Методика використання принципів екологічного виховання В. О. Сухомлинського в практиці сучасної початкової школи

На думку педагога, один вид мистецтва допомагає дітям  глибше зрозуміти провідну ідею іншого. Тобто, осягнути мистецтво раціональної думки, розуму, можливо лише за допомогою  природи.

Щоб довести правомірність  ідей Сухомлинського, можна навести  такий приклад.

Учням пропонується визначити  головну ідею картини  І. Шишкіна  «Серед рівних долин» на основі зорового сприйняття картини в класі та з додатковим читання вірша І. Нікітіна «Дуб» і прослуховуванням однойменної  народної пісні. В цих  творах розкрито ідею самотності, яка  схвилювала художника і надихнула  на створення картини. В іншому випадку, дітям пропонується замилуватись описаним на картині, безпосередньо під час  спостереження на природі, а не в  класі. Можна сказати, що в першому  випадку правильно усвідомив  та озвучив ідею картини, лише один учень, оскільки у дитини вже дещо сформований механізм мислення. У  другому випадку за допомогою  екскурсії на природу – всі  хто брали участь [46, С.7-Сухорукова].

Саме тому,  методично  найефективнішими,  як   вважав

В.О. Сухомлинський, в таких випадках є уроки-екскурсії. Учні ходячи  на екскурсії, читають Книгу природи; вслухаються у звуки природи; спостерігають за дивом перетворення природи; спостерігають за різновидами пір року, за пробудженням землі від зимового сну. Діти з інтересом розглядають тварин, любуються першими квітами весни, першими злотисто – жовтими бруньками верби, першими листочками дерев. Свої емоції від побаченого викладають у своїх малюнках, розповідях, казках, віршах.

Такі уроки мислення доцільно проводити на різних навчальних дисциплінах. Адже, кожне заняття передбачає певне коло речей і явищ для спостережень. Метою цих уроків повинна бути установка: дивувати і думати, думати і творити.

Досить доречно сказати, що необхідно вдало продумувати  тематику занять серед природи, як наголошував  Василь Сухомлинський. Ось наприклад: «Пробудження природи від нічного сну», «Як квіти зустрічають схід сонця?», «Промені сонця грають у краплинах роси», «Як співає жайворонок?», «Як ліс готуються до зимового сну?», «Як чекають дощу пшениця, соняшник і троянда?», а також «Перші сніжинки», «Зимовий ранок», «Чи готується річка до зими?», «Пташки взимку», «Як дерево живе взимку?», «Пробудження природи від зимового сну», «Перші кроки весни», «Пролісок», «Калина прокинулася!», «Подорож краплинки роси», «Верба над річкою», «Весняна пісня поля», «Живе й неживе у природі», «Як квіточку доглядає бджілка?», «Кожне явище має свої причини»[9, С.13-Бондар].

 Проводячи уроки мислення  серед природи, вчителі слідкують, щоб кожна тема уроку несла дитині безліч відкриттів зроблених нею самостійно, несла дитині любов до природи, вчила берегти екологію навколишнього світу. Дитина, на таких уроках, заглиблюється подумки в якусь, здалося б, незначну деталь, зосереджує на ній всю свою увагу, забуває про все інше.

 Пізнавальна частина  «уроків мислення» серед природи обов’язково чергується із грою. Їх мета – ознайомити дітей з навколишнім світом, з різними явищами природи і більшу частину приділити екологічному вихованню. Такі умови виховання дитини екологічно,  дають високоефективний результат.

 Читання «Книги природи» становить великий інтерес для дітей і є одним із засобів екологічного виховання в них розумової активності, «початком активного мислення», «теоретичного пізнання світу», «початком системи наукових та екологічних знань» [21, - Маршицька].

 Читання «Книги природи» – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи уроки мислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває непомічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням [9, С. 13-Бондар].

