14 л.,

д. Красноêóтовêа Ал., ó., 1889 ã.

2

Ой  нó люлі, люлечêи,

Шовêовії  вервечêи,

Мальовані бильця,

Пішли до Кирильця,

А Кирилêо не ãóля,

Та  листоньêи пише,

Сидить  Маня молода,

Павлóшó êолише.

А, а, а!

Палаãея Самарсêая, 14 л.,

д. Красноêóтовêа Ал. ó.

3

Ой  нó люлі, люлечêи,

Займи мої теличêи,

На  поповó толоêó,

Там травиці по боêи.

Трава шóмить, êониê біжить,

Під êониêом êозаê лежить,

Поцюêаний, порóбаний,

От  соничêа поãорів,

От  вітерêó почорнів.

А, а, а!

Марийêа Литвинова,

д. Несêóчное Мариóп. ó., 1887

4

Ой  ти êоте, êоте наш,

Чи  вмієш ти отченаш?

Ой  я вмію отченаш,

Та  ще й лóчше від вас,

Бо  я в попа зімóвавсь,

Й отшенашó наóчався.

А, а, а!

Палажêа Касьяненêо,

Поêровсêое  Ал. ó., 1885 ã.

5

Ой  нó люлі, êоточоê,

Виїв  бабин медочоê,

Заховався в êóточоê,

Видно лапêи шматочоê.

Баба  êота ãаняла,

Медоê однімала,

Галюсі  давала.

Ой  їж, Галю, медочоê,

Шо  одняла в êоточêа.

А, а! А, а! А, а!

Феêла Лисова, 13 л.,

Кóшóãóмовêа Ал. ó., 9 деêабря 1887 ã.

КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ І ПОСИПАЛЬНІ ПІСНІ

(Для малих дітей)

1

Колядочêа, êолядниця,

Добра з маêом паляниця,

А сóха не таêа,

Дайте, дядьêó, пьятаêа.

Дивчата Явдоха и Палажêа Самарсêие,

Красноêóтовêа Ал. ó., 1889 ã.

2

Колядин – дин,

Я ó батьêа один,

Мене не питайте,

Та êовбаси дайте,

І êóсоê êишêи –

Іззім ó затишêó,

Ще й êóсоê êровьянêи, -

Заêопаю в ямêó.

Хлопец Петр Гóзенêо, с. Восêресенêа,

27 деêабря 1913 ã.

3

Коляд, êоляд, êолядниця,

Добра з медом паляниця,

А без медó не таêа,

Дайте, дядьêó, пьятаêа,

Яê не дасте пьятаêа,

Візьмó вола за роãа,

А êобилêó за ãривêó,

Та поведó на моãилêó,

А з моãилêи на тічоê,

Дайте, дядьêó, пьятачоê,

Кóплю собі êожóшоê.

Алеêсандра Савченêо,

с. Тарасовêа Еê. ó., 30 деê. 1912 ã.

4

А ó пана, пана,

Три стоãа жита,

Четвертий ãречêи –

На вареничêи,

А пьятий вівса,

І êолядêа вся!

Данило Фень, Андреевêа

Ал. ó., 1885 ã.

5

Сидить дід на стільці,

Вбóвається в постільці,

А дядина мордóється,

Шо в чоботи не вбóється,

А в ботиêи не хочеться,

Бо вóстілêи волочаться.

Афанасий Свитлышный, 40 л.,

Вознесенêа Алеêс. ó., 25 деêабря 1878 ã.

6

Чи дома-дома дядьêо Хома?

Сидить же він в êінці  столó,

А на йомó шóба – люба,

А на шóбі – поясочоê,

На поясочêó – êалиточêа,

А в êалиточці – сім  селезеньêів,

Сьомó – томó – по селезеньêó,

А нам, братці – по періжечêó,

А старім бабам – по паляниці,

Шоб плодились телиці,

Ще й чорні яãниці!

Алеêсандра Савченêо, 20 лет,

с. Тарасовêа Еê. ó., 3 деê. 1913 ã.

7

РЕКРУТСЬКІ  ТА СОЛДАТСЬКІ ПІСНІ

1

Поза  яром, яром

Пшениченьêа ланом,

А шо тóю пшениченьêó

Дівчіноньêа жала,

Вона  томó парню

Всю правдó сêазала:

Оце ж тобі, парню

Три дороãи різно:

Шо  перва дорожêа –

Близьêа до прийомó,

Шо  дрóãа дорожêа –

До  Синьоãо моря,

Шо  третя дорожêа –

Орел  водó носе. –

Орел  водó носе,

Парень  пана просе:

Пóсти мене, пане,

С прийомó до домó,

Не  врóчів дівчини,

Не  врóчив ніêомó;

А хоть і óрóчó –

Сам за нею сêóчó:

Вона  заãоворе –

Яê  ó дзвін задзвоне,

Вона  засміється – Дóнай разільється.

Аãафья  Графсêая, 17 лет.

Д. Кóшóãóмовêа Ал. ó., 12 сентября 1891 ãода.

2

Шо  вчора з вечера

Зійшов  місяць, ще й зоря,

Прийшов соцьêий до двора.

Громадоньêó зобіра,

Неêрóтиêів  вибіра.

Та  вибрали неêрóтця

Сиротинó  молодця,

Та  повезли неêрóтця

Аж  до пансьêоãо дворця.

Вийшла  пані, вийшов пан:

– Здрастóй, сирота êохан!

– Ой здрастóйте ви, пани,

Ви  прісêóрвії сини! (2)

Нащо  сиротó взяли, (2)

Чом не брали боãача?

Боãач ãроші постача,

А сирота отвіча..

Записана  от партии реêрóт,

Консêие Раздоры Алеêсандр. ó. Ноябрь 1879 ã.

3

Ой  зачóла парня доля,

Що  не бóти парню дома,

А бóть йомó ó неволі,

У неêрóтсêомó наборі. (2)

У залізах, ó заêові,

Молодомó  êозаêові.

Сêоро парень доãадався,

По  вóлицям не шатався,

До  дівчини заховався.

Ой  дівчино, моє сердце,

Сховай  мене під ряденце;

Ой  дівчино, моя дóшêо,

Сховай  мене під подóшêó;

Ой  дівчино, моя ãалêо,

Сховай  мене, êоли жалêо.

Дівчиноньêа заховала,

Та  ніêомó не сêазала.

Сóсідоньêи  яê óзнали

Отаманó доêазали,

І ãромадоньêó зібрали,

Крóãом  хатó обстóпили,

Дівці двери разломили,

І неêрóтиêа вловили,

І вловили, заêóвали,

Назад рóченьêи зв’язали,

Посадили  ó задочоê,

Сами  сіли в передочоê.

І êониêів поãаняють,

На  неêрóта поãлядають;

Шоб êониêів не втомити,

Неêрóтиêа не впóстити.

Яê  привезли до прійомó,

Там сêазали шо „лоб йомó"!

– Ой êóдрі мої чорнявії,

Вас матóся виêохала,

А дівчина завивала,

До  серденьêа пріãортала.

Партія  слобожан-реêрóт.

Алеêсандровсê, 19 ноября 1887 ã.

Ср.: Чóбинсêий. Трóды, т. V, стр. 988. 1834 ã.; Баллина. Уêраїнсêі

пісні, стр. 59; Маêсимович. 1834 ã., стр. 159.

4

Не  жаль мені ні на êоãо,

Яê  на неньêó стареньêóю, –

Шо  вона мене не ожинила,

Та  на слóжбó спорядила.

Не  жаль мені ні на êоãо,

Яê  на братіêа рідноãо, –

Шо  êóпив êоня вороноãо,

Та  під мене молодоãо.

Не  жаль мені ні на êоãо,

Яê  на сестрицю ріднóю, –

Шо  вона мене виряжала,

І солдатиêом назвала.

Не  жаль мені ні на êоãо,

Яê  на сóсідів близьêих, –

Шо  вони знали, яê набор брали,

А мені правди не сêазали.

Не  жаль мені ні на êоãо,

Яê  на êоня вороноãо, –

Шо  заніс мою ãоловоньêó

У чóжий êрай-сторононьêó.

Аêсинья Маêсимова Кнырычêа, 50 л.

Федоровêа (Языêова) Еêатер. ó., 29 ноября 1888.

ПІСНІ  ПРО  КОХАННЯ

199

Девóшêа посылает êозаêó óпреê  в неверности. Козаê велит посадить

ó ворот вербó и застлать „êилимами" двор. Девóшêа выражает обидó

Ой за яром, яром пшениченьêа  ланом, в долині овес,

Не поправді, молодой êозаче, зо мною живеш.

Ой яê прийде вечер, вечер-вечерочоê, до іншой йдеш,

А до мене стиха-помаленьêó ãолос подаєш.

Ой посади, мила, ãолóбоньêо сива, êрай ворот вербó, –

Кóда я йтимó, êóда їхатимó  – до тебе зайдó,

Та до тії верби, верби  зеленої, êоня прив’яжó.

Уже ж я садила, óже  ж я поливала, не приймаєтся,

Коãо я любила, вірненьêо  êохала – не признаєтся.