          Досить важливе значення  у загальному розвитку дитини відіграє процес формування образного мислення. Це обов’язковий етап для переходу до мислення поняттями, на думку В. О. Сухомлинського [9, С.13-Бондар].

           Одним із засобів формування такого мислення є спостереження. Саме під час їх проведення, діти навчаються схоплювати найістотніше в предметах, явищах виділяючи їх в певній послідовності. «Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймають найтонші відтінки слова, і через слово краса входить в їх душі… В дітей з’являлося бажання передати свої почуття і переживання, розповісти про красу», стверджував педагог [9, С.14-Бондар].

          Тому, основною частиною уроків мислення серед природи є процес спостереження.

 Залучати дітей до спостережень за природними об’єктами і розширити й збагатити їх знання, показати зв'язок живих організмів з неживою природою, взаємозв’язок, взаємовплив рослин і тварин, значення людської діяльності для збагачення навколишнього світу; навчити школярів правил поведінки в природі допомагає екологічна екскурсія.

 Екологічна екскурсія на основі спостережень за природою активно сприяє збагаченню їхнього життєвого і чуттєвого досвіду, нагромадженню конкретного природничого матеріалу, який стає основою для розвитку абстрактного мислення, усвідомлення окремих фактів, активізації розумової діяльності, розширення пізнавальних інтересів, навчання молодших школярів принципами екологічного виховання.

 Як вище зазначалось, уроки мислення невід’ємні із спостереженням, спостереження це безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття: зором, дотиком і нюхом. Спостерігати предмети і явища можна як у самій природі, так і в класі самостійно і під керівництвом учителя. У першому випадку учні самотужки опановують явища і закономірності навколишнього світу. У ході колективних спостережень діти вчаться правильно сприймати природу. Завдяки активній словесній роботі (бесіді, розповіді) вони збагачують словник, розвивають власну уяву, спонукають учнів до творчості.

 У цьому аспекті  найефективнішими є сезонні екскурсії  (прогулянки, подорожі). У початкових  класах вони передбачені інтегрованими  курсами ознайомлення з навколишнім  світом та природознавства. Їх завданням є добитися, щоб кожна така екскурсія була вікном не лише у природу, але й у світ гуманності екологічного виховання.

 У ході екскурсії  наочно-чуттєва база знань стає  головним джерелом, що відкриває  перед дітьми лабораторію творчих  пошуків, де засвоєння знань  і розвиток екологічних знань  відбувається майже одночасно.

 Проводячи екскурсії, актуалізуються знання учнів про зміни в природі, з’ясовуються причини цих змін. Звертається увагу на стан різних рослин – дерев, кущів, трав, квіток. Важливо правильно обрати час для походу чи прогулянки у природу – пору сезону, щоб забезпечити максимальне спостереження явищ та ознак певної пори року [2. С. 19-Балашова].

Так, восени екскурсію найкраще проводити на початку жовтня, тобто в час золотої осені, де можна побачити осінь в неймовірно різних кольорових барвах; а от у період ранньої або глибокої осені влаштовувати цільові прогулянки.

 Зимова екскурсія може проводитись у місяці січні. Тому, що у січні є змога спостерігати характерні ознаки цієї пори року: сніг, мороз, хуртовину. Доречною буде екскурсія зимового дня, коли кружляють мов у танку сніжинки. За таких умов, учні спостерігають як великі, легенькі, веселі сніжинки літають в повітрі, за допомогою легенького вітру ніби танцюють. Молодші школярі дізнаються, які опади бувають взимку, розпізнають істотні ознаки цих опадів; розглядають будову сніжинок; чому сніжинка має таку будову, хто їй допомагає? Щоб діти краще запам’ятали це явище, відгадують загадки, декламують вірші, які вже вчили про сніжинки, про сніг, про зиму. В подальшому, свої враження викладають у складеній власній казці про сніжинку. Саме завдяки такій роботі, розвивалась творчість діток. На це спрямовував свою роботу В. О. Сухомлинський. У Павлиській середній школі ним було створено кімнати творчості для дітей: «Кімната казки», «Кімната думки», «Куточок мрій», «Куточок краси», «Острів чудес», «Мандрівки до першоджерел слова і думки».

Саме на створення таких  умов для формування творчості дітей  надихає своєю спадщиною В. О. Сухомлинський.

 Весняну екскурсію проводять у час, коли на деревах з’являються бруньки, тане сніг, з’являються перші листочки, перші квіточки проліски, а травичка повипускає свої пагінці.

 В результаті спостережень  за природою на прогулянках  у березні, на початку квітня  діти дізнаються, що за один  сезон ми зустрічаємо чотири  весни. Кожна з них має свій  характер та особливості, назви:  весна світла, весна води, весна  зелені і передліття. Початок  усієї весни – весна світла. На початку березня сонце особливо  яскраве, небо сонячного дня  яскраво-голубе, майже синє. По ньому  пливуть густі білі хмари. Похмурих  днів у цій порі мало. Повітря  ранньої весни прозоре, чисте,  аж дзвенить. А 21 березня –  день весняного рівнодення. На всій землі день за часом рівний ночі. Відтоді світлого часу стає дедалі більше. Справжнє свято світла! Закінчується весна світла з метушнею розбуджених теплом і світлом перших комах, із поверненням перших перелітних птахів, цвітінням яблуні і вільхи, ліщині та верби.

 Весна води настає  з льодоходом на річках, дзвінкими струмками, першими грозами і цвітом сонячно-жовтої квітки мати-й-мачухи. Від тепла і надмірної вологи у повітрі ранками часто з’являється туман. Чим більше води вип’є земля, тим багатшою буде весна на зелень.

Під час таких екскурсій, стає яскравішим, багатшим, виразнішим слово учня, набуває емоційного забарвлення, починає грати, переливатися. Перед вчителем відкривається напрочуд багата, невичерпна за красою грань педагогічної майстерності – вміння вчити дітей думати, мислити [10, С.15-Варзацька].

Як бачимо, такі уроки  мислення серед природи є корисними  не лише для розвитку учнів, а й  для самого вчителя. Тому важливо  знати, як починаються екскурсії.

 На яскравих, цікавих  екскурсіях починається евристична  бесіда з виявлення змін у  неживій природі. Наприклад:

 Яким стало сонце  порівняно з квітневими днями? (Піднімається вище, припікає). А  дні? Ночі? (Вдень сонце часто гаряче, ночі стали теплішими). Чому перші ознаки весни ми спостерігали ще в березні, а природа ожила по-справжньому аж тепер у кінці квітня? (Видно, березневого тепла для рослин ще мало. А піднялося вище сонце, прогріло повітря, землю – і все навкруги зазеленіло і зацвіло). Як же сонце впливало на ґрунт? (Спочатку у ґрунті було багато вологи від талого снігу, від весняних дощів. Потім теплими сонячними днями вода випаровувалася, земля дихала, підсихала). Які кольори у природі переважають? (Зелені, жовті). Вбрання дерев, свіжий килим дерев… Яка ця зелень? Чи бачимо відтінки її? (Зелень яскрава, соковита; листя на деревах, що розпустилося раніше, - темніші, а молоденькі клейкі листочки – світліші). Звідки взявся жовтоцвіт на зеленому тлі? (То кульбабки дружно зацвіли, сонечка-голівки свої до сонця вистромили).

 Поступово короткі колективні спостереження і бесіда перериваються. Даємо можливість учням побути з природою наодинці, послухати, роздивитися, помовчати. Клас ділиться на кілька груп, кожна з яких одержує конкретне завдання. Одна спостерігає за птахами, інша - за деревами, кущами, комахами, третя – за першими весняними квітами, травою. Після з’ясування, як треба поводитися у весняному лісі, школярі тихо розходяться. А через деякий час збираються всі разом. Діти з захопленням розповідають про те, що помітили, відчули.

 Таке конкретне визначення  об’єктів для спостереження допомагає  зосередити, загострити їхню увагу.  Розповіді кожної групи учнів  (залежно від поставлених завдань)  доповнюються вчителем. Відомо, що  інформація про навколишні предмети, сприйнята з вуст вчителя безпосередньо  у природі, запам’ятовується  дітьми повніше і надійніше,  ніж почута в класі. Тут же, на екскурсії, звучать завчені  раніше загадки, вірші про об’єкти  спостереження, проводяться дидактичні ігри «Хто де живе?», «Хто що робить?»[10. С.13-14-Варзацька].

Під час такої роботи, запитаннями, доповненнями, супровідними розповідями можна непросто констатувати факти дійсності, а й надати поживу для усвідомлення нової лексики. Так ми даємо приклад для дітей стосовно їхнього грамотного конструювання нових висловлювань. Тому необхідно вживати найточніші слова. ( Чим же займаються мешканці лісу ? Що за голос стоїть у верховіттях дерев ? Що за строкатий декламатор порається на стовбурі ще голого дуба ? Що то пухкає у повітрі, припадаючи раз у раз до квіточок? Які це квіти вітають весну? Які з них найкращі ? Чому ? Які можна назвати скромними ? Чому так думаєте ? Які слова-ознаки будуть спільними для всіх квітів цієї пори (весняні, барвисті, ніжні …)? і так далі [10, С.14-15-Варзацька]

 Таким чином, спільними зусиллями заповнюється сторінка книги весняної природи.

Завершується екскурсія  у природу висновком: весна зелені підхопила у весни води естафету тепла і сонця і старанно несе у передліття.

А далі, спостереження на передліття і на літо дітям дається індивідуально, вести спостереження за природою, занотувати усі явища природи, що в ту пору відбуваються.

 На основі проведених індивідуальних спостережень за природою учням дається завдання виготовити саморобні книжечки - альбоми «Пори року», це завдання стосується передліття і літа. В цих книжечках – альбомах діти повинні записати, замалювати свої враження від побаченого в цю пору року. Індивідуальні спостереження дітям даються, для того, щоб виявити їхню здатність самостійно спостерігати за природою, щоб дати можливість дітям для самовиховання природою [2, С. 20-Балашова].

Окрім зазначеного, дітям пропонуються нескладні практичні завдання – посадити дерево, доглянути за ним (полити, розпушити грунт, замазати ранки); доглядати за кімнатними рослинами, також поливати, пересаджувати.

 Свою практичну роботу  школярі аналізують і записують  у спеціально відведених зошитах  “Я і моя Природа”, записують  дані своїх досліджень і спостережень: за деревцем, за кущиком аґрусу  чи смородини, за квіточкою  в городі чи в горщечку, як  росте ця рослина, коли випускає  бруньки, перші листочки, квіточки, які вони? Які плоди, яке насіння? Як зимує ця рослина?[46, С. 8-Сухорукова].

Саме так повинна проводитись  робота на уроках під відкритим небом. Вчитель повинен дотримуватись  всіх зазначених етапів, щоб робота була продуктивною.

Отже, можемо зробити висновок, що саме уроки мислення серед природи дозволяють виховувати школярів екологічно. На це варто зважати кожному педагогу. Адже,  діти від своєї природи допитливі дослідники, відкривачі свого нового світу. На уроках мислення серед природи перед ними відкривається чудовий світ у живих різнокольорових барвах, яскравих дзвінких звуках, у казці і грі, у власних емоціях, що надихає їхнє серце в прагненні до добрих вчинків, досягнення ефективних результатів. Тому проведення таких уроків за методикою В. О. Сухомлинського є доцільним у навчальній і виховній роботі сучасної школи. Отже, важливо чітко відпрацьовувати таку методику.