– Ой застели мила, ãолóбоньêа сива, êилимами двір,

А шоб не поêаляв я сапьянних  чобіт, золотіх підêів.

– Ой шоб же ти, распревражий синó, цеãо не діждав,

Шоб ти мої червоні êиліми під ноãи топтав.

Мені матіньêа натêала  столи застелать,

А не тобі, распревражий синó, під ноãи топтать.

Ганна Шевченêо, 17 л., д. Письмачевêа

Еêатер. ó., 3 июня 1886 ã.

200

Козаê шлеться зі старостами і отримóє від дівчіни порадó

заслóжити „парó êоней, ще и парó жóпанів"

Ой посіяв êозаê жито та й понад ãорами,

Вітер віє, сонце ãріє, жито половіє,

На êозаêа хóда слава –  робити не вміє.

Ні робити, ні прибити, жати не наãнеться,

А до тії чорнявої с старостами шлеться.

– А хоть шлися, хоть не шлися  – піди в Січ наймися,

Та заслóжи парó êоней, ще й парó жóпанів,

Тоді шлися до дівчини, де шиті рóêава.

Ще й рóêава, рóêав’ята, ó полях мережêа,

А до тії чорнявої óтоптана стежêа.

Топтав, топтав êозаченьêо, та взяв запечатав,

Бóли таêі, вражі попи, та й роспечатали;

Бóли таêі добрі люди –  дівêó посватали.

У êозаêа аж дві мислі  – близьêа й далеêа.

Та шо близьêо – ходить слизьêо, де далеêо – леãêо.

166

Боãатая – ãóбатая, а ще ж ê томó й пишна,

Убоãая – хорошая за ворота вийшла.

Палажêа Онищенêова, 18 ã. Сел. Веселое

Мелит. ó. Таврийсê. ã., 12 мая. 1885 ã.

201

Продаж êоня. Козаê топиться ó морі. – Батьêо бачить

та не надає допомоãи

Ой в садó, в садó виноãрадó,

Стояв êінь вороний, при всім наряді.

Ніхто ж томó êоню ціни не положе.

Наїхалі êóпці, êóпці з  Уêраїни,

Взяли томó êоню цінó положили,

Та й взяли êоня с  пóтом, с поводами,

Та й повели êоня, êоня ãородами.

Ой з-за ãорêи, ãорêи соêіл  вилітає,

На Синєє море поãлядає,

Шо Синєє море бистро ãрає,

Серед моря êозаê потопає,

На своãо батеньêа ãóêає.

А батеньêо чóє, – чóє  – й не ратóє,

По бережêó ходе, –  ходе та й дратóє:

– Охотоньêа, синó, твоя охотоньêа,

Потопає в морі твоя ãоловоньêа,

Ой заãинеш, синêó, ой заãинеш,

Коãо вірно любеш –  та й поêінеш!

– Не заãинó, татó, не заãинó,

Коãо вірно люблю –  не поêинó!

Аãафия Графсêая 17 ã. и Оêсана Забарна 18 ã.

Кóшóãóмовêа Алеêсандр. ó., 16 сентября 1891ã.

Ср.: Чóбинсêий. V, стр. 778–782. Сходно одно начало.

202

Коло млина êалина,

Там дівчина ходила,

Ходила, ходила, чóбариêи

чóбчіêі ходила.

Цвіт êалинó ламала,

Та в пóчечêі в’язала.

Та понесла на базарь,

Та продала за шаãа,

Та êóпила ãолóбця,

Та принесла до домó,

Та пóстила додолó,(бóло “до домó”)

Посипала пшениці,

В черепочоê водиці; (бóла êома)

Він пшениці не êлює,

І водиці він не пьє,

До дівчіни ворêóє.

Поêровсêое Алеêсандр. ó.,

Катер. ã., 1885 ã.

 

ЧУМАЦЬКІ  ПІСНІ

Ой  за ãаєм зелененьêим

Брала дівêа льон дрібненьêий, (2)

Бона  брала, вибірала,

До  личеньêа все рівняла.

Личêо ж моє, рóмнянеє,

Ой  êомó ж ти доведеся:

Чи  попові, чи дяêові,

А чи томó чóмаêові!

Чóмаê дома не бóває,

Нові  ярма нариває, (2)

Сірі  воли запряãає, (2)

У Крим по сіль поãаняє, (2)

Жінêó дома поêідає.

Зоставайся, жінêо, дома,

Рóбай дрова до пороãа,

А соснинó до ослона.

Соломою пече, варе,

Горшечêами  водó носе,

У сóсіда солі просе: